03 грудня 2025 року м. Київ справа №320/9808/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування позивачу до страхового стажу для обчислення пенсії за віком період роботи з 17.09.1980 по 02.09.1986;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок і виплату пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу для обчислення пенсії періоди роботи з 17.09.1980 по 02.09.1986 з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що при визначенні страхового стажу та пенсії за віком відповідачем не був зарахований період роботи в їдальні 12-02 Тресту студентських їдалень Управління громадського харчування Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих з 17.09.1980 по 02.09.1986.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як зазначає позивач, при визначенні страхового стажу та пенсії за віком відповідачем не був зарахований період роботи в їдальні 12-02 Тресту студентських їдалень Управління громадського харчування Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих з 17.09.1980 по 02.09.1986.
28.08.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві з відповідною заявою про зарахування до страхового стажу період роботи в їдальні 12-02 Тресту студентських їдалень Управління громадського харчування Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих з 17.09.1980 по 02.09.1986.
Листом від 26.09.2023 № 32862-32069/К-02/8-2600/23 ГУ ПФУ в м. Києві повідомив позивачу, що під час призначення пенсії до страхового стажу не врахований період роботи з 17.09.1980 по 02.09.1986 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення завірений відтиском печатки, який не можливо прочитати. Крім того, запис про звільнення завірений підписом посадової особи, але не вказано його ПІБ.
Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо відмови у перерахунку пенсії позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.01.2022 у справі № 219/4003/17, від 28.12.2021 у справі №539/1398/17, від 12.12.2019 у справі №219/2866/17, від 21.11.2019 у справі №701/1232/16-а, від 08.05.2018 у справі № 559/484/17, від 07.11.2019 у справі № 686/19477/16.
Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до пункту 2.2 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
До прийняття наведеної вище Інструкції порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами якої було також передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Як вбачається матеріалів справи предметом спору у даному випадку є неврахуванням відповідачем до страхового стажу позивача період роботи в їдальні 12-02 Тресту студентських їдалень Управління громадського харчування Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих з 17.09.1980 по 02.09.1986.
Підставою такого не врахування відповідачем зазначено те, що запис про звільнення завірений відтиском печатки, який не можливо прочитати, а також те, що запис про звільнення завірений підписом посадової особи, але не вказано його ПІБ.
В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 07.05.1981.
Судом встановлено, що в спірний період (з 17.09.1980 по 02.09.1986) трудова книжка позивача містить наступні записи про його трудову діяльність:
- № 1 від 17.09.1980 позивача прийнято на роботу мийник посуду 2р. в їдальню 12-02 Тресту студентських їдалень (Наказ № 158-к від 23.09.1980);
- № 2 від 02.09.1986 звільнений згідно статті 38 КЗоТ УССР (наказ № 192-к від 02.09.1986, прізвище та підпис відповідальної особи, наявна печатка).
Вказані записи у трудовій книжні позивача підтверджують факт його роботи, в них є посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою підприємства, не містять виправлень.
Аналізуючи наведене вище суд приходить до висновку, що надана позивачем трудова книжка НОМЕР_2 від 07.05.1981 підтверджує страховий стаж позивача у спірний період з 17.09.1980 по 02.09.1986 в їдальні 12-02 Тресту студентських їдалень Управління громадського харчування Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих.
Щодо певних недоліків трудової книжки позивача, на які посилається відповідач, суд вважає за необхідне зазначити, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи.
Так, в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 28.02.2018 у справі № 428/7863/17, від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача вказано посади де працював позивач, містяться дати прийняття на роботу та звільнення, міститься номери наказів про прийняття на роботу та звільнення, як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, містять прізвище та ініціали особи яка зробила ці записи.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідачами не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
При розгляду даної справи суд також враховує що, обставини, які підлягають встановленню і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховує ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об'єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а.
Також як вбачається з матеріалів справи позивач намагаючись врегулювати спір в досудовому порядку звертався до Департаменту комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради, Державного архіву міста Києва, Департаменту розвитку промисловості та підприємництва Виконавчого органу Київської міської ради Печерської, Шевченківської та Голосіївської районної в місті Києві державних адміністрацій з приводу отримання інформації щодо правонаступництва Тресту студентських їдалень Управління громадського харчування Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих. Проте позивачем були отримані відповіді про відсутність інформації про реорганізацію, ліквідацію, комерціалізацію зазначеної установи (організації).
Водночас, Верховним Судом у постанові від 24.04.2019 у справі №229/758/17 сформовано наступний висновок:
«Натомість, за встановленими судами обставинами, які не спростовані доводами касаційної скарги, факту подання позивачем документів, які містять недостовірні відомості не встановлено. Має місце неможливість проведення зустрічної перевірки з огляду на припинення діяльності підприємств, що не є тотожним поданню недостовірних відомостей.
При цьому, не заперечуючи проти права органів, що призначають пенсію, перевіряти обґрунтованість видачі документів, слід зазначити, що така перевірка як і право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення документів, проводиться до моменту призначення пенсії і таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за N 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Наявність сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу. При цьому виключно встановлення факту подання недостовірних відомостей, а не виникнення сумнівів і проведення перевірки, є підставою для припинення виплати пенсії. Відсутність підприємств за місцезнаходженням, а так само і відсутність документів по цьому підприємству на зберіганні в архівних установах, не може нівелювати відомості трудової книжки, оформлені належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.».
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 по справі №569/15943/16-а, «…відсутність у відповідача можливості перевірити достовірність наданих позивачем документів, які підтверджують його право на пільгову пенсію, внаслідок проведення антитерористичної операції та знаходження підприємств на тимчасово окупованій території, не може порушувати його право на отримання пенсії».
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Крім того, при вирішенні даної справи суд враховує те, що за наявності у відповідача будь-яких сумнівів щодо недоліків заповнення трудової книжки застрахованої особи, відповідачем необхідно враховувати наступне.
Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до пункту 2.8 Інструкції якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні норми містить Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
На переконання суду, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.
Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Судом не встановлено недостовірності вказаних записів та трудової книжки в цілому, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Суд також враховує, що обов'язок належного оформлення таких документів як трудова книжка покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, обставини, які підлягають встановленню у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховує ступінь вини позивача (її відсутність).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, стосовно якої ведеться трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Верховний суд у своїх постановах від 28.02.2019 у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, суд зазначає, що чинним трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем його трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача, як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Також суд зазначає, що за приписами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, з метою належного захисту прав позивача слід вийти за межі позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо не зарахування позивачу до страхового стажу для обчислення пенсії за віком період роботи з 17.09.1980 по 02.09.1986;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в м. Києві викладене в листі від 26.09.2023 № 32862-32069/К-02/8-2600/23 про відмову позивачу у зарахуванні до страхового стажу та проведенні перерахунку пенсії.
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати позивачу періоди роботи з 17.09.1980 по 02.09.1986 до страхового стажу.
В силу статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
У даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття спірного рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 1073,60 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1073,60 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 та відповідача-2.
Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу для обчислення пенсії за віком період роботи з 17.09.1980 по 02.09.1986.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві викладене в листі від 26.09.2023 № 32862-32069/К-02/8-2600/23 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 17.09.1980 по 02.09.1986 та проведенні перерахунку пенсії.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи з 17.09.1980 по 02.09.1986 в їдальні 12-02 Тресту студентських їдалень Управління громадського харчування Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих до страхового стажу та провести відповідний перерахунок пенсії з урахуванням вказаних періодів, починаючи з дати призначення пенсії.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.