Рішення від 05.12.2025 по справі 320/33728/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2025 року м. Київ справа №320/33728/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) Департаменту патрульної поліції;

2) Військово-лікарської при

ІНФОРМАЦІЯ_1 Комунального

некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр №1

Дарницького району в місті Києві»;

ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

5) Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними, скасування наказів та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 із позовом до Департаменту патрульної поліції, Військово-лікарської при ІНФОРМАЦІЯ_1 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр №1 Дарницького району в місті Києві», ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправним дії працівників Департаменту патрульної поліції щодо затримання та примусового доставляння 03.05.2025 позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (його посадових осіб) щодо примусового утримання позивача 04.05.2025 для проходження військово-лікарської комісії;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (його посадових осіб) щодо примусового утримання позивача у період з 04.05.2025 до 07.05.2025 на збірному пункті;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягала у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (реєстр «Оберіг») актуальних відомостей про закриття справи про адміністративне правопорушення щодо позивача та, як наслідок, не виключенні відомостей про порушення ним правил військового обліку (статус «в розшуку»), що призвело до неможливості реалізації права на бронювання;

- визнати протиправним та скасувати висновок військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлений довідкою № 2025-0504-0131-1889-3 від 04.05.2025 про визнання позивача придатним до військової служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ (мобілізаційне розпорядження) начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов позивача на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати Поіменний список військовозобов'язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_3 відправленні у складі команди « НОМЕР_2 » від 06.05.2025 №10753/14, затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині включення до нього позивача;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №132 від 07.05.2025 в частині зарахування позивача до списку особового складу військової частини.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.05.2025 близько 23:00 позивача було затримано співробітниками патрульної поліції та доставлено його, без складання протоколу про адміністративне порушення затримання, всупереч волі позивача та не забезпечивши реалізацію ним свого права на правовому допомогу, до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 . У приміщенні ТЦК та СП було розглянуто справу про адміністративне правопорушення за неявку позивача у жовтні 2024 року за викликом по повістці № 276980. Вказану справу було закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, про що свідчать: протокол від 04.05.2025, записи до реєстру «Оберіг» від 04.05.2025 та постанова № 2629 від 12.05.2025. Відомості про результати розгляду справи були внесені до системи «Резерв+» одразу - 04.05.2025. Однак, всупереч закриттю справи, відповідальні особи ТЦК та СП не зняли з позивача статус «в розшуку» («Порушення правил військового обліку»), що підтверджується даними з системи «Резерв+» станом на 04.05.2025, 05.05.2025, 06.05.2025, 07.05.2025, 11.05.2025, 14.05.2025 та 15.05.2025. Окрім того, позивач зазначає, що 04.05.2025 він подав до ТЦК та СП заяву про виключення з реєстру «Оберіг» інформації та неправдивих відомостей про порушення ним військового обліку, яка була зареєстрована 05.05.2025 за вх. № 4329, але залишилась без реагування. Відмітка про розшук була знята лише 21.05.2025. Також зазначено, що роботодавцем позивача - ТО «Південна стратегія розвитку» до ТЦК та СП було подано лист від 02.05.2025 про зміну облікових даних та відповідне повідомлення до нього (додаток № 4 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів), відповідно до якого підставою для внесення змін до облікових даних є наказ ТО «Південна стратегія розвитку» від 02.05.2025 за № 1-К «Про прийняття на роботу ОСОБА_2 ». Позивач наголосив, що саме цей незаконно збережений статус позивача «в розшуку» («Порушення правил військового обліку») став підставою для відмови у бронюванні позивача з 04.05.2025, заявки на яке подавались його роботодавцем ТО «Південна стратегія розвитку» 06.05.2025 та 09.05.2025. У подальшому було проведено ВЛК позивача формальна та з грубими порушеннями законодавства. Після проходження позивачем ВЛК з 04.05.2025 до 07.05.2025 останнього незаконно примусово утримували га збірному пункті ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивачем зазначено, що протягом цього часу він був позбавлений волі без будь-яких законних підстав. 07.05.2025, незважаючи на наявність права на бронювання та грубі порушення процедури, позивача було мобілізовано та направлено до в/ч НОМЕР_1 , куди він прибув та був зарахований до списків особового складу. Разом з тим, позивачем зазначено, що після його незаконної мобілізації, 22.05.2025 позивача було успішно заброньовано. Позивач наголосив, що факт його не успішного бронювання доводить, що єдиною перешкодою для бронювання була протиправна бездіяльність ТЦК та СП, яка полягала у не виключенні з реєстру «Оберіг» інформації та неправдивих відомостей про «перебування в розшуку», тобто порушення позивачем військового обліку.

Відповідач-4, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив у відзиві на позовну заяв, що за викликом на 11:00 14.10.2024 згідно повісти №276980 до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явився без поважних причин, тим самим не виконав свій обов'язок, чим скоїв правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. У зв'язку з вказаним, ІНФОРМАЦІЯ_6 для адміністративного затримання та доставляння позивача, як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, було створено відповідне звернення до територіального органу Національної поліції. Станом на 03.05.2025 позивач не звертався до відповідача із зверненням щодо актуалізації даних позивача у реєстрі «Оберіг». 03.05.2025 позивач був доставлений до відповідача-4 та останнім був складений протокол про адміністративне правопорушення №2629 від 03.05.2025. Відповідач-4 зазначив, що ним був проведений медичний огляд із дотриманням порядку та процедур визначених Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402. Також, відповідачем зазначено, що правом на оскарження довідки ВЛК № 2025-0504-0131-1889-3 від 04.05.2025 позивач не скористався. На підставі викладеного відповідач-4 просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідачем-5 у відзиві на позовну заяву зазначено, що призов позивача ОСОБА_3 на військову службу під час мобілізації здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, з дотриманням установленої процедури. У зв'язку з цим зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира частини є правомірним. Таким чином, відсутні правові підстави для визнання зазначеного наказу протиправним та його скасування. Також зазначено, що оскаржуваний наказ вже реалізований, а вимоги позивача про його скасування без прийняття окремого рішення про звільнення з військової служби не матимуть правових наслідків щодо зміни його статусу військовослужбовця та не забезпечать ефективного захисту його прав і законних інтересів. Одночасно повідомлено, що 01.08.2025 солдат ОСОБА_4 , у відповідності до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 221 (по стройовій частині), призваний по мобілізації відповідно Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 “Про загальну мобілізацію», який прибув з територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження підготовки за ВОС-100 (стрілець) та завершив навчання, з “01» серпня 2025 року виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення, забезпечений продовольчим атестатом, грошовим атестатом, речовим атестатом, забезпечений необхідними документами та направлений до військової частини НОМЕР_3 для подальшого проходження служби.

У відповідях на відзив позивач зазначив, що відзиви відповідачів є безпідставними та такими, що спростовують доводів позову.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

03.09.2025 до суду від відповідача-4 надішли документи на вимогу ухвали суду від 19.08.2025.

11.09.2025 до суду від відповідача-4 надійшов відзив на позовну заяву.

29.09.2025 до суду від відповідача-5 надійшов відзив на позовну заяву.

30.09.2025 до суду від позивача надійшли відповіді на відзив.

Одночасно з пред'явленням адміністративного позову представник позивача заявив клопотання про виклик свідків.

Визначаючись щодо поданого клопотання суд виходив із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 статті 72 КАС України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з'ясувати у справі. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім'я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання (частини 1, 2 статті 65 Кодексу КАС України).

Наведені приписи статті 65 КАС України узгоджуються із положеннями статті 92 КАС України, згідно із якими виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі.

Отже, як свідок у судове засідання може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з'ясувати у справі (тобто, обставини, які належать до предмету доказування).

Натомість суд дійшов висновку розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (тобто в письмовому провадженні), що унеможливлює допит свідка у судовому засіданні.

Разом з тим, сторонами надано суду письмові докази, які містять дані про обставини, для надання пояснень щодо яких позивач просив викликати та допитати свідка.

Беручи до уваги вищенаведене, з урахуванням предмету спору та змісту позовних вимог, наявних у справі матеріалів, судом не встановлено підстав для задоволення клопотання позивача про виклик свідка.

Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.

Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 04.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 складено повістку № 276980 на ім'я ОСОБА_1 про необхідність з'явитися 14.10.2024 об 11:00 год. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Як зазначає позивач та відповідач-4, вказана повістка за допомогою поштового зв'язку була скерована на адресу позивача, проте поштове відправлення було не вручено позивача та повернулося на адресу відправника.

Позивач у позові зазначає, що ним було направлено поштовим зв'язком лист, який був вручений ТЦК та СП 23.10.2024, в якому вказав поважні причини та обставини, за якими він не зміг забезпечити свою явку, додавши підтверджуючи документи, проте, суд зазначає, що зазначених доказів (направлення означеного листа) матеріали справи не містять.

Як зазначає позивач, 03.05.2025 близько 23:00 позивача було затримано співробітниками патрульної поліції та доставлено його, без складання протоколу про адміністративне порушення затримання, всупереч волі позивача та не забезпечивши реалізацію ним свого права на правовому допомогу, до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 .

03.05.2025 відповідачем-4 було складено протокол про адміністративне правопорушення №2629, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Згідно з довідкою Військово-лікарської комісії № 2025-0504-0131-1889 від 04.05.2024 солдату (запасу) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , 04.05.2024 проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Е66. Надлишкова вага; К42.9 Пупкова грижа без непрохідності чи гангрени; вправимо пупкова грижа. АКО 1 ст. (ІМТ 34.6 кг/м2). На підставі статті 13в. 55б графи 11 Розкладу хвороб, графи 12. 4. 8. 11. 1. 5 ТДВ - придатний до військової служби.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізації та мобілізаційної готовності) від 04.05.2025 №121 МГ "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період", відповідно до Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 № 69/2022, призвано до лав Збройних Сил України та направлено до Київського міського збірного пункту (вул. Зрошувальна, 17А) для формування військових команд (зведених) та їх направлення до військових частин (установ) за межі Києва солдата ОСОБА_1 .

Відповідно до поіменного списку військовозобов'язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_3 і відправлені у складі команди « НОМЕР_2 » від 06.05.2025 № 10753/14 позивача направлено до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.05.2025 № 132 з 07.05.2025 зараховано до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсантів навчальних закладів взводів відповідно до підготовки за вказаною ВОС солдата ОСОБА_1 .

Вважаючи дії та накази відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій;

Частиною 5 статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.

Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно частиною 5 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

В силу вимог частини 7 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частини 9 статі 1 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

За приписами частини 8 статті 2 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.

Відповідно частини 1 статті 27 Закону № 2232-ХІІ у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-XII встановлено, що Взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:

які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;

призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону;

які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних;

військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних;

зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;

які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;

які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;

які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;

які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;

призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу;

жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;

які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 встановлені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Правила військового обліку), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:

1) перебувати на військовому обліку:

- за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.

Так само, відповідно до статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані, зокрема,: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Аналогічні обв'язки військовозобов'язаних закріплені у пунктах 21, 23 та 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).

Так, пунктом 21 Порядку № 560 встановлено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 560, поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Згідно з пунктом 24 Порядку № 560, у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Згідно підпункту 1 пункту 27 Порядку № 560 встановлено, що під час мобілізації громадяни викликаються з метою:

1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів:

взяття на військовий облік;

проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);

призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби;

Згідно пункту 34 Порядку № 560, повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Централізований друк повісток, які сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та направлення їх військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку здійснюються Міноборони або державними підприємствами, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (в поліграфічній галузі), відповідних договорів, укладених між Міноборони, призначеним поштового зв'язку та/або державними підприємствами, які мають значення для економіки і безпеки держави (в поліграфічній галузі).

Згідно пункту 36 Порядку № 560, за адресою місця проживання або за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов'язані можуть бути оповіщені, зокрема, представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки особисто або засобами зв'язку.

Згідно підпункту 1 пункту 41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, зокрема:

у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Також системний аналіз змін до наведених вище норм законодавства свідчить про те, що порядок проведення призову доповнено нормами, за якими перевірка чинності повісток, сформованих за допомогою електронного Реєстру призовників, віийськовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», проводиться шляхом зчитування QR-коду за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості, зазначені у повістці, у тому числі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням мобільного додатка. Ще одним уточненням стало введення норми про те, що повістки, сформовані за допомогою Реєстру «Оберіг» (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу. Повістку з описом вкладення (форма 107), що вкладені у конверт, на лицевій стороні якого приклеєно самоклейний ярлик для рекомендованого листа; на зворотній стороні приклеєно повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованого лист) (форма 119).

З аналізу положень пунктів 73, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270) вбачається, що інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв'язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв'язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв'язку; у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

З наведеного вбачається, що позначка відділення поштового зв'язку у відповідній довідці про повернення поштового відправлення відправнику : «повертається за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою» і тому подібних свідчить про те, що адресат/отримувач, який повідомлений про надходження відповідного відправлення, не прибув до відділення поштового зв'язку для його отримання, внаслідок чого, враховуючи нормативно передбачений строк зберігання поштового відправлення у відділенні поштового зв'язку, його було повернуто відправникові.

Відповідно до пункту 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади, наявної в матеріалах справи, позивач з 27.11.2007 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Ця адреса зазначена також в позовній заяві в даній справі. Натомість повістку про виклик до ТЦК йому було надіслано на адресу: АДРЕСА_2 , що є неповною адресою.

Таким чином, встановити належне сповіщення позивача про необхідність прибути до ТЦК та СП неможливо, що, в свою чергу, виключає можливість звернення до органів Національної поліції з приводу вжиття до особи заходів для доставлення з метою складання протоколу про порушення вимог законодавства про мобілізацію та військовий облік.

При цьому, позивач у позовній заяві зазначає, про те, що за викликом він не прибув при цьому, направив 20.10.2024 на адресу відповідача поштове відправлення за номером 0405300101305 з описом вкладенням відповідний лист, в якому вказав поважні причини та обставини, за якими він не зміг забезпечити свою явку, додавши підтверджуючи документи. Також, позивач зазначив, що означений лист отриманий відповідачем 23.10.2024.

Згідно пунктів 121-124 Правил, користувачі послуг мають право подати заяву про розшук реєстрованого поштового відправлення. Заяви про розшук реєстрованого поштового відправлення, отримання інформації про вручення реєстрованого поштового відправлення, приймаються протягом шести місяців з дня прийняття їх до пересилання. Відповідно до положень пункту 128 Правил заяви не розглядаються, коли минув установлений для прийняття заяв строк.

Суд зазначає, що зазначених доказів (направлення поштового відправлення за номером 0405300101305) матеріали справи не містять. Також, суд позбавлений можливості перевірити таке направлення за номером 0405300101305 на офіційному сайті враховуючи вимоги пунктів 121-124, 128 Правил, оскільки інформація в автоматизованій системі Укрпошти зберігається протягом шести місяців та протягом шести місяців Укрпошта здійснює перевірку та надає інформацію/копії документів щодо пересилання та вручення поштових відправлень.

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого: розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, Служби зовнішньої розвідки); звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20); повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.

Положеннями частини 1 статті 27 Закону № 3543-ХІІ визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 згаданого Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Зазначені приписи закону кореспондуються з Порядком № 1487, відповідно до пункту 56 якого Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20) здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Звернення до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, здійснення адміністративного затримання та доставляння громадянина до ТЦК та СП є заходом впливу з метою вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Наведене кореспондується і з положеннями статті 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де передбачено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.

Системний аналіз вищезазначених положень статті 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення у сукупності із приписами Порядку № 1487 дозволяє стверджувати, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені відповідними повноваженнями звертатись до органів Національної поліції з приводу доставлення осіб, які порушують законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також встановлені правила військового обліку, з метою примусової їх доставки до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що, виходячи зі змісту позовної заяви, можна зазначити, що відносно позивача працівниками відповідачів 1, 2 та 3 було вчинено дії саме щодо призову на військову службу під час мобілізації, а саме:

1) дії працівників Департаменту патрульної поліції, які виразились у доставці позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились в утриманні та направленні позивача на проходження військово-лікарської комісії;

На підтвердження протиправності таких дій, у позовній заяві представником позивача зазначено, що 03.05.2025 близько 23:00 позивача було затримано співробітниками патрульної поліції та доставлено його, без складання протоколу про адміністративне порушення затримання, всупереч волі позивача та не забезпечивши реалізацію ним свого права на правовому допомогу, до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 та направлено на проходження військово-лікарської комісії.

Суд зазначає, що дії щодо призову на військову службу під час мобілізації є одними із заходів заходи щодо проведення мобілізації.

Так, згідно пункту 16 Порядку № 560, керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації), зокрема, організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органів (підрозділів) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов'язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Також, суд зазначає, що пунктом 69 Порядку № 560 визначено, що особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

Отже, як вбачається з викладеного, у дії посадових осіб відповідача-1 щодо доставки позивача до відповідача-4, направлення позивача на проходження військово-лікарської комісії передбачені чинним законодавством.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів, які б вказували та підтверджували незаконність та протиправність дій посадових осіб відповідачів 1 та 2 під час проведення заходів щодо мобілізації.

Більше того, суд звертає увагу, що незаконне утримання особи, зокрема органів РТЦК, може становити склад кримінального правопорушення, обставини вчинення якого мають встановити органи досудового розслідування, а не суд адміністративної юрисдикції.

Щодо доводів позивача про протиправність бездіяльність ТЦК та СП та порушення права на бронювання, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Громадської організації «Південна стратегія розвитку» від 02.05.2025 № 1-к ОСОБА_1 прийнято на основну роботу на посаду програмного директора з 04.05.2025.

Також в матеріалах справи містяться лист від 02.05.2025 №1/05/ВО Громадська організація «Південна стратегія розвитку» про зміну облікових даних військовозобов'язаних ОСОБА_1 та довідка від 0205.2025 №156, відповідно до якої просили не здійснювати заходи мобілізації відносно ОСОБА_1 скеровані адресанту - ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Суд зазначає, що доказів направлення відповідачу-4 та отримання відповідачем4 зазначених листа та довідки матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 23.04.2025 №752 Громадську організацію Південна стратегія розвитку» віднесено до Переліку українських неурядових організацій, які реалізують гуманітарні проекти за кошти міжнародних партнерів, затвердженого наказом Мінрозвитку від 21.02.2025 № 309.

Водночас, з аналізу облікових даних позивача у "Резерв+" встановлено, що станом на 04.05.2025 інформація щодо відстрочки та її типу відсутня.

Так, Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008).

Підпунктом 1 пункту 252 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Оцінюючи доводи позивача про те, що позивач, відповідно до статті 23 Закону № 3543-XII не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він обіймав посаду на підприємстві, яке має офіційний статус критичної важливої організації, суд зазначає, що указана обставина не дорівнює звільненню його від обов'язку проходження військової служби, а надає лише право на відстрочку від призову на військову службу.

При цьому наявність такої відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов'язку в частині таких складових як от приписка до призовних дільниць; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану.

Зазначені вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.07.2023 у справі № 380/7792/22, від 31.08.2023 у справі № 380/572/23, від 19.09.2023 у справі № 160/14641/22, від 16.11.2023 у справі № 160/15200/22, від 11.04.2024 у справі №520/7954/22.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач на момент виникнення спірних відносин мав право не бути призваним на військову службу за мобілізацією в силу наявного правового статусу.

Водночас суд звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22, від 18.01.2024 у справі №280/6033/22, від 11.04.2024 у справі №520/7954/22.

Крім того, системний і буквальний способи тлумачення наведених вище норм дають суду підстави для висновку про те, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та звільнення з військової служби під час мобілізації є різними поняттями і ґрунтуються на положеннях різних інститутів військового права.

Таким чином, за змістом і метою наявність у військовозобов'язаних осіб права на відстрочку не стосується правовідносин, пов'язаних зі звільненням військовослужбовців із військової служби.

Тому факт наявності права на відстрочку військовозобов'язаної особи після її призову на військову службу не може розглядатися як поважна причина для її звільнення з військової служби під час воєнного стану.

З встановлених обставин вбачається, що матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур, позивачем було реалізовано право на відстрочку від призову на військову службу на підставі статті 23 Закону № 3543-XII.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягала у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (реєстр «Оберіг») актуальних відомостей про закриття справи про адміністративне правопорушення щодо позивача та, як наслідок, не виключенні відомостей про порушення ним правил військового обліку (статус «в розшуку»), що призвело до неможливості реалізації права на бронювання, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16.03.2016 № 1951-VIII (далі Закон № 1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 2 Закону № 1951-VIII основними завданнями Реєстру є зокрема, ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.

У відповідності до частини 8 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з частиною 9 статті 5 Закону № 1951-VIII органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною 1 статті 14 Закону № 1951-VIII встановлено, що ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону № 1951-VIII актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру, до обов'язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов'язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов'язаними.

Разом з тим, згідно з пункт 9 розділу ІІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 (чинного на момент звернення до відповідача) виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

Суд зазначає, що пункт 9 розділу ІІІ Порядку № 94 не містить чітких строків розгляду мотивованої заяви призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виправлення недостовірних відомостей з Реєстру із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

Отже, виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру військовозобов'язаних, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

В матеріалах справи наявна заява позивача від 04.05.2025 про виключення інформації щодо наявності порушення правил військового обліку в реєстрі «Оберіг». В якій позивач просив виключити інформацію про наявність порушення правил військового обліку стосовно нього, військовозобов'язаного.

Водночас, матеріали справи не містять доказів направлення/отримання означеної заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У свою чергу, пункт 20-1 частини 1 статті 7 Закону № 1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов'язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності.

Суд звертає увагу, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів підлягають внесенню дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку.

Однак, доказів щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем суду надано не було. В ході розгляду даної справи судом такої інформації також не здобуто.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що станом на 22.05.2025 відповідачем-4 було внесено зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині зміни статус позивача «в розшуку».

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасувати висновок військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлений довідкою № 2025-0504-0131-1889-3 від 04.05.2025 про визнання позивача придатним до військової служби, суд зазначає таке.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу (далі - ВЛЕ) в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402, Положення про ВЛЕ).

Згідно пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу 1 Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.

До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".

Згідно підпункту 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Положеннями підпункту 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.

ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України (абзац 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402).

Відповідно до підпункту 2.4.4 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 на ВЛК регіону покладаються обов'язки, зокрема, з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402).

Разом з тим, згідно із пунктами 3.3 та 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров'я.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_11 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

З аналізу наведених норм Положення № 402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Згідно з пунктом 1.4 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд громадян, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення та допризовників, проводиться в порядку, визначеному таблицею.

Судом встановлено, що 04.05.2025 медичний огляд позивача проведений саме позаштатною військово-лікарською комісією, результати якого оформлені постановою у формі довідки від 04.05.2025 № 2025-0504-0131-1889-3 із висновками про придатність позивача до військової служби, підпорядкованою ВЛК регіону, що узгоджується з приписами підпункту 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402.

Пунктом 3.3 глави 3 розділу І Положення № 402 чітко визначено порядок оскарження постанов ВЛК районних (міських) ТЦК СП.

Зокрема, у разі наявності сумніву щодо правильності висновку даної комісії щодо придатності до військової служби, позивач мав право звернутись за підпорядкованістю до ВЛК обласної ТЦК СП, дії яких в свою чергу оскаржуються в штатних ВЛК.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

В межах проведення даного оскарження, та перевірки рішень ВЛК ТЦК СП штатною комісією може бути здійснено направлення на контрольне медичне обстеження за наявності для цього підстав.

Суд зауважує, що Положення № 402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку.

Позивач своїм правом на звернення із скаргою до ВЛК вищого рівня, як визначено Положенням № 402, не скористався.

Доводи позивача про недотримання комісією процедури проведення медичного огляду у зв'язку з відсутністю обов'язкових лабораторних досліджень та повноти медичного огляду, суд не бере до уваги, оскільки перевірка рішень позаштатних ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали, внаслідок суд дійшов висновку про недотримання позивачем вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Суд звертає увагу на те, що позивач не був позбавлений права оскаржувати прийняте рішення до ВЛК вищого рішення та клопотати про проведення його медичного огляду лікарями іншої ВЛК, оскільки, як вже зазначалося вище, ВЛК вищого рівня наділені правом перегляду рішень ВЛК нижчого рівня, а Центральна ВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК.

Аналогічна позиція щодо порядку оскарження рішень позаштатної ВЛК викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу (мобілізаційне розпорядження) начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов позивача на військову службу під час мобілізації та визнання протиправним та скасування Поіменний список військовозобов'язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_3 відправленні у складі команди « НОМЕР_2 » від 06.05.2025 №10753/14, затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині включення до нього позивача, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивач є військовозобов'язаним, який військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний придатним до військової служби. Матеріалами справи не підтверджено, що на момент прийняття оскаржуваного наказу позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров'я чи з інших законодавчо встановлених підстав.

Враховуючи наведені обставини, а також Указ Президента України № 69/2022, суд приходить до висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_3 правомірно здійснено призов позивача на військову службу по мобілізації, оскільки це є конституційним обов'язком позивача.

З огляду на вказане, відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 (з питань мобілізації та мобілізаційної підготовки) від 04.05.2025 № 121МГ "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період", відповідно до якого позивача призвано до лав Збройних Сил України та направлено до Київського міського збірного пункту (вул. Зрошувальна, 17А) для формування військових команд (зведених) та їх направлення до військових частин (установ) за межі Києва, оскільки суд вважає оскаржуваний наказ правомірним та таким, що прийнятий відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України, а доводи позивача про незаконність наказу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

З цих же підстав не підлягає визнанню протиправним та скасування Поіменний список військовозобов'язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_3 відправленні у складі команди « НОМЕР_2 » від 06.05.2025 №10753/14, затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині включення до нього позивача

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №132 від 07.05.2025 в частині зарахування позивача до списку особового складу військової частини, суд зазначає наступне.

Абзацом 2 частини 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ та частиною 4 пункту 2 частини 8 Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, визначено, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Як встановлено в ході розгляду справи встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 (з питань мобілізації та мобілізаційної підготовки) від 04.05.2025 № 121МГ "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період", відповідно до якого позивача призвано до лав Збройних Сил України та направлено до Київського міського збірного пункту (вул. Зрошувальна, 17А) для формування військових команд (зведених) та їх направлення до військових частин (установ) за межі Києва

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-ХІІ.

Відповідно до пункту 4 частини 1 та абзацу 1 частини 3 статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію обліку військовослужбовців та працівників (далі - особовий склад) в Міноборони, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (далі - військовий навчальний заклад), установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), органі управління Державної спеціальної служби транспорту, бригадах, полках, окремих батальйонах, підрозділах охорони, органах забезпечення, навчальному центрі, закладах, підприємствах та установах, що входять до її складу (далі - Держспецтрансслужба) (далі - Інструкція 280).

Відповідно до пункту 2 Розділу XII Інструкції № 280 Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

Відповідно до пункту 30 Розділу ІІ Інструкції № 280 Виключно на підставі наказів по стройовій частині здійснюється, зокрема, зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини.

Пунктом 32 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що Зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Суд встановив, що відповідно до поіменного списку військовозобов'язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_3 і відправлені у складі команди « НОМЕР_2 » від 06.05.2025 № 10753/14 позивача направлено до військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, з дня відправлення позивача до військової частини НОМЕР_1 позивач проходить військову службу та набув правового статусу "військовослужбовець".

Згідно з абзацом підпункту 2 пункту 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII встановлено, що Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров'я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

з) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Отже, Законом № 2232-ХІІ та Положенням № 1153/2008 не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов.

При цьому, доказів того, що позивач звертався до військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення, із зазначенням підстав звільнення передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, матеріали справи не містять та про такі сторона позивача не зазначає.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна копія витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2025 № 221 (по стройовій частині) відповідно до якого солдат ОСОБА_2 з 01.08.2025 виключено зі списків особового складу частини та направлено до військової частини НОМЕР_3 .

З урахуванням наведеного суд не вбачає правових підстав визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №132 від 07.05.2025 в частині зарахування позивача до списку особового складу військової частини.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п.89), "Проніна проти України" (18.07.2006 р.; п.23) та "Серявін та інші проти України" (10.02.2010 р.; п.58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"; 09.12.1994 р., п.29).

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

VI. Судові витрати.

Оскільки у задоволені позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.

Попередній документ

132367885

Наступний документ

132367887

Інформація про рішення:

№ рішення:	132367886
№ справи:	320/33728/25
Дата рішення:	05.12.2025
Дата публікації:	08.12.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (05.12.2025)
Дата надходження:	02.07.2025

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ЖУК Р В