Справа № 500/5080/25
05 грудня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить:
визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування, відповідно до ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 05.01.1988 по 05.06.1989 на посаді голови профспілкового комітету колгоспу "Правда" та не зарахування у повному обсязі періоду роботи з 01.01.2000 по 31.03.2000 на посаді агронома насіннєвода в Аграрно-акціонерному товаристві "Правда";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати з 18.02.2025 ОСОБА_1 до страхового стажу, відповідно до ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період роботи з 05.01.1988 по 05.06.1989 на посаді голови профспілкового комітету колгоспу "Правда" та період роботи з 01.01.2000 по 31.03.2000 на посаді агронома насіннєвода в Аграрно-акціонерному товаристві "Правда" відповідно до записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , дата заповнення 16.05.1986, з урахуванням врахованого за вказаний період страхового стажу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 лютого 2025 року позивач потворно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.
28 лютого 2025 року позивач отримав лист Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 28.02.2025 № 1900-0204-8/9796, до якого долучено рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.02.2025 № 192050004702 про відмову у призначенні пенсії.
У вказаному рішенні зазначено, що вік позивача становить 60 років; страховий стаж - 30 років 09 місяців 28 днів. У зв'язку із відсутністю у позивача 31 року страхового стажу йому відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою судді від 01.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
10.09.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до загального страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі згідно наданої трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 16.05.1986 року, з 05.01.1988 року по 05.06.1989 року, оскільки запис про звільнення з роботи (№4), у вищезазначеній трудовій книжці внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (дату звільнення з роботи та дату і номер протоколу про звільнення з роботи внесено іншим чорнилом).
Для підтвердження вказаного періоду роботи не надано уточнюючих документів про звільнення з роботи.
Натомість, надано копію протоколу від (дата не читається) 06.1989 № 6 про надання чергової відпустки ОСОБА_1 , з 05 червня 1989 року, де ім'я та по батькові заявника зазначено скорочено.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 18.02.2025 звернувся до органів Головного управління Пенсійного фонду України в тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058.
Вказана заява та додані до неї документи були опрацьовані за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.02.2025 № 192050004702 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 25.03.2025 № 1900-0305-9/14470 було визначено про необхідність перегляду рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
За результатами повторного розгляду заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області винесено рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком від 06.05.2025 №192050004702, на заміну рішення від 25.02.2025 №2000-0304-9/30116.
Відмовляючи в призначенні пенсії за віком Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виходило з наступних обставин:
Необхідний вік для призначення пенсії становить 60 років. Вік позивача 60 років.
Необхідний страховий стаж становить 31 рік. Страховий стаж позивача становить 29 років 04 місяці 27 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до загального страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі згідно наданої трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 16.05.1986 року, з 05.01.1988 року по 05.06.1989 року, оскільки запис про звільнення з роботи (№4), у вищезазначеній трудовій книжці внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (дату звільнення з роботи та дату і номер протоколу про звільнення з роботи внесено іншим чорнилом).
Для підтвердження вказаного періоду роботи не надано уточнюючих документів про звільнення з роботи.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
У відповідності до ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до частини першої та другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Як зазначалося вище, підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 05.01.1988 по 05.06.1989 (01 рік 05 місяців 01 день) на посаді голови профспілкового комітету колгоспу "Правда", оскільки запис про звільнення з роботи (№4), у вищезазначеній трудовій книжці внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (дату звільнення з роботи та дату і номер протоколу про звільнення з роботи внесено іншим чорнилом).
Щодо наведеного суд зазначає наступне.
Так, згідно записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 16.05.1986, позивач:
з 05.01.1988 обраний тимчасово на час декретної відпустки та відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_2 головою профкомітету колгоспу "Правда" (запис №3);
06.07.1989 звільнений з посади голови профспілкового комітету колгоспу "Правда" у зв'язку із закінченням строку повноважень (запис № 4).
На час внесення відомостей 05.01.1988 до трудової книжки колгоспника позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови трудові книжки робітників та службовців при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку.
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
При цьому, при вирішенні цієї справи суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період, а такі недоліки як відсутність номеру наказу не можуть слугувати беззаперечним фактом для відмови у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача.
Також слід зазначити, що спір стосується зарахування загального страхового стажу позивача, а не спеціального (пільгового), а тому, визначальними в даному випадку є відомості трудової книжки, і лише у разі відсутності таких записів, стаж може бути підтверджено відповідними довідками.
Записи про спірний період роботи в трудовій книжці є чіткими, послідовними, не перериваються та завірені підписом уповноваженої особи та печаткою установи.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що період роботи позивача з 05.01.1988 по 05.06.1989 на посаді голови профспілкового комітету колгоспу "Правда" підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
Також позивач вказує на те, що як слідує із протоколу розрахунку стажу відповідно до заяви про призначення пенсії від 18.02.2025 відповідачем неправомірно, з періоду роботи з 01.01.2000 по 31.03.2000, зарахував лише 01 місяць 09 днів страхового стажу.
Щодо наведеного суд зазначає наступне.
Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (яка діяла до 2004) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
У зв'язку із тим, що позивач у період часу з 1985 по 31.03.2000 працював у колгоспі "Правда" і ААГ "Правда", і в трудовій книжці позивача не зазначено повністю відомості про вироблений ним мінімум трудової участі у колгоспному виробництві та дату прийняття на роботу в ААГ "Правда", до заяви про призначення пенсії, окрім трудової книжки колгоспника, позивач подав також уточнюючу довідку, видану ПАП "Дзвін" від 08.10.2024 № 409.
В листі "Про перегляд рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 " від 25.03.2025 №1900-0305-9/14470, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вказує на те, що підтверджуюча довідка від 08.10.2024 №409, видана ПАП "Дзвін" не містить повної інформації про реорганізацію та правонвступництво колгоспу "Правда" в ААГ "Правда" та в ПАП "Дзвін".
Поряд із цим, суд зауважує, що відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у 1999 та 2000 роках позивач працював не у колгоспі "Правда", а у ААГ "Правда".
Так, у довідці № 409 зазначено, що вона видана ПАП "Дзвін" про те, що ОСОБА_1 по наявних документах працював в ААГ "Правда". Колгосп "Правда" (с. Звиняч, Чортківського району Тернопільської обл.) було реорганізовано в ААГ "Правда". У зв'язку із з реформуванням 01 квітня 2000 року було створено Приватне агропромислове підприємство "Дзвін", яке стало правонаступником ААГ "Правда". Дата організації колгоспу - "01" 1950, дата вступу ОСОБА_1 в колгосп "01" "04" 1985. Також у довідці № 409 зазначено, що за період з 01.04.1985 по 31.03.2000 ОСОБА_1 відпрацював:
у 1985 році - 146 людино-днів;
у 1986 році - 191 людино-день, при нормі - 160;
у 1987 році - 311 людино-днів, при нормі - 250;
у 1988 році - 6 людино-днів;
у 1989 році - 146 людино-днів, при нормі - 125;
у 1990 році - 70+222 (292) людино-днів, при нормі 250;
у 1991 році - 297 людино-днів, при нормі - 250;
у 1992 році - 337 людино-днів, при нормі - 250;
у 1993 році - 355 людиноднів, при нормі - 250;
у 1994 році - 286 людиноднів, при нормі - 250;
у 1995 році - 319 людиноднів, при нормі - 250;
у 1996 році - 340 людиноднів, при нормі - 250;
у 1997 році - 326 людиноднів, при нормі - 250;
у 1998 році - 353 людиноднів, при нормі - 250;
у 1999 році - 364 людиноднів, при нормі - 250;
у 2000 році - 34 людинодні.
Як слідує із Форми РС-право за період роботи з 01.01.2000 по 31.12.2000 ПАП "Дзвін" (ААГ "Правда") зараховано до страхового стажу частину періоду 01 місяць 09 днів замість повного, який становить 03 місяці.
З урахуванням наведеного, суд приходить до переконання про наявність підстав для зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стаду позивача період роботи в ПАП "Дзвін" (ААГ "Правда") з 01.01.2000 по 31.12.2000, з урахуванням врахованого страхового стажу.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань витрати зі сплати судового збору сплаченого згідно квитанції від 14.07.2025.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 05.01.1988 по 05.06.1989 та з 01.01.2000 по 31.03.2000.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 05.01.1988 по 05.06.1989 та період роботи з 01.01.2000 по 31.03.2000, з урахуванням врахованого за вказаний період страхового стажу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 05 грудня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під.,2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.