Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
05 грудня 2025 року справа № 520/5035/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (далі по тексту - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 27.07.2020 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4 083 (чотири тисячі вісімдесят три) грн 52 коп в місяць в загальній сумі 118 422 (сто вісімнадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн 08 коп за період з 01.03.2018 по 27.07.2020 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.07.2020 відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, є протиправною та такою, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Вказану ухвалу суду надіслано відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач за допомогою системи «Електронний суд» 14.03.2025 надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Позивач відповідно до витягу із наказу начальника Харківського університету повітряних сил ім. І. Кожедуба №209 від 26.08.2015 з 26.08.2015 був зарахований до списків особового складу Харківського університету повітряних сил ім. І. Кожедуба.
З 27.07.2020 відповідно до витягу із наказу начальника Харківського національного університету повітряних сил ім. І. Кожедуба №141 від 26.06.2020 виключений зі списків особового складу Харківського національного університету повітряних сил ім. І. Кожедуба.
При цьому, під час проходження військової служби в період з 01.03.2018 по 27.07.2020 відповідач не нараховував та не виплачував індексацію грошового забезпечення із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Через свого представника 17.02.2025 позивач звернувся до ХНУ ПС щодо отримання:
1. Копії витягу із наказу начальника Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба про зарахування до списків особового складу університету.
2. Копії витягу із наказу начальника Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба про виключення із списків особового складу університету.
3. Інформаційну довідку, де зазначено розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року, а також розмір можливої індексації грошового забезпечення (фіксованої індексації) в березні 2018 року, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць попереднього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) - січень 2008 року (відповідно до вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).
На адвокатський запит представника позивача відповідач надав інформацію №176/176/100/753/543/пс від 21.02.2025, де зазначив, що підстав для нарахування фіксованої суми нема, тобто вона складає нуль та надав довідку про грошове забезпечення позивача за період з 01.02.2018 по 01.03.2018, де зазначено, що розмір доходу в лютому 2018 року становить 7627,60 грн і в березні - 8007,23 грн.
Оскільки розмір підвищення грошового доходу в березні 2018 року не перевищив суму можливої індексації у цьому ж місяці, позивач вважає, що має право на нарахування та виплату з 01.03.2018 по день звільнення з військової частини індексації грошового забезпечення (індексації-різниці), визначеної з урахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закон України №2011-XII).
Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон України №1282-XII) встановлено, що вказаний Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
У статті 1 Закону України №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону України №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
У частині першій статті 5 Закону України №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини другої статті 5 Закону України №1282-XII).
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону України №1282-XII).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення".
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац восьмий пункту 4 Порядку №1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 19.07.2019 у справі №240/4911/18.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що відповідно до положень абзаців першого-п'ятого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції Постанови № 1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 вказаного Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
З 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, тому березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Отже, нарахування й виплата поточної індексації з 01.03.2018 мала здійснюватися з урахуванням місяця підвищення доходів - березень 2018, а індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 і фактично з грудня 2018 у військовослужбовців з'явилося право на індексацію грошового забезпечення.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають суду підстави зробити висновок, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.
Так, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 12.10.2023 у справі №560/5132/21 та ін.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Пунктом 2 Порядку №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до довідки про грошове забезпечення позивача за період з 01.02.2018 по 31.03.2018, копія якої міститься в матеріалах справи, судом встановлено, що грошове забезпечення позивача за березень 2018 року склало 8007,23 грн, а за лютий 2018 року - 7624,60 грн.
Таким чином, грошовий дохід позивача збільшився на 382,63 грн.
Отже, розмір підвищення доходу позивача у порівнянні лютого 2018 року та березня 2018 року становить 382,63 грн.
У березні 2018 року прожитковий мінімум становив 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн).
Відповідно до вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 382,63 грн = 4080,52 грн.
А тому, починаючи з березня 2018 року сума індексації-різниці з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачу у розмірі 4080,52 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.
Проте, відповідач вказаних вимог Порядку №1058 не дотримав, не нарахував та не виплатив позивачу належні суми індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.07.2020.
Щодо встановлених норм абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення з питань підстав виплати та розміру індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 27.07.2020 суд зазначає наступне.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Термін «індексація-різниці» фактично запроваджений Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 як позначення другого виду індексації грошового забезпечення право на яку виникає на підставі абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Як зазначено Верховним Судом у пункті 102 постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Верховний Суд у пункті 106 вказаної постанови виснував, що розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018.
Так, Верховний Суд у пункті 108 тієї ж постанов дійшов висновку, що якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 28.08.2023 у справі № 420/17338/22, від 28.08.2023 у справі № 420/17338/22, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, з метою встановлення наявності у позивача права на отримання суми індексації-різниці, варто встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року та порівняти їх.
Як встановлено судом, грошовий дохід позивача у березні 2018 у порівнянні з лютим 2018 внаслідок підвищення посадових окладів збільшився на 379,16 грн.
В свою чергу, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року: 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.
1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 382,63 грн = 4080,52 грн.
Таким чином, за період з 01.03.2018 по 27.07.2020 розмір індексації-різниці з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078 підлягала виплаті позивачу у фіксованій величині 4080,52 грн в місяць у загальній сумі 117 808,56 грн (4080,52 * 28 місяці (з 01.03.2018 по 30.06.2020) + 27 днів липня 2020).
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не виплачено в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2018 по 27.07.2020 із урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у фіксованій величині 4083,99 грн. в місяць, тому наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4080,52 грн в місяць в загальній сумі 117 808,56 за період з 01.03.2018 по 27.07.2020 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати за професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 16 000,00 грн, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених позивачем витрат на надання професійної правничої (правової) допомоги до позовної заяви додано копію ордеру серії СВ №1118614 від 04.03.2025 на надання правничої (правової) допомоги позивачу, виданого адвокатом Шкабурою Владиславом Вадимовичем, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, копію договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) №10/03-24-2 від 10.03.2024, в якому в п.5.1. зазначено про те, що за надані послуги Клієнт сплачує Адвокату винагороду згідно формули та тарифів, вказаних у Додатку 1 до даного Договору, розмір якої зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг. В п.5.4. даного Договору зазначено, що оплата послуг здійснюється Клієнтом у безготівковій формі шляхом перерахування суми винагороди на поточний рахунок Адвоката протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Акта приймання-передачі або в інший, передбачений сторонами в Акті приймання-передачі термін і спосіб.
Також, до позовної заяви додано копію Акта №3 від 04.03.2025 приймання-передачі наданих послуг, відповідно до п. 5 якого Сторони погодили, що Клієнт має право здійснити оплату наданих йому послуг з правової допомоги Адвоката по справі протягом 30 днів з моменту набрання законної сили рішення суду.
Вартість послуг Адвоката за цим актом складає 16000,00 грн.
Суд зазначає, що згідно із статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин 1, 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частін 2-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.04.2022 у справі № 500/1410/21, відповідно до якого однією з особливостей нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу за Кодексом адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017, є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на те, що, дана справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, судове засідання не проводилось, суд доходить до висновку, що клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за професійну правничу (правову) допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню на користь позивача суми у розмірі 2000,00 грн.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 132, 134, 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (вулиця Сумська, 77/79, місто Харків, Харківський район, Харківська область, 61023, код ЄДРПОУ: 24980799) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 27.07.2020 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.4080,52 грн в місяць у загальній сумі 117 808,56.
Зобов'язати Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4 080,52 грн в місяць в загальній сумі 117 808,56 (сто сімнадцять тисяч вісімсот вісім гривень 56 копійок) за період з 01.03.2018 по 27.07.2020 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА