ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"05" грудня 2025 р. Справа № 300/8279/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Адвокат Нужда С.Ф., в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 26.02.2025 №302-л, винесене заступником начальника ГУ ДПС в Івано-Франківській області Віктором Глушпенком.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн та заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій чітко вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску.
01.12.2025 судом зареєстровано заяву представника позивача на усунення недоліків, яку остання направила 28.11.2025 через систему «Електронний суд». У заяві зазначено, що строки, передбачені п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, при поданні адміністративного позову 13.11.2025, не порушені. При цьому, звернуто увагу, що у квітні 2025 року позивач вже звертався із позовною заяву до Івано-Франківського окружного адміністративного суду про скасування рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 26.02.2025 №302-л, проте, після реєстрації позовної заяви в Івано-Франківському окружному адміністративному суді ні позивачу, ні його представнику не надходило жодної ухвали про відкриття провадження у справі, чи залишення позовної заяви без руху, чи повернення позовної заяви з матеріалами від 07.04.2025. Представник позивача відмітила, що перевіряючи в електронному суді документи і судові рішення, які прийняті по справі, 10.11.2025, нею з'ясовано, що в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» наявна ухвала про повернення позовної заяви від 07.04.2025 (через помилкове подання ордеру адвоката, видане на іншу особу та не усунення даного недоліку). Однак, за словами заявника, до 10.11.2025 вказана ухвала в електронному кабінеті не відображалась, позивачу на зареєстровану адресу місця проживання не надходила. Вказано, що із картки руху даного документа вбачається, що ухвала доставлена до електронного суду 07.04.2025, однак даних про своєчасну доставку ухвали до електронного кабінету ЕСІТС представника позивача у картці немає.
До вказаної заяви представник позивача додала квитанцію про сплату судового збору.
Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи заяви про поновлення строку звернення до суду, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Суд ураховує практику Європейського суду з прав людини, який у пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі Меньшакова проти України зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A, №93).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Суд зазначає, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 за №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Як уже зазначалось судом в ухвалі від 18.11.2025, частиною 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, такий строк оскарження стосується і рішень податкового органу як суб'єкта владних повноважень, якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку. До такого висновку неодноразово доходила Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 16.07.2025 у справі №500/2276/24, від 13.04.2023 у справі №320/12137/20, а також і Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30.07.2025 у справі №420/6932/24.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу, що поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 зазначено, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Так, предметом спору у цій справі є рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 26.02.2025 №302-л про припинення дії ліцензії на право здійснення певного виду діяльності, а тому, оскільки з даним позовом представник позивача звернулась 13.11.2025, то нею пропущено встановлений статтею 122 КАС України строк оскарження.
Водночас, суд відхиляє доводи про поважність причин пропуску такого строку, наведені у заяві від 28.11.2025.
Так, суд звертає увагу, що спірне рішення від 26.02.2025 №302-л вже оскаржувалось у судовому порядку шляхом подання позову в межах адміністративної справи №300/2127/25.
Проте, ухвалою суду від 07.04.2025 позовну заяву повернуто у зв'язку із помилковим поданням ордеру адвоката, виданого на іншу особу.
Згідно відомостей системи «Діловодство спеціалізованого суду», вказана ухвала доставлена до електронного кабінету як позивача, так і представника позивача 09.04.2025 о 22:24. Відтак, суд відхиляє доводи представника позивача, що до електронного кабінету Гарбича Я.В. та представника Нужди С.Ф. не надходила вказана ухвала.
При цьому, суд зауважує, що повернення позовної заяви не поновлює шестимісячний строк звернення до суду для позивача, а продовжується. Тобто, той проміжок часу, який вже пройшов з моменту отримання позивачем спірного рішення до його оскарження в межах справи №300/2127/25, після повернення позовної заяви продовжується.
Більше того, враховуючи дату доставлення ухвали суду від 07.04.2025 про повернення позовної заяви (09.04.2025), то навіть у випадку поновлення шестимісячного строку, позивачем пропущено 6 місяців, адже з даним позовом в межах цієї адміністративної справи №300/8279/25 представник звернулась 13.11.2025.
Суд також критично ставиться до посилань представника позивача стосовно того, що після реєстрації позовної заяви в межах справи №300/2127/25 їй чи позивачу не надходило жодної ухвали, оскільки ці доводи жодним чином не підтверджені. Натомість, як уже зазначено, ухвала від 07.04.2025 була доставлена до електронного кабінету як позивача, так і його представника.
Більше того, судом встановлено, що в межах справи №300/2127/25 03.04.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій остання просила суд зупинити дію винесеного заступником начальника ГУ ДПС у Івано-Франківській області рішення від 26.02.2025 №302-л про припинення дії виданої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ліцензії (реєстраційний номер 09180308202500045) на право провадження такого виду діяльності, як роздрібна торгівля алкогольними напоями.
Проте, ухвалою суду від 04.04.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Нужда Світлана Федорівна, про забезпечення позову було відмовлено. Така ухвала, згідно відомостей системи «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету як позивача, так і представника позивача 05.04.2025 о 06:02.
При цьому, судом враховується також і те, що позивач має бути зацікавленим в отриманні інформації щодо заявленого ним позову та його вирішення.
У рішенні у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.
З цього приводу суд наголошує, що вперше з позовом до суду в межах справи №300/2127/25 представник позивача звернулась 01.04.2025, а із заявою про забезпечення позову - 03.04.2025. При цьому сам факт подання заяви про забезпечення позову свідчить про важливе значення справи для особи.
В той же час, у заяві про усунення недоліків представник позивача вказує, що до 10.11.2025 жодної ухвали не надходило до електронного кабінету, проте, проміжок часу від 01.04.2025 до 10.11.2025, а це більше 7 місяців свідчить про недобросовісне ставлення до своїх прав обов'язків, адже подавши позов та заяву про забезпечення позову, позивач і його представник мають обов'язок щодо зацікавленості в ході розгляду справи.
Ба більше, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалу суду від 07.04.2025 по справі №300/2127/25 було надіслано судом: 07.04.2025, зареєстровано: 08.04.2025 та забезпечено надання загального доступу: 09.04.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126409121).
Вищенаведене в сукупності із встановленими обставинами щодо доставлення ухвали суду від 07.04.2025 по справі №300/2127/25 до електронних кабінетів позивача і його представника, спростовує доводи у заяві від 28.11.2025 щодо поважності пропуску строку звернення до суду із цим позовом в межах справи №300/8279/25.
Також суд звертає і на неправдивість доводів представника позивача у заяві від 28.11.2025 стосовно того, що ухвала про повернення позовної заяви від 07.04.2025 винесена, серед іншого, через не усунення недоліку (помилкове подання ордеру адвоката, видане на іншу особу).
Так, зміст ухвали суду від 07.04.2025 свідчить про те, що суд не залишав позовну заяву для усунення недоліку, а відразу, з урахуванням вимог пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України, повернув позовну заяву позивачеві, оскільки позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, тобто підписано особою, яка не має права її підписувати.
З огляду на викладене, суд констатує, що у заяві від 28.11.2025 жодним чином не обґрунтовано поважність пропуску строку звернення до суду та не надано жодного доказу такої поважності.
Суд зауважує, що за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що адміністративний позов представник ОСОБА_1 подала з пропущенням шестимісячного строку звернення, визначеного у частині 2 ст. 122 КАС України, при цьому, не подано будь-яких доказів, та не наведено обставин поважності пропуску строку.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений частиною 2 статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом та судом не встановлено поважних причин його пропуску, наявні підстави для повернення позовної заяви.
На підставі наведеного та керуючись статтями 132, 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя, -
у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Визнати причини пропуску строку звернення до суду неповажними.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.