Справа № 420/8026/25
05 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження, визначеного ч.5 ст.262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, в якому позивач просить суд:
- визнати бездіяльність Приморської районної адміністрації Одеської міської ради протиправною;
- зобов'язати Приморську району адміністрацію Одеської міської ради поставити ОСОБА_1 па квартирний облік в порядку першочергового та позачергового.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач є учасником бойових дій та особою з інвалідністю ІІ групи. В травні 2023 року після отримання поранення він був звільнений з військової служби.
Вважаючи, що він, як учасник бойових дій, який дістав поранення, має право на забезпечення жилою площею, позивач 09.01.2025 року звернувся із заявою до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про прийняття його на квартирний облік із складом родини в дві особи. Водночас, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради заяву позивача по суті не розглянула та на квартирний облік його не поставила.
Вважаючи вищевказану бездіяльність відповідача щодо протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 23.04.2025 року по справі №420/8026/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу було запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради адміністративний позов позивача з додатками, а також ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 23.04.2025 року, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
У визначений КАС України п'ятнадцятиденний строк відзив на адміністративний позов відповідачем наданий не був, будь-яких клопотань щодо продовження строку для подання відзиву відповідачем не заявлено, будь-яких пояснень щодо неможливості надання відзиву у строк, встановлений судом, не надано.
Ухвалою суду від 23.06.2025 року було вирішено подальший розгляд справи №420/8026/25 проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання по справі.
29.07.2025 року та 07.10.2025 року були проведені підготовчі судові засідання по справі, в яких приймали участь особисто позивач, його представник адвокат Гнатюк В.О., а також представник Приморської районної адміністрації Одеської міської ради Гаврилюк А.А., які надавали усні пояснення щодо предмету спору та характеру спірних правовідносин, а також надавали додаткові письмові докази по справі (а.с. 39-40, 61-93, 94-118).
Ухвалою суду від 29.07.2025 року в судовому засіданні провадження у справі №420/8026/25 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст.236 КАС України та в подальшому поновлено протокольною ухвалою суду від 07.10.2025 року.
07.10.2025 року підготовче провадження у справі №420/8026/25 було закрито та призначено розгляд справи по суті.
10.11.2025 року до судового засідання учасники по справі не з'явились, були повідомлені про дату та час проведення судового засідання належним чином та своєчасно. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, а також те, що сторонами в судових засіданнях була викладена власна правова позиція по суті заявлених позовних вимог та фактичних обставин справи, надані необхідні письмові докази; подальший розгляд справи не потребував необхідності заслуховування усних пояснень сторін по справі; відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Суд у справі встановив наступне.
ОСОБА_1 є ветераном військової служби, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 5), та учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (зворотній бік а.с.88).
Також позивач є особою з інвалідністю 3 групи внаслідок війни, шо підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 (а.с. 38).
28.07.2023 року позивач звільнений у відставку, а відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 13.09.2023 року №259, ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини з 13.09.2023 року (а.с.79).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є подружжям, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 (а.с.77).
Позивач та його дружина мають зареєстроване місце проживання за наступною адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою А4-286039-ф/о, виданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради (а.с. 7).
Подружжя з 22.04.2019 року проживає за наступною адресою: АДРЕСА_2 , за договором найму (оренди) в будинку (квартирі), що належить громадянам на праві приватної власності (зворотній бік а.с.88-93). Факт проживання за вказаною адресою також підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 12.06.2024 року (зворотній бік а.с.77-78).
Згідно довідок від 12.12.2024 року, виданих комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, за позивачем та його дружиною станом на 31.12.2022 року нерухоме майно на праві приватної власності у м. Одесі не зареєстроване (а.с.75 та зворотній бік а.с.75). Також, в період реєстрації та по теперішній час, участі в приватизації державного житла у м. Одесі позивач та його дружина також не приймали, що підтверджуються довідками від 10.12.2024 року, виданими комунальним підприємством «Міське агентство з приватизації житла» (а.с. 76 та зворотній бік а.с.76).
Вважаючи, що позивач, як учасник бойових дій, який дістав поранення, має право на забезпечення жилою площею, він 09.01.2025 року звернувся із заявою до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про прийняття його на квартирний облік із складом родини в дві особи (а.с. 9, 71). До заяви був наданий перелік необхідних документів (а.с.72-93).
Водночас, листом від 06.02.2025 року за №П-53 Приморська районна адміністрація Одеської міської ради відмовила позивачу у задоволенні його заяви, посилаючись на те, що згідно наданих документів на теперішній час відсутні підстави для розгляду питання про прийняття сім'ї позивача на квартирний облік (а.с. 10).
10.02.2025 року позивач звернувся із заявою до відповідача (а.с. 11), в якій просив прийняти його на особистий прийом до голови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради з метою з'ясування обставин відмови на його заяву від 09.01.2025 року.
Листом від 06.03.2025 року відповідач повідомив (зворотній бік а.с. 68), що розпорядженням Приморської райадміністрації Одеської міської ради від 26.02.2025 року №102 позивачу відмовлено у прийнятті на квартирний облік у зв'язку з відсутністю підстав згідно п.13 Правил №470 від 11.12.1984 року (а.с.69).
Зазначене також підтверджується витягом із зазначеного розпорядження, згідно якого у п. 1.24 зазначено про відмову позивачу у прийнятті його на квартирний облік (а.с. 69).
Не погоджуючись із вищевказаною бездіяльністю Приморської райадміністрації Одеської міської ради, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №420/8026/25.
Дослідивши адміністративний позов, письмові пояснення, та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
За ст.7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа, зокрема, але не виключно, військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України і стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Аналізуючи вищевказані приписи суд доходить висновку, що позивач відноситься до осіб з інвалідністю внаслідок війни, враховуючи наявність посвідчення серії НОМЕР_3 .
Згідно п.18 ст.13 Закону №3551-XII особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
При цьому, відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Регулювання житлових відносин здійснюється Житловим кодексом України від 30.06.1983 року №5464-X (далі - ЖК України).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування закріплені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).
Згідно приписів ст.30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку, зокрема щодо: обліку громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності або яке отримано в оренду, користування (у тому числі комунальними підприємствами, установами, організаціями); вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Згідно ст.34 ЖК України потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках.
Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.
Статтею 36 ЖК України передбачено, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.
Відповідно до законодавства України у випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.
За ст.39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов, зокрема, але не виключно, за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.
Відповідно до ст.43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.
Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Законодавством України окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.
Статтею 60 ЖК України закріплено, що Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень затверджуються Кабінетом Міністрів України і Українською республіканською радою професійних спілок.
Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок було затверджено Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР від 11.12.1984 року №470 (далі - Правила №470).
Згідно п.2, 3 Правил № 470 жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Квартирний облік, установлення черговості на одержання жилої площі, а також її розподіл здійснюються під громадським контролем і з додержанням гласності.
За п.13 Правил №470 на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.
Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР і Держбудом УРСР;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров'я УРСР;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках;
7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);
8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 та осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7, та членів їх сімей, а також членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, визначених абзацами першим та четвертим пункту 1 статті 10, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначених у статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно п.14 Правил №470 закріплено, що тими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються також громадяни, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах: особи, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни; члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України; Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, "За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР" усіх трьох ступенів; учасники бойових дій та учасники війни; працівники, які тривалий час сумлінно пропрацювали на одному підприємстві, в установі, організації.
За п.18 Правил №470 заява про взяття на квартирний облік подається відповідно виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, сільському голові (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) за місцем проживання громадян (у випадку, передбаченому абзацом четвертим пункту 8 цих Правил, - за місцем перебування внутрішньо переміщеної особи на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб) та адміністрації підприємства, установи, організації чи органу або іншому громадському об'єднанню (організації) за місцем їх роботи. Заява підписується членами сім'ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік.
Відповідно до п.19 Правил №470 Попередній розгляд заяв про взяття на квартирний облік у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів провадиться громадською комісією з житлових питань при виконавчому комітеті, а на підприємстві, в установі, організації - комісією по житлово-побутовій роботі профспілкового комітету.
Вказані комісії перевіряють житлові умови громадян і про результати перевірки складають акт.
Заяви і матеріали перевірки житлових умов громадян розглядаються на засіданні відповідної комісії, яка вносить свої пропозиції виконавчому комітетові місцевої Ради або адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або
іншої громадської організації і профспілковому комітетові. На засідання комісії при необхідності запрошується заявник.
За п.20 Правил №470 рішення щодо взяття на квартирний облік повинно бути винесене у місячний строк з дня подання громадянином необхідних документів.
Відповідно до п.21 Правил №470 у рішенні виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів або у спільному рішенні адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і профспілкового комітету, які розглядали заяви громадян, вказуються дата взяття на облік, склад сім'ї, підстава для взяття на облік, вид черговості надання жилих приміщень (загальна черга, в першу чергу), а при відмові у взятті на облік - підстава відмови.
Аналізуючи вищевказані приписи, суд доходить висновку, що на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності. При цьому, варто акцентувати увагу на тому, що особам з інвалідністю внаслідок війни надається пільга у вигляді позачергового забезпечення житлом як для осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивач відноситься до осіб з інвалідністю внаслідок війни, що відповідачем не заперечувалось. Тобто, позивач має право на позачергове забезпечення житлом як для осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Крім того, враховуючи приписи п.13 Правил №470, позивач та його дружина проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в квартирі, що належить громадянам на праві приватної власності, що також свідчить про той факт, що подружжя визнається таким, що потребує поліпшення житлових умов.
Враховуючи вищевказані обставини, позивач 09.01.2025 року звернувся із заявою до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про прийняття його на квартирний облік із складом родини в дві особи. Водночас, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, всупереч приписів Правил №470, рішення щодо взяття на квартирний облік не прийняла, а надіслала позивачу лист, в якому чітко не було зазначено підстави відмови у взятті сім'ї позивача на квартирний облік.
Не погодившись із вищевказаним, позивач звернувся повторно до відповідача, внаслідок чого розпорядженням Приморської райадміністрації Одеської міської ради від 26.02.2025 року №102 позивачу було відмовлено у прийнятті на квартирний облік у зв'язку з відсутністю підстав згідно п.13 Правил №470.
Разом з тим, як встановлено судом під час розгляду справи, пунктом 13 Правил №470 закріплено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності. На підтвердження доказів того, що сім'я позивача проживає не менше 5 років за договором оренди в квартирі, що належить громадянам на праві приватної власності, до Приморської райадміністрації Одеської міської ради були надані відповідні примірники договорів, що відповідачем за час розгляду справи спростовано не було. Водночас, підстав неврахування вищевказаних примірників договорів відповідачем зазначено не було.
На думку суду, позивач, будучи особою з інвалідністю внаслідок війни, має право на забезпечення жилою площею, як особа що потребує поліпшення житлових умов, водночас, відповідачем, при прийнятті розпорядження від 26.02.2025 року №102, цього факту враховано не було. Вищевказані обставини свідчать про необґрунтованість прийнятого Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради розпорядження від 26.02.2025 року №102, яким позивачу було відмовлено у взятті його сім'ї на квартирний облік.
Суд при вирішенні справи також виходить із того, що зазначене вищевказане рішення органу місцевого самоврядування є актом індивідуальної дії.
На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.
Головною рисою такого акту є його конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржуване рішення не відповідає критеріям повноти та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або обов'язків особи при виконанні юридичного волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.
У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог позивача шляхом визнання протиправним та скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №102 від 26.02.2025 року в частині п. 1.24 про відмову ОСОБА_1 в прийнятті на квартирний облік.
Разом з тим, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).
Частина четверта статті 245 КАС України передбачає, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
При цьому, усталеною є позиція Верховного Суду, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
З огляду на встановлені фактичні обставини у справі №420/8026/25 та положення чинного законодавства, суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2025 року про прийняття на квартирний облік та прийняти ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартирний облік відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством.
В іншій частині вимог зобов'язального характеру слід відмовити, оскільки питання взяття на першочерговий та позачерговий квартирний облік відноситься до дискреційних повноважень відповідача після постановки позивача на квартирний облік.
Крім того суд враховує, що при написанні заяви від 09.01.2025 року на адресу відповідача, позивач не зазначав про необхідність прийняття його саме на першочерговий та позачерговий квартирний облік.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257-258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №102 від 26.02.2025 року в частині п. 1.24 про відмову ОСОБА_1 в прийнятті на квартирний облік.
Зобов'язати Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2025 року про прийняття на квартирний облік та прийняти ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартирний облік відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул. Канатна, 134, код ЄДРПОУ 26303264).
Суддя О.В. Білостоцький