про прийняття звіту про виконання рішення суду та встановлення нового строку для подання звіту
04 грудня 2025 року 640/2609/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши звіт відповідача про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії від 22.10.2020 за №94/5/99-99-09-02-14 та інформації про додаткові види грошового забезпечення до Довідки про розмір грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для здійснення перерахунку пенсії від 22.10.2020 за №94-1/Б/99-99-09-02-14, виданої Державною фіскальною службою України;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 22.10.2020 за №94/Б/99-99-09-02-14 та інформації про додаткові види грошового забезпечення від 22.10.2020 за №94-1/Б/99-99-09-02-14 та виплатити йому пенсію з 01.04.2019 виходячи з розрахунку 100% від грошового забезпечення для обчислення основного розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2021 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки Державної фіскальної служби України від 22.10.2020 №94/Б/99-99-09-02-14 та інформації про додаткові види грошового забезпечення до довідки від 22.10.2020 №94/Б/99-99-09-02-14, починаючи з 01.04.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Державної фіскальної служби України від 22.10.2020 №94/Б/99-99-09-02-14 та інформації про додаткові види грошового забезпечення до довідки від 22.10.2020 №94/Б/99-99-09-02-14, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням проведених раніше виплат.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03.2019 75% відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, із врахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім гривень) 00 копійок.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто скаржнику.
Отже рішення Окружного адміністративного суду міста Києва набрало законної сили 11.01.2022.
27.01.2022 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчі листи №640/2609/21, які було отримано позивачем в приміщенні суду 08.02.2022 згідно власноручної розписки останнього.
До відділу документального забезпечення та контролю Київського окружного адміністративного суду позивачем подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, мотивовану невиконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року у справі №640/2609/21.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року, заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задоволено.
Застосовано судовий контроль за виконанням судового рішення у справі №640/2609/21, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до Київського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2021 року у справі №640/2609/21 у двомісячний строк з дня набрання цією ухвалою законної сили.
Представником відповідача надано до суду звіт про виконання судового рішення, в якому зазначає, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2021 у справі № 640/2609/21 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , в порядку, встановленому судовим рішенням, а саме: з 05.03.2019р. з урахуванням 100% суми підвищення пенсії визначеного станом на 01.03.2018р., з 01.04.2019р. року на підставі довідки Державної фіскальної служби України від 22.10.2020 №94/б/99-99-09-02-14 та інформації про додаткові види грошового забезпечення до довідки від 22.10.2020 №94/б/99-99-09-02-14 з урахуванням проведених виплат. Станом на 01.06.2025р. розмір пенсії ОСОБА_1 становить 21735,04 грн.
Зазначає, що рішення суду виконане в межах покладених на Головне управління зобов'язань та з урахуванням норм чинного законодавства, виплата заборгованості з 05.03.2019 по 31.05.2022 в сумі 262 654,45 грн. наразі не здійснена з огляду на відсутність достатніх бюджетних асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України на 2024-2025 роки, на зазначені цілі. Отже, виплату заборгованості з недоплаченої пенсії позивачу не здійснено з огляду на відсутність фінансування з Державного бюджету України на відповідні цілі.
Також, Головним управлінням внесено до автоматизованої бази даних у підсистемі “Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ відомості про зобов?язання з виплати заборгованості ОСОБА_1 на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2021 у справі № 640/2609/21 з 05.03.2019 по 31.05.2022, в сумі 262 654,45 грн
Окрім того, зазначає, що з метою забезпечення виконання судового рішення в повному обсязі, Головне управління звернулось до Пенсійного фонду України з листом від 04.06.2025 № 2600-0405 5/101852 щодо виплати нарахованих коштів.
Листом від 17.06.2025 №2800-030101-9/40209 (вх.№ 2275/16 від 18.06.2025) Пенсійний фонд України повідомив, що виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Отже, оскільки Головним управлінням вжито всіх заходів в межах повноважень щодо виконання судового рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2021 у справі №640/2609/21, просить прийняти звіт.
На підтвердження доводів звіту відповідач надав до суду: копію листа Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України від 17.06.2025 року №2800-030101-9/40209, наданий Головному управлінню Пенсійного фонду України в м.Києві на запит від 04.06.2025№ 2600-0405-5/101852, лист Пенсійного фонду України від 03.07.2025 №2800-030102-9/44331, План доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на 2024 рік, листи Пенсійного фонду України від 21.02.2024 №2800-040101-5/1086, від 17.04.2024 №2800-040101-5/23370 до Міністерства соціальної політики України стосовно виділення коштів у повному обсязі асигнувань з державного бюджету на забезпечення пенсійних виплат, перерахованих на виконання судових рішень, принтскрин картки за рішенням суду від 22.09.2021 у справі № 640/2609/21 в підсистемі "Реєстр судових рішень", Тимчасовий розпис доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на ІІІ квартал 2025 року.
Позивачем надано до суду заперечення щодо поданого звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в яких просить суд:
- відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві у прийнятті звіту про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2021 року у справі №640/2609/21,
- установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві новий строк для подання звіту про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2021 року у справі №640/2609/21 в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості за перераховану пенсію з 05.03.2019 по 31.05.2022,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2021 року у справі №640/2609/21 в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості за перераховану пенсію з 05.03.2019 по 31.05.2022, разом з письмовими доказами на підтвердження повного виконання судового рішення.
Надаючи оцінку доводам сторін суд зазначає наступне.
Відповідач здійснив нарахування заборгованості за рішенням суду, проте не виплачено через недостатність бюджетних асигнувань на цю мету, рішення суду у повному обсязі не виконано.
Заборгованість за рішенням суду за період з 5 березня 2019 року по 31 травня 2025 року складає 262 654,45 грн та облікована в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 21 грудня 2022 року № 28-2) затверджено Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі Положення № 28-2).
Пунктами 1 та 2 Положення № 28-2 визначено, що Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
Згідно п/п 3, 4 п. 4 Положення № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат (!).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280 затверджено Положення про Пенсійний фонд України (далі Положення № 280).
Пунктами 1, 2 Положення № 280 визначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 3 Положення № 280 одним із основних завдань Пенсійного фонду України є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Згідно п/п 4 п. 4 Положення № 280, пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат і соціальних послуг, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України.
Порядок розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 31.08.2009 № 21-2 (далі Порядок № 21-2), встановлює механізм складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України (далі - Пенсійний фонд), планів доходів і видатків головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальні органи), управлінь Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах, об'єднаних управлінь (далі - районні управління) та апарату Пенсійного фонду (далі - апарат).
Згідно приписів означеного Порядку, видатки бюджету Пенсійного фонду класифікуються за такими основними групами: видатки за рахунок власних доходів (коштів); видатки за рахунок коштів Державного бюджету України (п. 5 розділу II. «Структура бюджету» Порядку № 21-2).
Кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
У структурі доходів бюджету Пенсійного фонду до складу коштів Державного бюджету України входять асигнування державного бюджету у плановому періоді на: […] погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду; […] (п. 4 розділу II. «Структура бюджету» Порядку № 21-2).
Здійснення фінансування видатків на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України не передбачено (п. 6 розділу II. «Структура бюджету» Порядку № 21-2).
Відтак, підсумовуючи викладене суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Статтею 370 КАС України встановлено, що відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Згідно позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а, в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
До того ж, в ухвалі від 04 липня 2023 року у справі №200/3958/19-а Верховний Суд зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас відсутність відповідного фінансування Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з боку розпорядника бюджетних коштів вищого рівня не свідчить про виконання рішення суду в повному обсязі, а тільки підтверджує, що таке невиконання судового рішення обумовлено об'єктивними обставинами, незалежними від посадових осіб відповідача.
Водночас, підпунктами 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами).
Таким чином, виплату пенсії на виконання рішення суду здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково за рахунок коштів Фонду та з інших джерел, визначених законом.
З матеріалів адміністративної справи суд встановив, що відповідач вжив конкретні заходи з метою повного виконання рішення суду, проте фактична невиплата заборгованості обумовлена недостатністю бюджетних коштів, що виділяються на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, отже цей процес затягується у часі на невизначений термін.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що накладення штрафу на керівника відповідача є передчасним та жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в ухвалі від 19 травня 2015 року № 21-1044а15 та у постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 804/5081/13-а, а також Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 та ухвалі від 23 січня 2021 року у справі №611/26/17.
Відтак, суд дійшов висновку, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду в м.Києві в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Статтями 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» № 18357/91, Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) вказано, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
Також, Європейський суд з прав людини у пункті 33 рішення у справі «Бакалов проти України» (заява №14201/02) зазначив, що державні органи не можуть довільно посилатись на брак коштів як на виправдання невиконання рішення, затримка у виконанні судового рішення може за певних обставин бути виправдана, але не за рахунок звуження суті права, яке захищається статтею 6 Конвенції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що невиконання рішення суду у цій справі має ознаки порушення прав позивача, яке гарантується ст. 6 Конвенції.
19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX.
Означеним законом суттєво змінено процедуру здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, зокрема, ст. 382 КАС України викладено в новій редакції, а також доповнено КАС України ст.ст. 382-1 - 382-3.
Відтак, відповідно до ст. 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1-5, 11 ст. 383-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Дослідивши доводи звіту відповідача суд не встановив підстав для відмови у його прийнятті, оскільки відповідачем наведено обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, а заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення відповідають наявним повноваженням щодо цього питання, підстави для накладення штрафу на керівника відповідача на поточну дату відсутні.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про прийняття звіту відповідача про виконання судового рішення як такого, що виконано частково з одночасним встановленням нового строку для подання звіту про виконання рішення суду.
В постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17, суд дійшов висновку, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне прийняти звіт про виконання рішення як такого, що виконано частково та встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання означених рішень суду в частині виплати позивачу коштів належних йому на підставі цього судового рішення.
Поряд із цим, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Виходячи з системного аналізу приписів наведених норм, у першу чергу положень ст. 378 КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX, процесуальний закон не надає суду розсуду щодо задоволення/відмови у задоволенні заяви про заміну способу та порядку виконання рішення суду відносно обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, у разі якщо таке рішення набрало законної сили та не виконано суб'єктом владних повноважень протягом двох місяців з дня набрання законної сили, що є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Відтак, з матеріалів адміністративної справи встановлено, що рішення суду стосується ненарахування та невиплати пенсії позивачу та понад 2 місяці з дня набрання законної сили не виконано в частині виплати заборгованості нарахованої за рішенням суду, що є самостійною підставою для заміни способу та порядку виконання рішення суду.
Водночас, відповідно до ч. 9 ст. 382-3 КАС України, під час розгляду звіту суд може розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
Відтак, суд вважає за доцільне з'ясувати позицію позивача відносно заміни способу та порядку виконання рішення шляхом стягнення з відповідача відповідних виплат.
Керуючись ст. 382 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2021 у справі №640/2609/21.
Звільнити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від сплати штрафу.
Встановити новий строк для подання Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві звіту про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2021 у справі №640/2609/21.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2021 у справі №640/2609/21 в повному обсязі.
Попередити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.
Запропонувати позивачу надати до суду його письмову позицію відносно заміни способу та порядку виконання рішення шляхом стягнення з відповідача відповідних виплат за рішенням суду.
Ухвала може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.