справа №380/9616/25
з питань зупинення провадження
01 грудня 2025 року зал судових засідань № 11
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Петровської А.М.,
представника позивача Мандзиняк Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу
у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Головного управління Державної податкової служби у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська 35 до фізичної особи ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , у якій просить суд:
- стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) податковий борг до бюджету у сумі 1232436,69грн.
Представник відповідача подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням (вироком) Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/3290/25. Клопотання обґрунтоване тим, що згідно з обвинувальним актом відповідач у справі є потерпілим у згаданому кримінальному провадженні. Тому представник відповідача вважає, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють розгляд справи.
У судовому засіданні представник позивача зазначив, що при розгляді справи покладається на розсуд суду.
У судове засідання відповідач та його представник не з'явились, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи.
Суд, вирішуючи клопотання представника відповідача, дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Як вбачається із змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні №12025141250000319 від 20.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.182, ч.2 ст. 361 КК України ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.182, ч.2 ст. 361 КК України. В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_2 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, у незаконному збиранні та використанні конфіденційної інформації про особу, повторно, у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчиненого повторно.
Потерпілим у кримінальному провадженні є відповідач. Крім цього, потерпілому завдано майнову шкоду у розмірі 34008,00грн.
Миколаївський районний суд Львівської області призначив справу №447/3290/25 до розгляду.
Представник відповідача зазначає, що обставини, викладені в обвинувальному акті стосуються предмету та підстав доказування у справі, між справами існує тісний матеріально-правовий зв'язок та матиме преюдиційне значення для розгляду справи №380/9616/25.
У цьому контексті суд зазначає, що пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначає, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання декларації, крім випадків, встановленим цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.2 статті 57 Податкового кодексу України, у разі коли відповідно до згаданого Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункті 54.3 статті 54 згаданого Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження.
Податковим боргом згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого
Згідно з пунктом 4 статті 102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 згаданої статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Позивач у справі за наслідками перевірки відповідача склав Акт перевірки від 25.07.2024 року №31289/13-01-24-08-03/810908610. На підставі згаданого Акта перевірки позивач прийняв податкові повідомлення - рішення: від 28.08.2024 №36969/13-01-24-08, від 28.08.2024 №36961/13-01-24-08, від 28.08.2024 №36961/13-01-24-08, від 28.08.2024 №36973/13-01-24-08, від 28.08.2024 №36973/13-01-24-08, від 28.08.2024 №36975/13-01-24-08.
У визначений строк відповідач грошові суми, визначені згаданими податковими повідомленнями-рішеннями не сплатив, у зв'язку з чим позивач виніс податкову вимогу №0029082-1309-1301 від 30.12.2024.
Відповідач не оскаржував ні в адміністративному, ні в судовому порядку податкові повідомлення-рішення чи податкову вимогу.
Отже, станом на момент вирішення клопотання представника відповідача суми податків є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу (узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у термін).
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд у порядку, визначеному КАС України, вирішує питання наявності та несвоєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання, яке ґрунтується на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі Акта перевірки за наслідками проведеної перевірки відповідача 25.07.2024.
У той же час, згідно з частиною першою статті 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
В межах кримінального судочинства вирішується питання винуватості особи та притягнення її до кримінальної відповідальності, в той час як у межах адміністративного судочинства надається оцінка відповідності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Тому до предмета доказування у справі не належать обставини щодо правової оцінки судом, вчинених кримінально-караних дій ОСОБА_2 щодо відповідача у справі.
Отже, кримінальне та адміністративне судочинство мають різну спрямованість та виконують властиві лише їм специфічні завдання.
Суд звертає увагу представника відповідача, що вказані обставини могли слугувати підставами для оскарження в судовому порядку податкових повідомлень - рішень позивача, на яких ґрунтується податковий борг.
З таких підстав, суд відхиляє аргументи представника відповідача у цій частині.
Щодо аргументів представника відповідача про преюдиційне значення рішення суду у справі №447/3290/25, суд зазначає таке.
Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.08.2022 справа №160/5671/21, згідно з якою преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин.
Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
Отже, обставини, які будуть встановлені судом при розгляді кримінального провадження у справі №447/3290/25 не матимуть преюдиційного значення при розгляді справи №380/9616/25.
Суд, за наслідками аналізу клопотання представника відповідача про зупинення провадження не встановив обставин, які б дійсно свідчили про об'єктивну неможливість розгляду адміністративної справи до набрання законної сили судовим рішенням, що розглядається в порядку кримінального судочинства.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що розгляд справи Миколаївським районним судом Львівської області справи №447/3290/25 не створює об'єктивної неможливості для розгляду справи №380/9616/25, а тому підстави для зупинення провадження відсутні.
Керуючись статтями 236, 243, 248 КАС України, суд
у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення, прийняте за результатами розгляду справи.
Повна ухвала суду складена 04 грудня 2025 року.
Суддя Гулик Андрій Григорович