Іменем України
05 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/2066/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в його інтересах адвокатом Савіцьким Романом Євгенійовичем, до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач), поданим в його інтересах адвокатом Савіцьким Романом Євгенійовичем (далі - представник позивача), до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому представник позивача просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні з 1 травня 2025 року в повному розмірі доплати до пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 1 травня 2025 року щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач є отримувачем пенсії за вислугу років та перебуває на обліку у відповідача.
14 липня 2021 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова № 713), якою установлено з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
14 квітня 2025 року Луганський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 360/231/25 та задовольнив адміністративний позов позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, зокрема, зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії.
Відповідач здійснив перерахунок пенсії на підставі рішення суду у справі № 360/231/25, але з 1 травня 2025 року скасував та перестав виплачувати доплату у розмірі 2000,00 грн, встановлену Постановою № 713.
Вважаючи, що перерахунок пенсії позивача, проведений відповідачем на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 1 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Постановою № 713. Відповідач відмовив у задоволенні заяви у зв'язку із відсутністю правових підстав.
Такі дії відповідача представник позивача вважає протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області позов не визнало, про що 11 листопада 2025 року за вхідним реєстраційним № 21104/2025 через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» подало відзив на позовну заяву від 10 листопада 2025 року № 1000-0802-7/145180, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до Постанови № 713.
Відповідач повідомив позивача, що Кабінетом Міністрів України 14 липня 2021 року з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених згідно з Законом військовослужбовцям та прирівняним до них особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення зазначеної категорії осіб, прийнято Постанову № 713.
Пунктом 1 Постанови № 713 встановлено з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» станом на 1 березня 2018 року щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій.
У разі коли пенсія особи переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року, у тому числі на виконання судових рішень, щомісячна доплата не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 грн. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Оскільки основний розмір пенсії внаслідок перерахунку, проведеного на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/14818/21 збільшено, то щомісячну доплату згідно з Постановою № 713 позивачу не встановлено.
Проведений на виконання судового рішення перерахунок пенсії позивача відбувся не для відновлення порушеного права позивача, а фактично внаслідок зміни правового врегулювання спірних правовідносин після набрання законної сили рішенням, винесеним Луганським окружним адміністративним судом по справі № 360/231/25, внаслідок чого змінились складові грошового забезпечення, вказаний перерахунок є перерахунком пенсії у розумінні Постанови № 713.
З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У письмових поясненнях від 28 листопада 2025 року б/н, наданих на виконання вимог ухвали, відповідач додатково зазначив, що пунктом 2 Постанови № 713 установлено, що з 1 липня 2021 року особам, в яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної доплати, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби), не досягає 3854,00 грн, таким особам встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсій.
Виплата щомісячної доплати відповідно до Постанови № 713 в розмірі 201,89 грн позивачу здійснювалась у період з 1 липня 2021 року до 28 лютого 2022 року. У зв'язку із перерахунком з 1 березня 2022 року розмір пенсії збільшився та перевищив 3854,00 грн, отже, підвищення пенсії згідно з Постановою № 713 не передбачено.
Також відповідач зазначив, що оскільки проведений на виконання судового рішення перерахунок пенсії позивача відбувся не для відновлення порушеного права позивача, а фактично внаслідок зміни правового врегулювання спірних правовідносин після набрання законної сили рішенням, винесеним Луганським окружним адміністративним судом по справі № 360/231/25, внаслідок чого змінились складові грошового забезпечення, вказаний перерахунок є перерахунком пенсії у розумінні Постанови № 713.
При перерахунку пенсії на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 360/231/25 щомісячна доплата у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови № 713 з вищевикладених причин не встановлена.
Луганський окружний адміністративний суд ухвалами від:
28 жовтня 2025 року відкрив провадження в адміністративній справі; вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребував письмові докази та пояснення;
13 листопад 2025 року повторно витребував від відповідача письмові докази та пояснення.
Дослідивши матеріали судової справи в електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як отримувач пенсії за вислугу років, про що свідчать пенсійне посвідчення від 17 липня 2024 року № НОМЕР_1 , видане Пенсійним фондом України, протоколи та розрахунки по пенсійній справі № 1003033171 - МВС.
Згідно із розрахунком за пенсійною справою № 1003033171 - МВС станом на 1 липня 2021 року ОСОБА_1 з 1 липня 2021 року перераховано пенсію за вислугу років; розмір пенсії позивача з 1 липня 2021 року складав 3854,00 грн (50 % грошового забезпечення) та обчислювався з таких видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 2900,00 грн, оклад за військове звання - 2200,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 40 % - 2040,00 грн, премія 2,3 % - 164,22 грн; щомісячна доплата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 - 201,89 грн.
Відповідно до протоколу по пенсійній справі № 1003033171 - МВС ОСОБА_1 з 1 березня 2022 року перераховано пенсію за вислугу років без встановлення доплати відповідно до Постанови № 713 у розмірі 201,89 грн.
Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 14 квітня 2025 року у справі № 360/231/25, яке набрало законної сили 15 травня 2025 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнив частково:
- визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення перерахунку ОСОБА_1 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) від 15 січня 2025 року № 31/33-12;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 грудня 2019 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) від 15 січня 2025 року № 31/33-12, та фактично сплачених сум;
- у задоволенні інших позовних вимог відмовив;
- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії за пенсійною справою № 1003033171 - МВС від 3 червня 2025 року пенсія позивача з 1 грудня 2019 року перерахована на виконання рішення суду, її розмір з 1 березня 2025 року склав 12476,89 грн (50 % грошового забезпечення) та обчислюється з таких видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 2900,00 грн, оклад за військове звання - 2200,00 грн, надбавка за вислугу років 40 % - 2040,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у т. ч. надбавка за специфічні умови проходження служби та премія 40,26 % - 8412,62 грн, всього сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 15552,62 грн; індексація базового ОСНП 2022 (7776,31 грн х 0,1400) - 1088,68 грн, індексація базового ОСНП 2023 (8864,99 грн х 0,1970) - 1500,00 грн; індексація базового ОСНП 2024 (10364,99 грн х 0,0796) - 825,05 грн; індексація базового ОСНП 2025 (11190,04 грн х 0,1150) - 1286,85 грн.
Згідно із протоколом станом на 1 липня 2021 року (пенсійна справа № 1003033171 - МВС), з урахуванням рішення суду від 14 квітня 2025 року у справі № 360/231/25, позивачу обчислено пенсію із сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 2900,00 грн, оклад за військове звання - 2200,00 грн, надбавка за вислугу років (40 %) - 2040,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у тому числі надбавка за специфічні умови проходження служби та премія 40,26 %, - 8412,62 грн, всього сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 15552,62 грн. Основний розмір пенсії 50 % грошового забезпечення (вислуга років 20) - 7776,31 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) - 7776,31 грн.
Дослідженням протоколу станом на 1 березня 2022 року (пенсійна справа № 1003033171 - МВС), з урахуванням рішення суду від 14 квітня 2025 року у справі № 360/231/25, встановлено, що позивачу обчислено пенсію із сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 2900,00 грн, оклад за військове звання - 2200,00 грн, надбавка за вислугу років (40 %) - 2040,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у тому числі надбавка за специфічні умови проходження служби та премія 40,26 %, - 8412,62 грн, всього сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 15552,62 грн. Основний розмір пенсії 50 % грошового забезпечення (вислуга років 20) - 7776,31 грн, індексація (2022 рік) - 1088,68 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) - 8864,99 грн.
Згідно із протоколом станом на 1 березня 2023 року (пенсійна справа № 1003033171 - МВС), з урахуванням рішення суду від 14 квітня 2025 року у справі № 360/231/25, позивачу обчислено пенсію із сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 2900,00 грн, оклад за військове звання - 2200,00 грн, надбавка за вислугу років (40 %) - 2040,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у тому числі надбавка за специфічні умови проходження служби та премія 40,26 %, - 8412,62 грн, всього сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 15552,62 грн. Основний розмір пенсії 50 % грошового забезпечення (вислуга років 20) - 7776,31 грн, індексація (2022 рік) - 1088,68 грн, індексація (2023 рік) - 1500,00 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) - 10364,99 грн.
Відповідно до протоколу станом на 1 березня 2024 року (пенсійна справа № 1003033171 - МВС), з урахуванням рішення суду від 14 квітня 2025 року у справі № 360/231/25, позивачу обчислено пенсію із сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 2900,00 грн, оклад за військове звання - 2200,00 грн, надбавка за вислугу років (40 %) - 2040,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у тому числі надбавка за специфічні умови проходження служби та премія 40,26 %, - 8412,62 грн, всього сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 15552,62 грн. Основний розмір пенсії 50 % грошового забезпечення (вислуга років 20) - 7776,31 грн, індексація (2022 рік) - 1088,68 грн, індексація (2023 рік) - 1500,00 грн, індексація (2024 рік) - 825,05 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) - 11190,04 грн.
Згідно із протоколом станом на 1 березня 2025 року (пенсійна справа № 1003033171 - МВС), з урахуванням рішення суду від 14 квітня 2025 року у справі № 360/231/25, позивачу обчислено пенсію із сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 2900,00 грн, оклад за військове звання - 2200,00 грн, надбавка за вислугу років (40 %) - 2040,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у тому числі надбавка за специфічні умови проходження служби та премія 40,26 %, - 8412,62 грн, всього сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 15552,62 грн. Основний розмір пенсії 50 % грошового забезпечення (вислуга років 20) - 7776,31 грн, індексація (2022 рік) - 1088,68 грн, індексація (2023 рік) - 1500,00 грн, індексація (2024 рік) - 825,05 грн, індексація (2025 рік) - 1286,85 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) - 12476,89 грн.
З вищеперелічених доказів судом встановлено, що доплату у розмірі 2000,00 грн відповідно до пункту 1 Постанови № 713 позивачу взагалі не було встановлено. Водночас, доплата у розмірі 201,89 грн встановлена відповідачем відповідно до пункту 2 Постанови № 713 та виплачувалась позивачу у період з 1 липня 2021 року до 28 лютого 2022 року.
На заяву позивача від 28 липня 2025 року б/н щодо нарахування та виплати доплати до пенсії, передбаченої Постановою № 713, у розмірі 2000,00 грн, відповідач листом від 24 липня 2025 року № 19483-21333/С-02/8-1000/25 повідомив, що за нормами пункту 2 Постанови № 713 з 1 липня 2021 особам, в яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної доплати, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби) не досягає 3854,00 грн, таким особам встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсій. Виплата щомісячної доплати відповідно до Постанови № 713 у розмірі 201,89 грн позивачу здійснювалась у період з 1 липня 2021 року по 28 лютого 2022 року. У зв'язку із перерахунком з 1 березня 2022 року розмір пенсії збільшився та перевищив 3854,00 грн, отже, підвищення пенсії згідно з Постановою № 713 не передбачено.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та статті 63 Закону № 2262.
Так, частиною третьою статті 63 Закону № 2262 визначено, що перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за Законом № 2262 пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (частина четверта статті 63 Закону № 2262).
З метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 713, пунктом 1 якої (в редакції, чинній до 17 травня 2022 року) установив, що:
з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 р., щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.
Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Постанови № 713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 1 березня 2018 року, які мають місце після перерахунку пенсії.
Прийняття постанови зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону № 2262, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 1 липня 2021 року зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000,00-2700,00 грн.
Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта уряду з 1 липня 2021 року колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262 до 1 березня 2018 року, було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн, виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року.
Отже, позивачу, як особі, якій призначено пенсію до 1 березня 2018 року, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області мало б встановити щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн, чого останнім здійснено не було.
Водночас, відповідач на виконання пункту 2 Постанови № 713 (в редакції, чинній до 17 травня 2022 року), яким установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної доплати, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), в осіб, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, не досягає 3854 гривень, таким особам встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсій, встановив позивачу доплату не у розмірі 2000,00 грн, а у розмірі 201,89 грн та виплачував її до 28 лютого 2022 року (до перерахунку пенсії у зв'язку із індексацією у 2022 році).
За встановлених у справі обставин та нормативного врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно з 1 липня 2021 року не встановив позивачу щомісячну доплату, передбачену пунктом 1 Порядку № 713, у розмірі 2000,00 грн.
Враховуючи, що обставина, на підставі якої позивач звернувся до суду (невиплата доплати в сумі 2000,00 грн) продовжує існувати і на час подання цього позову, суд доходить висновку, що спір між сторонами повинен бути розглянутий в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Також суд зазначає, що аналіз наведених норм права, а також мети прийняття урядом Постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 Постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262 на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови № 713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 1 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Аналогічний правовий висновок сформований Верховним Судом у постановах від 08 листопада 2022 року у справі № 420/2573/22, від 26 квітня 2023 року у справі № 380/14122/22, від 26 квітня 2023 року у справі № 380/4510/22, від 26 квітня 2023 року у справі № 140/10795/21, від 26 квітня 2023 року у справі № 160/14146/22, від 1 травня 2023 року у справі № 300/2963/22, від 17 травня 2023 року у справі № 620/5518/22, від 24 травня 2023 року у справі № 400/2732/22 та від 29 червня 2023 року у справі № 420/343/22, від 17 жовтня 2023 року у справах №№ 620/7288/22, 160/13624/22, 280/548/22, 280/3420/22, від 21 листопада 2023 року у справі № 300/5426/22, від 19 грудня 2023 року у справі № 380/13249/22, від 10 січня 2024 року у справі № 240/4894/23.
З мотивувальної частини рішення суду від 14 квітня 2025 року у справі № 360/231/25 слідує, що перерахунок пенсії позивача, вчинений відповідачем на виконання цього рішення суду, зумовлений не підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейських та деяких інших осіб, на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, а є наслідком визнання судом протиправними та нечинними окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), у зв'язку із дією якої додаткові види грошового забезпечення не були враховані при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2016 року. Відтак, набуття права на перерахунок пенсії за цих обставин є наслідком втрати чинності положень Постанови № 103, що свідчить про усунення в судовому порядку порушеного права позивача на належний розмір пенсії, призначеної йому до 1 березня 2018 року.
Отже, застосовуючи вказані висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що здійснений відповідачем на виконання рішення суду від 14 квітня 2025 року у справі № 360/231/25 перерахунок пенсії позивача, метою якого є усунення порушень права ОСОБА_1 на належний розмір пенсії, право на отримання якого виникло до 1 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії внаслідок зміни правового врегулювання спірних правовідносин. Тому такий перерахунок не позбавляє позивача права на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття Постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 1 березня 2018 року.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.
У статті 2 та частині четвертій статті 242 КАС України встановлено, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У частині першій статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].
Згідно із частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У рамках адміністративного судочинства:
дія - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).
У частині другій статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Згідно із загальними засадами права, дії суб'єкта владних повноважень це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки відповідно до наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області документів з пенсійної справи ОСОБА_1 доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн, передбачену пунктом 1 Постанови № 713, відповідач з 1 липня 2021 року не встановив, але позивач звернувся до суду за відновленням порушеного права поза межами шестимісячного строку з дня невстановлення такої доплати, суд зазначає, що відновленню підлягають права позивача в межах шестимісячного строку звернення до суду, а саме з 22 квітня 2025 року.
Про необхідність застосування у спірних правовідносинах строку звернення до суду свідчить правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 21 лютого 2024 року у справі № 240/27663/23 та від 8 травня 2024 року у справі № 400/11403/23.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне відновити порушене право позивача в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду та вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невстановлення ОСОБА_1 з 22 квітня 2025 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області встановити ОСОБА_1 з 22 квітня 2025 року щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», та виплатити заборгованість, що утворилась.
У задоволенні позовних вимог визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні з 1 травня 2025 року в повному розмірі доплати до пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» потрібно відмовити, оскільки невстановивши позивачу щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», відповідач допустив протиправну бездіяльність, а не вчинив протиправні дії.
Отже, позовні вимоги потрібно задовольнити частково та із виходом за межі заявлених позовних вимог.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Станом на 1 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа має сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Системний аналіз частини першої статті 5 та частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою немайнового характеру (такий правовий висновок про застосування норм Закону № 3674-VI при визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви, в якій об'єднано об'єднанні декількох вимог, був зроблений Верховним Судом у постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18, від 5 червня 2020 року у справі № 280/5161/19, від 2 вересня 2022 року у справі № 804/2339/17 та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 9901/67/20).
З викладеного слідує, що однією позовною вимогою немайнового характеру є:
вимога про визнання протиправним акта як передумова для застосування способу захисту порушеного права - скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення;
вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права - зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо.
Позивачем в позовній заяві заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру.
При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 1211,50 грн, що підтверджено квитанцією від 22 жовтня 2025 року за № 1.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки означена позовна заява подана до суду в електронній формі через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн (1211,20 грн х 0,8).
З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на належне пенсійне забезпечення як складової частини права на соціальний захист і спір виник внаслідок неправильних дій територіального органу Пенсійного фонду України, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
За приписами пункту 1 частини першої, частини другої статті 7 Закону № 3674-VI в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, переплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
У зв'язку з цим суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу право звернення до суду із клопотанням про повернення судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом у розмірі 242,54 грн.
Питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не вирішується, оскільки до ухвалення рішення суду клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката позивачем не заявлено і суду не надано доказів, які підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), поданий в його інтересах адвокатом Савіцьким Романом Євгенійовичем, до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невстановлення ОСОБА_1 з 22 квітня 2025 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області встановити ОСОБА_1 з 22 квітня 2025 року щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», та виплатити заборгованість, що утворилась.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська