про відмову в задоволенні відводу судді
05 грудня 2025 року 320/12884/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Леонтовича А.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Скрипки І.М., в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України про визнання протиправним і скасування окремого пункту наказу та визнання дій протиправними,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України про визнання протиправним і скасування окремого пункту наказу та визнання дій протиправними, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати з 05.03.2025 пункт 1 наказу Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України від 05.03.2025 №32 «Про проведення чергової атестації наукових працівників» про затвердження складу атестаційної комісії, що не відповідає вимогам пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.081999 №1475 «Про затвердження Положення про атестацію наукових працівників» та не виключає конфлікт інтересів, який міг би вплинути на рішення атестаційної комісії при формуванні складу атестаційних комісій;
- визнати протиправними дії Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України щодо ненадання відповіді по суті заяви ОСОБА_1 від 10.03.2025 вх.№16 про зміну складу атестаційної комісії, як такі, що порушують вимоги статей 15 та 19 Закону України №393/96-ВР «Про звернення громадян».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суд від 29.05.2025 (суддя Лиска І.Г.) відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
26.11.2025 ОСОБА_1 подано до суду заяву про відвід судді Лиски І.Г.
Ухвалою суду від 27.11.2025 визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Лисці І.Г. по справі № 320/12884/25.
Матеріали адміністративної справи № 320/12884/25 передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2025, головуючим з розгляду заяви про відвід судді визначено суддю Скрипку І.М.
Ухвалою суду від 28.11.2025 відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Лиски І.Г. в адміністративній справі № 320/12884/25.
01.12.2025 суддею Лискою І.Г. подано заяву про самовідвід, яку ухвалою суду від 01.12.2025 задоволено.
Матеріали адміністративної справи № 320/12884/25 передано для визначення іншого складу суду Київського окружного адміністративного суду згідно з вимогами статей 31 та 18 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2025, цю справу передано на розгляд судді Скрипці І.М.
Ухвалою суду від 02.12.2025 справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
03.12.2025 від позивача до суду надійшла заява про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Скрипки І.М. від розгляду цієї справи.
Ухвалою суду 04.12.2025 визнано необгрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Скрипки І.М. у справі 320/12884/25.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Леонтовичу А.М. 04.12.2025, передана згідно реєстру.
Перевіривши доводи та аргументи заяви про відвід судді, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якою регламентовано, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Крім того, до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).
В силу положень частини четвертої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Суд також зазначає, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 у рішенні Європейського суду з прав людини "Ветштайн проти Швейцарії" викладено правовий висновок відповідно до якого суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2009 у справі "Білуха проти України" зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.
Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.
З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової цього поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Доводи позивача побудовані лише на його суб'єктивних припущеннях.
З аналізу поданої позивачем заяви про відвід судді від розгляду справи вбачається, що останній в обґрунтування такої заяви зазначає основною підставою в цілому для відводу, не погодження з процесуальними діями, вчиненими суддею під час розгляду інших адміністративних справ позивача, таких як: №320/1028/25, №320/33719/24, №320/37693/25.
Суд зазначає, що зі змісту доводів, які наведені у заяві про відвід судді Скрипки І.М., убачається, що заявник уважає підставами для відводу судді обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, пов'язані з четвертою справою позивача, яка розподілена на суддю Скрипку І.М., якій він двічі заявляв відводи в інших його справах, двічі оголошував недовіру судді та надсилав до Вищої ради правосуддя скарги, на переконання позивача, за допущені суддею порушення при розгляді справ №320/1028/25, №320/33719/24, №320/37693/25. За твердженнями позивача, рішення у справі №320/12884/25 уже ніяк не може бути якісним, відповідно, за фактом порушення суддею вимог статті 6 ЄКПЛ, частини першої статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, за бездіяльність та втрату довіри позивача оголошує недовіру судді.
Водночас згідно з положеннями частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність обставин, передбачених статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності головуючого судді у справі.
Отже, виходячи з викладеного вище в сукупності та виходячи з аналізу аргументів позивача вбачається, що останній фактично не погоджується з процесуальними діями суду, що в свою чергу, з урахуванням приписів процесуального законодавства, не може свідчити про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді.
Суд зауважує, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17, від 01.10.2018 в адміністративній справі №9901/673/18 та від 04.10.2018.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви заявника та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 41, 243, 256 КАС України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Скрипки І.М., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України про визнання протиправним і скасування окремого пункту наказу та визнання дій протиправними, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Леонтович А.М.