Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
про забезпечення адміністративного позову
"05" грудня 2025 р. Справа № 520/26540/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 23.09.2025 №084919 про застосування на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження по справі відповідно до статті 262 КАС України без виклику сторін в судове засідання.
Через канцелярію суду позивачем надіслано заяву про забезпечення позову, в якій просив суд зупинити стягнення на підставі постанови відділу державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.09.2025 №084919, у виконавчому проваджені ВП №79559260 із забороною вчиняти будь-які дії щодо стягнення коштів та арешту майна до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.
Необхідність забезпечення позову обумовлюється тим, що постановою відділу державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 23.09.2025 №084919 на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф 17 000,00 грн. Постановою державного виконавця Куп'янського відділу державної виконавчої служби у Куп'янському районі Харківської області СМУМЮ від 11.11.2025 відкрито виконавче провадження ВП №79559260 з примусового виконання постанови відділу державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 17 000,00 грн. Також, в рамках виконавчого провадження ВП №79559260 державним виконавцем винесено постанову від 11.11.2025 про арешт коштів боржника. Також, постановою державного виконавця від 28.11.2025 ВП №79559260 накладено арешт на все майно боржника, ФОП ОСОБА_1 .
Позивач зазначив, що арешт розрахункових рахунків та транспортних засобів фактично паралізував господарську діяльність як фізичної особи-підприємця, він позбавлений можливості здійснювати будь-які розрахунки з контрагентами, сплачувати податки та обов'язкові платежі до бюджету, що може призвести до нарахування штрафних санкцій і пені. Через блокування коштів позивач не може виконувати свої договірні зобов'язання перед партнерами та замовниками, що ставить під загрозу ділову репутацію та призводить до втрати клієнтів.
Накладені обмеження фактично зупинили діяльність з перевезення пасажирів, позивач не може виконувати жодного замовлення, оскільки транспортні засоби, які є основним інструментом у роботі, при першій же зупинці блокуються та відправляються на спеціальний майданчик. Це означає повний параліч підприємницької діяльності: втрачаються контракти, зриваються строки перевезень, а клієнти відмовляються від подальшої співпраці. Такий стан призводить не лише до фінансових збитків, а й до руйнування ділової репутації та створює реальну загрозу банкрутства.
Отже, як вважає позивач, невжиття заходів щодо забезпечення позову призведе до неможливості відновлення порушеного права у зв'язку із вчиненням відповідачем дій по стягненню грошових коштів, оскільки на даний час існує спір.
Забезпечення позову, в свою чергу, сприятиме збереженню існуючого становища прав та обов'язків позивача до розгляду справи по суті, оскільки відповідачем вирішено питання про примусове стягнення грошових коштів, що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та значно ускладнить виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Беручи до уваги положення ч.1 ст.154 КАС України суд дійшов висновку про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В силу приписів ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У заяві про забезпечення позову заявник просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову та наводить доводи щодо необхідності застосування таких заходів за наявності очевидних ознак заподіяння небезпеки, шкоди правам та інтересам позивача.
Суд зазначає, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
У абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» вказано, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця Куп'янського відділу державної виконавчої служби у Куп'янському районі Харківської області СМУМЮ від 11.11.2025 відкрито виконавче провадження ВП №79559260 з примусового виконання постанови відділу державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу на боржника ФОП ОСОБА_1 17 000,00 грн.
Також, в рамках виконавчого провадження ВП №79559260 державним виконавцем винесено постанову від 11.11.2025 про арешт коштів боржника. Також, постановою державного виконавця від 28.11.2025 ВП №79559260 накладено арешт на все майно боржника ФОП ОСОБА_1 .
Отже, розпочалося примусове виконання оскаржуваної в межах цієї постанови.
Згідно зі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом. Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) .
Пунктом 2 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження» встановлено перелік виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню, зокрема, рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 56 Закону України “Про виконавче провадження» постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Також, Закон України “Про виконавче провадження» покладає на боржника низку обов'язків:
1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;
2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;
3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;
4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;
5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця;
6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (ч. 5 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження»).
Предметом даного позову є скасування постанови відповідача, як виконавчого документу, на підставі якого ініційоване стягнення в межах виконавчого провадження ВП №79559260.
Позивач в заяві про забезпечення позову посилався на те, що арешт розрахункових рахунків та транспортних засобів фактично паралізував господарську діяльність як фізичної особи-підприємця, він позбавлений можливості здійснювати будь-які розрахунки з контрагентами, сплачувати податки та обов'язкові платежі до бюджету, що може призвести до нарахування штрафних санкцій і пені. Через блокування коштів позивач не може виконувати свої договірні зобов'язання перед партнерами та замовниками, що ставить під загрозу ділову репутацію та призводить до втрати клієнтів.
Невжиття заходів щодо забезпечення позову призведе до неможливості відновлення порушеного права у зв'язку із вчиненням відповідачем дій по стягненню грошових коштів, оскільки на даний час існує спір.
Суд зазначає, що відкриття провадження у цій справі не є підставою для зупинення примусового виконання спірної постанови та в подальшому може призвести до стягнення суми штрафу у розмірі 17 000,00 грн. та витрат виконавчого провадження у примусовому порядку до вирішення питання правомірності постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Враховуючи вище зазначені положення правових норм та обставин, якими обґрунтовує позивач заяву про забезпечення позову, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення вимог зазначеної заяви.
Ті негативні наслідки, до яких може призвести примусове виконання оскаржуваної постанови, будуть вимагати від позивача додаткових зусиль та фінансових затрат для поновлення порушеного права.
Беручи до уваги, що постанова відділу державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 23.09.2025 №084919, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф 17 000,00 грн., є виконавчим документом, що оскаржується, на підставі якого відповідачем звернуто стягнення у безспірному порядку та виконавчою службою відкрито виконавче провадження, суд вважає доведеним позивачем існування обставин, визначених у статті 150 КАС України, для забезпечення позову.
Суд виходить з того, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Враховуючи зазначене, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що заявником були наведені належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки у разі задоволення позову для відновлення порушених прав позивачу необхідно буде знов звертатися до суду за поверненням сплачених до держбюджету коштів, внаслідок чого докладати певних зусиль та нести витрати.
За визначенням п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено в спосіб зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Позивач просив суд зупинити стягнення на підставі постанови відділу державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.09.2025 №084919, у виконавчому проваджені ВП №79559260 із забороною вчиняти будь-які дії щодо стягнення коштів та арешту майна до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.
Стаття 151 КАС України визначає види забезпечення позову, відповідно до частини 1 якої, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови відділу державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.09.2025 №084919, у виконавчому проваджені ВП №79559260.
Решта вимог заяви про забезпечення позову окремому задоволенню не підлягає, оскільки зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови у виконавчому проваджені ВП №79559260 також передбачає заборону вчиняти будь-які дії щодо стягнення коштів та арешту майна в межах виконавчого провадження ВП №79559260 до набрання законної сили судовим рішенням.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено (ч.8 ст.154 КАС України).
Суд зауважує, що в силу положень ч.1 ст. 156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156, 241-243, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву позивача про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови - задовольнити частково.
Зупинити примусове стягнення адміністративно-господарського штрафу з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 17 000,00 грн. на підстави постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.09.2025 №084919 Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під, 7 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 39816845) у виконавчому проваджені ВП №79559260 - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
В задоволенні іншої частини вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Заявник (стягувач): Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач (боржник): Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під, 7 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 39816845).
Строк пред'явлення ухвали до виконання по "05" грудня 2028 року.
Копію ухвали направити сторонам та для виконання до Куп'янського відділу державної виконавчої служби у Куп'янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя О.В.Шевченко