05 грудня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1066/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасувати наказ та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі -відповідач-2) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов громадянина ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) №149-ос від 10.02.2025 року, яким солдата запасу ОСОБА_1 призначено інспектором прикордонної служби 3 категорії кулеметником 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (тип В) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (тип Б);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період (під час дії воєнного стану) через сімейні обставини та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно наказу відповідача-1 позивача призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлено для проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 . Позивач вважає такий наказ протиправним, оскільки, на його думку, він має право на відстрочку від призову під час мобілізації, на підтвердження чого, ним під час доставлення його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки надано відповідачу-1 підтверджуючі документи, однак, відповідачем-1 в порушення вимог п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" його було направлено на медичний огляд та до місця несення служби. Вважаючи, що зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 є похідним від наказу про мобілізацію, то такі дії відповідача-2 порушують його права.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач -1 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, покликаючись на те, що на момент здійснення мобілізаційних заходів була відсутня інформація про те, що позивач не підлягає призову на військову службу, із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу позивач не звертався.
Відповідач-2 подав до суду відзив, в якому зазначав, про те, що оскільки позивач був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, то відповідно, дії щодо зарахування його до списків особового складу військової частини є похідними від наказу про призов на військову службу. Вказував, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2025 №39 солдата запасу ОСОБА_1 знято з 09.02.2025 з військового обліку та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (Про особовий склад) від 10.02.2025 року №149-ОС, солдата запасу ОСОБА_1 призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення.
Не погоджуючись із призовом на військову службу, та відповідно, із зарахуванням його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , посилаючись на право на відстрочку, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з положеннями ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 6 ст. 2 Закону №2232-XII встановлено, зокрема, такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Абзацом 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який згодом Указами Президента України продовжувався та триває по даний час.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з ч. 11 ст. 38 Закону №2232-XII призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, згідно з п. 5 ч.1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Поряд з цим, п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ визначено, що призову на військову службу під час мобілізації не підлягають військовозобов'язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Саме на положення указаних норм та на обставини наявності дитини з інвалідністю віком до 18 років та необхідності здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, позивач посилався, стверджуючи про наявність у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Водночас, суд не бере до уваги наведені доводи позивача з огляду на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постановах від 22.05.2023 № 260/1851/22, від 18.01.2024 у справі №280/6033/22, від 11.04.2024 у справі №520/7954/22.
Суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 11 ст. 26 Закону №2232-XII особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) для взяття на військовий облік. Звільнені з військової служби особи, які за станом здоров'я придатні для військової служби, можуть зараховуватися до військового оперативного резерву у порядку, встановленому Генеральним штабом Збройних Сил України.
При цьому, суд наголошує на тому, що взяття на військовий облік автоматично поновлює у особи статус військовозобов'язаного, який у відповідності до Закону №3543-XII може бути мобілізований, окрім випадків наявності права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п.57 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560 (далі - Порядок №560) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Пунктом 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації. Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідні органи, в яких працюють посадові (службові) особи, зазначені у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надсилають завірену копію довідки про надання таким особам відстрочки (додаток 6) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, у якому така особа перебуває на військовому обліку.
Наведеними вище положеннями, визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку.
Матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур позивач подавав представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву та документи для підтвердження наявності у нього правових підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, передбачених ст.23 Закону №3543-ХІІ та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Суд зазначає, що відсутність письмових доказів, зокрема заяви, з якою позивач звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не дає суду правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації, оскільки фактична відсутність заяви про надання відстрочки від призову на військову службу, при наявності та наданні відповідачу, як зазначає позивач, документів, які підтверджують його право на таку відстрочку, не надає відповідачу права у відповідності до Порядку №560, визнавати позивача таким, який не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, без наявності відповідної заяви про надання відстрочки від призову.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи, беручи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач, будучи військовозобов'язаним, підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
Відтак, за результатами розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем-1 порядку призову позивача на військову службу за мобілізацією.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов громадянина ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації прийнято відповідно ч.2 ст.2 КАС України, ч.2 ст.19 Конституції України, а тому підстави для його скасування відсутні.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) №149-ос від 10.02.2025 року про його призначення інспектором прикордонної служби 3 категорії кулеметником 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (тип В) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (тип Б) та вимога про звільнення з військової служби, суд зазначає, що призов позивача на військову службу за мобілізацією не є взаємопов'язаним із діяннями командування Військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування позивача до списків частини та призначення на відповідну посаду.
Пунктом 2.8 розділу II «Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України», затвердженої наказом Міністра Оборони України від 26.05.2014 №333, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.2014 за № 611/25388, встановлено, що зарахування до списків військової частини прибулого особового складу (прийом на роботу працівників) проводиться наказом по стройовій частині, у день прибуття особового складу до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця; для працівників - особисті заяви про прийом на роботу з відповідним рішенням щодо прийняття їх на роботу. До списків особового складу військової частини наказами не зараховуються особи, прикомандировані з інших військових частин.
Відповідно до абз. 10 п. 10 "Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, формування команд поповнення та їх відправлення із збірних пунктів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки областей до військових частин покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
У матеріалах справи відсутні докази того, що на момент прийняття оскаржуваного наказу від 10.02.2025 № 149-ос позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Як встановлено вище, позивач не надав до суду доказів звернення до відповідного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявами та клопотаннями про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених правових норм, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ від 10.02.2025 № 149-ос в частині, що стосується призначення позивача інспектором прикордонної служби 3 категорії кулеметником 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (тип В) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (тип Б) є правомірним.
На переконання суду, командування військової частини НОМЕР_1 не могло відмовити в зарахуванні позивача до особового складу даної військової частини, адже були беззаперечні правові підстави для видання відповідного наказу. Водночас, доводи позивача про незаконність оскаржуваного наказу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті та не доведені жодними належними і допустимими доказами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з боку ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) відсутні ознаки протиправності, з огляду на зазначене вище.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат відсутній.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідачі - ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя І.В. Маренич