Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
03 грудня 2025 року Справа № 520/31311/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М.І., розглянувши адміністративний ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:
- визнати протиправними дії Харківського апеляційного суду щодо перерахунку позивачу ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі з урахуванням її встановлення на рівні 2 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30% посадового окладу;
- скасувати наказ Харківського апеляційного суду № 05-10/7-ос від 16.01.2024 “Про перерахунок надбавки за вислугу років на державній службі» у частині встановлення Позивачу ОСОБА_1 з 01.01.2024 надбавки за вислугу років на державній службі в розмірі 30% посадового окладу;
- зобов'язати Харківський апеляційний суд провести нарахування з 01.01.2024 та виплату надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу ОСОБА_1 відповідно до наказу Харківського апеляційного суду від 20.08.2019 № 04-09/128-ос “Про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника фінансово-економічного відділу», з урахуванням раніше виплачених сум і з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Вважаю, що цей адміністративний позов необхідно залишити без руху, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 цього Кодексу для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частини п'ята статті 122 КАС України).
У КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Відповідно до правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 240/3609/23, від 04.05.2023 (справа №560/3294/22), від 19.01.2023 (справа № 460/17052/21), зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
Тобто спірні відносини виникли між позивачкою та відповідачем під час проходження нею публічної служби, а тому до таких відносин слід застосовувати місячний строк звернення до адміністративного суду.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналізуючи положення статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених правових норм також вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Отже, такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Із матеріалів справи убачається, що позивач просить визнати протиправними дії Харківського апеляційного суду та касувати наказ №05-10/7-ос від 16.01.2024 у частині встановлення надбавки з 01.01.2024 у розмірі 30% окладу. Зобов'язати суд провести нарахування і виплату надбавки з 01.01.2024 у розмірі 3% за рік стажу, але не більше 50% окладу, відповідно до наказу від 20.08.2019 №04-09/128-ос, з урахуванням раніше виплачених сум та обов'язкових податків.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про оплату праці" при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Згідно з ст. 24 цього Закону заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Отже, виплата заробітної плати носить щомісячний характер (регулярні платежі), тобто щомісяця станом на перше число після виплати заробітної плати за попередній місяць особі відомо про порушення її права на належний розмір оплати праці у відповідному місяці. Таким чином, щомісячно протягом цього терміну у такої особи виникає право на звернення до суду за захистом цих порушених прав.
Відтак приходжу до переконання про те, що позивачу про розмір заробітної плати, виплаченої за січень 2024 року на підставі оспорюваного наказу від 16.01.2024, було достеменно відомо станом на місяць лютий 2024 року.
Із матеріалів адміністративного позову убачається, що позивачка звернулась до суду за захистом свого порушеного права 28.11.2025, тобто із пропуском місячного строку.
Разом з позовною заявою позивач подала заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, мотивуючи це наступними обставинами. Позивачу стало відомо про порушення її прав у лютому 2024 року після отримання заробітної плати за січень 2024 року. З наказом № 05-10/7-ос від 16 січня 2024 року її не ознайомили. Позивач не має достатніх юридичних знань для аналізу законодавства. Позивач є пенсіонером, яка перенесла тяжкі захворювання (геморагічний інсульт, гіпертонічна хвороба тощо), що підтверджується медичними документами. Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи у зв'язку з руйнуванням житла внаслідок збройної агресії Російської Федерації 03 травня 2023 року, що спричинило додаткове фінансове та фізичне навантаження, через вказані обставини позивач була позбавлена можливості своєчасно звернутися до адвоката та подати позов. У червні 2024 позивач звернулася до адвоката, який роз'яснив необхідність судового захисту, але позивач чекала на розгляд зразкової справи № 240/7215/24, яка була розглянута 30 травня 2025 року, хоча наразі оскаржується в апеляційному порядку, посилається на практику Європейського суду з прав людини щодо гнучкого застосування строків. Позивач вважає, що вказані обставини є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, та просить поновити пропущений строк, прийняти позов до розгляду та відкрити провадження у справі.
Оцінюючи наведені позивачем підстави для поновлення пропущеного строку, суд зазначає наступне.
Позивач посилається на відсутність юридичних знань, стан здоров'я, статус внутрішньо переміщеної особи, руйнування житла внаслідок воєнних дій, відсутність матеріальних ресурсів для звернення до адвоката, а також на очікування розгляду зразкової справи №240/7215/24.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що наприкінці червня 2024 року позивач звернулася до адвоката за консультацією щодо правомірності зменшення надбавки та отримала роз'яснення про необхідність судового захисту. Це свідчить про те, що позивач мала можливість та усвідомлювала свої права, але не скористалася ними своєчасно. Відсутність спеціальних юридичних знань у позивача, яка є спеціалістом у галузі фінансів, не може вважатися поважною причиною пропуску строку, оскільки законодавство не передбачає такого винятку, а звернення до фахівця (адвоката) було можливим і реалізовано в червні 2024 року.
Стан здоров'я позивача, підтверджений медичними документами, та статус внутрішньо переміщеної особи, пов'язаний з подіями 2022-2023 років, безумовно є об'єктивними обставинами, що могли ускладнити реалізацію прав. Проте ці обставини не існували протягом дії строку звернення до суду із цим позовом та після закінчення такого. Суд не вбачає прямого причинно-наслідкового зв'язку між вказаними захворюваннями та пропуском строку після березня 2024 року, оскільки позивач не надала доказів, що її стан здоров'я унеможливлював звернення до суду саме в період після березня 2024 року.
Щодо очікування розгляду зразкової справи № 240/7215/24, ця справа була передана до Верховного Суду 20 серпня 2024 року (тобто після спливу строку для позивача), розглянута 30 травня 2025 року. Чекання на формування правового висновку у зразковій справі не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки КАС України не передбачає зупинення перебігу строків на час розгляду зразкових справ. Право на звернення до суду є самостійним і не залежить від результатів інших проваджень. Крім того, позивач мала можливість подати позов у межах строку та просити про зупинення провадження відповідно до статті 236 КАС України, якщо вважала це доцільним.
Посилання на практику Європейського суду з прав людини (справи «Howald Moor and Others v. Switzerland» тощо) щодо гнучкого застосування строків є загальними і не змінюють національного законодавства. Суд враховує принципи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, але в цій справі відсутні докази, що застосування строків фактично позбавляє позивача доступу до суду, оскільки пропуск строку спричинений не об'єктивними перешкодами, а вибором позивача чекати на зразкову справу.
У зв'язку із наведеним суд прийшов до переконання про те, що причини, які названі позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду, необхідно визнати неповажними через не наведення та неподання належних та допустимих даних.
З огляду на викладене суд прийшов до переконання про те, що доказів на підтвердження того, що існували будь-які обставини, які створили об'єктивні перешкоди та заважали позивачу вчасно звернутися до суду за захистом прав, позивачем не надано.
Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність тієї чи іншої обставини. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації своїх прав.
У зв'язку із наведеним суд прийшов висновку, що причини, які названі позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду необхідно визнати неповажними через ненадання належних доказів, а відтак підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.
Згідно з частиною шостою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, позивачу належить надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог з 16.01.2024, в якій зазначити поважні причини його пропуску строк звернення до адміністративного суду, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, приходжу переконання, що оскільки адміністративний позов подано без додержання вимог ч. 1 ст. 123, ст. 161 КАС України, а відтак такий необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху в частині вказаних позовних вимог у відповідності до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України
У клопотанні позивача ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку звернення до суду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк протягом десяти днів з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде вважатись не поданою та повертається заявнику зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М. І. Садова