про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
05 грудня 2025 року м. Рівне №460/22208/25
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Друзенко Н.В., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
до Державного реєстратора Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненської області Гакало Олени Михайлівни
проскасування рішення про державну реєстрацію прав,
03.12.2025 ОСОБА_1 звернувся в Рівненський окружний адміністративний суд з позовом до державного реєстратора Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненської області Гакало Олени Михайлівни про визнання протиправним та скасування рішення індексний номер:76684573 від 18.12.2024 про реєстрацію права власності на земельну ділянку 5610100000:01:025:0459 за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 згідно з рішенням Рівненської міської ради від 03.03.1998 №277.
В обґрунтування позову вказує про те, що на вказаній земельній ділянці розташований житловий будинок, та надвірні будівлі, які належать йому на праві власності, відповідно до договору купівлі-продажу від 08.11.2006, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Усик С.І., в якому зазначено, що домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 розташоване на земельній ділянці площею 544 кв.м. Під час укладення договору купівлі-продажу від 08.11.2006 в Єдиному Державному реєстрі нерухомого майна був відсутній запис щодо права власності на земельну ділянку, на якій розташоване придбане домоволодіння. ОСОБА_3 набув право власності на вказане домоволодіння відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.07.2006. До цього домоволодіння належало ОСОБА_4 , який придбав його у ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 15.08.2003 посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. Доводить, що ОСОБА_1 була розроблена технічна документація на вказану земельну ділянку і їй було присвоєно кадастровий номер, а після цього право власності на земельну ділянку спірним рішенням зареєстровано за ОСОБА_2 , хоча на той час вона вже не була власником домоволодіння.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
В свою чергу, за визначенням, яке міститься в пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За визначеннями ж, які містяться в пунктах 1, 2 цієї ж частини, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, частиною третьою вказаної статті встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Визначаючись щодо предметної юрисдикції даного спору суд враховує, що ОСОБА_1 просить визнати незаконними і скасувати рішення державного реєстратора, на підставі якого у третьої особи, а саме у ОСОБА_2 , виникло право власності на об'єкти нерухомого майна.
За наведеного, спірні правовідносини не мають ознак публічно-правових, а ініційований позивачем спір не може бути віднесений до публічно-правових спорів, оскільки в його основі є спір про право цивільне.
З урахуванням наведених вище критеріїв розмежування судової юрисдикції, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій щодо позивача. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 28-29).
Відтак сам факт участі у спірних правовідносинах державного реєстратора, попри формальний статус відповідача як суб'єкта владних повноважень, не змінює їх правової природи та не вказує імперативно на публічно-правовий характер спору.
Тому визначальною ознакою для правильного вирішення питання щодо юрисдикційної належності спору є саме характер правовідносин, у яких виник спір, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач.
Суд зауважує, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері державної реєстрації права власності можуть оспорюватися з погляду їх законності, а вимога про визнання таких рішень протиправним і про їх скасування розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації таких рішень у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право (наприклад, право власності), і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 401/2400/16-ц, від 15.05.2018 у справі № 809/739/17 та від 20.09.2018 у справі № 126/1373/17.
Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц та від 06.02.2019 у справі №145/797/15-ц.
Відтак, спірні правовідносини у справі обумовлені необхідністю захисту права цивільного (права власності на об'єкти нерухомого майна), що виключає розгляд цієї справи у порядку адміністративного судочинства.
До того ж, суд зазначає, що державний реєстратор приймаючи оскаржувані рішення, не мав публічно-правових відносин з позивачем, позаяк вони прийняті відносно іншої особи, а не позивача, а тому спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин. Оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалося реалізації та набуття третьою особою права власності на об'єкти нерухомого майна.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2022 у справі №380/2824/21.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що предмет спору у цій справі стосується права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.
Таким чином, спір у цій справі не є публічно-правовим, а має приватноправовий характер і враховуючи суб'єктний склад сторін має вирішуватися за правилами цивільного або господарського судочинства.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 29.05.2019 у справі №826/9341/17, від 19.06.2019 у справі №802/385/18-а.
Окремо суд зауважує на тому, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень в провадженні Рівненського міського суду Рівненської області знаходиться справа №569/11845/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, в якій позивач просить припинити право власності відповідачки на земельну ділянку, кадастровий номер 5610100000:01:025:0459 площею 0,535 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати право власності на цю земельну ділянку за собою (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128731327).
За вимогами ж частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
За наведеного, поданий 03.12.2025 ОСОБА_1 позов не підлягає розгляду Рівненським окружним адміністративним судом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 170, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Роз'яснити, що позов підлягає розгляду в порядку ЦПК України Рівненським міським судом.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 05 грудня 2025 року.
Суддя Н.В. Друзенко