05 грудня 2025 року справа № 580/10531/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Смілянського відділу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Смілянського відділу Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (далі - Смілянський відділ ЦПМУ ДМС, відповідач), в якому, з урахуванням заяви від 01.10.2025, просить:
- визнати протиправною відмову Смілянського відділу Центрально- південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року в формі книжечки;
- зобов'язати Смілянський відділ Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до Смілянського відділу ЦПМУ ДМС з проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, однак відповідач з порушенням чинного законодавства та міжнародних правових норм відмовив в оформленні та видачі такого паспорта.
Ухвалою від 06 жовтня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
17.10.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивач подав до Смілянського відділу заяву-анкету від 26.01.2021 № 5582122 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - ЄДДР) у зв'язку із чим документований паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , виданим 12.02.2021, дійсним до 12.02.2025, орган видачі - 7126 (Смілянський відділ). Звернула увагу, що ані Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, ані Порядком № 302, ані Порядком № 456 або будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено можливості оформлення паспорта у формі книжечки замість паспорта у формі ID-картки, виданого засобами ЄДДР.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що 12.02.2021 позивачу видано паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , який дійсний до 12.02.2025, орган видачі - 7126 (Смілянський відділ).
08.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив замінити вказаний вище паспорт у зв'язку із закінченням терміну дії та надати паперовий у формі книжечки, без вказування ідентифікаційного коду.
Листом від 26.04.2025 Смілянський відділ відмовив у задоволенні заяви у зв'язку з тим, що позивач 12.02.2021 був документований вказаним вище паспортом та власним підписом засвідчив згоду на внесення персональних даних до Єдиного державного демографічного реєстру та правильність внесених персональних даних. Тому відсутні підстави для оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року.
Вказана відмова стала предметом звернення позивача з позовом.
Рішенням від 21 липня 2025 року у справі № 580/5429/25 Черкаський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
25.07.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив замінити паспорт у формі ID-картки у зв'язку із закінченням терміну дії та надати паперовий у формі книжечки, без вказування ідентифікаційного коду. До заяви додав: паспорт ID-картку, платіжний документ про сплату державного мита; дві фотокартки 3,5х4,5.
Листом від 14.08.2025 № 7126-845/7126.1-25 Смілянський відділ повернув без розгляду заяву позивача що надійшла поштою 29.07.2025 за вх. № 679/7126.1-25 разом з додатками (паспорт громадянина України у формі картки НОМЕР_1 повертається як чинний документ, що посвідчує особу, квитанцію, фото), оскільки заява не відповідає вимогам чинного законодавства. Процедуру щодо обміну паспорта громадянина України у формі картки в зв'язку з закінченням строку дії було роз'яснено листом Смілянського відділу ЦПМУ ДМС від 26.04.2025 №7126-430/7126.1-25.
Відмову відповідача оформити та видати паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), постановою Верховної Ради України “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ (далі - Положення № 2503-ХІІ), постановою Кабміну України “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 № 302 (далі - Порядок № 302).
Законом № 5492-VI визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 5492-VI єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Згідно з ч. 2 та 3 ст. 4 Закону № 5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом ч. 1 ст. 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус (ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI).
Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (пп. “а» п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI).
Ч. 1, 2 ст. 14 Закону № 5492-VI встановлено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону № 5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Ч. 7 вказаної статті передбачено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.
Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
За приписами ч. 1-4 ст. 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 та абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону № 5492-VI постановою від 25.03.2015 № 302 (далі - Постанова № 302) Кабінет Міністрів України затвердив зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
П. 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, передбачено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
В ході розгляду справи суд встановив, що 12.02.2021 позивачу видано паспорт громадянина України у формі пластикової ID-картки № НОМЕР_1 , унікальний номер запису в Єдиному демографічному реєстрі (далі - УНЗР) № 20061010-10214.
В подальшому, у зв'язку із закінченням строку дії вищезгаданого паспорта, позивач звернувся до відповідача із заявою про заміну йому паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.
Листом від 14.08.2025 № 7126-845/7126.1-25 Смілянський відділ повернув без розгляду заяву позивача що надійшла поштою 29.07.2025 за вх. № 679/7126.1-25 разом з додатками (паспорт громадянина України у формі картки НОМЕР_1 повертається як чинний документ, що посвідчує особу, квитанцію, фото), оскільки заява не відповідає вимогам чинного законодавства. Процедуру щодо обміну паспорта громадянина України у формі картки в зв'язку з закінченням строку дії було роз'яснено листом Смілянського відділу ЦПМУ ДМС від 26.04.2025 №7126-430/7126.1-25.
Суд зауважує, що позивач реалізував своє право щодо оформлення та отримання паспорта громадянина України у формі ID картки.
Особисте ініціювання процедури оформлення позивачем паспорта громадянина України згідно приписів Закону № 5492-VІ та Порядку № 302 має наслідком застосування норм саме вказаних правових актів, в тому числі, під час оформлення паспорта термін дії якого закінчився.
При цьому Порядком № 302 не передбачено можливість обміну паспорта громадянина України у формі ID картки на паспорт у формі книжечки.
Суд наголошує, що застосування положень постанови Верховної Ради України “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 26.06.1992 № 2503-ХІІ є належним у випадках, коли особа ще не надавала згоду на внесення її персональних даних до ЄДДР.
Оскільки позивачеві вже було видано паспорт громадянина України у формі ID картки, то фактично у Реєстрі вже містяться його персональні дані та йому присвоєно унікальний номер запису, а за приписами ч. 1 ст. 10 Закону № 5492-VI унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Відтак, правові підстави для оформлення паспорта у формі книжечки замість паспорта у формі ID картки, термін дії якого закінчився, відсутні.
Під розгляду справи суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 21 грудня 2022 року у справі № 160/1/21, від 08 червня 2023 року у справі № 380/5977/21, від 22 березня 2024 року у справі № 540/4500/21.
Таким чином, використання позивачем паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, при виготовленні та отриманні якого ним було надано згоду на обробку персональних даних та присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, не є підставою для присвоєння його повторно, відтак отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує прав позивача та не є втручанням в його приватне життя.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач - Смілянський відділ Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (20701, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Сміла, вул. Соборна, 102).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 05.12.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК