05 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/25829/24
категорія 106000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо належного розгляду заяви від 06.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 06.11.2024 по суті та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Вказує, що 06.11.2024 дана заява була прийнята, але не розглянута, жодної відповіді не отримано.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від ІНФОРМАЦІЯ_4 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просив відмовити в задоволенні даного позову. В обґрунтування відзиву зазначає, що позивач звернувся до відповідача з заявою про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та надав підтвердні документи на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з тим, що на його утриманні перебуває батько ОСОБА_2 , якому встановлено 1 групу інвалідності безстроково. На вказану поштову адресу в заяві відповідачем направлено позивачу простим поштовим відправленням повідомлення від 17.10.2024 за №6525, згідно з яким ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянуто заяву позивача та протоколом від 17.10.2024 року за №23 ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з мотивів відсутності підтвердження неможливості інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати своїх батьків з інвалідністю І та ІІ групи. Оскільки, відповідачем за допомогою отримання інформації з Державного реєстру актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було встановлено, що у батька позивача ОСОБА_2 є дружина ОСОБА_3 , яка не є військовозобов'язаною. Тобто, на думку представника відповідача, заява ОСОБА_1 розглянута належним чином.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 особисто подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву від 06.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з нотаріально завіреними копіями необхідних документів, однак відповіді не отримав. Копія зазначеної заяви, яка надана позивачем в додатках до позовної заяви, містить у лівій стороні кутовий штам печатки із зазначенням дати отримання 06.11.2024 та вхідний №35008.
Однак, як наголошує позивач станом на момент подачі позовної заяви рішення про розгляд його заяви про відстрочку від призову на військову службу не було отримано.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, що неодноразово продовжувався та діє на момент розгляду цієї справи.
Законом України №3543-XII від 21.10.1993 року "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 року (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
У подальшому Кабінет Міністрів України прийняв постанову №560 від 16.05.2024, яка набрала чинності 18.05.2024 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" (далі - Порядок №560).
Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Пунктом 57 Порядку №560 регламентовано, що для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) .
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації (п.58 Порядку №560).
Пунктом 60 Порядку №560 регламентовано, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Суд звертає увагу, що Порядком №560 також не передбачено обов'язку особистого відвідування територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд встановив, що позивачем дотримано процедуру особистого подання документів, з метою реалізації його права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
З аналізу наведених вище норм слідує, що як на час звернення позивача до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, так і на час розгляду судом даної адміністративної справи, обов'язок прийняття рішення про відстрочку від призову покладено на районний ТЦК.
З урахуванням зазначеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен був за наслідками розгляду цієї заяви прийняти конкретне рішення: або про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову у задоволенні цієї заяви.
Суд зазначає, що представником відповідача до відзиву на адміністративний позов долучено копію протоколу №54 засідання комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 03.12.2024 відповідно до якого прийнято рішення про те, що ОСОБА_1 відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Також, до матеріалів позовної заяви представником ІНФОРМАЦІЯ_4 долучено копію повідомлення 09.12.2024 №18122, зі змісту якого встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що за результатами розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ухвалено рішення про відмову у надані йому відстрочки у зв'язку із наявністю інших осіб, які не є військовозобов'язаними.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що про прийняте рішення позивача повідомлено засобами телефонного зв'язку, що самим позивачем не заперечується.
Тобто, з огляду на викладене, заява позивача про надання відстрочки від призову на військову службу відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" була розглянута відповідачем, а тому, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо належного розгляду заяви від 06.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Як наслідок, відсутні й підстави для задоволення вимоги в частині, що стосуються зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06.11.2024 та прийняти відповідне рішення, адже судом встановлено, що відповідачем за результатом розгляду вказаної заяви позивача все ж прийнято рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295КАС України, -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович
05.12.25