про закриття провадження у справі
05 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/26368/25
категорія 109040000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Приватного підприємства «Компанія Базіс» до Житомирської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
установив:
Приватне підприємство «Компанія Базіс» звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Житомирської міської ради №1492 від 16 жовтня 2025 року «Про внесення доповнень до рішення міської ради від 21 грудня 2023 року №1029 та приватизацію нежитлових приміщень за адресою: м. Житомир вул. Небесної Сотні, 55» та зобов'язати Житомирську міську раду повторно розглянути заяву ПП «КОМПАНІЯ БАЗІС» про приватизацію нежитлових приміщень загальною площею 524,9 кв.м., які розташовані за адресою: м. Житомир вул. Небесної Сотні, 55, шляхом викупу, без проведення аукціону.
Ухвалою суду від 21 листопада 2025 року позов прийнято до провадження та призначено до розгляду в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
До суду надійшла заява Житомирської міської ради про закриття провадження у справі, оскільки такий спір має бути вирішений у порядку господарського судочинства з огляду на предмет спору.
Зазначену заяву представник позивача отримав в електронному кабінеті в системі «Електронний суд» 27 листопада о 17:17, однак будь-яких заперечень суду не подав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 4 цього Кодексу публічно-правовий спір спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно ті рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку із здійсненням ним владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У свою чергу, згідно з частинами 2 та 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Пунктом 2 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
Як убачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивач оскаржує рішення відповідача, яким вирішено, зокрема приватизувати нежитлові приміщення загальною площею 524,9 кв.м., які розташовані за адресою: м. Житомир вул. Небесної Сотні, 55, шляхом викупу, з проведенням аукціону.
Відповідно до вимог частини 1 статті 30 Закону України від 18 січня 2018 року №2269-VIII «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі - Закон України №2269-VIII) спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятої статті 26 цього Закону.
Отже, за загальним правилом спори щодо приватизації державного та комунального майна відносяться до юрисдикції господарських судів. Винятки з цього правила можливі, якщо спори щодо приватизації виникають із публічно-правових відносин і тоді, коли ці спори, як чітко через сполучник «та» прописано в Законі, віднесені до компетенції адміністративних судів.
До таких спорів законодавець відніс спори, в яких оскаржуються процедурні питання проведення приватизації (тобто, дії відповідного суб'єкта владних повноважень на виконання делегованих йому владно-управлінських функцій під час проведення приватизації державного або комунального майна), що виникають між об'єктом приватизації і державним органом приватизації. В такому випадку відносини між сторонами не є відносинами рівноправних суб'єктів і мають ознаки публічно-правових.
Пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону України №2269-VIII визначено, що приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.
Відповідно до статті 10 Закону України №2269-VIII порядок приватизації державного і комунального майна передбачає: формування та затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об'єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об'єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об'єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об'єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об'єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі - продажу в разі приватизації об'єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.
Приватизація об'єктів державної та комунальної власності, переданих в оренду регламентовано положеннями статті 18 Закону України №2269-VIII.
Згідно із частиною 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №280/97-ВР) від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 статті 60 Закону України №280/97-ВР передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Указане в сукупності свідчить про те, що орган місцевого самоврядування, приймаючи рішення про приватизацію майна діє не як суб'єкт владних повноважень, а як власник майна, котрим він, відповідно до Закону, має повноваження розпоряджатися.
Викладене дає підстави для висновку, що оскільки вимоги позивача стосуються приватизації комунального майна, то цей спір не є публічно-правовим, а відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 20 ГПК України має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства, оскільки будь-яких владних управлінських функцій у відношенні позивача відповідач не здійснював та приймаючи оскаржуване рішення діяв виключно як орган, що уповноважений управляти комунальним майном.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18/ березня 2020 року у справі №813/2616/18 та постанові Верховного Суку від 07 квітня 2021 року у справі № 160/359/20.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно частини 2 цієї правової норми про закриття провадження у справ суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.
Частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Судом установлено, що при зверненні до суду з цим позов згідно платіжної інструкції № 35 від 16 листопада 2025 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Ураховуючи, що суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, наявні підстави для повернення судового збору.
Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256, 292-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Клопотання Житомирської міської ради про закриття провадження у справі задовольнити.
Закрити провадження у справі № 240/26368/25 за позовом Приватного підприємства «Компанія Базіс» до Житомирської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Повернути Приватному підприємству «Компанія Базіс» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3028,00 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції № 35 від 16 листопада 2025 року
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дати її постановлення.
Суддя Т.О. Окис