Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 грудня 2025 року Справа№200/7436/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 05.09.2025№057150014296;
зобов'язати призначити з 29.08.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 із зарахуванням до загального (страхового) стажу період навчання з 01.09.1991 по 28.06.1992 в ПТУ №3 м. Маріуполя Донецької області, а також до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи в ПРАТ «МК «Азовсталь» з 29.06.1992 по 31.12.1998; з 15.06.2020 по 30.06.2020.
Позивач зазначила, що рішення відповідача, яким їй відмовлено в призначенні пенсії з підстав недосягнення віку є протиправним. Згідно з позовом під час вирішення питання про призначення пенсії відповідач мав застосовувати положення Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, відповідно до яких вік призначення пенсії на пільгових умовах (Список № 2) становить 50 років, а не положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
Крім цього, позивач зауважила на протиправності неврахування до пільгового стажу періоду її роботи через відсутність можливості проведення перевірки та періоду навчання у закладі професійної освіти через відсутність оригіналу диплому, наполягала на достатності доданих нею документів до заяви про призначення пенсії для їх врахування.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, у відзиві на позов зауважив на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та відсутності підстав для їх задоволення. За змістом відзиву право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону, мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з наведеним у відзиві Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, що виникло до 11.10.2017. Оскільки позивач станом на 11.10.2017 не досягла 50-річного віку (дату набуття чинності змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), відповідно, умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі п.«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Крім цього, у наданому відзиві відповідач зауважив, що після призначення пенсії її виплата буде здійснюватися теруправлінням пенсійного фонду за місцем обліку позивача - Головним управлінням пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.10.2025 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
29.08.2025 позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась через портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Заяву зареєстровано 29.08.2025 за №15265.
До заяви про призначення пенсії були надані скан-копії таких документів: виписка з Реєстру документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 10.06.2025№257423, витяг з наказу від 07.06.1994 №118 «Про затвердження результатів атестації робочих місць», витяг з наказу від 02.12.1999 №366 «Про затвердження результатів атестації робочих місць», витяг з наказу від 28.09.2001 №315тр «Про затвердження результатів атестації робочих місць», витяг з наказу від 18.09.2006 №300 «Про затвердження результатів атестації робочих місць»; витяг з наказу від 21.12.2010 №351 «Про затвердження результатів атестації робочих місць», витяг з наказу від 21.12.2015 №593 «Про затвердження результатів атестації робочих місць»; витяг з наказу від 30.09.2020 №407«Про затвердження результатів атестації робочих місць», витяг з наказу від 15.06.2022 №141 «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками ПРАТ «МК «Азовсталь», відповідь від 06.06.2025№37 з ДНЗ «Маріупольський центр професійно-технічної освіти» на адвокатський запит від 06.06.2025 №94, довідка від 09.06.2025 №03.03.01-379/к, довідка від 09.06.2025 №146 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, історія офіційних змін назви закладу освіти (установи), скрін з екрану з Реєстру суб'єктів освітньої діяльності, копія трудової книжки від 26.06.1992 НОМЕР_1 , копія наказу від 01.01.2025 №01 «Про делегування повноважень», копія наказу №101 від 01.03.2022«Про введення в дію печаток та штампів ПРАТ «МК «Азовсталь», копія наказу від 23.11.2022 №195 «Про внесення змін у наказ від 01.03.2022 №101», паспорт громадянина України №003623121 від 17.07.2019, повідомлення про неотримання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, довідка про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру від 23.08.2019 №271050-2019, довідка про наявність рахунку від 31.07.2025, копія рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03.03.2011 №2-972/11, картка платника податків від 15.06.2015 №583-15-02231
Заяву позивача про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області, що є відповідачем у справі.
Рішенням від 05.09.2025 № 057150014296 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку з недосягненням пенсійного віку (55 років). Згідно з рішенням пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закону №1058) (Список №2), становить 55 років. Вік заявника на час звернення - 51 рік 4 місяці 19 днів.
Згідно з рішенням страховий стаж позивача становить 29 років 10 місяць 3 дні, стаж за списком №2 - 23 роки 1 місяць 14 днів.
В рішенні зазначено, що до страхового стажу не враховані періоди роботи згідно з трудовою книжки серії НОМЕР_2 від 26.06.1992, оскільки до заяви долучено сканкопію копії титульної сторінки трудової книжки, а відповідно до п. 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22- 1, (зі змінами) до заяви, поданої в електронній формі, додаються скановані копії оригіналів документів. Страховий стаж зарахований згідно з уточнюючою довідкою та індивідуальних відомостей про застраховану особу.
До пільгового стажу не зараховано період роботи згідно з уточнюючою довідкою від 09.06.2025 №89/12 з 29.06.1992 по 15.06.2022 через неможливість проведення зустрічної перевірки пільгового стажу, оскільки підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території. Разом з тим, до пільгового стажу зараховано періоди на підставі інформації про спеціальний/пільговий стаж в індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Згідно розрахунку стажу форми РС-право до загального стажу не зараховано період навчання з 01.09.1991 по 28.06.1992 в ПТУ №3 м. Маріуполя Донецької області; до пільгового стажу за Списком №2 періоди: з 29.06.1992 по 31.12.1998 та з 15.06.2020 по 30.06.2020.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ(далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі Закон №1058-IV).
За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції чинній до 01.01.2018, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: серед іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з пунктом “б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом “б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років та збільшено тривалість страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 20 років до 25 років.
03.10.2017 Верховною Радою України ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, пункт 2 частини другої статті 114 якого визначає: “ працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Разом з цим, Законом №2148-VIII, викладено у новій редакції пункт 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, згідно з яким "пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону".
Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Рішенням Конституційного суду № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення), наведені положення Закону № 1788-ХІІ втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення).
Конституційний Суд України в рішенні у справі 1-р/2020 зазначив, що зміни, внесені до ст. 13 Закону № 1788 Законом № 213-VIII вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020 № 1-р/2020 встановлений порядок виконання цього Рішення шляхом застосування положень Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 (набрання чинності Законом № 213-VIII) на посадах, визначених у вказаних нормах.
Періоди, з яких складається страховий стаж визначені у ст. 24 Закон № 1058.
Так, відповідно до ч. 1-2 цієї статті страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До впровадження системи персоніфікованого обліку порядок призначення пенсії та обчислення стажу визначався Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі за текстом Закон № 1788)
Згідно з ч. 1ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Пунктом «д» ч. 3 цієї статті визначено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою КМУ від 12.08.1993 № 637. Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01.01.2004.
Відповідно до п. 3 Постанови №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Рішенням відповідача від 05.09.2025 відмовлено позивачу у призначенні пенсії через недосягнення нею віку 55 років згідно з п. 2 частини другої ст. 114 Закону України № 1058, що відповідно до вимог статті 114 Закону №1058-IV унеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Під час надання оцінки відмови в призначенні пенсії з підстав недосягнення позивачем віку 55 років суд виходить із такого.
З 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020" у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII".
Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІу редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Відносно позивача правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який становить 50 років за пунктом «б» частини першої статті13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІ І у редакції Закону №2148-VIII.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20, яке підтримане постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021, посилаючись на правову позицію Великої палати Верховного суду в постанові у справі 520/15025/16 а, зазначив, що під час вирішення справи з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на підставах, що визначені одночасно положеннями п. 2 частини другої ст. 114 Закону № 1058 та п. «б ст. 13 закону № 1788, застосував до спірних правовідносин у справі положення п. «б» ст. 13 Закону № 1788, як такі що містять більш сприятливі умови призначення пенсії особі.
В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України»).
Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в такому випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону № 1058-ІV.
В рішенні у зразковій справі судом визначені обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
а) позивач - особа, яка звернулась до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 23.01.2020 з підстав, визначених статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення»;
на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років;
набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення»;
б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.
При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки обставини справи № 200/7436/25 в частині вимог, що стосуються призначення пенсії за віком на пільгових умовах після досягнення 50 років відповідають визначеним у зразковій справі обставинам, суд визначає як безпідставні доводи відповідача про недосягнення позивачем віку призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії з підстав недосягнення нею віку призначення пенсії протиправним. Згідно з оскаржуваним рішенням під час розгляду заяви позивача від 29.08.2025 відповідачем встановлено наявність в позивача страхового та пільгового стажу тривалістю, що є достатньою для призначення пенсії на пільгових умовах.
Щодо вимог позивача про врахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1991 по 28.06.1992, врахування до пільгового стажу періодів роботи з 29.06.1992 по 31.12.1998 та з 15.06.2020 по 30.06.2020 суд виходить із нижчевикладеного.
Як зазначено позивачем у позові та не є спірною обставиною між сторонами,оригінал трудової книжки НОМЕР_1 від 26.06.1992 був втрачений у м. Маріуполі Донецької області у лютому 2022 року, оскільки перебував у відділі кадрів ПРАТ «МК «Азовсталь», оригінал диплома про навчання НОМЕР_3 від 26.06.1992 також втрачений через бойові дії у лютому 2022 року.
Відповідно до положень Прядку № 637 у випадку відсутності трудової книжки, або відсутності в ній необхідних записів про стаж такий стаж може бути встановлений на підставі інших документів.
Відповідно до матеріалів справи до заяви про призначення пенсії на підтвердження навчання додані копія трудової книжки серії НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_2 , в якій зазначено про навчання в період з 01.09.1991 по 02.07.1992 в ПТУ № 3 м. Маріуполя Донецької області, у графі 4 запису зазначено, що запис про навчання внесений згідно з дипломом серії НОМЕР_3 від 26.06.1992.
Згідно з наданою позивачем випискою з Реєстру документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 257423 у реєстрі документів про освіту відсутні відомості про документ, достовірність якого перевірялася за такими даними: реєстраційний номер В 628045 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з листом ДНЗ «Маріупольський центр професійно-технічної освіти» від 06.06.2025 № 37 підтвердити навчання ОСОБА_1 у ПТУ № 3 м. Маріуполя в період з 01.09.1991 по 02.07.1993 немає можливості через непроведення евакуації архіві закладу з м. Маріуполь у 2022 році.
Згідно зі ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами (п.1 частини 2 цієї статті).
При цьому, відповідно до ч. 2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування
Згідно зі ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Оцінивши надані позивачем документи суд вважає їх недостатніми для підтвердження факту її навчання у ПТУ № 3 м. Маріуполя в період з 01.09.1991 по 28.06.1992, оскільки трудова книжка із записом про навчання не засвідчена належним чином, решта наданих позивачем доказів, як то виписка з Реєстру документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 257423 та лист ДНЗ «Маріупольський центр професійно-технічної освіти» від 06.06.2025 № 37 свідчать про неможливість підтвердити таке навчання через відсутність відповідних записів та втрату документів. Втрата документів за об'єктивних обставин, що не залежали від особи не може підтвердити наявність чи відсутність певних обставин. Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту її навчання, що свідчить про відсутність підстав для врахування періоду з 01.09.1991 по 28.06.1992 до страхового стажу.
При вирішенні питання про врахування до пільгового стажу періодів роботи з 29.06.1992 по 31.12.1998 та з 15.06.2020 по 30.06.2020 на підставі наданої позивачем довідки суд виходить із такого. Порядком № 637 встановлено можливість підтвердження пільгового стажу уточнюючою довідкою підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до матеріалів справи позивачем до заяви про призначення пенсії долучено довідку ПРАТ «МК Азовсталь» від 09.06.2025 № 146 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній. В оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено номером довідки 89/12, втім у наданих позивачем та відповідачем документах наявна довідка від 09.06.2025 № 146. Згідно з цією довідкою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в працювала повний робочий день у ПрАТ «МК «Азовсталь» за період з 29.06.1992 по 15.06.2022 виконувала роботи у цеху конвертерному (виробництво сталі) за професією, посадою машиніст кранів металургійного виробництва, що передбачена Списком № 2 розділ ІІІ підрозділ 2а код КП позиція 2040200а-13792, затвердженого постановою КМ СРСР від 26.01.1991 № 10, Списком № 2 а код КП позиція 3.2а, затвердженому постановою КМУ від 16.01.2003 № 36, Списком № 2 розділ ІІІ підрозділ 2, затвердженому постановою КМУ від 24.06.2016 № 461.
Зазначена довідка є належним доказом зайнятості позивача в періоди з 29.06.1992 по 31.12.1998 та з 15.06.2020 по 30.06.2020 за професією та на посадах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Стосовно доводів відповідача про неможливість врахувати цю довіку через відсутність можливості провести її перевірку суд виходить із того, що особа не може бути позбавлена свого права на отримання пенсії у належному розмірі через нездійснення відповідачем перевірки достовірності зазначених у них відомостей. Проведення перевірки достовірності виданих документів здійснюється пенсійним органом, втім сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
У постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд зазначив, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 23.12.2020 у справі №520/7125/17 посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
Вказана позиція також підтримана Верховним Судом у постановах від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03.06.2021 у справі №127/8001/17.
Тобто, нездійснення відповідачем перевірки обґрунтованості видачі документів підприємствами, установами та організаціями не може бути підставою для неврахування зазначених документів при призначенні та виплаті пенсії. Виключно встановлення факту подання недостовірних відомостей, а не виникнення сумнівів і проведення перевірки, є підставою для неврахування поданих особою документів.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, відповідачем протиправно не враховано під час обчислення пільгового стажу роботи періоди її роботи у ПрАТ «МК Азовсталь» з 29.06.1992 по 31.12.1998 та з 15.06.2020 по 30.06.2020.
Враховуючи підтвердження наявними в матеріалах справи документами допущення відповідачем порушень під час обчислення пільгового стажу, що призвели до неправильного визначення тривалості стажу позивача, та висновки суду про необґрунтованість відмови відповідача у призначенні пенсії з підстав недосягнення пенсійного віку, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 05.09.2025 №057150014296 та зобов'язання призначити з 29.08.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи в ПРАТ «МК «Азовсталь» з 29.06.1992 по 31.12.1998; з 15.06.2020 по 30.06.2020 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вимоги про врахування до стажу роботи періоду з 01.09.1991 по 28.06.1992 не підлягають задоволенню через висновок суду про ненадання позивачем належних та допустимих доказів навчання у ПТУ № 3 м. Маріуполя у розумінні положень КАС України.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з наявними в матеріалах справи документами судові витрати складаються з витрат на сплату судового збору розміром 968,96 грн за квитанцією від 25.09.2025 № Х822-3Р11-951В-57В3, які із врахуванням виникнення спору через неправомірні дії відповідача підлягають стягненню з нього на корить позивача в повному обсязі.
На підставі викладеного, положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду в Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії від 05.09.2025 № 057150014296.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду в Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 29.08.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів: з 29.06.1992 по 31.12.1998 та з 15.06.2020 по 30.06.2020.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області суму сплаченого судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 (позивач) - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ,
Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (відповідач) - юридична адреса: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, ЄДРПОУ 13322403.
Суддя А.С. Михайлик