05 грудня 2025 року справа № 640/15733/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в межах адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Сікрет" до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Трейд Сікрет» (далі по тексту також позивач, ТОВ “Трейд Сікрет») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту також відповідач 1, ГУ ДПС у м. Києві) та Державної податкової служби України (далі по тексту також - відповідач 2, ДПС України), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії регіонального рівня №2613869/42327952 від 29.04.2021 про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №47 від 14.07.2021.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2021 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
13 грудня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14 грудня 2022 року вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.
26 червня 2024 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали цієї адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С. О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 адміністративну справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.04.2021 №2613869/42327952 про відмову у реєстрації податкової накладної №47 від 14.04.2021, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю “Трейд Сікрет».
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №47 від 14.04.2021, подану Товариством з обмеженою відповідальністю “Трейд Сікрет», датою її подання на реєстрацію - 21.04.2021.
Стягнуто на користь Товариством з обмеженою відповідальністю “Трейд Сікрет» судовий збір у розмірі 4 540,00 грн (чотири тисячі п'ятсот сорок грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м.Києві.
18 серпня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 встановлено для відповідачів процесуальний строк для подання заперечень щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення п'ять днів з моменту отримання цієї ухвали.
Відповідачі клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не надали.
Вирішуючи питання про стягнення відповідних судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, вказана вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17, а також підтверджена Великою Палатою Верховного Суду в пункті 53 додаткової постанови від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 143 якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).
При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 02.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Трейд Сікрет» (Клієнт) та адвокатом Скібецькою О.О. (Виконавець) було укладено Угоду про надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1.1 Угоди Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню Клієнту консультаційних, юридичних і представницьких послуг, в тому числі по захисту інтересів останнього в усіх органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах незалежно від їх форми власності чи підпорядкування, господарських, адміністративних судах та судах загальної юрисдикції.
Відповідно до п. 2.1 в рамках даної Угоди Виконавець зобов'язується:
2.1.1 вивчати надані Клієнтом документи і інформувати його про можливі варіанти вирішення спорів;
2.1.2 готувати позовні заяви Клієнта та інші необхідні документи в суди та інші документи за вказівкою Клієнта, здійснювати представництво інтересів в судах при розгляді позовних заяв Клієнта;
2.1.3 представляти інтереси Клієнта;
2.1.4 при розірванні Угоди/відмові від доручення (незалежно від причин):
2.1.4.1 повернути Клієнту отримані від нього документи, а також документи, видані Виконавцю для Клієнта іншими особами в ході виконання доручення, майно, передане Клієнтом на зберігання адвокату, та невитрачені кошти, що призначалися для погашення видатків, пов'язаних з виконанням доручення;
2.1.4.2 проінформувати Клієнта щодо здійснення Виконавцем роботи і передати Клієнту копії процесуальних документів, складених Виконавцем при виконанні доручення. Умови даного пункту не поширюються на випадки розірвання Угоди/відмови від доручення Виконавцем з підстав грубого порушення Клієнтом зобов'язань, прийнятих на себе згідно з угодою, що виразилося у відмові від сплати або фактичній несплаті гонорару в повному обсязі.
Відповідно до п. 3.1 Угоди розмір винагороди (гонорару) і порядок його внесення визначаються додатковими угодами.
28.05.2021 Сторонами було підписано Акт виконаних робіт, в якому відображено наступний обсяг робіт, виконаних адвокатом, загальна сума яких складає 13000,00 грн:
- вивчення матеріалів - 1500,00 грн;
- дослідження законодавства, що регламентує предмет спору - 2000,00 грн;
- підготовка позовної заяви для подання до Окружного адміністративного суду м.Києва - 4000,00 грн;
- оформлення додатків до скарги - зняття ксерокопій документів та їх завіряння - 500,00 грн;
- необхідність досвіду для успішного завершення доручення - 4000,00 грн;
- особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення - 1000,00 грн.
Вартість наданих послуг в сумі 13 000,00 грн була оплачена позивачем згідно квитанцій від 31.05.2021 №15 на суму 7000,00 та 01.06.2021 №16 на суму 6000,00.
Надаючи оцінку обставинам пов'язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом справи, суд зазначає, що не відповідають ознакам неминучості такі складові заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу як:
- вивчення матеріалів - 1500,00 грн;
- дослідження законодавства, що регламентує предмет спору - 2000,00 грн;
- оформлення додатків до скарги - зняття ксерокопій документів та їх завіряння - 500,00 грн;
- необхідність досвіду для успішного завершення доручення - 4000,00 грн;
- особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення - 1000,00 грн.
Зокрема, суд зауважує, що такі послуги як “вивчення матеріалів» та “дослідження законодавства, що регламентує предмет спору» охоплюються іншою послугою - “підготовка позовної заяви для подання до Окружного адміністративного суду м.Києва», вартість якої у розмірі 4000,00 грн також включена представником позивача до складових витрат професійної правничої допомоги.
Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 96172760) виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо у Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Правовий висновок аналогічного характеру викладений Верховним Судом у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 420/1109/20, в пункті 131 якої суд касаційної інстанції погодився з твердженнями апеляційного суду про те, що вивчення матеріалів справи, правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав та підготовка позовної заяви до суду це є фактично однією послугою адвоката, яка включає в себе правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав та підготовку позовної заяви до суду.
Суд вважає, що ці правові висновки у повній мірі застосовні до цієї справи, з огляду на що вищевказані послуги (“вивчення матеріалів» та “дослідження законодавства, що регламентує предмет спору»), надані адвокатом, не відповідають критерію неминучості, охоплені за свою суттю іншою послугою, а тому не підлягають розподілу.
Щодо інших послуг, вартість яких просить відшкодувати позивач, суд зазначає, що “оформлення додатків до скарги - зняття ксерокопій документів та їх завіряння» не стосується надання юридичних послуг в межах розгляду даної справи, оскільки пов'язані з альтернативної судовій процедурою - оскарженням рішення про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної в адміністративному (а не судовому) порядку, а тому також не відповідають критерію “неминучості» в розумінні практики ЄСПЛ.
Крім того, позивачем не розкрито зміст таких послуг як “необхідність досвіду для успішного завершення доручення» вартістю 4000,00 грн та “особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення» вартістю 1000,00 грн, зокрема, що саме включають такі послуги та у чому полягає необхідність їх додаткового включення до вартості правничої допомоги, окрім, власне, такої послуги як “підготовка позовної заяви для подання до Київського окружного адміністративного суду», внаслідок чого ці послуги також не відповідають критерію “неминучості» в розумінні практики ЄСПЛ.
Наведене, на переконання суду, свідчить про намагання адвоката штучно збільшити розмір вартості наданих послуг з метою їх відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань. Натомість, право позивача на відшкодування вартості послуг з надання правничої допомоги не може мати на меті необґрунтоване збагачення.
Суд зауважує, що наведене зменшення вартості витрат на правничу допомогу не стосується оцінки співмірності таких витрат (що може здійснюватися виключно за наявності відповідного клопотання сторони про це), позаяк у даному випадку суд надає оцінку не вартості, а обсягу наданих послуг, що не є тотожним поняттям. При цьому, на переконання суду, ретельне дослідження обсягу витрат на правничу допомогу є обов'язком суду, виконання якого є запобіжником штучного збільшення недобросовісними учасниками процесу вартості судових витрат шляхом необґрунтованого включення до їх обсягу робіт (послуг), які фактично не виконувалися (не надавалися), або охоплюються іншими роботами (послугами), або не пов'язані критерієм неминучості з розглядом справи тощо. Отже, оцінка обсягу та складових наданих представником послуг та їх відношення до розгляду справи (у тому числі через критерій неминучості) має передувати оцінці розміру таких послуг на предмет їх співмірності зі складністю справи, витраченим часом, ціною позову тощо.
Таким чином, розподілу підлягають виключно витрати, пов'язані зі складанням та оформленням позовної заяви, вартість яких складає 4000,00 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 000,00 грн.
Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Сікрет» про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Сікрет» про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №640/15733/21 - задовольнити частково.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Сікрет» (ідентифікаційний код 42327952, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 47) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Суддя Дудін С.О.