05 грудня 2025 р.Справа № 160/34478/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійник В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльностіта зобов'язання вчинити певні дії, -
03 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області щодо несвоєчасного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року, ухваленого у адміністративній справі №260/3089/24 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) середнього заробітку на користь ОСОБА_1 ;
стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в сумі невиплаченого залишку 18 059,40 грн.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене, суд зазначає, що до адміністративного суду особа звертається з позовною заявою з урахуванням вимог встановлених статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом з матеріалів позовної заяви вбачається, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року в справі №260/3089/24 Закарпатським окружним адміністративним судом 28.05.2025 року видано виконавчий лист про:
"Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.03.2024 року по 16.05.2024 року в сумі 43563,18 грн., з утриманням із вказаної суми податку з доходів та інших обов'язкових платежів".
04.06.2025 року представник ОСОБА_1 звернулася до Державної казначейської служби України у Тернівському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою, в якій просив виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року в справі №260/3089/24 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 середнього заробітку та витрат на професійну правничу допомогу.
Листом Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області №04-11-10/12093 від 12.09.2025 року представника позивача повідомлено, що заяву щодо стягнення коштів за виконавчим листом Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 по справі №9260/3089/24 розглянуто, виконавчий лист Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 по справі №9260/3089/24 прийнятий органом Казначейства до виконання.
На сьогоднішній день у боржника недостатньо коштів необхідних для здійснення безспірного списання.
Заборгованість щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 43563,18 грн. (18059,40 грн. невиплачений залишок) на користь ОСОБА_1 підлягає виконанню у другу чергу.
У разі, якщо на час настання черговості виконання виконавчого листа по справі №9260/3089/24 за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040, заборгованість не буде сплачена за рахунок бюджетних асигнувань боржника, Державна казначейська служба України (Казначейство) здійснить виконання судового рішення.
19.11.2025 року представником ОСОБА_1 був направлений до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області адвокатський запит про необхідність здійснити виплату невиплаченого залишку у розмірі 18059,40 грн.
Листом Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області №04-13-06/16106 від 25.11.2025 року представника позивача повідомлено, що з урахуванням того, що протягом двох місяців боржником не встановлено бюджетних асигнувань для погашення заборгованості за виконавчим листом Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 по справі №260/3089/24, відповідно до пункту 33 Порядку, Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконавчий документ листом Управління Державної казначейської служби України у Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.09.2025 року №02-24-08/778 передано до Головного управління для взяття на облік та поставлення у чергу за бюджетною програмою КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою".
Отже, заборгованість щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 43563,18 грн. (18059,40 грн. невиплачений залишок) на користь ОСОБА_1 підлягає виконанню у другу чергу.
Оскільки рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року не виконано, представник позивача звернувся через систему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно приписів частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно приписів частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення публічно-приватного партнерства;
15) спорах щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері проведення конкурентних процедур з відбору приватного партнера, концесіонера;
15-1) спорах щодо оскарження законності укладення договору публічно-приватного партнерства, концесійного договору, законності змін, внесених до договору публічно-приватного партнерства, концесійного договору;
16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Водночас, розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд який його ухвалив. Способи судового контролю за виконанням судового рішення встановлені нормами статей 382 - 383 КАС України.
Статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідальних за виконання рішення, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, який стягується на користь Державного бюджету України за невиконання або неналежне виконання рішення, на суму штрафу, який було накладено за ці самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.
Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.
Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм свідчить, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає такі види судового контролю за виконанням судового рішення:
- зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України),
- визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України),
- оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, вчинених при примусовому виконанні рішення суду (стаття 287 КАС України).
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання, неналежного виконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України.
Суд звертає увагу, що невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частин 2-4 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви.
Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що невиконання судового рішення, а саме рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року в справі №260/3089/24, яке набрало законної сили, не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 19, 170, 241, 248, 287, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/34478/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник