04 грудня 2025 рокусправа № 380/47/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 09.12.2024 №52482/13-01-07-09.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що посадові особи Головного управління ДПС у Рівненській області у період з 25.10.2024 до 31.10.2024 проводили фактичну перевірку за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 96, де позивач здійснює свою господарську діяльність. Фактична перевірка проводилася на підставі наказу в.о. начальника ГУ ДПС у Рівненській області А.Троцко від 25.10.2024 за № 2586-п. У наказі міститься покликання на підпункт 80.2.2 пункту 80.2. статті 80 ПК України як на підставу проведення перевірки, проте у цьому наказі немає покликання на наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення позивачем законодавства; відсутні покликання на реквізити будь-яких документів або будь-які покликання на джерела інформації, які би могли слугувати приводом для призначення перевірки. У цьому наказі міститься лише покликання на правову (юридичну) підставу проведення фактичної перевірки, але не вказано про існування відповідної фактичної підстави.
Позивач стверджує, що відсутність підстав для призначення перевірки є достатньо істотним порушенням, яке повинно мати своїм наслідком скасування оскаржуваного рішення контролюючого органу.
Позивач зазначає, що відповідно до акту фактичної перевірки від 31.10.2024 та відповіді на заперечення №7971/Ж12/17-00-07-05-24, відповідач встановив порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів, передбаченого п.12. ст. 3 Закону № 265/95-ВР, проте контролюючим органом суб'єктивно надана оцінка встановлених обставин, зокрема органом не зазначено як було встановлено порушення вимог законодавства та чому не було враховано наданих позивачем документів, що підтверджували походження товарів.
Позивач звертає увагу, що зі змісту акту перевірки та відповіді на заперечення не можливо встановити, яким чином контролюючий орган прийшов до висновку про незабезпечення позивачем ведення обліку товарних запасів на суму 175 042,00 грн, оскільки позивачем було надано накладну на переміщення №26/2 від 24 жовтня 2024 року на суму 233578,00 грн. Жодних зауважень до наданої накладної на переміщення, як і жодних підстав для її неврахування у контролюючого органу в будь-якому випадку не було.
Позивач зазначає, що контролюючий орган проводив контрольну розрахункову операцію товару «Кабель Lightning to USB Cable (1 m)» на суму 200,00 грн; наполягає, що товар «Кабель Lightning to USB Cable (1 m)» відображений у накладній на переміщення №26/2, тому відомості про походження реалізованого товару надавались контролюючому органу.
Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення неправомірним, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 08.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області проведена фактична перевірка магазину «Ябко», що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Соборна, 96, де здійснює господарську діяльність ТОВ «Спешлтех» щодо дотримання податкового законодавства у сфері розрахунків за готівкові кошти. Під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, а саме: не ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів. Під час проведення перевірки представнику позивача Бойчук Н.П. вручено запит під розписку від 25.10.2024 з проханням надати документи, що стосуються предмету перевірки, однак станом на 31.10.2024 документи надані не були. У зв'язку з чим, на підставі матеріалів перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про порушення з боку позивача порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб.
Відповідач вказує, що 01 серпня 2020 року набрав чинності Закон України від 20 вересня 2019 року № 128-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг". Цим Законом стаття 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" викладена у новій редакції, де відповідальність суб'єктів господарювання передбачена не тільки за реалізацію необлікованих товарів, а й за ненадання документів, які підтверджують облік товарів. Тобто ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» зареєстроване як юридична особа за адресою: 79000, м. Львів, вул. Данилишина, 6, офіс 206; код ЄДРПОУ 45459088.
Основним видом економічної діяльності позивача є: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Інші: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; 73.11 Рекламні агентства.
Позивач здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі, зокрема, в магазині «Ябко» за адресою: м. Рівне вул. Соборна,96.
На підставі наказу Головного управління ДІІС' у Рівненській області № 2586-п від 25.10.2024 року і направлень № 4685/ЖЗ/17-00-07-05-15, № 4686/ЖЗ/17-00-07-05-15 від 25.10.2024 Головним управлінням ДПС у Рівненській області проведена фактична перевірка магазину «Ябко», що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул. Соборна, 96, де здійснює господарську діяльність ТОВ «Спешлтех», щодо дотримання податкового законодавства у сфері розрахунків за готівкові кошти, за результатами якої складено акт № 17039/ж5/17-00-07-05-17/45459088 від 31.10.2024.
Перевіркою встановлено
1. Порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР, що полягало у незабезпеченні ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Зокрема, встановлено, що на початок проведення перевірки 25.10.2024 в продажі знаходились товари, що зазначені у акті зняття залишку товару на загальну суму 159741,00 грн. без документів, що підтверджують їх облік та походження. Крім того, в період проведення перевірки з 25.10.2024 по 31.10.2024 в магазині «Ябко», що за адресою: м.Рівне, вул. Соборна,96 було реалізовано товар на загальну суму 15301,00 грн, реалізовані товари, що не зазначені у акті зняття залишків та на який представниками ТзОВ «Спешлтех» не було надано на початок проведення перевірки документів у паперовій чи електронній формі, що підтверджують облік та походження товарних запасів
2. Порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, що виразилось у ненаданні на запит перевіряючих у повному обсязі документів, що належать до предмета перевірки, не надано посадовим особам контролюючого органу у повному обсязі усіх документів, що належать та пов'язані з предметом перевірки, зокрема договір з банком анкета/заява на еквайрингові підключення, банківську виписку по еквайрингу в розрізі транзакцій по даті та часу з моменту діяльності магазину.
Матеріали перевірки направлені до Головного управління ДПС у Львівській області для розгляду.
На підставі акту перевірки Головне управління ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 09.12.2024 № 52482/13-01-07-09, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 20 Закону №265/95-ВР застосувало до ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» штрафну (фінансову) санкцію в сумі 175042,00 гривень.
Не погоджуючись з цим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У відповідності до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України).
Пунктом 80.10 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
За змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, як направлення на проведення такої перевірки, копії наказу на проведення перевірки, службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
За наведеного правового регулювання відсутність детального опису підстави на проведення перевірки в наказі не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом, тобто здійснити посилання на застосовуване положення Податкового кодексу України.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №460/1239/19.
Отже, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити.
Разом з тим, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, в якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.
Суд встановив, що наказ про проведення фактичної перевірки від 25.10.2024 №2586-п містить наступні підстави для проведення фактичної перевірки, а саме: підпункти 80.2.2, пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України до підстав проведення фактичної перевірки віднесено, зокрема, наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
На обґрунтування наявності підстав для проведення перевірки до матеріалів справи долучено лист ДПС України від 03.07.2024 №2185/8/17-00 у якому наведена інформація про можливі порушення законодавства при реалізації платниками податків техніки «APPLE.
Вищевказаний лист в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі достатньо інформації, що була в наявності в податкового органу, яка може свідчити про можливі порушення платниками податків законодавства, зокрема щодо здійснення розрахункових операцій, та може слугувати підставою та обґрунтуванням для призначення та проведення фактичних перевірок.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Оскільки підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає підставу для проведення фактичної перевірки - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, яка є безальтернативною по відношенню по підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, яка містить дві підстави - (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері, тому достатнім є покликання у наказі про призначення перевірки на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України як на підставу для її проведення.
Відтак, суд не встановив порушень вимог законодавства в частині наявності підстав та процедури проведення перевірки, які вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки.
Щодо встановлених в ході проведення перевірки порушень суд зазначає таке.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №-265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому, до 01.01.2022 суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Суд враховує правове застосування вищевказаних норм у постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22, від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22, від 30.07.2025 № 380/6314/24, від 09.09.2025 № 600/5677/24-а.
При проведенні фактичної перевірки магазину «Ябко», що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Соборна, 96, де здійснює господарську діяльність ТОВ «Спешлтех» встановлено, що 25.10.2024 в продажі знаходились товари, що зазначені у акті зняття залишку товару на загальну суму 159741,00 грн без документів, що підтверджують їх облік та походження. Крім того, в період проведення перевірки з 25.10.2024 по 31.10.2024 в магазині «Ябко», що за адресою: м.Рівне, вул. Соборна,96 було реалізовано товар на загальну суму 15301,00 грн. На початок проведення перевірки не було надано документів у паперовій чи електронній формі, що підтверджують облік та походження цих товарів.
Суд враховує, що не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону N 265/95-ВР.
В той же час, диспозиція норми статті 20 Закону N 265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Згідно із пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Верховний Суд в постанові від 14.08.2024 у справі №560/12984/23 зазначив, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об'єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.
З наведеного нормативного регулювання вбачається, що ведення обліку товарних запасів юридичною особою на місці продажу (господарської одиниці) повинно здійснюватися на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товару безпосередньо у місці продажу та/або первинних документів на внутрішнє переміщення між юридичною особою (податкова адреса) та її окремим місцем продажу (магазином).
Внутрішнє переміщення товару охоплює собою випадки їх вибуття з одного місця продажу чи зберігання, що належить суб'єкту господарювання, та переміщення їх до іншого місця продажу того ж суб'єкта.
Будь-який нормативно-правовий акт не зобов'язує підприємство в обов'язковому порядку здійснювати внутрішнє переміщення товарних запасів, натомість чинне законодавство зобов'язує вести бухгалтерський облік на підставі первинних документів.
Тобто, в разі отримання товару одразу за місцем продажу, документом для обліку буде тільки первинний документ, що підтверджує отримання товарів.
Проте, якщо отримання товару відбулось в іншому місці, яке не є місцем продажу, сполучник «та/або» вказує на обов'язкову наявність ще одного документа - документа на внутрішнє переміщення від першого отримувача товару (підприємства) до його окремого місця продажу.
З врахуванням вищенаведеного, надана позивачем накладна на переміщення № 26/2 від 24.10.2024 не підтверджує облік та походження товару, оскільки вказана накладна створена ТОВ «Спешлтех» для переміщення товару з основного складу до торгової точки; накладна на переміщення не є документом який дозволяє ідентифікувати постачальника та отримувача товару.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, підсумовуючи наведене вище, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що зафіксовані за наслідками проведеної контролюючим органом фактичної перевірки висновки про порушення позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ», вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є обґрунтованими.
Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, підстав для його скасування не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Частинами першою та другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна