04 грудня 2025 року м. Київ справа №320/32720/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) з позовом до Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 00035323; 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 9), в якому просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):
- визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо його погодження з діями територіального органу - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо поширення цим управлінням на правовідносини ОСОБА_1 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165;
- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України, яка виразилася у неналежному координуванні та контролі роботи територіального органу - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відносно безпідставного застосування цим територіальним органом до правовідносин ОСОБА_1 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10,11.2021 №1165;
- зобов'язати Пенсійний фонд України невідкладно здійснити координування та контроль роботи територіального органу - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо протиправності поширення цим територіальним органом на правовідносини ОСОБА_1 з листопада 2022 року Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165, адже Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві не доведено правомірності відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті пенсії на загальних підставах з листопада 2022;
- зобов'язати Пенсійний фонд України на підставі вимог ч.б ст.245 КАС України у продовж 5 днів з дня набрання рішенням суду законної сили виконати це рішення шляхом направлення до територіального органу - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві доручення з висновком про протиправність застосування цим територіальним органом до правовідносин ОСОБА_1 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Пенсійним фондом України було протиправно не вжиті заходи реагування на скаргу щодо дій територіального пенсійного органу.
Позивач вважав, що з урахуванням Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 (далі - Положення №280) відповідач прийме невідкладні заходи до територіального пенсійного органу шляхом визнання його дій неправомірними щодо застосування до позивача приписів Порядку №1165.
Разом з тим, ПФУ, замість визнання неправомірними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо поширення на нього положень Порядку №1165, сам підтримав правомірність застосування ним цих положень до позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення у справу співвідповідача відмовлено.
Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що предметом скарги позивача було зовсім інше питання, ніж предмет даного позову щодо застосування до позивача Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165.
Так, позивач звернувся зі скаргою на дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо не надання відповіді на всі поставлені позивачем питання у зверненні та вжиття відповідних заходів реагування до підлеглих осіб.
При цьому, як зазначає відповідач, у зверненні позивачем питання перевірки його пенсійного забезпечення та застосування до нього Порядку № 1165 не ставилося, відтак при розгляді звернення не могли бути розглянуті.
Позовні вимоги Позивач обґрунтовує відповіддю Фонду від 13.05.2024 № 2800-030201-8/29353 на його звернення, однак вимоги які він ставить у позові не узгоджуються з питаннями що ставились у зверненні, відтак вимоги, заявлені у прохальної частини позову щодо допущення бездіяльності та не вжиття дій не відповідають фактичним обставинам справи та не підлягають задоволенню.
Позивачем надана до суду відповідь на відзив, яка повторює доводи позовної заяви.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 , є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України з 01.06.2001.
19.02.2024 позивач подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) в якій просив надати відповідь чи застосовувалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві до нього приписи постанови Кабінету Міністрів України №1165 від 10.11.2021 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій території» (далі - Порядок - №1165).
Також, просив ГУ ПФУ в м. Києві надати відповіді, якщо до позивача застосовувався відповідний Порядок - №1165, то з якого часу; які суми і коли були виплачені на підставі Порядку №1165; чи мається у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві його заява щодо застосування до нього Порядку №1165;. чи мається у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві відповідне рішення про застосування до нього Порядку №1165.
Враховуючи, що ГУ ПФУ в м. Києві не надало йому відповідь на звернення від 19.02.2024 позивач, 31.03.2024 підготував нову заяву до цього територіального пенсійного органу з тих самих питань.
Разом з тим, позивачеві 01.05.2024 від ГУ ПФУ в м. Києві на його звернення від 31.03.2024 надійшов лист від 26.04.2024 за вих.№16814-14644/Л-02/8-2600/24 в абз. 3, 4, 5 сторінки 1 якого йому було повідомлено, що він відповідно до пункту 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.01.2014 №1706-7 (далі - Закон №1706) є внутрішньо переміщеною особою, а тому до нього має застосовуватися постанова Кабінету Міністрів України №1165 від 10.11.2021 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій території».
Окрім цього листа позивачеві також від ГУ ПФУ в м. Києві надійшов інший лист на першу заяву від 19.02.2024 (від 11.03.2023 за вих. №8720-6369/71-02/8-2600/24) відповідь в якому була аналогічною.
Із вказаних листів ГУ ПФУ в м. Києві позивачеві стало відомо, що положеннями Порядку №1165 не встановлено подання з його боку заяви на відновлення виплати пенсії, а з боку ГУ ПФУ в м. Києві прийняття щодо цього відповідного рішення.
Разом з тим, оскільки станом на 01.05.2024 позивач відповідей від ГУ ПФУ в м. Києві на свої 2 звернення не отримав, він підготував скаргу на ім'я голови правління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ).
За результатами розгляду скарги позивача останньому відповідачем повідомлено, що листами Головного управління від 11.03.2024 № 8720-6369/Л-02/8-2600/24 та від 26.04.2024 № 16814-14644/Л-02/8-2600/24 йому надано відповіді на звернення від 19.02.2024 та від 31.03.2024. Оскільки під час розгляду звернення інформація про ненадання відповіді Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не підтвердилася, заходи реагування не вживалися.
Надаючи правову оцінку відповідним правовідносинам суд зазначає наступне.
Регулювання питань практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних органів для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення здійснюється, зокрема, Законом України «Про звернення громадян».
Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ст. 1 Закону України «Про звернення громадян»).
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб (ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати (Частина сьома статті 5 Закону України «Про звернення громадян»).
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду (Частина перша статті 14 Закону України «Про звернення громадян»).
Відповідно до статті 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Обов'язки органів державної влади щодо розгляду заяв чи скарг визначені ст. 19 Закону України «Про звернення громадян».
Так, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Зі змісту скарги позивача до голови правління Пенсійного фонду України судом встановлено, що позивач оскаржував дії службових осіб ГУ ПФУ в м. Києві щодо ненадання відповіді на звернення, зокрема щодо всіх піднятих у ньому питань.
Позивач зазначав, що ОСОБА_2 , у своїй відповіді від 11.03.2024 вих. №8720-6369/Л-02/8-2600/24, не надала йому повної відповіді на питання, викладені у заяві від 19.02.2024. Зокрема, залишилися без відповіді два питання: чи є у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві його заява щодо застосування до нього Порядку №1165 та чи наявне відповідне рішення про застосування до нього Порядку №1165. Це змусило позивача 31.03.2024 повторно подати на ім'я ОСОБА_2 другу заяву (вх. №14644/Л-2600-24), у якій він просив невідкладно надати відповідь на два питання, що не були розглянуті.
Незважаючи на чіткість та однозначність поставлених питань, ОСОБА_2 станом на день подання скарги не надала позивачу відповіді на його повторне звернення від 31.03.2024. На думку позивача, це свідчить про ігнорування ОСОБА_2 вимог ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», відповідного Указу Президента України та пункту 18 Положення.
У скарзі позивач наголошував, що це вже друге його звернення до вищого органу щодо порушення ОСОБА_2 вимог чинного законодавства, а саме - недотримання строків розгляду звернень та ненадання відповідей по суті.
Позивач просив ПФУ невідкладно розглянути його скаргу та вжити заходів реагування щодо ОСОБА_2 та її підлеглих, відповідальних за підготовку відповідей на його звернення від 19.02.2024 та 31.03.2024, зокрема шляхом зменшення їм премії за результатами роботи. Окремо він просив розглянути питання про зменшення премії одній із підлеглих та надати йому відповідь у встановлений строк.
Отже, зі змісту скарги до голови правління Пенсійного фонду України суд встановив, що позивач оскаржував дії службових осіб ГУ ПФУ в м. Києві щодо несвоєчасного надання відповіді на звернення та надання її не в повному обсязі, зокрема - без відповіді на окремі порушені ним питання.
За результатами розгляду скарги ПФУ листом від 13.05.2024 року №2800-030201-8/29353 поінформував позивача, що листами Головного управління від 11.03.2024 №8720-6369/Л-02/8-2600Х24 та від 26.04.2024 № 16814-14644/Л-02/8-2600/24, позивачу були надані відповіді з питань, які порушувалися у його зверненнях від 19.02.2024 (вх. № 6369/Л-2600-24 від 19.02.2024) та від 31.03.2024 (вх. № 14644/Л-2600-24 від 02.04.2024).
Також, ПФУ зазначив, що доплата до пенсії, обчислена на виконання рішень судів, обліковується в Головному управлінні та підлягає виплаті на умовах окремого порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 “Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті-12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території».
Отже, питання до ПФУ саме про правомірність застосування територіальним пенсійним органом Порядку №1165 до позивача останнім не ставилося.
Тобто, відповідач не розглядав по суті питання правомірності застосування чи не застосування до ОСОБА_1 ГУ ПФУ в м. Києві положень постанови Кабінету Міністрів України №1165 від 10.11.2021 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій території», оскільки це не було предметом звернення зі скаргою.
Відповідач у відзиві зазначав, що оскільки під час розгляду звернення інформація про ненадання відповіді Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не підтвердилася, заходи реагування не вживалися.
Відтак, відповідач вважає, що Пенсійним фондом України звернення ОСОБА_1 розглянуте з урахуванням поставлених питань, в межах компетенції, в порядку та у строк, встановлені Законом України «Про звернення громадян» та надана відповідь, бездіяльності при розгляді звернення не допущено.
Суд звертає увагу на те, що гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16).
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість захисту, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а; провадження №11-1081апп18).
При вирішенні питання по суті заявлених позовних вимог, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі “Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме “небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
У позовній заяві позивач вказує, що при розгляді його звернення Пенсійний фонд України мав здійснити перевірку застосування нормативно-правих актів до його пенсійного забезпечення та, зокрема, надати вказівки Головному управлінню про припинення застосування Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 (далі - Порядок № 1165).
Однак, жодних доказів того, що у зверненні до відповідача позивачем порушувались питання стосовно перевірки його пенсійного забезпечення та застосування до нього Порядку № 1165 матеріали справи не містять.
Позовні вимоги позивач мотивує відповіддю відповідача від 13.05.2024 №2800-030201-8/29353 на його звернення. Водночас жодних доказів того, що заявлені у позові вимоги кореспондують змісту питань, порушених у поданому позивачем зверненні та, як наслідок, не були розглянуті та вирішені відповідачем, матеріали справи не містять.
У зв'язку з цим вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви щодо допущення відповідачем бездіяльності та невжиття необхідних заходів, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та не підлягають задоволенню.
Жодних доказів того, що Пенсійний фонд України розглянув звернення позивача не з урахуванням порушених позивачем питань, не у межах наданої компетенції, відповідно до встановленої процедури та у строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян», суду не надано.
Суд також звертає увагу на інший аспект даних правовідносин.
Так завданням суду не є «створення» справедливості як абстрактної категорії. Суд покликаний захищати порушене право, реалізовуючи гарантії, передбачені Конституцією України та законами. Право на захист порушеного права та справедливий судовий розгляд є фундаментальною конституційною гарантією.
Відповідно до законодавства України, кожна особа має право звернутися до суду у разі порушення, невизнання або оспорення її суб'єктивних прав, свобод чи законних інтересів. Це право передбачає доступ до суду, рівність сторін у процесі, обґрунтований розгляд справи та отримання рішення, що відповідає нормам закону.
Суд не створює «нових» прав за позовом, а лише відновлює правовий стан, що передбачений нормами права та гарантується державою. Функція суду полягає у правовому забезпеченні, охороні та реалізації існуючих прав.
Отже, коли суд задовольняє позов, він не «винаходить» справедливість, а реалізує державну гарантію захисту прав та відновлення правопорядку. Рішення суду має не ідеальний, а правовий характер, і саме в цьому полягає суть правосуддя як механізму захисту прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Водночас при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.
Також суд звертає увагу, що принцип змагальності, передбачений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, стосується активної поведінки зацікавлених осіб, що беруть участь у справі. Йдеться про реалізацію їхніх матеріальних і процесуальних прав задля впливу на результат розгляду та вирішення справи в межах адміністративного процесу з метою захисту законних прав та інтересів
Принцип диспозитивності пов'язаний з розглядом і вирішенням адміністративного спору з ініціативи зацікавлених осіб в обсязі заявлених сторонами вимог по суті спору.
Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Окремо суд звертає увагу на те, що Київський окружний адміністративний суд у рішенні від 28 серпня 2025 року у справі №320/61822/24 вже визнав протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування до позивача під час виплати пенсії законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та зобов'язав пенсійний орган прийняти відповідне рішення про поновлення з 01.01.2024 виплати пенсії позивачу на загальних підставах без застосування до позивача під час виплати пенсії законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовна заява задоволенню не підлягає, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.12.2025.
Суддя Панченко Н.Д.