Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
05 грудня 2025 року № 520/23898/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області в особі Голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ39599198), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16,м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ42098368) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області в особі Голови комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, викладені у листі від 17.06.2025 № 70/К/20-97, щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області в особі Голови комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023, 01.02.2024.
- зобов'язати Комісію з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 23.07.2024, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з врахуванням п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та з урахуванням змін, внесених наказом Державної податкової служби України № 536 від 23.07.2024, для здійснення перерахунку з 01.08.2024 основного розміру пенсії ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Представником відповідача надано відзив на позов, у якому останній зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 2019 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року.
Позивач звернувся звернувся до Голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Харківський області із заявою, в якій просив виготовити та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві оновлену довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 для перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023, 01.02.2024, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 із включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премії для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023, 01.02.2024.
Листом відповідач повідомив позивача, що на цей час немає підстав для видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та направлення їх до відповідних органів.
Крім того, Наказом ДПС України від 21.10.2021 № 899 (у редакції наказу Державної податкової служби України № 536 від 23.07.2024) було підвищено посадовий оклад начальника управління територіальних органів ДПС до 23 960,00 грн. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Харківській області Головного управління ДФС у Харківській області, він має право на перерахунок пенсії, починаючи з 01.08.2024, на підставі вимог ст.ст. 43 і 63 Закону № 2262- XII, ст. 9 Закону №2011-ХІІ та з врахуванням положень Постанови КМУ №704.
Разом з тим, листом заступника Голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у Харківський області від 17.06.2025 № 70/К/20-97 ОСОБА_1 повідомлено, що у Комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Харківській області відсутні повноваження, правові підстави та фактична можливість для виготовлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Київ оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 для перерахунку пенсії.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон №2262-XII), яким передбачено процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 Закону №2262-XII, яка визначає структуру грошового забезпечення і складові елементи грошового забезпечення, котрі підлягають врахуванню під час перерахунку пенсії та 2) порядку ст.63 Закону №2262-XII, де визначено порядок обчислення розміру вже призначеної пенсії шляхом її перерахунку у залежності від виплат, які одержані працівником, який обіймає цю ж саму чи прирівняну посаду.
У силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18 процедури призначення пенсії (ст.43 Закону №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення
Питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) врегульовано приписами положення Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Згідно з ч.2-4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2008р. розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"
30.08.2017р. з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців КМУ було прийнято постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі за текстом постанова КМУ 704). Згідно з п.10 постанови КМУ № 704 рішення набирало чинності з 01.01.2018р.
Пунктом 4 постанови КМУ установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12-14.
Отже, КМ України запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Постановою КМУ від 27.12.2017р. №1052 до п.10 Постанови КМУ 704 внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту перенесено з 01.01.2018р. на 01.01.2019р.
Таким чином, станом на 01.01.2018р. постанова КМУ 704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців регламентовано постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294.
Постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 до п.10 Постанови КМУ 704 внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту перенесено на 01.03.2018р. При цьому, п.4 Постанови КМУ 704 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 01.01.2018р. КМ України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р.
Пункт 4 Постанови КМУ 704 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 діяв до моменту скасування п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р.), тобто до 29.01.2020р.
З 29.01.2020р. відновлена юридична дія п.4 Постанови КМУ 704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Отже, з 29.01.2020р. знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019р. по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021р. у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021р. у справі №200/3757/20-а.
Відтак, під час розв'язання колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ та п.4 постанови КМУ №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 перевагу належить віддати положенням закону, як акту вищої юридичної сили.
Водночас із цим, з 29.01.2020р. відновлення дії такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018р.
Отже, 29.01.2020р. настала подія підвищення грошового забезпечення діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб'єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов'язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020р. (та 01 січня кожного наступного календарного року до настання події внесення законодавчих змін), а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд також звертає увагу на правові висновки постанови Верховного Суду від 02.08.2022р. у справі №440/6017/21, від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, від 14.09.2022 у справі №500/1886/21, згідно яких:
(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 10.01.2023 у справі №440/1185/21, від 29.03.2023 у справі №640/8668/21, від 09.05.2023 року у справі №380/5158/22, від 04.04.2024 у справі №160/16602/21, від 17.09.2024 у справі №580/5747/22 є обов'язковими для застосування у спірних правовідносинах, з огляду на приписи частини 5 статті 242 КАС України.
Таким чином, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року згідно Законів №294-IX, №1082-ІХ, №1928 та №2710-IX та похідне від цього зростання розмірів грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, у позивача виникло право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-XII.
У даному випадку, відповідач відмовляючи у наданні позивачу оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, дії відповідача щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до пенсійного органу довідок про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 для перерахунку пенсії, є протиправними.
З урахуванням зазначеного вище, суд визнає протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу підготувати та надати до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 для здійснення перерахунку основного розміру пенсії позивача та зобов'язання відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розміри грошового забезпечення позивача станом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 роки у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 роки на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, та інших щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для перерахунку пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 років.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновлені довідки про розмір грошового забезпечення станом 01.01.2024 та станом на 23.07.2024, суд зазначає наступне.
12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481, пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови КМУ № 704, виклавши абзац перший в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пунктом 3 Постанови КМУ № 481 установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Постанова КМУ № 481 набрала чинності 20 травня 2023 року. Саме з цього дня її положення стали обов'язковими для виконання всіма суб'єктами владних повноважень.
Отже, з дня набрання чинності постановою КМУ № 481 Кабінет Міністрів України запровадив нову розрахункову величину для визначення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням фіксовану суму 1762 грн, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.
Разом із тим, суд бере до уваги, що законність постанови Кабінету Міністрів України № 481 була предметом судового розгляду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, пункт 2 постанови КМУ № 481 у частині внесення змін до пункту 4 постанови КМУ № 704 визнано протиправним та нечинним.
Посилаючись на зазначене судове рішення у справі № 320/29450/24, позивач та суд першої інстанції стверджує, що при обчисленні грошового забезпечення станом на 01 січня 2024 року та станом на 01 січня 2025 року мала застосовуватися первісна редакція пункту 4 постанови КМУ № 704, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, як базової розрахункової величини.
Оцінюючи зазначене вище, суд зазначає, що частиною дев'ятою статті 264 КАС України визначено, що суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
Статтею 265 КАС України передбачено наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним. Так, частиною першою цієї статті передбачено, що резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
Приписами частини другої статті 265 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частиніз моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04 квітня 2024 року у справі №320/2796/23 КАС України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів. Такі положення стосуються наявності передбачених спеціальних повноважень суду у разі визнання такого акта протиправним, а саме - нормативно-правовий акт на відміну від індивідуального акта не скасовується з моменту його прийняття, авизнається нечинним повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням судуі, відповідно,не передбачає відновлення прав, які були порушені під час дії такого акта. Вказане спрямовано на гарантування ефективного захисту прав позивача, порушення прав якого припиняється з моменту втрати чинності акта, та водночас полягає у недопущенні можливості зловживання позивачем його правом на захист порушених прав внаслідок визнаної протиправності нормативно-правового акта (стягнення сплачених під час дії оспорюваного нормативно-правового акта податків, орендної плати тощо).
Аналогічної правової позиції Верховний Суд дотримався у постанові від 10 вересня 2024 року у справі № 160/7809/19, зазначивши також, що визнання нормативно-правового акта нечинним з моменту його прийняття суперечить принципу правової визначеності.
Крім того, у постанові від 09 квітня 2025 року у справі № 826/17907/18 Верховний Суд наголосив, що положення частини другої статті 265 КАС України мають імперативний характер і не допускають множинного тлумачення. Суд позбавлений повноважень визнавати нормативно-правовий акт нечинним з моменту його прийняття, оскільки втрата чинності таким актом настає виключно з моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким його визнано протиправним та нечинним. Разом з тим Верховний Суд зазначив, що такі судові рішення маютьпряму (перспективну) дію в часі та не поширюються ретроспективно, тобто не впливають на правовідносини, що виникли і реалізувалися під час чинності нормативного акта, навіть якщо останній згодом було визнано протиправним.
Конституційний Суд України також неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виниклипіслянабуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, з урахуванням положень статті 265 КАС України, правових висновків Верховного Суду та Конституційного Суду України, Суд доходить висновку, що рішення про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним має виключно пряму (перспективну) дію в часі.
Втрата чинності нормативно-правовим актом настає з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням, яким його визнано протиправним та нечинним, і не поширюється на правовідносини, що виникли та були реалізовані під час його дії.
Отже, постанова КМУ № 481 вважалася чинною та підлягала застосуванню до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі № 320/29450/24, яким її окремі положення були визнані протиправними та нечинними.
Таким чином, із дня набрання чинності постановою КМУ № 481 (20 травня 2023 року) та протягом усього періоду її дії (до 18 червня 2025 року) правові підстави для видачі довідок про розмір грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відсутні. Протягом зазначеного періоду визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснювалося виходячи з фіксованої величини 1762 грн, передбаченої постановою КМУ № 481.
Тобто відповідач, реалізуючи свої повноваження щодо прийняття рішення за заявою позивача про видачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024, діяв на підставі нормативно-правового акта, який мав юридичну силу в період з 20 травня 2023 року до 18 червня 2025 року. Відтак відмова у підготовці та наданні довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 ґрунтувалася на чинному нормативному регулюванні та не може бути визнана протиправною лише з огляду на подальше припинення дії зазначеного нормативно-правового акта.
Ураховуючи наведене, суд зазначає про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача підготувати та надати довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2024 року із застосуванням положень пункту 4 постанови КМУ № 704 у первинній редакції. Оскільки на момент звернення позивача із відповідною заявою та прийняття відповідачем рішеннячинною була постанова КМУ № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину 1762 грн, підстав для застосування попередньої редакції постанови № 704 у відповідача не було.
Крім того, суд зауважує, щодо підготування та надання до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 23.07.2024, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з врахуванням п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та з урахуванням змін, внесених наказом Державної податкової служби України № 536 від 23.07.2024, для здійснення перерахунку з 01.08.2024 основного розміру пенсії ОСОБА_1 , позивач не звертався та відповідно відповідач у виготовленні вказаної довідки не відмовляв.
Правовий підхід щодо того, що внесені постановою Кабінету Міністрів України № 481 зміни до пункту 4 постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію цього пункту у правовідносинах, що виникли у межах періоду чинності постанови № 481 з 20 травня 2023 року до 18 червня 2025 року, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24, від 20 жовтня 2025 року по справі №600/3516/24-а, від 22 жовтня 2025 року по справі 420/3824/25.
За таких обставин, у спірних правовідносинах у позивача не виникло право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-XII.
Така позиція підтверджується, зокрема в постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2025 у справі № 520/10245/25.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шлаяхом визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу підготувати та надати до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, для здійснення перерахунку основного розміру пенсії позивача та зобов'язання відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розміри грошового забезпечення позивача станом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 роки на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, та інших щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для перерахунку пенсії позивача з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області в особі Голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ39599198), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16,м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ42098368) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області в особі Голови комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, для здійснення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області в особі Голови комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розміри грошового забезпечення позивача станом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 роки на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, та інших щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області в особі Голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ39599198) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 3875 (три тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн. 84 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.