04.11.2025
Справа № 497/157/25
Провадження № 2/497/444/25
заочне
04.11.2025 року Болградський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Кравцової А.В., секретар судового засідання Георгієва А.В., розглянувши без участі сторін заочно в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовом адвоката Сахарової Ніни Миколаївни - представника позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності,
21.01.2025 року представник позивача звернулася до суду з вищезазначеним позовом, яким просить суд визнати за позивачкою у порядку поділу майна подружжя, - право спільної сумісної власності на 8 / 100 часток житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , стверджуючи, що позивачці належить право на 1 / 2 частину спільного майна подружжя, також, з цих же підстав, просить визнати у порядку поділу майна подружжя, - право спільної сумісної власності позивачки на 1 / 2 частку будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування своїх вимог представник позивачки стверджує, що позивачка ОСОБА_1 перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Болградського районного суду Одеської області від 11.10.2024р. був розірваний, і від якого в них дітей немає. Протягом перебування у цьому шлюбі, сторони, набули за спільні кошти подружжя спільне нерухоме майно - 16 / 100 частин вищевказаного будинку, що на АДРЕСА_1 та вищевказаний житловий будинок за АДРЕСА_2 , - власником якого значиться відповідач, однак це нерухоме майно фактично є спільною власністю сторін, проте між ними не досягнуто добровільної згоди у поділі майна, тому позивачка змушена звернутися до суду з цим позовом для захисту свого права власності.
Сторони у судове засідання не прибули, позивачка надала суду заяву про розгляд позову за її відсутністю, не заперечуючи проти заочного розгляду справи. Відповідач, що був повідомлений судом належним чином про час та місце судового засідання, - до суду не прибув, не надав суду заперечень або пояснень щодо предмету та підстав позову, тому суд обґрунтовано ухвалив справу розглянути заочно. Крім того, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, оскільки відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що справа підлягає заочному розгляду, а позовні вимоги - задоволенню за наступних підстав.
Ст.3 ЦК України та ч.1ст.4 ЦПК України визначене право кожної особи на звернення у порядку, встановленому законом, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Аналогічні роз'яснення з посиланням на статті 55, 124 Конституції України викладені у ч.2 Постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції». Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю, повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. В Рішенні КСУ від 30.01.2003р. у справі №3-рп/2003 наголошувалося, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.
Відповідно до норм ст.81 ЦПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 гл.5 «Докази та доказування» ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності. А, також і Європейським судом з прав людини в рішенні у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011р.) зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може наслідком співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
На підставі наданих суду і досліджених в ході розгляду справи доказів та пояснень судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:
-з технічного паспорту на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами вбачається, що спірна нерухомість - домоволодіння під АДРЕСА_1 (а.с.7-9);
- з технічного паспорту на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 13.08.2024р. вбачається, що спірна нерухомість - домоволодіння під АДРЕСА_2 (а.с.12-14);
- рішенням Болградського районного суду Одеської області від 11.10.2024р. - дійсно був розірваний шлюб, зареєстрований між сторонами 31.12.1979р., Виноградненською сільською радою Болградського району Одеської області, а/ НОМЕР_1 , рішення набрало законної сили 11.11.2014р. (а.с.6);
- згідно договору купівлі-продажу квартири від 01.09.2003р. р.№4367( а.с.10) та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (№14502003 від 10.05.2007р., р.№18793002, а.с.11) відповідач ОСОБА_2 є власником 16/100 частин домоволодіння, що розташоване на АДРЕСА_1 , тобто, це майно було придбане за період перебування відповідача у шлюбі;
- згідно свідоцтва про право власності від 15.10.203р., відповідач ОСОБА_2 є власником жилого будинку що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.15) тобто, це майно було придбане за період перебування відповідача у шлюбі;
- згідно висновку про вартість об'єкту оцінки - 16/100 частин житлового будинку з житловою площею 18,4кв.м., - що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - становить 46000грн. (а.с.16);
- згідно висновку про вартість об'єкту оцінку - житлового будинку загальною площею 120,3кв.м., та житловою - 18,4кв.м., - що розташований за адресою: АДРЕСА_2 - становить 199200грн. (а.с.17).
У зв'язку з тим, що сторони між собою не вирішили питання про поділ нерухомого майна подружжя добровільно у позасудовому порядку - позивач звернулася до суду з зазначеним позовом.
Чинним законодавством, а саме - ч.1ст.16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а у ч.2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. При цьому слід виходить з положень ст.11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов'язків. Відповідно до них цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.
Статтею 60 СК України регламентовано, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. А, згідно ст.61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним з подружжя. Якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Статтями 63,69-71 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за наявності обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування; майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Постановою Пленуму №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ВСУ, у п.19 вказав, що «вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди мають враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє. А, п.22 зазначив, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. П.23 цієї ж Постанови визначено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК (2947-14), ч.3 ст.368 ЦК) (435-15), відповідно до частин 2,3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно з законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором), або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. А, п.24 зазначено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне в нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч.4 ст.65 СКУ). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або у порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.
Статтею 368 ЦК України регламентовано, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст.369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
За ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, встановлених законом. В разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. В разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, а, відповідно до ч.1ст. 69 цього ж Кодексу, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. В разі поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1ст.70 СК); в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними (ст.372 ЦК).
За встановлених фактичних обставин даної справи, судом встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 та 16 / 100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 - були набуті сторонами за час перебування у шлюбі і цей факт нічим і ніким не спростований, а тому вказане спірне майно - є їх спільним манйом в рівних частках і кожному належить по 1 / 2 частці з кожного з домоволодінь на праві спільної часткової сумісної власності.
Керуючись ст.ст.60-63,69,70,71 СК України, ст.ст.1-5,7-11,16,368,369,372 ЦК України, Постановою Пленуму ВС України №11 від 21.12.2007р., ст.ст.1-6,11-13,76-83,88,133,137,141,208, 209,247,259,263, 264,265,268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити позовну заяву адвоката Сахарової Ніни Миколаївни - представника позивача ОСОБА_1 - до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності
Визнати за позивачкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку поділу майна подружжя, - право спільної часткової сумісної власності на 8 / 100 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, - на 1 / 2 частку, та скасувати право власності відповідача ОСОБА_2 на цю 1 / 2 частку.
Визнати за позивачкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку поділу майна подружжя, - право спільної часткової сумісної власності на 1 / 2 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та скасувати право власності відповідача ОСОБА_2 на цю 1 / 2 частку.
Заочне рішення суду може бути переглянуте Болградським районним судом Одеської області за заявою відповідача, яка може бути ним подана до канцелярії суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення. Також рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду позивачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії; а відповідачем - у той же строк після отримання ухвали суду про відмову в розгляді заяви про скасування заочного рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку його оскарження. Повний текст судового рішення виготовлено 25.06.2025 року.
Суддя А.В. Кравцова