05 грудня 2025 року м. Рівне №460/11308/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі №460/11308/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) перебувала адміністративна справа №460/11308/24 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №460/11308/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій задоволено повністю, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.10.2008 по 15.10.2010 у Рівненській товарно-майновій біржі «Гарант».
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2025 у справі №460/11308/24 вказане рішення суду від 31.10.2024 у цій справі залишено без змін.
20.11.2025 до суду надійшла заява позивача, подана ним в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення суду від 31.10.2024 у справі №460/11308/24.
У вказаній заяві позивач зазначає про те, що відповідачем на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №460/11308/24 було зараховано страховий стаж, водночас до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування дані про страховий стаж за період роботи з 15.10.2008 по 15.10.2010 не внесено.
Відповідач подав свої заперечення на вказану заяву, де зазначає, що на виконання вищезазначеного судового рішення до страхового стажу заявника зараховано період роботи з 15.10.2008 по 15.10.2010 у Рівненській товарно-майновій біржі “Гарант», що підтверджується розрахунком стажу з електронної пенсійної справи. Зауважує, що рішенням суду зобов'язань щодо внесення до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про страховий стаж ОСОБА_1 за період роботи з 15.10.2008 по 15.10.2010 на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не покладено. Враховуючи вищенаведене вважає, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №460/11308/24 виконано Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в межах покладених зобов'язань.
Частиною 5 статті 383 КАС України передбачено, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання, а тому суд вважає за можливе розглянути заяву по суті без участі представників сторін в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
Вирішуючи питання щодо наявності фактичних та правових підстав для визнання протиправними дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд виходить із такого.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
З доданої до матеріалів відповіді відповідача, оформленої листом від 03.11.2025, на звернення позивача щодо виконання рішення суду від 31.10.2024 у справі №460/11308/24 суд встановив, що відповідач на виконання вищезазначеного судового рішення зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 15.10.2008 по 15.10.2010 у Рівненській товарно-майновій біржі "Гарант", водночас інші зобов'язання, у тому числі вносити до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування дані про страховий стажу за період роботи з 15.10.2008 по 15.10.2010 на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не покладено.
Суд наголошує на тому, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №460/11308/24, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2025, вже визначено за позивачем право на зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 15.10.2008 по 15.10.2010 у Рівненській товарно-майновій біржі "Гарант", який згідно наявної в матеріалах справи Форми РС-право зарахований відповідачем до загального стажу позивача.
Водночас, суд наголошує, що в мотивувальній частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №460/11308/24 суд зазначив, що: "страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому, на думку суду, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а.
Виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Суд зазначає, що фактично внаслідок невиконання роботодавцями обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту."
Отже, вказаним рішенням, залишеним без змін Восьмим апеляційним адміністративним судом, суд констатував факт необхідності зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду, оскільки несплата роботодавцем позивача страхових внесків не може зумовлювати негативних наслідків для позивача. При цьому, з самого визначення "страховий стаж" слідує, що це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а відтак визначене рішенням суду зобов'язання відповідача зарахувати саме до страхового стажу позивача період його роботи з 15.10.2008 по 15.10.2010 в Рівненській товарно-майновій біржі «Гарант» не створює для відповідача альтернатив для виконання вказаного рішення шляхом одного лише зарахування такого періоду до розрахунку стажу, а саме до Форми РС-право.
З огляду на вказане, суд дійшов до висновку про те, що рішення суду не виконується відповідачем у повній мірі, чим порушуються вимоги статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 КАС України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
У рішенні Європейського суду з прав людини справа «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Заява № 40450/04) від 15.10.2009 (остаточне 15.01.2010) (далі ЄСПЛ) вказано: « 51. Суд зауважує, що право на суд захищене статтею 6 було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" ( 980_079 ) (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (980_075 ) (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
Конституційний Суд України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) вказав, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Поряд із цим Конституційним Судом України у абз. 3 резолютивної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 констатовано, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Окрім того, Європейським судом з прав людини неодноразово розкривалось поняття принципу res judicata - поваги до чинного рішення суду, зокрема у справах "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine), заява №24465/04, рішення від 19 лютого 2009 року, "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], заява №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII.
Такі роз'яснення систематизовані у звіті Венеціанської комісії 2011 року (CDL-AD(2011)003rev. Report on the Rule of Law. Ad opted by the Venice Commission at its 86th plenary session (Venice, 25-26 March 2011) on the basis of comments by Mr Pieter van Dijk, Ms Gret Haller, Mr Jeffrey Jowell, Mr Kaarlo Tuori), де, окрім іншого наголошується, що правова визначеність вимагає, щоб правові норми були зрозумілими й точними і мали на меті гарантування, що ситуації і правовідносини будуть передбачуваними. Зворотна дія не відповідає принципу правової визначеності,…; але також і в цивільному та адміністративному праві, оскільки це може впливати на права і законні інтереси. Також правова визначеність вимагає поваги до принципу res judicata - остаточні рішення національних судів не мають ставитися під сумнів. Це також вимагає виконання остаточних судових рішень. Система, що дозволяє ставити під сумнів остаточні судові рішення без переконливих підстав у суспільних інтересах і без зазначення строку, не відповідає принципу правової визначеності.
Ситуація, за якої неможливо виконати остаточне рішення суду з процесуальних міркувань, котрі не впливають на його суть, містить ознаки зневаги до такого акту правосуддя. Нівелює його та підриває довіру суспільства до судової гілки влади як до інституту держави.
Враховуючи те, що на час розгляду заяви відповідними доказами підтверджено той факт, що відповідачем не вжито достатніх, дієвих і належних заходів на виконання судового рішення, суд з урахуванням приписів статті 249 КАС України дійшов до висновку про те, що відповідачем порушено норми статті 129-1 Конституції України та частини 2 статті 14, частини 1 статті 370 КАС України, а саме: не виконано у повному обсязі і належним чином судове рішення, яке набрало законної сили, що зумовлює необхідність постановлення судом окремої ухвали і направлення її для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 383 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення суду від 31.10.2024, ухваленого в адміністративній справі №460/11308/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №460/11308/24 щодо невнесення до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування даних період роботи ОСОБА_1 з 15.10.2008 по 15.10.2010 в Рівненській товарно-майновій біржі «Гарант» про періоди страхового стажу, як такий, що зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 31.10.2024 у справі №460/11308/24.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли порушенню закону по виконанню рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №460/11308/24, а саме внести до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування даних період роботи ОСОБА_1 з 15.10.2008 по 15.10.2010 в Рівненській товарно-майновій біржі «Гарант» про періоди страхового стажу, як такий, що зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 31.10.2024 у справі №460/11308/24.
Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ухвали).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК