Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
05 грудня 2025 року справа №520/8318/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовною заявою Північно-східного офісу Держаудитслужби
до Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод
"Трансзв'язок"
про зобов'язання вчинити певні дії,
Північно-східний офіс Держаудитслужби (далі по тексту - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" (далі по тексту - відповідач), в якій просить:
- зобов'язати відповідача виконати вимогу про усунення виявлених порушень від 04.07.2023 №202005-14/2799-2023, а саме:
- забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь АТ «Завод «Трансзв'язок» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на загальну суму 552 308,86 грн, заподіяних через неналежне зберігання та поводження з майном, що призвело до його псування.
- забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь АТ «Завод «Трансзв'язок» втрат фінансових (матеріальних ресурсів) на загальну суму 363 140,83 грн, заподіяних внаслідок списання основних засобів всупереч вимог діючого законодавства;
- забезпечити відшкодування, відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України, на користь АТ «Завод «Трансзв'язок» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, заподіяних через зайве нарахування та виплату премії на загальну суму 154 200,00 грн, та забезпечити відшкодування зайво перерахованого єдиного соціального внеску на загальну суму 31 865,12 грн відповідно до частини тринадцятої статті 9 Закону № 2464-УІ та Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6;
- забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 136 КЗпП України на користь АТ «Завод «Трансзв'язок» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів 87 118,20 грн, заподіяних через невідображення в обліку та неотримання дебіторської заборгованості за майно, надане в оренду ФОП ОСОБА_1 ;
- забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 136 КЗпП України на користь АТ «Завод «Трансзв'язок» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на суму 16 682,12 грн, заподіяних через втрату правових підстав з отримання основної заборгованості по договору оренди з ФОП ОСОБА_2 ;
- забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 136 КЗпП України на користь АТ «Завод «Трансзв'язок» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на суму 27 357,66 гри, через не відображення в обліку відшкодування земельного податку орендарем ФОП ОСОБА_1 ;
- забезпечити відшкодування винними особами нестачі (огорожі дільниці металу) на користь АТ «Завод «Трансзв'язок» на загальну суму 1 538,59 гривень;
- забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 136 КЗпП України на користь АТ «Завод «Трансзв'язок» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на суму 27 357,66 гри, через не відображення в обліку відшкодування земельного податку орендарем ФОП ОСОБА_1 ;
- забезпечити відшкодування винними особами нестачі (огорожі дільниці металу) на користь АТ «Завод «Трансзв'язок» на загальну суму 1 538,59 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що перевіреними під час проведення ревізії документами чітко встановлено порушення норм чинного законодавства.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Відповідач через систему "Електронний суд" подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Судом встановлено, що відповідачем, на виконання пункту 1.2.3.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби на II квартал 2023, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.2019 по 31.12.2022, під час якої встановлено низку порушень і недоліків, що відображені в акті ревізії від 15.06.2023 № 202005-09/01.
Акт ревізії підписано посадовими особами АТ «Завод «Траисзв'язок» з запереченнями, які не прийняті.
За результатами ревізії АТ «Завод «Траисзв'язок» встановлено порушень на загальну суму 1 535 677,38 грн, з яких порушень, що призвели до втрат фінансових (матеріальних) на суму 1 234 211,38 грн.
Листом від 04.07.2023 №202005-14/2799-2023 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про усунення виявлених під час ревізії порушень з вимогою надати Офісу вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень і недоліків разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів у термін до 07.08.2023.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ вимоги органу державного фінансового контролю щодо усунення виявлених порушень законодавства обов'язкові до виконання.
Враховуючи зазначене та той факт, що на теперішній час жодна інформація про вжиті заходи з усунення порушень і недоліків щодо виконання вимоги від 04.07.2023 № 202005-14/2799-2023 до Офісу не надходила, позивач звернувся з цією позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої та другої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон України №2939-ХІІ) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
За приписами частини першої статті 4 Закону України №2939-ХІІ інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Статтею 10 Закону України №2939-ХІІ визначено право органу державного фінансового контролю, зокрема: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо) (пункт 1); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (пункт 7); звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пункт 10); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (пункт 13).
Відповідно до частини другої статті 15 указаного Закону законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу (далі - «Положення №43»).
Відповідно до пункту 1 Положення №43 Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Підпунктом 3 пункту 4 Положення №43 визначено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.
Згідно із пунктом 7 Положення №43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затвердженопостановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (Порядок №550).
Пунктом 2 Порядку №550, визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Пунктами 4, 5 Порядку №550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно доЗаконута цього Порядку.
Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.
Згідно з пунктом 50 Порядку №550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановленихзакономпідстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов'язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов'язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.
Спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов'язковою до виконання підконтрольною установою, якій вона адресована (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.12.2024 у справі №440/4083/22).
За приписами статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 14.12.2011 №19-рп/2011 Конституційний Суд України висловив позицію, що «конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі № 820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб'єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23.02.2016 року по справі №818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.
Аналогічна правова позиція також підтримана і Верховним Судом, зокрема у постанові від 08.05.2018 у справі №826/3350/17, у якій за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб'єкта владних повноважень як предмет судового контролю), сформульовано позицію, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред'явлення обов'язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.
Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 826/3350/17 також дійшов висновків, що «законна вимога» контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі, приписи на адресу підконтрольного суб'єкта (об'єкта контролю, його посадових осіб), які є обов'язковими до виконання останнім.
До того ж, у постанові від 08.05.2018 у справі № 826/3350/17 суд зазначив, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб'єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.
До подібних висновків Верховний Суд дійшов і у постановах від 06.08.2020 у справі №826/6254/17, від 11.09.2018 у справі №825/1481/16, від 11.10.2018 у справі №813/4101/17, від 20.11.2018 у справі №815/4223/16.
Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов'язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення з відповідним позовом.
Окрім того, у контексті цього питання варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі №826/3350/17, аналізуючи посилання відповідача на позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20.02.2018 у справі №822/2087/17, зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред'явлення обов'язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогамзаконув частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов'язки для підконтрольної установи.
З проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, у тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб'єкта владних повноважень як предмет судового контролю), висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їхніх окремо взятих завдань або функцій (пред'явлення обов'язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.
Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема, стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону України № 2939-XII, з якою кореспондується пункт 50 Порядку № 550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їхніх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.
За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред'явлення обов'язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.
Таку правову позиція неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах від 22.10.2020 у справі № 820/3089/17, від 31.05.2021 у справі № 826/18686/16, від 31.08.2021 у справі № 160/5323/20, від 02.11.2021 у справі № 420/6808/19, від 12.05.2022 у справі № 620/4169/20, від 22.12.2022 у справі № 826/13003/17, від 21.03.2023 у справі № 560/4370/22.
Законність і правильність обчислення розміру визначення збитків, зазначених у цій частині, може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом органу фінансового контролю до винних осіб, а не у справі за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Проте оскарження у судовому порядку індивідуально-правового акта, яким у цьому випадку є вимога Держаудитслужби, є гарантованим правом підконтрольної установи в розрізі завдань та принципів адміністративного судочинства.
Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №560/4370/22.
Відповідно до отриманої відповіді від позивача, яка надійшла до відповідача листом № 29 від 28,02.2024. Позивачу стало відомо, що заходи щодо відшкодування встановлених порушень відповідачем не проводились.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 10 Закону України № 2939-ХІІ вимоги органу державного фінансового контролю щодо усунення виявлених порушень законодавства обов'язкові до виконання.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Пред'явлена керівнику АТ “ХЕЗ “Трансзв'язок» вимога від 04.07.2023 № 202005-14/2799-2023 не оскаржувалась, не скасовувалась у судовому порядку, є законною та обов'язковою до виконання.
Враховуючи, що позивачу стало відомо про повну відмову відповідача виконувати обов'язкові до виконання вимоги з дня отримання листа відповідачем від 28.02.2024 № 29 (вх № 202019-14-1497-24 від 04.03.2024), підстави для звернення до адміністративного суду в Офісу виникли з дати отримання листа № 29 від 28.02,2024 від відповідача, а саме 04.03.2024.
Відповідно до пункту 10 частини першої 1 статті 10 Закону України № 2939-ХІІ, органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів;
Відповідно до пункту 50 Порядку № 550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Згідно до п. 4.7 Положення № 23, офіс відповідно до покладених на нього завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Зважаючи на те, що із комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» також не встановлено, що відповідач звертався до суду із позовом про скасування вимоги про усунення виявлених порушень від 04.07.2023 №202005-14/2799-2023, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Північно-східного офісу Держаудитслужби (майдан Свободи, будинок 5, Держпром, 4 під'їзд, 10 поверх, місто Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ: 40478572) до Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" (вулиця Достоєвського, будинок 16, місто Харків, Харківська область, код ЄДРПОУ: 01056735) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Зобов'язати Акціонерне товариство "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" виконати вимогу про усунення виявлених порушень від 04.07.2023 №202005-14/2799-2023.
Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на загальну суму 552 308,86 грн.
Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" втрат фінансових (матеріальних ресурсів) на загальну суму 363 140,83 грн.
Забезпечити відшкодування, відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України, на користь Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, заподіяних через зайве нарахування та виплату премії на загальну суму 154 200,00 грн, та забезпечити відшкодування зайво перерахованого єдиного соціального внеску на загальну суму 31 865,12 грн відповідно до частини тринадцятої статті 9 Закону № 2464-УІ та Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6.
Забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 136 КЗпП України на користь Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" втрат фінансових (матеріальних) ресурсів 87 118,20 грн, заподіяних через невідображення в обліку та неотримання дебіторської заборгованості за майно, надане в оренду ФОП ОСОБА_1 .
Забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 136 КЗпП України на користь Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на суму 16 682,12 грн, заподіяних через втрату правових підстав з отримання основної заборгованості по договору оренди з ФОП ОСОБА_2 .
Забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 136 КЗпП України на користь АТ «Завод «Трансзв'язок» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на суму 27 357,66 гри, через не відображення в обліку відшкодування земельного податку орендарем ФОП ОСОБА_1 .
Забезпечити відшкодування винними особами нестачі (огорожі дільниці металу) на користь Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" на загальну суму 1 538,59 грн.
Забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 136 КЗпП України на користь Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на суму 27 357,66 грн, через невідображення в обліку відшкодування земельного податку орендарем ФОП ОСОБА_1 .
Забезпечити відшкодування винними особами нестачі (огорожі дільниці металу) на користь Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" на загальну суму 1 538,59 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА