04 грудня 2025 р. № 400/11979/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В. за участю секретаря судового засідання Тарнавської О.О., представника позивача Іванковської Ю.В., представника відповідача Грашина А.В., розглянувши клопотання про закриття провадження у справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради до Державної регуляторної служби України про визнання протиправним та скасування подання від 13.10.2025 № 49,
11.11.2025 суд відкрив провадження у справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (далі - Управління або позивач) про визнання протиправним та скасування подання Державної регуляторної служби України (далі - ДРС або відповідач) від 13.10.2025 № 49 "Про усунення Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради порушень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"" (далі - Подання).
У відзиві ДРС просила закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач вказав, що спір між двома державними органами не може бути вирішений у судах жодної юрисдикції, оскільки є спором держави із самою собою. Відповідна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 815/6347/17. Також відповідач послався на постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17, від 04.12.2019 № 826/6233/16 і постанови Верховного Суду у справах №№ 826/3111/17, 826/6228/17, 640/18401/18, 826/3061/16, 826/25387/15, 826/6234/17, 826/14307/17, 826/6664/17. ДРС зазначила, що "… Подання не містить порушень, які позивач повинен усунути, а, навпаки, спрямоване на забезпечення дотримання вимог законодавства. Отже, оскаржуване позивачем подання на момент звернення з цим позовом до суду не порушує прав, свобод або інтересів позивача, що на підставі … положень частини першої статті 5 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства …". Крім того, відповідач зауважив, що статтею 21 Закону України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон) правом оскарження рішень органу державного нагляду (контролю) наділені суб'єкти господарювання.
В судовому засіданні представник відповідача клопотання про закриття провадження підтримав, представник позивача проти його задоволення заперечувала з посиланням на доводи позовної заяви та відповіді на відзив.
При вирішенні питання про наявність підстав для закриття провадження у справі суд виходив з такого.
Спірне Подання є результатом виявлення відповідачем (за результатами проведеної перевірки) позивача порушень Управлінням Закону. Перевірку Управління ДРС провела на підставі статті 91 ("Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності") Закону.
У статті 91 Закону вказано, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності належить проведення в установленому Кабінетом Міністрів України порядку перевірок додержання органами державного нагляду (контролю) вимог цього Закону в частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до визначення, що наведено у статті 1 Закону, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавствами суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Перевірка відповідачем додержання органами державного нагляду (контролю), до яких належить позивач, вимог Закону в частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, незважаючи на те, що відповідні повноваження ДПС встановлені статтею 91 Закону, не може вважатися державним наглядом (контролем), оскільки Управління не є суб'єктом господарювання.
Тому, та обставина, що у частині першій статті 21 Закону вказано про право суб'єктів господарювання оскаржити рішення органів державного нагляду (контролю), на думку суду, не перешкоджає зверненню до суду Управління.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідач є суб'єктом владних повноважень.
У пункті 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Проведення відповідачем перевірки позивача і внесення Подання є здійсненням суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
Індивідуальним актом, як вказано у пункті 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, є акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінський функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
24.05.2017 постановою № 361 "Деякі питання проведення перевірок органів державного нагляду (контролю)" Кабінет Міністрів України затвердив "Порядок проведення перевірок додержання органами державного нагляду (контролю) вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"" (далі - Порядок проведення перевірок) та "Порядок внесення подань до органів державного нагляду (контролю) щодо усунення ними порушень вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"" (далі - Порядок внесення подань).
У пункті 20 Порядку проведення перевірок вказано, що у разі виявлення порушень вимог Закону органом державного нагляду (контролю) ДПС видає подання щодо усунення органом державного нагляду (контролю) порушень вимог Закону в частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до пунктів 4, 5, 7, 8, 9 Порядку внесення подань, у поданні зазначаються, зокрема, опис виявлених порушень, строк усунення порушень Закону.
Подання підписується керівником ДРС або уповноваженою ним особою та вноситься органу державного нагляду (контролю) не пізніше п'яти робочих днів з дати складення акта перевірки.
Подання є обов'язковим для розгляду органом державного нагляду (контролю).
Орган державного нагляду (контролю) повідомляє ДРС про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений у поданні строк, що обчислюється з дня надходження подання та не може бути меншим 10 робочих днів.
Органи державного нагляду (контролю) зобов'язані виконувати законні вимоги посадових осіб ДРС щодо усунення порушень законодавства про державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.
У спірному Поданні перелічені виявлені перевіркою порушення, що були допущені Управлінням, та вказано, що голова ДРС вимагає від начальника Управління забезпечити безумовне дотримання певних вимог Закону.
Таким чином, Подання відповідає визначенню "індивідуальний акт", тому може бути оскаржено до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Управління (виконавчий орган Миколаївської міської ради), незважаючи на те, що є органом державного нагляду (контролю), у спірних відносинах з ДРС є підконтрольною особою (об'єктом державного нагляду), тому звернення його до суду не є зверненням суб'єкта владних повноважень (частина четверта статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
Встановлення того, чи порушує Подання права та інтереси Управління, є предметом судового розгляду. Як вказано вище, у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України йдеться про право на звернення до суду особи, яка вважає порушеними свої права та інтереси.
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статус позивачів, спірні правовідносини та фактичні обставини у справах, про які вказав відповідач, відрізняються від спірних правовідносин та фактичних обставин у цій справі.
На переконання суду, врахуванню підлягають висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 09.08.2024 у справі № 420/4544/19 за позовом виконавчого комітету Одеської міської ради до Державної регуляторної служби України, завідувача сектору Державної регуляторної служби в Одеській області (третя особа - Одеський міський голова) про визнання протиправними дій з проведення планової перевірки та про визнання протиправним та скасування подання ДРС. У цій постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив: "… своє право на звернення до суду позивач обґрунтовує саме незаконністю рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень та порушенням його прав, а не наявністю у нього (позивача) визначених Конституцією та законами України повноважень на звернення до суду як суб'єкта владних повноважень. Натомість, у спірних правовідносинах саме відповідач здійснював публічно-владні управлінські функції і саме відповідач виступає суб'єктом владних повноважень чиє рішення оскаржується з підстав його незаконності. Таким чином, має місце звернення до суду позивача не як суб'єкта владних повноважень на підставі частини четвертої статті 5, а на підставі частини першої статті 5 КАС України. Водночас статус позивача як органу місцевого самоврядування не свідчить, що він може звернутись до суду лише як суб'єкт владних повноважень. Реалізуючи надане статтею 55 Конституції України та частиною першою статті 5 КАС України право на судовий захист орган місцевого самоврядування, діючи не як суб'єкт владних повноважень, вправі звернутись до суду за захистом від порушень з боку інших суб'єктів владних повноважень при реалізації такими суб'єктами публічно-владних управлінських функцій. З огляду на те, що позивач у цій справі виступає особо, на захист прав та інтересів якої поданий цей позов, і в даному випадку не діє як суб'єкт владних повноважень, підстави вважати, що даний спір поданий з порушенням правил адміністративної юрисдикції, передбачених статтею 19 КАС України, відсутні … як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, подання контролюючого органу у сфері державного нагляду є його розпорядчим документом із вимогою усунути виявлені порушення, а отже, у розумінні статті 4 КАС України є індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень, що в свою чергу дозволяє суду перевірити це рішення на предмет обґрунтованості і правомірності за правилами статті 2 КАС України …".
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і не підлягає до оскарження окремо від рішення суду.
Суддя В.В. Птичкіна
Повний текст складено 05.12.2025