05 грудня 2025 року м. Рівне №460/17918/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати дії Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 по наданню відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації протиправними;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , від 20.08.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, враховуючи висновки суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він має достатні підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з тим, що він має трьох неповнолітніх дітей.
Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, причини не подання суду не повідомив. Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до електронної черги ОСОБА_1 подав заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з додатками на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як такий, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації 20.08.2025 року.
Разом з тим, працівниками ТЦК та СП, а саме 22.08.2025 по телефону НОМЕР_2 в усному порядку, позивачу, було повідомлено, що розгляд заяви призупинено, оскільки відсутня заява опікуна дитини, що ОСОБА_1 дійсно вчасно сплачує аліменти.
23.08.2025 року адвокатом було подано заяву про неправомірність такого рішення та розглянути заяву позивача про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з додатками на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_6 в Рівненській області від 10.09.2025 року № 01-2/7188, адвоката було повідомлено, що заява ОСОБА_1 01.09.2025 року була подана на розгляд комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Повідомленням від 12.09.2025 року № 01-2/7244, ІНФОРМАЦІЯ_7 , позивача повідомлено, що йому відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки відповідно до заяви ОСОБА_1 та додатків до неї, документи, підтверджуючі факт утримання громадянином ОСОБА_1 неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , 2008 року народження - відсутні. ОСОБА_1 був наданий договір між батьками щодо здійснення батьківських від 30.10.2024 року. Однак зазначений документ визначає порядок реалізації батьківських прав та обов'язків між батьками, проте не підтверджує фактичного утримання та виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Вважаючи вищезазначену відмову комісії протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. Воєнний стан в Україні триває й наразі.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок військову службу" № 2232-ХІІІ Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами Україна "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно з ч.5 ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову №560 від 16.05.2024, яка набрала чинності 18.05.2024 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період". Цей Порядок визначає: зокрема процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
У цьому Порядку у розділі "Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення" чітко передбачено алгоритм дій ТЦК:
Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
У разі неможливості провести перевірку у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
У додатку 5 до постанови КМУ №560 Переліку документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено, що жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів:
-свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або
-рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю),
-або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним,
- або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні,
- або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України,
- а також договір про сплату аліментів на дитину.
Підставою для відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є відсутність документів, які підтверджують факт утримання громадянином ОСОБА_1 неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , 2008 року народження.
Суд не погоджується з таким рішенням, з огляду на таке.
Так, до заяви про відстрочку позивач надав належним чином завірені копії свідоцтв про народження 3-х неповнолітніх дітей, в тому числі неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , 2008 року народження. Відповідно до копій даного свідоцтва серії НОМЕР_3 від 27.10.2009 ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 .
Судом встановлено та не заперечується позивачем, що із своєю неповнолітньою донькою - ОСОБА_2 позивач не проживає. Донька проживає разом зі своєю матір'ю.
Відповідно до п. 2.1.3 нотаріально посвідченого договору між батьками щодо здійснення батьківських прав від 30.10.2024 батько та мати беруть на себе обов'язок із спільного несення всіх витрат на дитину. Крім того, п. 2.1.6 вказаного Договору передбачено, що умови участі батька в матеріальному забезпеченні та утриманні дитини визначаються, про те не обмежуються, укладеним між сторонами договором. Батько не звільняється від обов'язку приймати спільну і рівну з матір'ю участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, сам факт батьківства не є підставою стверджувати, що батько утримує свою неповнолітню дитину у разі якщо батько з такою дитиною не проживає. Проте у разі, якщо біологічний батько сплачує кошти згідно вказаного договору, вважається, що саме він утримує свою дитину.
Зокрема, законодавець безальтернативно наголошує на тому, що батько зобов'язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей навіть в тому випадку, коли не проживає разом з ними. Форми такого утримання можуть різнитись. Тобто, законодавець надає право сторонам сімейних правовідносин диспозитивно вирішити питання про форму утримання дитини одним із батьків, який проживає окремо.
Так, у повідомленні про відмову щодо надання відстрочки відсутня інформація з Єдиного реєстру боржників про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Тобто суд дійшов висновку, що позивач згідно умов Договору між батьками щодо здійснення батьківських прав від 30.10.2024 добровільно вчиняє дії щодо утримання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 2008 року народження. Докази, що спростовують дане твердження в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, суду слід зазначити, що статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України"№ 794 -VII діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.
Згідно з положеннями статті 4 вказаного Закону Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Приписами статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Частиною другою цієї ж статті встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
У абз. 2 ч. 5 ст. 22 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" передбачено, що Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, цим законом КМУ надано лише право на встановлення порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення порядку проведення призову громадян на військову службу.
Під "порядком" розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, призову громадян на військову службу.
Але, до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна умов та підстав для надання відстрочки військовозобов'язаним.
Суд відмічає, що закони України мають вищу юридичну силу ніж норми постанови КМУ, тому вважає за необхідне застосувати саме норми ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", якою зокрема, передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: 3) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Цією нормою передбачені такі умови для надання військовозобов'язаному відстрочки від призову:
-наявність на утриманні 3-х та більше дітей віком до 18 років,
-відсутність заборгованості із сплати аліментів.
Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України (з наступними змінами та доповненнями; далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.
Отже діти вважаються такими, які перебувають на утриманні кожного з батьків до досягнення ними повноліття.
Згідно з ч.1 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч.2 ст.181 СК України).
Документи, які передбачені у додатку 5 до постанови КМУ №560 , на відсутність яких посилається відповідач, як на підставу для відмови у наданні відстрочки не можуть не підтвердити, ні спростувати факт утримання дітей позивачем.
Крім того, наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року №2432/5 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №1126/29256 12.08.2016 року) затверджено Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження". Розділ XI вказаного вищевказаного Положення регулює порядок ведення реєстру боржників. Згідно п. 9 Розділу XI даного Положення до такого реєстру вносяться відомості зокрема і про - боржників, які мають заборгованість за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів понад три місяці.
Отже, з урахуванням вказаного Положення, витяг про відсутність відомостей про боржника внесених до єдиного реєстру боржників є доказом відсутності боргу по аліментам сукупний борг за якими становить понад три місяці.
Оскільки позивач при зверненні до відповідача надав всі документи передбачені Законом: Інформацію з Єдиного реєстру боржників про відсутність у нього заборгованості по аліментах та копії свідоцтв про народження дітей, в яких він зазначений батьком , то він має право на отримання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України №3543-XII, тому відповідач за наслідками розгляду заяви повинен був прийняти рішення про відстрочку від призову по мобілізації.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення комісії від 12.09.2025 року про відмову у наданні відстрочки від мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є неправомірним, та таким що не ґрунтується на вимогах закону, тому підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Виходячи із обставин цієї справи, суд погоджується та вважає обґрунтованою позицію позивача в необхідності зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідач всупереч ст.77 КАС України не надав суду доказів на спростування доводів позивача, тому позов належить задовольнити.
Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити дії, задовольнити повністю.
Визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 по наданню відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 20.08.2025, протиправними.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 20.08.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 05 грудня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Суддя Д.П. Зозуля