04 грудня 2025 року м. Ужгород№ 260/6135/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України", в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» видане у формі Довідки про невизнання інвалідом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) позивачу присвоєно третю групу інвалідності (причина: загальне захворювання) із зазначенням дати чергового переогляду в листопаді 2025 року. (інвалідність підтверджена довідкою до Акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААГ №895982 від 28.11.2024 року
В березні 2025 року на адресу позивача надійшов лист Головного управління ПФУ в Закарпатській області №251/5 від 20.01.2025 року з інформацією про те, що позивачу припинено виплату пенсії по інвалідності з січня 2025 у зв'язку з отриманням листа-повідомлення №606/03-16 від 31.12.2024 Центральної медико-соціальної експертної комісії України МОЗ України, де одним із додатків до вищенаведеного листа долучено Довідку про невизнання інвалідом, видану на прізвище позивача та вказано, що він в грудні 2024 оглядався заочно Центральною МСЕК та за результатами заочного огляду не визнаний інвалідом.
Позивач вважає, що за таких обставин підстави для переогляду відповідачем раніше встановленого строку були відсутні, оскільки не передбачені у Положенні, а також не передбачений порядок заочного перегляду рішення МСЕК без повідомлення особи.
на підставі наведеного просить позовні вимого задоволити.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі, надано відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зазначену ухвалу відповідачем було отримано у електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд», що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа.
Таким чином, суд вважає, що відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, правом на подачу відзиву не скористався, про наслідки не подання відзиву був попереджений.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Також відповідачем без зазначення причин не була виконана Ухвала про витребовування доказів (повторно) від 29 вересня 2025р. За невиконання якої 04 листопада 2025р. з відповідача було стягнуто відповідний штраф. (Ухвала про застосування заходів процесуального примусу від 04.11.2025р.)
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на вимоги ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) позивачу 1993 р.н., присвоєно третю групу інвалідності (причина: загальне захворювання) із зазначенням дати чергового переогляду в листопаді 2025 року. (інвалідність підтверджена довідкою до Акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААГ №895982 від 28.11.2024 року.
Однак за результатами заочного огляду 11.12.2024 року Центральною МСЕК МОЗ України позивач не визнаний інвалідом, про що видана довідка.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Відповідно до п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п. 4 Положення про медико-соціальну експертизу).
Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи (п. 5 Положення про медико-соціальну експертизу).
Відповідно до п. 20 Положення про медико-соціальну експертизу наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 №561 затверджена Інструкція про встановлення груп інвалідності. Пунктом 1.4 Інструкції визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії (п.1.10 Інструкції).
Відповідно до п.24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ. МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи. Згідно з п.13 Положення №1317 ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.
Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. (п. 17 Положення про медико-соціальну експертизу).
Відповідно до вимог п. 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки. Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності або за рішенням суду.
Наказом МОЗ України від 26.10.2024 №1809 було покладено права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії на державну установу "Український державний науково - дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" з дати підписання цього наказу.
Судом встановлено, що повторний огляд позивача відповідною комісією Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" 11.12.2024 здійснювався не на підставі, визначеній п. 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Зокрема встановлено, що заяву про проведення повторного огляду позивач не подавав, відсутні відомості стосовно суттєвих змін стану його здоров'я, відсутнє рішення суду, яким зобов'язано провести щодо нього медико - соціальну експертизу.
Крім того, відсутні направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, згідно п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу.
Суд зауважує, що надходження до відповідача листів Служби безпеки України або Державного бюро розслідувань щодо питань перевірки підстав для встановлення у минулому груп інвалідності посадовим особам відповідних державних органів і органів місцевого самоврядування згідно з Положенням саме по собі не є підставою для ініціювання та проведення нового (повторного) експертного дослідження стану здоров'я особи.
Крім того, в порушення вимог Інструкції №561 медико - соціальна експертиза відповідачем проведена без об'єктивного обстеження стану здоров'я позивача, оцінки стану систем організму, проведення необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження членами комісії, а також відповідного опитування.
Відповідач не надав доказів повідомлення позивача про необхідність прибуття до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (яка здійснювала функції Центральної МСЕК) або будь-якого іншого профільного закладу охорони здоров'я для повного медичного обстеження або проведення усіх необхідних досліджень в межах процедури медико - соціальної експертизи.
Відповідач не надав докази виклику/повідомлення позивача на/про засідання комісії ЦМСЕК 11.12.2024 року, на якому прийняте рішення про невизнання його особою з інвалідністю.
Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 березня 2020 у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 у справі №817/820/16, відповідно до яких суд не здійснює самостійно оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК з медичних критеріїв, адже суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері. Суд вправі перевірити законність висновків МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку/рішення на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Також, суд враховує аналогічні позиції
- Другого апеляційного адміністративного суду викладену у Постанові від 21 липня 2025 року по справі №520/2112/25,
- Першого апеляційного адміністративного суду викладену у Постанові від 22 жовтня 2025 року по справі №360/660/25,
- Сьомого апеляційного адміністративного суду викладену у Постанові від 17 листопада 2025 року по справі №560/1036/25, та ряд інших подібних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким критеріям, з огляду на наведене, оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як визначено ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як зазначалося вище, відзив до суду не подано, ухвалу суду щодо надання витребуваних доказів не виконано та за невиконання такої стягнуто відповідний штраф.
Отже, у дослідженому судом випадку відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірного рішення, а тому спірне рішення підлягає скасуванню.
При прийнятті рішення у цій справі суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), “Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та “Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За таких обставин, беручи до уваги всі докази, що містяться у справі в їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
За приписами ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.2, 5, 19, 77, 139, 262, 243, 246 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 1993 р.н. до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», оформлене Довідкою від 11.12.2024 року про невизнання інвалідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (код ЄДРПОУ - 03191673) судові витрати у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк