Cправа № 127/31754/25
Провадження № 3/127/7004/25
24 листопада 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Березовська О. А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює Вінницький коледж культури і мистецтв ім. Леонтовича, вчитель, інформація про притягнення до адміністративної відповідальності у суду відсутня, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
07.10.2025 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшла справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення серія ВАД № 669212 зазначено, що 02.10.2025 в АДРЕСА_1 громадянка ОСОБА_1 вчинила насильство психологічного та економічного характеру (в телефонній переписці, ображала словесно та не надавала доступу до квартири) відносно доньки ОСОБА_2 , чим завдала шкоду її психічному здоров'ю, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою від 08.10.2025 судді Вінницького міського суду Вінницької області Ковальчук Л. В. справа про адміністративне правопорушення повернута начальнику Вінницького РУП ГУ НП у Вінницькій області для доопрацювання.
Повторно, після доопрацювання справа надійшла до суду 21.10.2025. Автоматизованим розподілом судових справ головуючим суддею визначена суддя Березовська О. А.
У судові засідання, призначені на 04.11.2025 об 11-10, 24.11.2025 ОСОБА_1 не з'явилася; про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомлялася в порядку, визначеному чинним законодавством.
Виклик ОСОБА_1 здійснювався шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв'язку за адресою проживання особи щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення. Конверти з поштовими відправленнями повернулись до суду неврученими із зазначенням причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 22, 28-29).
Окрім цього, ОСОБА_1 29.10.2025 особисто ознайомилась з матеріаліми справи, що свідчить про її обізнаність про розгляд справи судом (а.с.19).
ОСОБА_1 , будучи обізнананою про складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, про розгляд справи судом, розглядом справи не цікавилася, а тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність, оскільки присутність особи при розгляді цієї категорії справ відповідно до ст. 268 КУпАП не є обов'язковою.
Суд приймає таке рішення, враховуючи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом та рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в якому Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та джерелом права.
В судове засідання з'явилася потерпіла ОСОБА_2 , яка повідомила суду, що її матір, ОСОБА_1 , 02.10.2025 десь о 7-8 годині ранку почала їй писати в застосунку «Вайбер» погрози щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що не пустить її до квартири, хоча ОСОБА_2 є співвласником квартири і їй належить 1/3 частка у праві власності на квартиру, а також по 1/3 належить її брату ОСОБА_3 та матері. Матір боїться, що ОСОБА_2 буде жити в квартирі, а мати хоче отримувати кошти від оренди квартири, яку вона здає в оренду вже протягом трьох років без її згоди та відома; їй її частку коштів мати не давала, а всі три роки приховувала, що квартира здається.
01.10.2025 вона прийшла до квартири та застала там орендаря, який виселявся. Думає, що на той момент замки в дверях квартири не були змінені, бачила це по замкам та ключам, які були у орендаря. ОСОБА_2 викликала поліцію та поліцейські попросили її піти, тому що там жили орендарі. В її присутності 01.10.2025 ОСОБА_1 сказала орендарю змінити замки в дверях. 03.10.2025 вона виявила, що верхній замок був змінений, в квартиру вона потрапити не змогла. Мешкає вона у бабусі ОСОБА_4 або у тітки, коли перебуває у Вінниці тимчасово, а постійно мешкає в селі в будинку свекрухи. Іншого власного житла, окрім 1/3 частки у праві власності на квартиру по АДРЕСА_1 , не має. Залишила місце свого проживання з матір'ю у зв'язку з домашнім насиллям в 19 років. Батько ОСОБА_5 помер.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до визначення, яке надане у п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно з п. 4 ч. 1 статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», економічне насильство форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Вислухавши потерпілу ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , суд встановив, що її дії містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме: вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Вчинення адміністративного правопорушення підтверджується у сукупності, протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №669212 від 03.10.2025 (а.с.1), копією форми реєстрації правопорушення (а.с.2), протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.10.2025 від потерпілої ОСОБА_2 (а.с.3), письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а.с.4, 5), фотокопією термінового заборонного припису (а.с. 7), фотокопією переписки в соцмережах (а.с.8-9), свідоцтвом про народження ОСОБА_2 (а. с. 15), Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а. с. 16).
Крім того, суд враховує форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, з якої вбачається, що уповноваженим працівником поліції встановлено високий рівень небезпеки вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 (а. с. 6-7).
З свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_1 є матір'ю потерпілої ОСОБА_2 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна квартира, об'єкт житлової нерухомості за адресою АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ; частка кожного у праві власності становить 1/3.
З переписки у застосунку "Вайбер" вбачається, що вона стосується прав на квартиру потерпілої та особа щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначає, що потерпіла до квартири не зайде, бо ОСОБА_1 прийняла рішення її продати, вважає, що донька нічого не вкладала в квартиру, а отже не має права приймати рішення щодо неї, а має право на 1/3 частку коштів від продажу квартири. Також переписка містить непряму лайку в адресу потерпілої та образи.
З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона визнає, що 02.10.2025 її донька ОСОБА_2 дійсно приходила за адресою АДРЕСА_1 та не отримала доступу до квартири. У телефонній розмові з донькою вона їй пояснила, що квартира буде продаватись та кошти будуть ділитись на трьох: її, сина та доньку. Стверджує, що донька погодилась на продаж квартири, вважає конфлікт вичерпаним. Також стверджує, що з її боку ніякого психологічного насильства та погроз вчинено не було.
Відповідно до статей 379, 383 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З вище наведених норм ЦК України вбачається, що потерпіла, яка є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , має право використовувати помешкання, яке належить їй на праві спільної часткової власності для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб. ОСОБА_1 підтвердила, що вона позбавила доньку можливості використовувати належне їй майно та фактично самостійно прийняла рішення про його відчудження та стверджує, що її донька як власник тільки має право на частину коштів.
Оцінуючи докази у їх сукупності, суд вбачає в діях ОСОБА_1 форми домашнього насилля: психологічне насилля, яке проявилось у виді висловлених в периписці в адресу потерпілої образ, та економічне насилля, яке проявилось у виді позбавлення потерпілої можливості користуватися житлом, яке належить їй та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, самостійного прийняття ОСОБА_1 рішення щодо відчудження спільного житла, без врахування думки потерпілої.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, а саме, що особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинено психологічне та економічне насильство щодо потерпілої, особу порушника, яка працює, щодо неї у суду відсутня інформація про притягнення до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, та вважає необхідним стягнення за адміністративне правопорушення накласти у межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в мінімальному розмірі, а саме: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суд не вбачає підстав для застосування такого виду стягнення як громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Просудовий збір" у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0, 2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом. Постанова у справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою суд вирішив направити порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, у триденний строк з дня набрання нею законної сили направляється до суб'єкта, який згідно із законом відповідальний за виконання таких програм.
Відповідно до ч. 6 ст. 28 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.
Враховуючи вище зазначені обставини, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушеня, пов'язаного з домашнім насильством відносно доньки ОСОБА_2 , враховуючи, що рівень небезпеки вчинення домашнього насильства визначений уповноваженою особою як високий, а також враховуючи, що в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 працює вчителем, суд доходить висновку про направлення ОСОБА_1 до Вінницького міського центру соціальних служб на проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.
Керуючись ч. 3 ст. 173-2, статтями 40-1, 283 - 285 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Направити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,на проходження програми для кривдників до Вінницького міського центру соціальних служб на строк 3 (три) місяці.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
На постанову суду протягом 10 днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області.
Роз'яснити особі, яка притягнута до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу після набрання нею законної сили, а вразі оскарження постанови, не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Інформацію про банківські реквізити для сплати штрафу можна одержати за посиланням:
https://vnm.vn.court.gov.ua/sud0232/gromadyanam/sud_zbir2016/
Для одержання реквізитів для сплати судового збору необхідно звернутися до Вінницького міського суду Вінницької області.
Документ, що підтверджує сплату штрафу не пізніше трьох робочих днів після закінчення вказаного строку, має бути наданий (надісланий) правопорушником до суду.
У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання. Згідно зі ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповіднійстатті цього Кодексута витрати на облік правопорушення.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.
Повний текст постанови складений 05.12.2025.
Суддя Олена БЕРЕЗОВСЬКА