19 листопада 2025 року справа № 580/9566/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Олійник розглянув за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/9566/25 за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури (ЄДРПОУ 02911119, вул. Юрія Кондратюка 25, м. Сміла, 20701) [прокурор - Барбаш О.А., діє на підставі службового посвідчення] в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 40270297, бульвар Шевченка 185, м. Черкаси, 18001) [представник позивача - Каландирець А.В., діє на підставі виписки з ЄДР] до релігійної організації «Релігійна громада (Парафія) Успіння Пресвятої Діви Марії Київсько-Житомирської Дієцезії Римсько-Католицької церкви у Черкаській області м. Сміла» (ЄДРПОУ 25209540, вул. Черкаська 33, м. Сміла, Черкаська область, 20701) [представник відповідача - адвокат Задорожна Л.Б., діє на підставі ордеру серії АА №1633432] про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, ухвалив рішення.
І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
25.08.2025 вх.№42736/25 позивач у позовній заяві просить:
- визнати протиправною бездіяльність релігійної організації «Релігійна громада (Парафія) Успіння Пресвятої Діви Марії Київсько-Житомирської Дієцезії Римсько-Католицької церкви у Черкаській області м.Сміла» у не укладенні охоронного договору з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на об'єкт культурної спадщини місцевого значення «Будинок Ксьондза» у м.Сміла, вул.Черкаська 31;
- зобов'язати релігійну організацію «Релігійна громада (Парафія) Успіння Пресвятої Діви Марії Київсько-Житомирської Дієцезії Римсько-Католицької церкви у Черкаській області м.Сміла» протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти охоронний договір з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на об'єкт культурної спадщини «Будинок Ксьондза» у м.Сміла, вул.Черкаська 31 на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини» зі змінами.
01.09.2025 суд відкрив провадження за правилами загального позовного провадження, 29.10.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 12.11.2025, 19.11.2025, складене скорочене рішення за результатом вирішення спору.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що об'єкт культурної спадщини місцевого значення - «Будинок Ксьондза», що за рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 19.04.1990 №76 «Про доповнення списку пам'яток архітектури області, що перебувають під охороною держави» визнаний об'єктом культурної спадщини місцевого значення та взятий під охорону держави. Оскільки власником вищезазначенї нежитлової будівлі згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.08.2024 №392977123 є релігійна організація «Релігійній громаді (Парафії) Успіння Пресвятої Діви Марії Київсько - Житомирської дієцезії Римсько - Католицької церкви у Черкаській області м. Сміла» на підставі свідоцтва про право власності (САК 596923, виданий 26.03.2015), то позивач і прокурор вважають, що через тривалу бездіяльність відповідно до статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» Відповідач зобов'язаний укласти з органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач 06.10.2025 за вх.№50143/25 надав до суду позицію, що протиправної бездіяльності не допустив і вживав проактивні заходи з виготовлення паспорта у 2015 році, що свідчить про розпочаті роботи з виготовлення документації на об'єкт культурної спадщини «Будинок Ксьондза», зокрема: розроблений технічний паспорт на приміщення «Будинку Ксьондза», а також Відповідач звернувся до ТОВ «Консерваційно - реставраційний центр» про виготовлення документації до охоронного договору на пам'ятку архітектури місцевого значення «Будинок Ксьондза» у 2025 році. Від ТОВ «Консерваційно - реставраційний центр» 02.10.2025 №56 надійшов лист із Кошторисом №2 на послуги із виготовлення документації до охоронного договору на пам'ятку архітектури місцевого значення «Будинок Ксьондза», тому надалі будуть вживатися заходи про виділення коштів для фінансування відповідних робіт. 21.10.2025 за вх.№52648/25 представник відповідача - адвокат надала до суду пояснення та зазначила, що протиправною є вимога до Релігійної організації «Релігійна громада (парафія) Успіння Пресвятої Діви Марії Київсько-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви у Черкаській області м. Сміла» щодо здійснення фінансування робіт зі складання облікової документації, паспортизації, інвентаризації об'єкту культурної спадщини, у той час, як ці видатки, відповідно до 1.5 Порядку здійснюються за рахунок видатків, передбачених у державному та місцевих бюджетах, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, тому у задоволенні позову просила відмовити з огляду на передчасність вимог за відсутності фінансування.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
На території Черкаського району знаходиться об'єкт культурної спадщини місцевого значення - «Будинок Ксьондза», розташований за адресою: вул. Черкаська, 31, м. Сміла, Черкаська область.
Рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 19.04.1990 №76 «Про доповнення списку пам'яток архітектури області, що перебувають під охороною держави» «Будинок Ксьондза» визнаний об'єктом культурної спадщини місцевого значення та взятий під охорону держави.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.08.2024 №392977123 нежитлова будівля - Парафіяльний будинок (Будинок Ксьондза), загальною площею 398,1 кв м, що розташований по вул. Черкаська, 31, м. Сміла, Черкаська область, на праві власності належить Релігійній організації «Релігійній громаді (Парафії) Успіння Пресвятої Діви Марії Київсько - Житомирської дієцезії Римсько - Католицької церкви у Черкаській області м. Сміла» (код ЄДРПОУ: 25209540), на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: САК 596923, виданий 26.03.2015.
Згідно з інформацією Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 14.05.2025 №02/01-05.01-10/337/02/01-05.01-10/12571 охоронний договір на вказану вище пам'ятку охорони культурної спадщини не укладений, звернення до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації з метою укладення охоронного договору від Відповідача не надходило протягом 2015-2025 років.
Відповідно до інформації Управління культури та охорони культурної спадшини Черкаської обласної державної адміністрації від 07.04.2025 №02/01-05.01-10/184/02/01-05.01-10/9218, Управлінням скерований лист від 07.04.2025 із пропозицією про укладення охоронного договору на пам'ятку архітектури місцевого значення до Відповідача -балансоутримувача.
Згідно з інформацією Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 14.05.2025 №02/01-05.01-10/337/02/01-05.01-10/12571 лист із пропозицією щодо укладення охорнного догвору, направлений 07.04.2025 Римсько - Католицькій парафії Успіння Пресвятої Богородиці, повернувся із закінченням терміну зберігання.
Згідно з інформацією виконавчого комітету Смілянської міської ради від 04.07.2025 №3137/02-50 відділом культури виконавчого комітету Смілянської міської ради 14.05.2025 направлені листи №165 та №170 щодо необхідності укладення охоронного договору, поінформовано під розпис власника щодо меж та режимів пам'яток архітектури місцевого значення та роз'яснено відповідальність за ухилення від підписання охоронних договорів на пам'ятки.
Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши повідомлені доводи, аргументи учасників щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.
V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих суб'єктів.
Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи (ратифікована Законом від 20.09.2006 №165-V передбачає у ст.3, що Сторона зобов'язується: 1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; 2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам'яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.
Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Верховний Суд у справі № 826/10888/18 ЄДРСР 108541222 висновує: саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом з тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Верховний Суд у справі № 640/16767/21 ЄДРСР 107370330 висновує: невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Прокурор в повній мірі довів здійснення неналежним чином захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, що надавало йому право на звернення до суду в інтересах держави з цим позовом (про зобов'язання укласти договір охорони культурної спадщини).
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відносини у сфері охорони культурної спадщини регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (тут і надалі в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) (далі - Закон № 1805-III). Пам'ятка культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, що занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 1805-III об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки.
Відповідно до частин першої, другої статті 14 Закону № 1805-III занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки: а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону № 1805-III об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу).
Верховний Суд у п.78 постанови у справі № 826/15864/17 ЄДРСР 114524085 зазначив: взяття на облік об'єкта культурної спадщини шляхом занесення його до Переліку об'єктів культурної спадщини - це перший етап у процедурі державної реєстрації об'єктів культурної спадщини. Передумовою розгляду питання науково-методичною радою, консультативною або науковою вченою радою установ та організацій, діяльність яких пов'язана з охороною культурної спадщини, відповідності кожного об'єкту критеріям, зазначеним у пунктах 10, 11 Порядку №1760, є складення необхідної облікової документації на виявлений об'єкт культурної спадщини (п.81). Відповідність будівлі критеріям, передбаченим п.11 Порядку №1760, було згодом підтверджено (п.83).
Верховний Суд у справі №460/1864/20 ЄДРСР 110586631 зазначає: п.20 - взяття на облік об'єкта культурної спадщини шляхом занесення його до Переліку об'єктів культурної спадщини - це перший етап у процедурі державної реєстрації об'єктів культурної спадщини; п.29 - відмова уповноваженого органу не перешкоджає повторному поданню документів з врахуванням зауважень уповноваженого органу.
Порядком обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 (далі - Порядок №158), врегульовано систему обліку об'єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів. Відповідно до пунктів 1-3 Розділу ІІІ Порядку № 158 облікова документація складається на об'єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (далі - облікова документація).
ВС у справі № 260/2285/21 висновує: занесення об'єкта культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України є комплексом заходів, що включає в себе, зокрема: подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, розроблення облікової документації, експертизу останньої та ухвалення відповідного рішення, за кожен з яких відповідає певний спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини. Порядок № 158, що визначає порядок обліку об'єктів культурної спадщини, не наділяє виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради жодними повноваженнями та обов'язками щодо внесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Форму облікової картки об'єкта культурної спадщини та паспорта об'єкта культурної спадщини затверджено наказом Міністерства культури і мистецтв України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13 травня 2004 року № 295/104 «Про затвердження форм облікової картки та паспорта об'єкта культурної спадщини», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 червня 2004 року за № 693/9292.
Відповідно до наказу 13.05.2004 № 295/104 Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України з будівництва та архітектури не застосовуються, додатки 3, 4 до Інструкції про порядок обліку, забезпечення збереження, утримання, використання і реставрації нерухомих пам'ятників історії та культури, затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 №203.
КАС ВС 09.09.2025 у справі № 440/10514/23 ЄДРСР 130082868 висновує: паспорт об'єкта культурної спадщини є обов'язковим документом, що розробляється та оформлюється уповноваженим органом охорони культурної спадщини у межах бюджетного фінансування або інших джерел, не заборонених законодавством, і відповідно до затвердженої форми. Наявність паспорта для укладення охоронного договору не є формальністю. Зазначений документ - одна з невід'ємних складових договору, він слугує підставою для визначення режиму використання пам'ятки, обсягу та характеру охоронних заходів, що повинен забезпечити власник, що є визначальними умовами охоронного договору. Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власники пам'яток архітектури зобов'язані виконувати встановлені законом вимоги щодо збереження, утримання та використання таких об'єктів, у тому числі підтримувати їх у належному стані. Навіть у разі відсутності укладеного охоронного договору власники не звільняються від обов'язку належно дбати про збереження пам'ятки та утримувати її у стані, що виключає погіршення або руйнування об'єкта культурної спадщини.
Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами.
Конституційний Суд України 16 жовтня 2008 року у рішенні № 24-рп/2008 у справі №1-34/2008 зазначив: право власності, в тому числі й приватної, не є абсолютним. Його здійснення має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами частини третьої статті 13, частини сьомої статті 41 Основного Закону України, в яких зазначається, що власність зобов'язує і не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, правам, свободам та гідності громадян. Однією з підстав для визначення особливостей правового режиму власності щодо окремих об'єктів є їх культурна цінність. Це, зокрема, передбачено в частині восьмій статті 319 Цивільного кодексу України, згідно з якою особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом. Україна як соціальна, правова держава сприяє розвиткові традицій і культури української нації, дбає про задоволення національно-культурних потреб українців, у тому числі й тих, які проживають за межами держави. Відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність. Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду культурній спадщині (стаття 66 Конституції України).
Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам'ятки, що згідно із Законом України «Про охорону культурної спадщини» не може перебувати в приватній чи комунальній власності (висновки ВПВС у справі № 927/1206/21 ЄДРСР 117757951).
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 № 475/97-ВР статтею 1 Першого протоколу до неї, визначено:кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, що вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні і спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини визначає Закон України «Про основи містобудування» (далі - Закон №2780-ХІІ). Відповідно до вимог статті 5 Закону №2780-ХІІ однією із основних вимог до містобудівної діяльності є охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно проводити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Відповідно до п.16 ч.1 ст.4 КАС України адміністративний договір - спільний правовий акт суб'єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону: а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб'єктами владних повноважень; б) для делегування публічно-владних управлінських функцій; в) для перерозподілу або об'єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом; г) замість видання індивідуального акта; ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» Законом можуть бути встановлені особливості адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ. Такі особливості повинні відповідати принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом. Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 адміністративна справа - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов'язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом.
Верховний Суд 23.12.2019 у справі № 806/1536/18 (ЄДРСР 86552104) вказав, що укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму. Охоронний договір є публічно-правовим договором, є актом за участю суб'єкта владних повноважень та співвласника пам'ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини спрямований на реалізацію норм Закону України «Про охорону культурної спадщини», випливає з владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, передбачених вказаним законом, а також містить владне зобов'язання для іншого суб'єкта договору. Законом передбачається обов'язкове укладення власником пам'ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності. Сфера функціонування адміністративного договору - це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, метою адміністративного договору є реалізація конкретних державних функцій, виражених у встановлених у законодавстві повноваженнях того чи іншого органу (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/878811/).
Відповідно до п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, що стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Згідно з Типовим положенням про управління культури, затвердженого 25 листопада 2009 р. № 1415 постановою Кабінету Міністрів України (https://ck-oda.gov.ua/upravlinnya-kulturi-ta-oxoroni-kulturnoyi-spadshhini/; https://www.kmu.gov.ua/npas/243237288) здійснює функції замовника, укладає з цією метою договори про виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини» від 28 грудня 2001 р. №1786 зі змінами від 14.12.2011 охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована. В охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини. У разі коли власник пам'ятки або уповноважений ним орган (особа) вважає за необхідне провести будь-які роботи, пов'язані з консервацією, реабілітацією, реставрацією, музеєфікацією пам'ятки та упорядженням її території, він повинен подати відповідному органу охорони культурної спадщини науково-проектну документацію. Роботи можуть проводитися тільки після погодження проектної документації і з письмового дозволу зазначеного органу.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Збереження культурної спадщини є важливим напрямом гуманітарної політики держави, тому ефективне збереження, відновлення і відповідне використання культурної спадщини є одним із головних завдань держави у сфері культури.
На підставі розпорядження міського голови м. Сміла від 07.02.2025 №26р «Про проведення періодичного моніторингу стану збереження об'єктів культурної спадщини місцевого значення» Смілянською міською радою проведений періодичний моніторинг стану збереження об'єктів культурної спадщини місцевого значення Смілянської міської територіальної громади: Будинку Ксьондза та Костелу Пресвятої Діви Марії. Згідно з актом візуального обстеження від 14.02.2025 «Будинок Ксьондза» зведений у 1880 році. Рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 19.04.1990 №76 «Про доповнення списку пам'яток архітектури області, що перебувають під охороною держави» визнаний об'єктом культурної спадщини місцевого значення та взятий під охорону держави. Будівля знаходиться по вул. Черкаська, 31, м. Сміла, Черкаська область, одноповерхова, цегляна, обшукатурена, пофарбована, дах покритий металопрофілем, в задовільному стані та використовується як діючий об'єкт релігійної громади.
Технічний паспорт на нежитлову будівлю (Парафіяльний будинок) по вул. Черкаська 31, м. Сміла, Черкаська область, виготовлений 26.02.2015 на замовлення Римсько - Католицької парафії Успіння Пресвятої Богородиці, проте доказів звернення до про укладання охоронного договору (охоронний договір на об'єкт культурної спадщини відсутній) не надано, що може призвести до зміни зовнішнього вигляду, його просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби, втрати матеріальної автентичності, загрози руйнування у зв'язку із неузгодженим ремонтом будівлі.
У судовому засіданні представник Відповідача не пояснив причини у потребі повторного виготовлення паспорту на нежитлову будівлю (Парафіяльний будинок) по вул. Черкаська 31 за відсутності письмових звернень Відповідача до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації про укладення охоронного договору відповідно до вимог законодавства, чим допущено тривалий час протиправну бездіяльність.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд за результатом перевірки доводів і оцінки доказів доходить висновку про наявні підстави для задоволення позову Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації про зобов'язання релігійної організації «Релігійна громада (Парафія) Успіння Пресвятої Діви Марії Київсько-Житомирської Дієцезії Римсько-Католицької церкви у Черкаській області м. Сміла» протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти охоронний договір з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на об'єкт культурної спадщини «Будинок Ксьондза» у м. Сміла, вул. Черкаська 31 на умовах та у порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини» зі змінами.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з вимогами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не належать.
Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Релігійної організації «Релігійна громада (Парафія) Успіння Пресвятої Діви Марії Київсько-Житомирської Дієцезії Римсько-Католицької церкви у Черкаській області м. Сміла» у не укладенні охоронного договору з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на об'єкт культурної спадщини місцевого значення «Будинок Ксьондза» у м. Сміла, вул. Черкаська 31.
Зобов'язати релігійну організацію «Релігійна громада (Парафія) Успіння Пресвятої Діви Марії Київсько-Житомирської Дієцезії Римсько-Католицької церкви у Черкаській області м. Сміла» протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти охоронний договір з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на об'єкт культурної спадщини «Будинок Ксьондза» у м. Сміла, вул. Черкаська 31 на умовах та у порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини» зі змінами.
Судові витрати розподілу не належать.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/0/15-21.
Копію рішення суду направити сторонам справи: позивач: заступник керівника Смілянської окружної прокуратури [ЄДРПОУ 02911119, вул. Юрія Кондратюка 25, м. Сміла, 20701] в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації [ЄДРПОУ 40270297, бульвар Шевченка 185, м. Черкаси, 18001];
відповідач: Релігійна організація «Релігійна громада (Парафія) Успіння Пресвятої Діви Марії Київсько-Житомирської Дієцезії Римсько-Католицької церкви у Черкаській області м. Сміла» [ЄДРПОУ 25209540, вул. Черкаська 33, м. Сміла, Черкаська область, 20701].
Рішення суду складене 05.12.2025 (протягом 10 робочих днів з урахуванням відрядження).
Суддя Лариса ТРОФІМОВА