Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
05 грудня 2025 року № 520/27916/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області (вул. Дніпровська, буд.135, м. Павлоград, Дніпропетровська область,51400, код ЄДРПОУ26509623) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за запитом ОСОБА_1 від 02 жовтня 2025 року, а саме: Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області не надана відповідь на запит на інформацію від 02 жовтня 2025 року не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту та про продовження строку розпорядник інформації не повідомив ОСОБА_1 , як запитувача, в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, чим порушив права ОСОБА_1 на інформацію.
- зобов'язати Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 02 жовтня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Позивач в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" звернувся до відповідача з запитом, в якому просив надати інформацію у формі копії запиту ВІДДІЛУ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ, зареєстрованому 23.09.2025 року за №39673/25-Вх Про надання інформації по справі 175/3862/22, а також копії відповіді на цей запит. Однак, відповідач відповідь на інформаційний запит не надав, чим порушив вимоги чинного законодавства України та права позивача.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Крім того, зазначено, що позивач ОСОБА_1 неодноразово надсилав на адресу суду запити, суть яких зводиться до надання інформації про рух справи та документи, які містяться у матеріалах справи (запити, відповіді на запити, супровідні листи, заяви тощо). На кожний запит позивачу вчасно надавалася вичерпна інформація. Крім того згідно ордера серії АЕ № 1287572 від 22 травня 2024 року представником позивача ОСОБА_1 є адвокат Савченко Сергій Анатолійович, який є користувачем Електронного суду І має інформацію про всі постановлені судом ухвали у справі № 175/3862/22. Також сам позивач ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет ЄСІТС, отже йому відкритий доступ до процесуальних документів у справі. Також відомості щодо руху справи містяться на офіційному сайті суду, регулярно оновлюються, є доступними і публічними. Інформація про всі постановлені судом ухвали у справі № 175/3862/22 міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Позивач та його представник не позбавлені можливості звернутися з клопотанням про ознайомлення з матеріалами цивільної справи та зробити для себе копії всіх потрібних матеріалів. Отже право позивача ОСОБА_1 на отримання інформації, що стосується цивільної справи, учасником якої він є, не може вважатися порушеним.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
В провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа №175/3862/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Юдіної С.Г. від 12 січня 2023 року відкрите спрощене позовне провадження у цивільній справі № 175/3862/22.
Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Болдирєвої У.М., від 18 квітня 2025 року призначено у справі повторну судову почеркознавчу експертизу.
Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Болдирєвої У.М., від 02 вересня 2025 року задоволено заяву про забезпечення доказів шляхом їх витребування.
Як слідує із інформації у підсистемі «Електронний суд» 23.09.2025 року за №39673/25-Вх зареєстрований запит від ВІДДІЛУ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ДЕРЖАВНОЇ ВИКО-НАВЧОЇ СЛУЖБИ Про надання інформації по справі 175/3862/22.
02 жовтня 2025 року відповідно до положень ст. 32 Основного Закону України, Законів України "Про звернення громадян", "Про захист персональних даних", «Про доступ до публічної інформації», відповідачу засобами електронного зв'язку із застосуванням КЕП на електронну адресу inbox@pvm. dp.court.gov.ua поданий запит надати інформацію у формі копії запиту ВІДДІЛУ ПРИМУСО-ВОГО ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ, зареєстрованому 23.09.2025 року за №39673/25-Вх Про надання інформації по справі 175/3862/22, а також копії відповіді на цей запит.
Станом на час звернення з позовною заявою до суду, відповідачем відповідь на електронний запит позивача не надана.
Вважаючи бездіяльність відповідача, що виражається у не наданні інформації на запит позивача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Частиною другою 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 02 жовтня 1992 року №2657-XII "Про інформацію" (далі за текстом - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13 січня 2011 року №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі за текстом - Закон №2939-VI).
За визначенням наведеним у статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 частини 1 статті 5 Закону №2939-VI).
Відповідно до статті 12 вказаного Закону суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Згідно з частиною першою та другою статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до пунктів 1-2 частини першої статті 3 вказаного Закону право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати і оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє.
Статтею 20 Закону № 2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 6 вказаного Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Відповідно до частини другої статті 20 Закону №2657-XII будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до частин першої та другої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач 02 жовтня 2025 року відповідно до положень ст. 32 Основного Закону України, Законів України "Про звернення громадян", "Про захист персональних даних", «Про доступ до публічної інформації», відповідачу засобами електронного зв'язку із застосуванням КЕП на електронну адресу inbox@pvm. dp.court.gov.ua поданий запит надати інформацію у формі копії запиту ВІДДІЛУ ПРИМУСО-ВОГО ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ, зареєстрованому 23.09.2025 року за №39673/25-Вх Про надання інформації по справі 175/3862/22, а також копії відповіді на цей запит.
На запит позивача відповідачем відповідь надана не була.
Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 7 Закону Закон №2657-XI суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Частинами другою і третьою статті 23 Закону №2939-VI встановлено, що запитувач має право оскаржити, зокрема: відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, в п.1 Постанови Пленум Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" зазначено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону №2939-VI).
Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною.
Велика палата Європейського суду з прав людини у рішенні від0 8 листопада 2016 року у справі "Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary" (заява №18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин. Для цього, серед критеріїв, має бути оцінено чи є інформація готовою та доступною. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.
З наведеного слід дійти висновку, що запитувана інформація повинна бути готовою та доступною, міститься, принаймні, в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
За приписами пункту 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Згідно із пунктами 4.1-4.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" процесуальні закони (Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України) регламентують спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників відповідних процесів до інформації, створеної (одержаної) у ході (досудового) судового провадження.
Доступ осіб, які беруть участь у розгляді справи, та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки, до інформації, створеної (одержаної) у ході судового провадження, до судових рішень забезпечується у порядку, встановленому процесуальним законодавством, з урахуванням передбачених нормами Закону України "Про доступ до судових рішень" особливостей.
Звернення особи стосовно судового розгляду справи, у якій вона бере участь, належить адресувати до суду як суб'єкта процесуальних правовідносин на підставі процесуального законодавства, а не до суду (керівництва суду) як установи, який у разі отримання такого запиту повинен відмовити у його задоволенні, оскільки не володіє і не зобов'язаний володіти запитуваною інформацією (пункт 1 частини першої статті 22 Закону №2939-VI).
Так, відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.
Згідно із абзацом 24 Розділу І наказу Державної судової адміністрації України №814 від 20 серпня 2019 року "Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України" (далі - Інструкція) судова справа - позовні заяви, заяви, скарги, справи, матеріали кримінального провадження, подання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду й можуть бути предметом судового розгляду, судові процесуальні документи, що виготовляються судом.
Інструкція визначає загальні правила ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України, регламентує порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення до знищення в установленому порядку або передачі до державної архівної установи.
Згідно із абзацом 10 Розділу І Інструкції, документ - створена або отримана судом у процесі його діяльності інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігання і передача її у часі й просторі.
Відповідно до абзацу 24 Розділу І Інструкції справи видаються для ознайомлення апаратом суду за резолюцією судді (судді-доповідача), або голови суду, або заступника голови суду, або секретаря відповідної судової палати на підставі письмової вимоги (заяви).
Відповідно до розділу 17, 18 Інструкції, організаційно-розпорядчими документами суду визначаються питання інформаційно-правової роботи в суді, порядок подання внутрішніх документів керівництву суду.
Організаційно-розпорядчі документи суду (накази і розпорядження керівництва суду) реєструються канцелярією (відповідальним працівником або відповідним структурними підрозділом).
Документування управлінської інформації суду полягає у створенні документів, що спрямовані на вирішення управлінських рішень.
Відповідно до пункту 1 розділу ІХ "Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України", затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 №814, направлення справи за межі суду, у тому числі до апеляційної чи касаційної інстанції, до місцевого суду, до експертних установ для проведення експертизи, до слідчих органів тощо, а також повернення справи за належністю до місцевого чи апеляційного суду здійснюється на підставі відповідного процесуального документу.
У кожному випадку справа надсилається за межі суду із супровідним листом, підписаним керівником апарату або особою, яка виконує його обов'язки, чи іншою особою, визначеною наказом голови суду. У супровідному листі зазначаються підстави направлення (повернення) справи та її реквізити.
Судові справи надсилаються поштою або передаються відповідальним працівником апарату суду. Передавання справ через сторонніх осіб категорично заборонено. На кожну справу, що направляється за межі суду, складається окремий супровідний лист.
Беручи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що інформація у формі копії запиту ВІДДІЛУ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ, зареєстрованому 23.09.2025 року за №39673/25-Вх Про надання інформації по справі 175/3862/22, а також копії відповіді на цей запит не є інформацією створеною (одержаною) у ході судового провадження в рамках розгляду цивільної справи №175/3862/22 та не є процесуальними документами в розумінні ЦПК України та Інструкції, а є організаційно-розпорядчою документацією - уніфікованої підсистеми управлінської документації, що забезпечує організацію процесів управління та управлінської роботи в суді, в даному випадку - щодо передачі адміністративної справи до експертної установи. Вказана інформацію не відноситься до інформації з обмеженим доступом, відтак мала бути надана відповідачем позивачу - стороні цивільної справи №175/3862/22, в установлений Законом України "Про доступ до публічної інформації строк".
Верховний Суд в постанові від 05.02.2020 року у справі №805/1568/16-а зазначив, що кожен має право на захист у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, вказане право гарантується Конституцією України.
Протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визначення бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливим є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправною бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/157/17.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що відповідачем не надано суду належним та допустимих доказів направлення позивачу будь-якої відповіді на його запит, суд приходить до висновку про наявність зі сторони Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області протиправною бездіяльності щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на запит від 02 жовтня 2025 року та вважає за необхідне, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, збов'язати відповідача надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 02 жовтня 2025 року.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням усіх обставин даної адміністративної справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області (вул. Дніпровська, буд.135, м. Павлоград, Дніпропетровська область,51400, код ЄДРПОУ26509623) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 відповіді на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту від 02 жовтня 2025 року.
Зобов'язати Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 02 жовтня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Заічко О.В.