ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" грудня 2025 р. справа № 300/6390/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Франківськ Агро" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені
Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі також - позивач), 08.09.2025 звернулося до суду із позовом до Комунального підприємства "Франківськ Агро" (далі також - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 206 547,35 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідач відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайнятого інвалідом, повинен був до 15.04.2025 самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 204 401,15 грн, оскільки вищезазначена сума відповідачем не була, утворилася заборгованість у розмірі 204 401,15 грн та пеня за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій становить 2 146,20 грн. Враховуючи зазначене, позивач просить задовольнити позов та стягнути на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з Комунального підприємства "Франківськ Агро" заборгованість по адміністративно-господарським санкціям та пені за 2024 рік в загальній сумі 206 547,35 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви (а.с.12-14).
29.09.2025 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.20-21).
Відповідач скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву, який через систему "Електронний суд" надійшов на адресу суду 20.10.2025. У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти задоволення позову заперечив, зокрема зазначив, що згідно із наказом №34-К від 18.11.2024 "Про прийняття на роботу ОСОБА_1 " останнього призначено на посаду майстра лісу з окладом відповідно до штатного розпису Комунального підприємства "Франківськ Агро" Івано-Франківської міської ради, починаючи з 19.11.2024. Відповідно до довідки МСЕК №758905 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності строком до 01.10.2025. Також зазначив, що згідно розпорядження міського голови №31/1-с від 01.03.2022 "Про звільнення ОСОБА_2 від виконанням посадових обов'язків у зв'язку з призовом на військову службу" директор КП "Франківськ Агро" був увільнений від виконання посадових обов'язків з 02.03.2022. Згідно розпорядження міського голови №88/1-с від 17.04.2024 директор КП "Франківськ Агро" вийшов на роботу у зв'язку із звільненням з військової служби 18.04.2024 (а.с.23-26).
Суд, розглянувши справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення і виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, встановлено такі обставини.
Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю проведено аналіз діяльності КП "Франківськ Агро" на предмет дотримання вимог Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
Водночас, відповідач вимоги вказаних нормативних актів не виконав, що вбачається із розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі - розрахунок) (а.с. 4).
Так, згідно із рядком 3 вказаного розрахунку, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для КП "Франківськ Агро" становить 1 особа, у той же час відповідно до рядка 2, у роботодавця протягом 2024 року середньооблікова кількість осіб з інвалідністю становила 0 осіб (а.с. 4).
Середньорічна зарплата штатного працівника КП "Франківськ Агро" становила 408 802,30 грн. Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 8 осіб.
Отже, за не працевлаштування однієї особи з інвалідністю відповідачу було нараховано адміністративно-господарські санкції у сумі 204 401,15 грн.
04.03.2025 о 12:09 розрахунок у формі електронного документа надіслано відповідачу через електронний кабінет на вебпорталі Пенсійного фонду України (а.с. 5).
Проте КП "Франківськ Агро" у строк, встановлений законом, адміністративно-господарські санкції самостійно не сплатила у зв'язку із чим відповідачу була нарахована пеня у сумі 2 146,20 грн (а.с.8).
Несплата відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені стала підставою для звернення Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 (далі - Закон №875-XII).
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону №875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 Закону №875-XII передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Водночас, статтею 20 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - базовому центру зайнятості.
Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.
Відповідно до п. 8 Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПОІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України 27.08.2020 року №591, у рядку 03 відображається кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, установленого статтею 19 Закону, повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем.
Показник рядка 03 для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, визначається шляхом множення показника рядка 01 на 4%; для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1.
У даному випадку показник рядка 03 складає - 1.
Згідно із ч. 4 ст. 20 Закону №875-XII, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.
Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України, вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону № 875-ХІІ.
Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.
Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин Господарського кодексу України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно із ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Зі змісту ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема: за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Враховуючи викладене вище, суд з метою повного, всебічного, об'єктивного та неупередженого розгляду справи вбачає за доцільне з'ясувати чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.
Як свідчить зміст відзиву на позов, відповідачем заперечується обставина не забезпечення працевлаштування на підприємстві в 2024 році працівників, який є особами з інвалідністю.
Так, із матеріалів справи, встановлено, що в 2024 році в штаті КП "Франківськ Агро" працювала 1 особа з інвалідністю, а саме:
- ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; прийнятий на роботу з 19.11.2024 (наказ №34-К від 18.11.2024), довідка до акта медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №758905, інвалідність ІІІ група встановлена на строк до 01.10.2025, дата чергового переогляду 26.09.2025.
Оцінюючи такі фактичні обставини слід керуватися Інструкцію зі статистики кількості працівників, зареєстрованої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 за №286, реєстрацію якого здійснено Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі по тексту також - Інструкція).
Так, згідно з пунктом 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.
Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу.
Відповідно до пункту 3.2.1 Інструкції зі статистики кількості працівників середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.
Як встановлено судом вище, за період 2024 року відповідач фактично прийняв на роботу 1 особу з інвалідністю, якому встановлено інвалідність ІІІ групи при черговому огляді 26.09.2025.
При цьому, особа з інвалідністю ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з відповідачем з 19.11.2024.
Таким чином, КП "Франківськ Агро" заповнило в 2024 році 1 (одне) робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю, відтак норматив виконано.
Крім того, як встановлено матеріалами справи, що розпорядженням міського голови №31/1-с від 01.03.2022 "Про звільнення ОСОБА_2 від виконанням посадових обов'язків у зв'язку з призовом на військову службу" директор КП "Франківськ Агро" увільнений від виконання посадових обов'язків з 02.03.2022. Згідно розпорядження міського голови №88/1-с від 17.04.2024 директор КП "Франківськ Агро" вийшов на роботу у зв'язку із звільненням з військової служби 18.04.2024 (а.с.29-30).
Вказані обставини, на думку суду, свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності на підставі частини 2 статті 218 Господарського кодексу України.
Протилежного позивач як суб'єкт владних повноважень, на якого покладається обов'язок доказування не довів, належними та допустими доказами не спростував.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд також зауважує, що розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій віднесено до компетенції Фонду, а розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Водночас, в межах спірних правовідносин Фонд не заперечує, що у відповідача працевлаштована особа з інвалідністю з листопада 2024 року, однак не надає належних та достатніх доказів того, що обов'язок щодо сплати адміністративно-господарських санкцій у відповідача виник за цілий 2024 рік, тоді як з 19.11.2024. по 31.12.2024 встановлений Законом № 875-ХІІ обов'язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю відповідач виконав.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, аналізуючи норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що оскільки КП "Франківськ Агро" лише у листопаді 2024 році заповнило 1 (одне) робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю, а відтак частково виконало свій обов'язок у 2024 році, отже як адміністративно-господарська санкція так і пеня у сумі 2 146,20 грн розраховані щодо відповідача неправильно.
Щодо нарахування та застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за період з 01.01.2024 по 18.11.2024 (включно), то суд звертає увагу, що саме до компетенції позивача віднесено розрахунок адміністративно-господарських санкцій та пені, тоді як суд перевіряє обґрунтованість відповідного розрахунку, однак не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати до стягнення не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ - 13662300, вул. Гуцульська, 9, м. Івано-Франківськ, 76006) до Комунального підприємства "Франківськ Агро" (код ЄДРПОУ 44315975, вул. Залізнична, 22, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - відмовити.
Сторонам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.