04 грудня 2025 року Київ справа №640/15206/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2020 року № Ю-4097-03.
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві списати з ТОВ «Інтерфарм» суму боргу з Єдиного соціального внеску, що обліковується в інформаційній системі органу доходів і зборів у розмірі 100 325, 14 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
10.07.2024 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 10.07.2024 справа розподілена судді Горобцовій Я.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2024 адміністративну справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2024 задоволено клопотання позивача про заміну сторони по справі на її правонаступника. Замінено відповідача у даній справі - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність правових підстав для його прийняття.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому Окружному адміністративному суду м. Києва відзиві, наголошує на відсутності обставин порушення ним вимог законодавства у межах спірних правовідносин.
Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив, який був поданий Окружному адміністративному суду м. Києва та наявній в матеріалах справи.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Інтерфарм» 26 травня 2020 року отримано вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2020 року №Ю-4097-03, в якій вказано про наявність боргу за нашим підприємством з єдиного соціального внеску (з врахуванням штрафу і пені) у розмірі 100 325, 14 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 6 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Під недоїмкою розуміється сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 4 статті 25 Закону передбачено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок
Згідно з пунктами 2, 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція), у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до фіскальних органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
У разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску.
Відповідно до п. 4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу направлено автоматично сформовану вимогу про сплату боргу (недоїмки) щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 100 325,14 грн. на підставі картки особового рахунку, відповідно до якої заборгованість зі сплати єдиного внеску у вказаному розмірі виникла ще станом на 31 грудня 2014 року.
Разом з тим, на спірну суму заборгованості з єдиного внеску контролюючим органом вже було сформовано та надіслано ТОВ «Інтерфарм» вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 жовтня 2015 року №Ю-4097-03, відповідно до якої станом на 30 вересня 2015 року заборгованість ТОВ «Інтерфарм» зі сплати єдиного соціального внеску становить 99 114,04 грн., в тому числі 98 460,62 грн. - недоїмка, 414,81 грн. - штраф та 238,61 грн. - пеня.
Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 18 липня 2016 року по справі №826/24405/15 за позовом ТОВ «Інтерфарм» до ДПІ в Оболонському районі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, визнано протиправними дії ДПІ в Оболонському районі щодо пред'явлення ТОВ «Інтерфарм» вимоги про сплату боргу (недоїмки) 06 жовтня 2015 року №Ю-4097-03 та скасовано вказану вимогу.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що суми боргу (недоїмки) до 31.07.2012, увійшли до вимоги №Ю0571 від 01.08.2012, яка була скасована управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва.
Крім того, ухвалою Господарського суду м. Києва від 27 квітня 2012 року по справі № 5011-15/5513-2012 стосовно позивача було порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та зупинено виконання позивачем грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію).
У газеті «Урядовий кур'єр» від 15 червня 2012 року № 106 було опубліковано оголошення про порушення справи № 5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ «Інтерфарм».
В ухвалі Господарського суду м. Києва від 30 січня 2013 року у даній справі зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.
Матеріалами справи підтверджується, що ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві із грошовими вимогами до ТОВ «Інтерфарм» не зверталося, тобто вимоги про сплату боргу (недоїмки), який виник до 27.04.2012, вважаються погашеними.
Аналогічні обставини встановлені судами і від час розгляду справи № 826/9840/16 за позовом ТОВ «Інтерфарм» до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03 березня 2016 року №Ю-4097-03.
Відповідно до статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, зазначені вище обставини в силу положень ст. 72 КАС України не підлягають повторному доказуванню.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на спростування доводів контролюючого органу щодо різниці суми між основною заборгованістю позивача, ТОВ «Інтерфарм» надало копії щомісячної звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за період з травня 2012 року по квітень 2016 року, копії платіжних документів по сплаті зобов'язань з єдиного соціального внеску за період з травня 2012 року по квітень 2016 року та порівняльну таблицю по сплаті єдиного соціального внеску підприємства.
Посилання відповідача на те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після введення мораторію, суд не приймає до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів наявності вказаних зобов'язань у позивача перед податковим органом.
Як свідчать матеріали справи, податковий орган неодноразово виставляє позивачеві одну і ту ж саму вимогу під № Ю-4097-03 пояснюючи це тим, що за даними інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості позивача з єдиного внеску становить 100 325, 14 грн. і на підставі цих даних позивачу формують вимогу під тим самим номером, але з різними датами.
При цьому, подальше оскарження і визнання протиправною цієї вимоги не приводить до списання заборгованості ТОВ «Інтерфарм» у розмірі 100 325, 14 грн. саме із інформаційної системи органу доходів і зборів, що у свою чергу призводить до виставлення нової вимоги з тим самим номером.
Оскільки обставини справи засвідчують, що ТОВ «Інтерфарм» потребує ефективного судового захисту, внаслідок якого було забезпечено відновлення порушених прав та свобод товариства з неможливістю у наступному виставлення нових вимог під одним і тим же номером по сплаті єдиного внеску, суд вважає необхідним одночасно з визнання протиправною оскаржуваної вимоги зобов'язати відповідача списати з ТОВ «Інтерфарм» суму боргу з єдиного соціального внеску, що обліковується в інформаційній системі органу доходів і зборів у розмірі 100 325, 14 грн. та дорівнює сумі, зазначеної у вимозі.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити наступне.
Позивачем було подано до суду клопотання про стягнення на його користь з відповідача понесені витрати не професійну правову допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.
Так, до позовної заяви було додано договір про надання правової допомоги та платіжного доручення, які підтверджують сплату позивачем 20 000, 00 грн за послуги з правничої допомоги, надані йому під час розгляду даної справи.
Відповідно до вимог статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Виходячи з системного тлумачення наведеного правового положення вбачається, що судовими витратами є виключно ті витрати сторони, які безпосередньо пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до статі 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Беручи до уваги наведене вбачається наявність підстав для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн.
Разом з тим, позивачем було додано до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору на загальну суму 4 204, 00 грн.
Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 20 000, 00 грн (витрати на професійну правничу допомогу) та 4 204, 00 грн (судовий збір), що сукупно становить 24 204, 00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2020 року №Ю-4097-03.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) списати з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» (04202, м. Київ, пр-т Маршала Рокосовського, буд. 8-Б; ЄДРПОУ 22911541) суму боргу з Єдиного соціального внеску, що обліковується в інформаційній системі органу доходів і зборів у розмірі 100 325, 14 грн (сто тисяч триста двадцять п'ять гривень чотирнадцять копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» (04202, м. Київ, пр-т Маршала Рокосовського, буд. 8-Б; ЄДРПОУ 22911541) понесені останнім судові витрати у розмірі 24 204, 00 грн (двадцять чотири тисячі двісті чотири гривні).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.