05 грудня 2025 рокуСправа №160/23777/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
19.08.2025 року за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті з вимогами:
- скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №007746 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорт.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 06.08.2025 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в.о. начальником відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийнято постанову № 007746 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00грн. за порушення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №ОАР 007055 від 10.07.2025 року. Позивач зазначає, що акт перевірки не наводить жодних обґрунтувань, доказів, аргументів та підстав, що підтверджують висновки правопорушення. Також вказує, що в постанові про застосування адміністративно - господарського штрафу №007746 взагалі не зазначені фактичні обставини адміністративного правопорушення, за відсутності яких саме документів була винесена оскаржувана постанова, що порушує принцип належного урядування. Наведені підстави, на думку позивача, є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 р. позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачу запропоновано усунути недоліки позову протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху, а саме: сплатити судовий збір за подання позову та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн., або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 р. отримано представником позивача за допомогою підсистеми «Електронний суд», про що свідчить довідка наявна у матеріалах справи.
28.08.25 р. до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
18.09.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив проти позову. Відповідач заперечує позовні вимоги в повному обсязі, в обґрунтування своїх заперечень вказує, що під час перевірки виявлено порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг. У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1.
Статтею 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів.
Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 06.08.2025 № 007746.
На виконання вимог п. 17 Порядку № 1567 Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області направив на офіційну електронну адресу (чинність якої підтверджується позивачем у позовній заяві), яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивачу повідомлення про розгляд справи разом з копією акту. Таким чином, відповідачем вжито усіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки здійснено повідомлення у спосіб, визначений Порядком № 1567. Отже, позивач, мав можливість бути присутнім на розгляді справи, але не скористався цим право, як і правом на надання пояснень, заперечень щодо змісту Акту.
З огляду на вищевикладене вважають прийняту постанову правомірною та просять відмовити в задоволенні адміністративного позову.
24.09.2025 року ФОП ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав відповідь на відзив проти позову, в якій позивач зауважує на безпідставності заперечень відповідача з огляду на наступне. У відзиві на позовну заяву відповідачем підтверджено, що автомобільний перевізник був встановлений на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб. Однак, в Єдиному комплексі інформаційних систем Укратрансбезпеки відсутні відомості про транспортний засіб - Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заявлений та такий, що використовувався для провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 або іншими ліцензіатами. ФОП ОСОБА_1 тимчасово передав транспортний засіб за договором прокату транспортного засобу - Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 своєму знайомому ОСОБА_2 , з якою метою ОСОБА_2 використовував даний транспортний засіб ОСОБА_1 невідомо. Позивач звертає увагу, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу, а не власник/користувач транспортного засобу. Надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися). З огляду на викладене вважає оскаржувану постанову протиправною та наполягає на задоволенні позовних вимог.
29.09.2025 року Державною службою України з безпеки на транспорті подано відповідь на відзив проти позову. Так, відповідач зауважує, що під час проведення рейдової перевірки та розгляду справи було з'ясовано, що транспортний засіб, яким здійснювались перевезення пасажирів, належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та зафіксовано у Акті проведення перевірки. Крім того, під час проведення перевірки водієм було надано копію Витягу Державної служби України з безпеки на транспорті з ліцензійної справи перевізника ОСОБА_1 . Під час проведення перевірки водієм було надано Витяг з реєстру платників єдиного податку щодо суб'єкта господарювання ОСОБА_1 та під час розгляду справи у Відділі було з'ясовано, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований в системі «Шлях» та має чинну ліцензію на внутрішні чи міжнародні перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом. Також наголошують, що вказані обставини підтверджуються відеоматеріалами перевірки.
Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
10.07.2025 року на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 04 липня 2025 року № 000216 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом, що належить автомобільному перевізнику ОСОБА_1 .
Під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив дотримання вимог цього Закону та інших законодавчих актів України у сфері вантажні перевезення, а саме: відсутній договір із замовником транспортних послуг, документ, що посвідчує оплату транспортних послуг, чим порушено вимоги ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
До перевірки також було надано Витяг Державної служби України з безпеки на транспорті ( Укртрансбезпека) про видачу ліцензії №127 від 08.02.2018р. ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) на перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним, залізничним, морським та річковим транспортом, міжнародних перевезень пасажирівта вантажів автомобільним транспортом, дозволений вид робіт - внутрішні перевезення пасажирів автобусами.
Також до перевірки було надано Витяг з реєстру платників єдиного податку №1804173400056 щодо ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 )
Про виявлені в ході перевірки порушення Відділом державного нагляду/контролю Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області складено Акт №007055 від 10.07.2025р. «Проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом». В акті перевірки зазначено, що водій ОСОБА_3 ознайомлений, від підпису відмовився.
22.07.2025 року Відділом державного нагляду ( контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті надіслано ОСОБА_1 на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт №64567/25/24-25, якими повідомлено про розгляд справи щодо виявлених порушень.
Внаслідок виявленого порушення в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 007746 від 06.08.2025 року, що передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», якими на позивача накладено штраф у розмірі 17 000,00грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою про накладення адміністративно - господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Оцінивши доводи, що викладені у позовній заяві, відзиві на позов, надані до матеріалів справи докази, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України "Про автомобільний транспорт" (Закон №2344-III), Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 №385, про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (Інструкція №385), "Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів", затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340).
Відповідно до абз.20 ст.1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Частиною 7 ст.6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Згідно з частинами 14, 17 ст.6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
В силу ст. 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Згідно з абзацом 3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт при перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити про те, що до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених ст.48 Закону №2344-III віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.
Відповідно до приписів статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до статті 34 Закону № 2344 автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт; рейс - рух транспортного засобу від початкового до кінцевого пункту маршруту; оборотний рейс - рух автобуса від початкової до кінцевої зупинки маршруту і у зворотному напрямку до початкової зупинки; автобусний маршрут - шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки (висадки) пасажирів; автобусний маршрут нерегулярних перевезень - автобусний маршрут, на якому здійснюють нерегулярні пасажирські перевезення; рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з ч. 5 ст. 35 Закону № 2344-III перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.
Відповідно до абзацу третього ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 4 ст. 60 Закону № 2344-III передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративно-господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо.
Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Так, матеріалами адміністративної справи встановлено, що 10.07.2025 року на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 04 липня 2025 року № 000216 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом, що належить автомобільному перевізнику ОСОБА_1 .
Під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив дотримання вимог цього Закону та інших законодавчих актів України у сфері вантажні перевезення, а саме: відсутній договір із замовником транспортних послуг, документ, що посвідчує оплату транспортних послуг, чим порушено вимоги ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Суд зазначає, що позивач не спростовує необхідність пред'явлення під час контролю на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху наступних документів: договір із замовником транспортних послуг; квитанція або інший документ, що засвідчує оплату цих послуг.
Також у позовній заяві та у відповіді на відзив позивач не спростовує не пред'явлення вказаних документів під час контролю на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.
При цьому у позовній заяві та відповіді на відзив позивач посилається, що не є належним суб'єктом гоподарювання в даних правовідносинах, оскільки 01 липня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір б/н прокату транспортного засобу, згідно з яким наймодавець передає наймачеві, а наймач приймає в строкове платне користування транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Щодо процедури реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень з притягнення суб'єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III, у разі ненадання всіх документів, визначених статтею 48 указаного Закону, які можуть підтвердити статус такого суб'єкта, зокрема документів, які встановлюють право використання транспортного засобу на законних підставах, варто вказати на таке.
Як уже зазначалось, статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
При цьому, у статті 1 Закону № 2344-III наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Верховний Суд, аналізуючи наведені положення законодавства у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
У постанові від 22 лютого 2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб'єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22.
Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 620/18215/21).
При цьому, на підставі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
У постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.
Отже, Верховний Суд констатує, що положення статті 60 Закону № 2344-III застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії.
10.07.2025 року на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 04 липня 2025 року № 000216 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом, що належить автомобільному перевізнику ОСОБА_1 .
До перевірки водієм ОСОБА_3 також було надано Витяг Державної служби України з безпеки на транспорті ( Укртрансбезпека) про видачу ліцензії №127 від 08.02.2018р. ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) на перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним, залізничним, морським та річковим транспортом, міжнародних перевезень пасажирівта вантажів автомобільним транспортом, дозволений вид робіт - внутрішні перевезення пасажирів автобусами.
Також до перевірки водієм було надано Витяг з реєстру платників єдиного податку №1804173400056 щодо ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ).
Про виявлені в ході перевірки порушення Відділом державного нагляду/контролю Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області складено Акт №007055 від 10.07.2025р. «Проведення рейдевої перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом». В акті перевірки зазначено, що водій ОСОБА_3 ознайомлений, від підпису відмовився.
22.07.2025 року Відділом державного нагляду ( контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті надіслано ОСОБА_1 на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт №64567/25/24-25, якими повідомлено про розгляд справи щодо виявлених порушень.
Відтак, суд констатує, що при проведенні рейдової перевірки водієм транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 було надано відомості щодо суб'єкта господарювання ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ), зокрема витяг Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про видачу ліцензії №127 від 08.02.2018р. та Витяг з реєстру платників єдиного податку №1804173400056.
Таким чином суд погоджується з твердженнями відповідача, що відповідального суб'єкта господарювання ними було встановлено не тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, а на підставі сукупності документів, свідчення водія та наявної в системі «Шлях» інформації.
Окрім наведеного, суд зауважує, що позивач також не скористався своїм правом на надання пояснень під час розгляду справи Відділом державного нагляду ( контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті для спростування висновків рейдової перевірки.
Зважаючи на викладене суд відхиляє доводи позивача щодо встановлення відповідачем неналжного суб'єкта господарювання під час проведення рейдової перевірки та зауважує, що виявлені в ході проведення перевірки порушення також не спростовуються позивачем.
З урахуванням наведеного, судом не було встановлено протиправність прийняття постанови від 06.08.2025 №007746, а отже відсутні підстави для її скасування.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом" "
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.88, "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.98, "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006, "Шабельник проти України" від 19.02.2009, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій".
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи викладене, суд не вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 242-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук