Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
05 грудня 2025 р. № 520/25225/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасечнік О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОТЕКС" до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОТЕКС" (далі позивач) до Харківської митниці (далі відповідач), у якій позивач просить суд:
1) Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2025/000288/2 від 20.08.2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2025/000354.
2) Стягнути на користь ТОВ «КОЛОТЕКС» сплачену суму судового збору в розмірі 6 895, 59 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що прийняте 20.08.2025 рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2025/000288/2 є необґрунтованим та безпідставним, оскільки під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
13.10.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача зазначено, що заявлена до митного оформлення вартість заявлених до митного оформлення товарів не підтверджується поданими документами, а додаткових підтверджуючих доказів позивачем до митного оформлення подано не було.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 29.09.2025 суд відкрив провадження у справі, призначив справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою від 05.12.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання Харківської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін по справі.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
20.08.2025 року до Харківської митниці ТОВ «КОЛОТЕКС» (код ЄДРПОУ 41891481) була подана до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація, далі - МД №25UA807200012292U1 на товар: №1 «Текстильний матеріал синтетичний, покритий з одного боку полімерним матеріалом (полівінілхлорідом), який можна побачити неозброєним оком, в рулонах…» код товару згідно УКТ ЗЕД 5903109090, товар №2 «Текстильний синтетичний матеріал на поліуретановій основі, в рулонах, завширшки 1,5м, різних кольорів...», код товару згідно УКТ ЗЕД 5903209090, що надійшов на адресу ТОВ «КОЛОТЕКС», за зовнішньоекономічним контрактом з підприємством ZHENJIANG FORTUNE ENTERPRISE CO., LTD. Китай.
Разом з митною декларацією позивачем були надані наступні документи, зазначені в графі 44 вказаної ЕМД №25UA807200012292U1 від 20.08.2025: Пакувальний лист - б/н від 05.06.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) - FT-25-A0601 від 05.06.2025; Коносамент - MWSHCHO25060610FDA від 13.06.2025; Автотранспортна накладна - 5684/2 від 15.08.2025; Декларацiя про походження товару - FT-25-A0601 від 05.06.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару - свіфт від 05.08.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги - DN#0103 від 14.07.2025; Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно експедиційних послуг - свіфт від 18.07.2025; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - дод. б/н (спец. 1) від 05.06.2025; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - дод. Угода 1/9-2022 від 20.09.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - дод. Угода 2/01-2024 від 01.01.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - дод. Угода 2/1-2025 від 17.03.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів - 2510/2021 від 25.10.2021; Договір про надання послуг митного брокера - 36 від 06.09.2024; Договір (контракт) про перевезення - 13/06 від 13.06.2023; Договір (контракт) про перевезення - дод. угода 4 від 17.03.2025; постанова суду 520/6116/21 від 01.11.2021; І рішення суду 520/14759/24 від 02.08.2024; Інші некласифіковані документи - рішення суду 520/2328/24 від 01.04.2024; серт. УКРЛЕГПРОМ 339 від 15.12.2023; ухвала 520/2328/24 від 08.05.2024.
20.08.2025 позивача було повідомлено, що на виконання вимог ст. 54 МКУ та відповідно до вимог ст. 53 МКУ у зв'язку з тим, що відомості не підтверджені належним чином, а також документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МКУ.
У відповідь на повідомлення митниці декларантом підприємства 20.08.2025 було надіслано лист, в якому було зазначено, що документи надані у повному обсязі.
Митним органом коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом відповідно до ст. 64 МКУ та прийняте рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів №UA807000/2025/000288/2 від 20.08.2025 за другорядним (резервним) методом відповідно ст. 64 МКУ.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся з цим позовом до суду.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Правовідносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).
Статтею 264 МК України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 ст. 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України).
Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України, передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.ч. 3, 4 ст. 64 МК України).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Судовим розглядом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення контролюючий орган вказав не підтвердження позивачем підстав для застосування основного методу визначення митної вартості товару, зокрема, він зазначив, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, зазначені при митному оформленні документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, така складова митної вартості як витрати на транспортування .
Розглядаючи вказані доводи, суд зауважує, що відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Тобто, вимоги вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Крім того, згідно Правил, митний орган повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом.
Суд зазначає, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості серед іншого в якості підстав застосування альтернативного методу визначення митної вартості вказано наявність у митного органу цінової інформації ЄАІС, а також не надання інформації декларантом щодо інших, аналогічних угод на такі товари. При цьому відповідачем не зазначено, які саме конкретні дані та числові значення не внесені до митної вартості товару, а загальне посилання на статті Митного Кодексу України не є обґрунтуванням подібних донарахувань.
Також, в оскаржуваному рішенні відповідачем належним чином не обґрунтована позиція щодо неможливості застосування першого методу визначення вартості товару за договірною, задекларованою вартістю, а міститься лише посилання на надання позивачем до митного оформлення документів, що не містять усіх відомостей, що підтверджують числових значень митної вартості.
Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №520/10381/2020.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що 25.10.2021 між Zheinjiag Fortune Enterprise Co., Ltd. З однієї сторони (іменоване - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колотекс» з іншої сторони (іменоване надалі - Покупець) укладено договір № 2510/2021.
Відповідно до п.1.1 в порядку та на умовах визначених Договором, постачальник зобов'язується здійснити поставку текстильної продукції - тканини для виробництва сумок, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, яка визначена Сторонами у специфікаціях, що є додатками до цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, що поставляється за цим Договором, здійснити митне очищення товару.
Розділом 3 укладеного Договору визначено, що Товар передається в тарі/упаковці Виробника. Тара поверненню виробнику не підлягає.
Отже, вартість упаковки включена в первісну вартість партії товару та окремо оплаті і зарахуванню до митної вартості не підлягає.
Суд зазначає, що відповідна інформація була наявна у митниці під час прийняття рішення, оскільки декларантом було надано контракт при декларуванні товару.
Розділом 5 укладеного Договору визначені умови постачання товару. Умовами поставки визначено FOB Китай.
Відповідно до правил Інкотермс вказаний базис поставки передбачає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. З урахуванням застосованих правил Інкотремс, завантаження, упаковка, митне очищення також включені до договірної вартості товару, який передається покупцю повністю готовий до експорту.
Суд зазначає, що вказані умови прямо передбачені в Контракті і були відомі митному органу при винесені оскаржуваних рішень. Строк поставки кожної конкретної партії Товару узгоджується Сторонами у відповідній Специфікації. Після підписання відповідної специфікації, Постачальник направляє Покупцеві рахунок (інвойс) на здійснення оплати.
Тобто, сторонами порядку визначеному договором та правилами ділового обороту щодо порядку виконання міжнародних договорів, визначено, що основними документами, які супроводжують товар та відображають основні вартісні та кількісні характеристики, відображають умови поставки є специфікація, інвойс, пакувальний лист.
Пунктом 5.10 укладеного Договору визначено, що одночасно із Товаром, Постачальник передає наступні товарно - супровідні документи: - Коносамент або телекс - реліз; - Інвойс, пакувальний лист; - Інші документи на вимогу покупця.
Ціна договору визначена розділом 6 укладеного договору. Сторонами погоджено, що вартість конкретної партії товару, що має бути поставлена, ціна за одиницю товару, і загальна вартість товару, що поставляється, визначається згідно із погодженою сторонами Специфікацією з урахуванням Змін до специфікації. Вартість товару визначається на підставі цін постачальника, що діяли на дату погодження Специфікації. Оплата здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків (інвойсів).
Остаточна кількість товару, номенклатура, його ціна та інші характеристики були погоджені сторонами в Специфікації № 1 від 05.06.2025 року, у якій зазначено: тканина на загальну суму 37 813, 12 доларів США в кількості 622 рулонів.
Разом із специфікацією сторонами погоджено інвойс № FT25 - A 0601 від 05.06.2025 року. Відповідно до умов наданого інвойсу вказано продукцію на загальну суму 37 813, 12 доларів США в кількості 622 рулонів.
Суд зазначає, що позиції, номер контракту, вартісні та кількісні характеристики в даних документах співпадають та розбіжностей не містять.
Як вбачається із умов укладеного Договору поставка відбувалась на умовах FOB, Китай (порт міста Шанхай).
З метою подальшого направлення товару Продавцем було сформовано та надано для митного оформлення в країні відправлення пакувальний лист від 05.06.2025 та видано декларацію країни відправлення.
З даних документів вбачається, що вони також не містять розбіжностей щодо виду товару, його кількості, адреси поставки, тощо.
Транспортування товару здійснювалось в складі одного контейнеру. А саме маршрут транспортування контейнеру BEAU6305684 (зазначений в коносаменті та повністю співпадає із іншими товаросупровідними документами) відбувався по маршруту із порту міста Шанхай (Китай) в порт міста Чорноморськ (Одеська область) як митної території України.
В даному випадку транспортування автомобільним транспортом за межами митної території України не здійснювалось, а тому такі витрати відсутні та не підлягають включенню до загального переліку витрат, які враховуються при визначенні митної вартості товару.
Позивачем було укладено Контракт № 13/06 від 13.06.2023 року. Предметом укладеного договору є надання Замовнику експедиторських послуг у портах та організації перевантаження та перевезення вантажів морським, залізничним та автомобільним транспортом, тощо.
Виконавцем по Контракту (Агентом) було виставлено інвойс № 0103, згідно із якого оплаті підлягали послуги із перевезення товару із порту міста Шанхай (Китай) в порт міста Чорноморськ (Україна).
Витрати по перевезенню морським транспортом загального контейнеру склали 5 870, 00 доларів США, які були включені до складу загальних витрат на перевезення всього контейнеру BEAU6305684, який включав перевезення товарів згідно декількох коносаментів.
Вартість перевезення партії товару згідно коносаменту MWSHCHO25060610FDА, склала 160 900, 97 гривень, що відображено в товаросупровідних документах та поданій митній декларації.
Також суд ураховує, що каталоги, специфікації, прейскуранта, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, - не передбачено. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари або види послуг. Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно із загальноприйнятою світовою практикою прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, шо стосуються умов продажу товарів.
Разом із тим, позивач може надати відповідачу лише той прайс-лист виробника товару, який є у нього в наявності.
Варто також зазначити, що Прайс-лист носить виключно інформаційний характер та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, адже він не міститься в переліку документів, визначеному в частині другій статті 53 МК України.Таким чином, суд зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, а відповідачем в оскаржуваних рішеннях не вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості. Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що надані позивачем як до суду, так і до митного органу під час подання митної декларації документи, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, на підтвердження митної вартості товару у повній мірі підтверджують митну вартість товару, підлягають обчисленню та містять всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, у зв'язку з чим оскаржуване рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товару № UA 807000/2025/000288/2 від 20.08.2025 є необґрунтованим та підлягає скасуванню в судовому порядку.
Суд зазначає, що недоведеність відповідності закону рішень митного органу про коригування митної вартості товару з невідворотною неминучістю призводить до виникнення правових підстав для визнання протиправними карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні товарів.
Оскільки прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості товару протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправним та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000354.
Відтак, об'єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням усталеної судової практики.
Отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд також ураховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених вище висновків суду не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VII. Розподіл судових витрат.
Платіжними інструкціями від 01.09.2025 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 6895,59 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 6895,59 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОТЕКС" до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2025/000288/2 від 20.08.2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2025/000354.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОТЕКС" сплачену суму судового збору в розмірі 6895,59 (шість тисяч вісімсот дев'яносто п'ять гривень 59 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОТЕКС", місцезнаходження: вул. Муромська, 38, м. Харків, 61054, ЄДРПОУ 41891481.
Відповідач - Харківська митниця, місцезнаходження: вул. Миколаївська, буд. 16 Б, м. Харків, Харківський район, Харківська область, 61005, ЄДРПОУ 44017626.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.12.2025.
Суддя О.В. Пасечнік