ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" грудня 2025 р. справа № 640/38045/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі також - відповідач), в якому просив суд стягнути середній заробіток за весь час затримки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.09.2021 позивача призначено на посаду завідувача сектору з питань банкрутства у Київській області відділу банкрутства Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з іспитовим терміном 6 місяців. 02.12.2021 позивача звільнено із займаної посади у зв'язку з переведенням для подальшої роботи у Державній екологічній інспекції України згідно п.5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України "Про державну службу". Згідно наданої позивачу довідки від 02.12.2021 №13598/6.1-21 при звільненні ОСОБА_1 виплачена компенсація за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 06.09.2021 по 01.12.2021 у кількості 07 календарних днів, але, всупереч ч.1 ст. 47 КЗпП України, а ні в день звільнення 02.12.2021 та навіть впродовж тижня з позивачем відповідач не розрахувався. Враховуючи викладене, просить стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь позивача середній заробіток за весь час затримки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/38045/21 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов'язання вчинити дії.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Зокрема зазначив, що відповідно до платіжного доручення №8093 від 28.12.2021 та витягу з реєстру перерахувань до Приватбанку заробітної плати за другу половину грудня 2021 з позивачем здійснено повний розрахунок. З огляду на зазначене, управлінням здійснено повний розрахунок з ОСОБА_1 . Просив у задоволенні позову відмовити (а.с.20-23).
Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, у якій зокрема зазначив, що відповідачем порушено вимоги ст. ст. 47, 116 КЗпП України, не розрахувавшись з ним у день звільнення, або хоча б на наступний день після звільнення. Просив позов задовольнити (а.с.37-38).
На виконання Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, судову справу № 640/38045/21 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа № 640/38045/21 зареєстрована 28.02.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2025, справу № 640/38045/21 передано на розгляд судді Микитюка Р.В.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/38045/21, ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.43-44).
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позов, в якому проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що 29.12.2021 позивачу встановлено та виплачено надбавку за інтенсивність праці та щомісячну премію за фактично відпрацьований ним час у грудні 2021 року. З огляду на зазначене, Управлінням здійснено повний розрахунок з ОСОБА_1 . Звернув увагу на те, що у разі задоволення позову ОСОБА_1 при здійсненні розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні просив врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №761/9584/15-ц, а саме п. 94.5. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає такі обставини.
Як вбачається з довідки Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02.12.2021 №13598/6.1-21, яка видана ОСОБА_1 , про те, що він звільнений із займаної посади 02.12.2021, у зв'язку з переведенням для подальшої роботи у Державній екологічній інспекції України згідно п.5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України "Про державну службу". При звільненні ОСОБА_1 виплачена компенсація за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 06.09.2021 по 01.12.2021 у кількості 07 календарних днів (а.с.5).
Відповідно до платіжного доручення №8093 від 28.12.2021 та витягу з реєстру перерахувань до Приватбанку заробітної плати за другу половину грудня 2021 з позивачем здійснено повний розрахунок 29.12.2021 (а.с.26-27).
Позивач, враховуючи, що відповідач з ним здійснив повний розрахунок не у день звільнення, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.03.2011 у справі "Сук проти України" вказав, що держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Частиною 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
При цьому, ч. 1 та ч. 2 ст. 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У пункті 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі №4-рп/2012 визначено, що роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року по справі №810/451/17 та від 26 лютого 2020 року по справі №821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Суд зазначає, що у даному випадку спірним є питання наявності у позивача права на стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, право на стягнення якого виникло у позивача у зв'язку з невиплатою в повному обсязі усіх виплат при звільненні з державної служби.
Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.
Як встановлено судом позивача звільнено з посади державної служби 02.12.2021, а остаточний розрахунок після звільнення з ним проведено тільки 29.12.2021.
Оскільки Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) не було проведено з позивачем під час звільнення з державної служби остаточного розрахунку, позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 зазначеного Порядку).
Заробітна плата ОСОБА_1 за два місяці перед звільненням становила 28 774,82 грн, а саме за 20 робочих днів у жовтні 2021 року - 15 867,92 грн, за 22 робочих дні у листопаді 2021 року - 12 906,90 грн (а.с.24).
Розмір одноденного заробітку склав 685,11 грн (28774,82 грн./2 місяці (42 робочих дні) = 685,11 грн).
Кількість робочих днів, впродовж яких не здійснено повного розрахунку при звільненні з 03.12.2021 (наступного дня після звільнення) по 29.12.2021 (день остаточного розрахунку) - 9.
Таким чином, середній заробіток позивача за весь період затримки повного розрахунку становить 17 812,86 грн (685,11 грн одноденний заробіток х 26 робочих днів затримки остаточного розрахунку при звільненні = 17 812,86 грн.).
Отже, вказана сума коштів підлягає до стягнення з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь позивача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В даній справі відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, не доведено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв на підставі, у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ - 43315602, провул. Музейний 2-Д, м. Київ, 01001) про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ - 43315602, провул. Музейний 2-Д, м. Київ, 01001) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 17 812 (сімнадцять тисяч вісімсот дванадцять) гривень 86 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ - 43315602, провул. Музейний 2-Д, м. Київ, 01001) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Сторонам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Микитюк Р.В.