Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
04 грудня 2025 року справа №520/26867/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у справі
за позовною заявою ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування висновку, пункту 12,13,20 та наказу,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- задовольнити клопотання про поновлення процесуального строку та визнати причини пропуску процесуального строку звернення до суду із позовною заявою поважними, і поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , строк звернення до суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними та скасування висновку та наказу;
- задовольнити клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та витребувати з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 ) належним чином завірені:
- матеріали службового розслідування, розпочатого наказом НОМЕР_4 Прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ) від 19.06.2025 № 3241-АГ «Про призначення службового розслідування», включно з висновком № 02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025 та додатками до нього з № 1 по № 84, наказом НОМЕР_4 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) № 4241-АГ від 14.08.2025 «Про підсумки службового розслідування»;
- зобов'язати керівництво Військової частини НОМЕР_1 розглянути питання щодо надання доступу представнику позивача, адвокату Кануннікову Дмитру Олександровичу до матеріалів службового розслідування, розпочатого наказом НОМЕР_4 Прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ) від 19.06.2025 № 3241-АГ «Про призначення службового розслідування», включно з висновком № 02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025 та додатками до нього з № 1 по № 84, наказом НОМЕР_4 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) № 4241-АГ від 14.08.2025 «Про підсумки службового розслідування», або шляхом зняття грифу з документів «для службового користування», або надання до них йому доступу шляхом виготовлення фотокопій цих документів.
- визнати протиправним та скасувати висновок НОМЕР_4 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) службового розслідування за фактом можливого неправомірного нарахування деяким військовослужбовцям приккшр НОМЕР_4 Прикордонного загону додаткової премії із розрахунку 70 000,00 грн на місяць, пропорційне часу участі в оборонних заходах № 02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025, прийнятого щодо військовослужбовця ОСОБА_1 .
- визнати протиправними та скасувати пункти 12,13,20 наказу НОМЕР_4 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) № 4241-АГ від 14.08.2025 «Про підсумки службового розслідування» у частині щодо військовослужбовця ОСОБА_1 :
- « 12.3а порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, положень посадової інструкції в частині неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень, здійснення контролю за підлеглим особовим складом, статті 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», пункту 1 статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та
прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року, статті 1.2.3 Бойового статуту механізованих і танкових військ Збройних Сил України, затвердженого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 № 605, начальнику прикордонної протитанкової застави приккшр НОМЕР_4 прикордонного загону молодшому лейтенанту ОСОБА_2 оголосити дисциплінарне стягнення у вигляді «догана»»;
- « 13.У відповідності до статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», притягнути до повної матеріальної відповідальності в розмірі завданого збитку начальника прикордонної протитанкової застави приккшр НОМЕР_4 прикордонного загону молодшого лейтенанта ОСОБА_3 по факту нанесення шкоди державі на загальну суму 1 349 775 (один мільйон триста сорок
дев'ять тисяч сімсот сімдесят п'ять) гривень 20 копійок, внаслідок надмірного нарахування та виплати додаткової винагороди»;
- « 20. Щодо внесення до книги обліку нестач та відображення суми в книзі обліку грошових стягнень та нарахувань за молодшим лейтенантом ОСОБА_4 у сумі 1 349 775 (один мільйон триста сорок дев'ять тисяч сімсот сімдесят п'ять) гривень 20 копійок, та щомісячного утримання з нього коштів в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди до повного погашення збитку».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 2024 займає посаду начальника прикордонної протитанкової застави приккшр НОМЕР_4 Прикордонного загону, молодший лейтенант. Згідно наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 17.03.2025 № 1106-АГ комісія здійснила перевірку правильності нарахування та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 Прикордонного загону протягом 2025, за результатами проведеного службового розслідування командиром військової частини прийнято висновок службового розслідування за фактом виявлення безпідставних виплат військовослужбовцям військової частини додаткової винагороди, передбаченої постановою КМ України від 28.02.2022 № 168, згідно якого встановлено наявність винних дій позивача у формі непрямого умислу. Позивач вважає, що комісією не враховано усіх обставин, прийнято суб'єктивне рішення, надано неналежну оцінку діям позивача, не враховано та не долучено доказів, які надавались позивачем, та як наслідок хибно встановлено одноосібну винуватість позивача. Позивач стверджує, що оспорюваний наказ в частині встановлення вини в діях позивача прийнято на підставі хибних висновків, без врахування повного та об'єктивного вивчення матеріалів службового розслідування, з посиланнями на нормативно-правові акти, які не були чинними на момент вчинення порушення. Крім того, оспорюваний наказ створив наслідки, за яких права та інтереси позивача можуть бути порушені, оскільки він є підставою для прийняття наказу про притягнення до матеріальної відповідальності.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишено без задоволення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишено без задоволення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 витребувано від ОСОБА_1 письмові заперечення на клопотання Військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2025 про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 клопотання Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу у справі №520/26867/25 - залишено без задоволення.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач 31.05.2025 через систему "Електронний суд" надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
Позивач 05.11.2025 через систему "Електронний суд" подав до суду відповідь на відзив, у якому заперечив проти доводів відповідача та підтримав свою правову позицію.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу в НОМЕР_4 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_1 ). Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону «Про особовий склад» від 29.01.2025 №74-ОС позивача призначено на посаду начальника прикордонної протитанкової застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону.
У період з 17.03.2025 по 21.03.2025 на виконання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.03.2025 (гриф) 02.5-592-Е «Про вжиття заходів», згідно наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 17.03.2025 № 1106-АГ комісією офіцерів НОМЕР_4 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_1 ) здійснено перевірку правильності нарахування та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону протягом 2025, відповідно до «Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям ДПСУ», які затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №726 (зі змінами внесеними наказами Міністерства внутрішніх справ України від 08.11.2023 №904, від 22.12.2023 №1062), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.09.23 №1543/40599 (зі змінами).
Так, в ході перевірки відповідно до доповідної записки від 24.03.2025 №04.2/16927/25-Вн, виявлено ряд можливих фактів щодо неправомірного нарахування коштів деяким військовослужбовцям додаткової премії із розрахунку 70 00,00 грн на місяць, пропорційно часу участі в оборонних заходах.
На підставі викладеного, у військовій частині НОМЕР_1 було призначено службове розслідування за фактом можливого неправомірного нарахування деяким військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону додаткової премії із розрахунку 70 000,00 грн на місяць, пропорційно часу участі в оборонних заходах.
Під час службового розслідування з метою встановлення або спростування фактів неправомірного нарахування та виплати окремій категорії військовослужбовців з числа управління та підрозділів прикордонної комендатури швидкого реагування одноразової винагороди в розмірі 70 000,00 грн проаналізовано ряд керівних, нормативно-правових, службово-бойових (графічних) документів та відібрано пояснення у відповідних начальників та керівників як управління структурних підрозділів.
За результатами здійсненої перевірки встановлено, що представлені службово-бойові документи не надають підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн ряду військовослужбовців а саме: по прикордонній протитанковій заставі прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону, керівництво якої належало молодшому лейтенанту ОСОБА_1 , встановлено що в деяких випадках виявлено відсутність підстав виплати, а саме -полягало у невиконанні військовослужбовцями бойових завдань у всі зазначені в рапорті дні відповідно до ЖБД підрозділу та не зазначення бойових розпоряджень за всі дні виконання бойових завдань, що вказані в рапорті, не зазначено всіх бойових розпоряджень щодо визначення бойових (спеціальних) завдань, визначити місця виконання ними завдань у визначені періоди не можливо. Таким чином 30 днів (сумарно обчислених) та підтверджених не мають.
Згідно довідки про вартісну оцінку завданої шкоди державі в особі НОМЕР_4 прикордонного загону, молодшим лейтенантом ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди на суму 1 349 775,20 грн (один мільйон триста сорок дев'ять тисяч сімсот сімдесят п'ять гривень 20 копійок).
Позивач вважає прийнятий відповідачем наказ протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби врегульовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу в Україні" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон України № 2232-ХІІ).
Відповідно до статті 2 Закону України № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут).
За положенням статтей 5, 6, 8 Загальних положень Статуту, внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.
У статтях 11,16 Статуту зазначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно статей 58, 59 Статуту, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Командир (начальник), серед іншого, зобов'язаний: знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права; знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові); виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками); знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).
Статтею 102 Статуту встановлено, що командир батальйону (корабля 3 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону (корабля), успішне виконання батальйоном (кораблем) бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону (корабля) і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Як вбачається із статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожною військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
За приписами статті 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Пунктами 26 та 27 Розділу 1 Частини І Статуту визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Відповідно до статей 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу в НОМЕР_4 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_1 ). Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону «Про особовий склад» від 29.01.2025 №74-ОС позивача призначено на посаду начальника прикордонної протитанкової застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону та був зобов'язаний бездоганно і неухильно додержуватись порядку і правил, виконувати обов'язки встановлені статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 №160-IX (далі - Закон України №160-IX).
Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 1 Закону України №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано (п.5 ч.1 ст.1 Закону №160-ІХ).
Згідно приписів частини першої, другої статті 3 Закону України №160-IX передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Водночас умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Враховуючи наведене, лише за одночасного доведення належними доказами наявності всіх чотирьох зазначених умов для притягнення особи до матеріальної відповідальності можливе притягнення військовослужбовця до одного з видів матеріальної відповідальності.
При цьому, дискреція командира у виборі виду матеріальної відповідальності не є необмеженою, а повинна ґрунтуватись на вимогах закону, який у свою чергу пов'язує настання повної та підвищеної матеріальної відповідальності саме із умисними протиправними діями військовослужбовця, наслідком яких стала втрата військового майна.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 25.03.2020 у справі №814/2281/16, від 25.06.2020 у справі №825/2405/18, від 11.06.2020 у справі №1540/4486/18, від 25.03.2020 у справі №825/1000/18, від 13.11.2019 у справі №620/302/19, від 12.12.2018 №813/2751/17.
Згідно із частиною першою статті 6 Закону України №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до статті 7 Закону України №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Порядок проведення службового розслідування визначено положеннями статті 8 Закону України №160-ІХ.
Так, посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника)
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Правовий аналіз наведених норм свідчить, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв'язку з неналежним виконанням ним обов'язків військової служби або службових обов'язків, та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок № 608).
Згідно абзацу четвертого 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Згідно з пунктами 3,4 цього ж розділу Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Службове розслідування у випадках, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, може проводитись з усуненням військовослужбовця, дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, від виконання службових обов'язків, про що видається наказ із зазначенням причин усунення.
У відповідності до підпунктів 1, 2 розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді.
У відповідності до пункту 3 розділу IV Порядку № 608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Судом встановлено, що за наказом командира проведено службове розслідування за фактом виявлення безпідставних виплат військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. За результатами останнього, відповідачем встановлено, що особиста безвідповідальність та неналежне виконання службових обов'язків позивачем, який під час перебування на посаді начальника прикордонної протитанкової застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону діяв всупереч інтересам служби, нехтував вимогами статутів Збройних Сил України, порушив визначений порядок організації обліку особового складу в підпорядкованому підрозділі, призвели до безпідставної переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям вказаного батальйону на загальну суму на загальну суму 1 349 775,20 грн.
З пояснень начальника прикордонної протитанкової застави НОМЕР_4 прикордонного загону молодшого лейтенанта - ОСОБА_1 , які містяться у висновку службового розслідування №02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025, судом встановлено, що відпрацювання рапорту на виплату, здійснювалось на частину о/с прикордонної протитанкової застави, яка виконувала бойові (спеціальні) завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстань виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступ, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Рапорти відпрацьовувались на підставі даних «Журналу Бойових Дій» з урахуванням вимог наказу про виплати №726 зі змінами від 01.09.2023 року. Які перевірялись, візувались всіма заступниками, та надавались через систему електронного документообігу №28/10912/25-Вн.
Комісія за результатами проведеного службового розслідування дійшла висновку:
про порушення позивачем нормативно-правових документів, зокрема статей 3, 6 Закону України № 160-IХ, яким під час виконання обов'язків за посадою начальника прикордонної протитанкової застави допустив прорахунки, що полягало у неналежному виконанню службових обов'язків, а саме не перевірці достовірності поданих документів для нарахування додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) за виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань першого ешелону оборони або наступу до ротного опорного пункту включно, відповідно до підпункту 4 пункту 2 Наказу МВС №726;
про наявність шкоди завданої державі діями даного військовослужбовця, що завдана протиправною поведінкою, а саме подання рапорту на відповідні виплати додаткової винагороди без наявності підстав на таку виплату та нездійснення належної перевірки при поданні поданої інформації. Слід звернути увагу, що завдана державі шкода перебуває у прямому причинному зв'язку з поданням рапорту військовослужбовцем відповідно до якого і було здійснено дану виплату. Комісією зауважено, що військовослужбовець свідомо пішов на таке порушення і усвідомлював, що ним не здійснено перевірку всієї поданої інформації про виплати так як помилково вважав, що хтось інший перевірив чи перевірить подані дані;
нездійсненні контролю за роботою підлеглих, що призвело до системних помилок нарахуванні та виплати військовослужбовцям підрозділу додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн, чим завдав шкоду державі на загальну суму 1 349 775,20 грн (один мільйон триста сорок дев'ять тисяч сімсот сімдесят п'ять гривень 20 копійок).
Тобто висновком службового розслідування НОМЕР_4 прикордонного загону факти неправомірного нарахування деяким військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону додаткової премії із розрахунку 70 000 тисяч гривень на місяць, пропорційно часу участі в оборонних заходах підтверджено, а винну особу притягнуто до матеріальної та дисциплінарної відповідальності.
Підставою для звернення позивачем до суду з цією позовною заявою визначено те, що висновок службового розслідування НОМЕР_4 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_1 ) за фактом можливого неправомірного нарахування деяким військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону №02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025 є неправомірним.
Суд, дослідивши матеріали справи, не встановив порушень проведення службового розслідування, доказів, що спростовують висновок службового розслідування або підтверджують правомірність його дій, позивачем не надано.
Також судом встановлено, що надані позивачем пояснення у позовній заяві не відповідають поясненням, які він надавав у ході проведення службового розслідування НОМЕР_4 прикордонним загоном (військовою частиною НОМЕР_1 ). Під час проведення розслідування заяв, скарг та заперечень від позивача не надходило.
У зв'язку з тим, що позивач фактично не передбачав настання негативних наслідків комісія дійшла до висновку про вчинення правопорушення з ненавмисною формою провини. За результатом проведеного службового розслідування, стверджено про наявність шкоди завданої державі діями позивача, що завдана протиправною поведінкою, а саме поданням рапорту на відповідні виплати додаткової винагороди без наявності правових підстав на таку виплату та нездійснення належної перевірки при поданні поданої інформації. Слід звернути увагу, що завдана державі шкода перебуває у прямому причинному зв'язку з поданням рапорту військовослужбовцем відповідно до якого і було здійснено дану виплату. Комісією зауважено, що військовослужбовець свідомо пішов на таке порушення і усвідомлював, що ним не здійснено перевірку всієї поданої інформації про виплати так як помилково вважав, що хтось інший перевірив чи перевірить подані дані. Висновок службового розслідування та результати його проведення були доведені до позивача, підтвердженням цього слугує аркуш доведення наказу про підсумки службового розслідування від 14.08.2025 №4241-АГ, який містить особистий підпис позивача про ознайомлення.
Наказом НОМЕР_4 прикордонного загону №4241-АГ «Про підсумки службового розслідування» від 14.08.2025 року позивача також було притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення «догана».
Стаття 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, чітко визначила роль та місце командирів (начальників). Так, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Частина четверта вступу (преамбули) Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України 24.03.1999 №551-XIV визначає, що дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно абзацу 4 пункту 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абзацу 2 пункту 9 Положення про регіональне управління Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.10.2003 №173, начальник регіонального управління користується дисциплінарними правами командувача військ оперативного командування Збройних Сил України.
Згідно з приписами статті 62 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на прапорщиків (мічманів) можуть бути накладені такі стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження старших прапорщиків (старших мічманів) у військовому званні на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання прапорщик (мічман), старший прапорщик (старший мічман) із звільненням з військової служби у запас.
Для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення. Вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення. З урахуванням наявності дисциплінарного проступку та вини, неможливо врахувати тяжкість провини та інші обставини, оскільки це означало б позбавлення можливості застосувати стягнення за наявності порушення (Постанова Вищого адміністративного суду від 03.02.2011 у справі К-3741/08).
Згідно зі статтею 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Слід зазначити, що так, в Державній прикордонній службі України передбачено проведення службових розслідувань відповідно до Наказу МВС № 815 від 08.11.2021 року «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України».
Тобто, проведення службового розслідування є правом, а не обов'язком командира у випадку, якщо необхідно уточнити причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення та ступеня вини.
Відтак, судом встановлено, що начальник НОМЕР_4 прикордонного загону, під час накладення на позивача дисциплінарного стягнення відповідно до вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV, діяв на підставі, у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної заяви.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню питання про його розподіл суд не вирішує.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування висновку НОМЕР_4 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 09.08.2025 №02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025, а також пунктів 12, 13, 20 наказу НОМЕР_4 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 14.08.2025 №4241-АГ - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА