про залишення позовної заяви без руху
04 грудня 2025 року Київ № 320/48118/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання дій протиправними,
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України.
Просить суд: «Винести рішення, яким визнати протиправними невиконання Кабінетом Міністрів України у 2018-2025 роках повноважень відповідно до Конституції України та закону України Про прожитковий мінімум, які зобов'язують: 1) щорічно Кабінет Міністрів України встановлює прожитковий мінімум після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів та набору послуг в постанові, яка є обов'язковою до виконання; 2) щорічно за поданням Кабінету Міністрів України затверджується прожитковий мінімум Верховною Радою України; 3) періодично Кабінет Міністрів України переглядає прожитковий мінімум відповідно до зростання індексу споживчих цін; 4) щомісяця Кабінет Міністрів України розраховує фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу, які завдали тяжкої шкоди позивачу: втрата здоров'я, набутий борг та відшкодувати шкоду, задану протиправним невиконанням вимог закону Кабінету Міністрів України в розмірі - 350 тисяч доларів США набутий борг».
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
У силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем, встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Із цим позовом позивач звернулася до суду 26.09.2025.
Статтею 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01.01.2025 у 3028, 00 грн.
Відповідно до прохальної частини позову позивач повинна була сплатити 1211,20 грн судового збору за вимоги немайнового характеру (основні та похідні вимоги - підпункти 1, 2, 3 прохальної частини позову), а за вимогу майнового характеру - підпункт 4 прохальної частини (відшкодування шкоди у розмірі 350 тисяч доларів США) - 15140,00 грн судового збору (5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки ціна позову за курсом НБУ станом на 26.09.2025, що становив 41,4939 грн, складає: 350000,00 доларів США х 41,4939 = 14522865,00 грн).
Доказів сплати судового збору суду не надано, натомість заявлено клопотання про звільнення від сплати збору.
На обґрунтування клопотання зазначила, що є непрацездатною особою, пенсіонером, яка втратила працездатність відповідно до довідки Пенсійного фонду Центрального району м. Миколаєва. Розмір пенсії складає на 2022 рік - 2200 грн, на 2023 рік - 2500 грн, на 2024 рік - 2700 грн. Пенсія, як дохід позивача - непрацездатної особи, становить 50-60 доларів США.
У зв'язку із цим просила звільнити позивача від сплати судового збору як непрацездатну особу, яку Закон України «Про судовий збір» не зобов'язує його сплачувати.
Вирішуючи питання щодо заявленого клопотання, суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону № 3674-VI).
Отже суд наділений повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.
При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання та навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Тобто, звільнення від сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов'язаних з цим підстав, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
Доказами рівня майнового стану фізичної або юридичної особи можуть бути наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Водночас окремий доказ, сам по собі, не свідчить про майновий стан, докази мають обґрунтовувати об'єктивні причини, які обумовлюють неможливість оплати судового збору.
На переконання суду жодних доказів на підтвердження незадовільного майнового стану позивача до клопотання не додано, окрім довідок про доходи за наступні періоди: січень-листопад 2019 року, дохід складає 21989,93 грн; січень-червень 2021 року - 13000,00 грн; січень-грудень 2022 року - 27600,00 грн.
Суд констатує відсутність доказів про дохід позивача за попередній календарний рік, що передував року звернення з позовом до суду, тобто за 2024 рік, що унеможливлює встановити, чи перевищує розмір судового збору 5% річного доходу позивача.
Ураховуючи, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження доводів клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення.
Крім того, частиною другою статті 43 Кодексу передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Позивачем не надано доказів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності (паспорта), а також доказів реєстрації його місця проживання, у тому числі й за адресою, вказаною у позові, і, реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Пунктами 4 та 9 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Частиною першою статті 5 Кодексу передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Судом установлено, що позовна заява не містить позовних вимог із урахуванням способів судового захисту, передбачених статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку із цим позивачеві необхідно уточнити прохальну частину позову.
Крім того, у порушення вимог пункту 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу, в позовній заяві не зазначено реєстраційного номера облікової картки платника податків позивача, засобів зв'язку та адреси електронної пошти позивача та відповідача.
За приписами пункту 9 частини п'ятої статті 160 Кодексу, в позовній заяві зазначаються у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Дослідивши зміст позовної заяви, судом установлено, що в ній не зазначено обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача, а на підтвердження обґрунтованості позовних вимог - не надано жодних доказів, що є порушенням частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами частини сьомою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У силу вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що позовні вимоги не є конкретними, оскільки не містять початкового періоду, з якого слід відновити порушене права, що унеможливлює також установити, чи подано позов у межах строку звернення до суду.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви, яка відповідає вимогам, передбаченим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких для суду), зокрема:
із викладом позовних вимог, які мають відповідати способам судового захисту, передбаченим статтею 5 Кодексу, із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали;
із конкретизацією позовних вимог у частині початкового періоду, з якого позивач уважає, що порушені її права;
із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків позивача, засобів зв'язку та адреси електронної пошти позивача та відповідача;
із зазначенням обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
- доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог та порушеного права позивача з боку відповідача;
- доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а саме: доказів того, що позивач зверталася до відповідача із заявою про вирішення спірного питання і їй було відмовлено;
- доказів понесення позивачем шкоди у розмірі 350 тисяч доларів США;
- заяви про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та його поновлення;
- оригіналу документа про сплату 16351,20 грн судового збору за вимоги майнового та немайнового майнового характеру або доказів наявності відповідних пільг, що звільняють від сплати збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», або доказів про дохід позивача за попередній календарний рік, що передував року звернення з позовом до суду, тобто за 2024 рік;
- доказів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача та доказів реєстрації в установленому законом порядку за адресою, вказаною у позові або за іншою адресою шляхом подання засвідченої у передбачений законом спосіб ксерокопії всіх заповнених сторінок паспорта громадянина України, реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача, пенсійного посвідчення.
Керуючись статтями 43, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Скрипка І.М.