05 грудня 2025 рокуСправа №160/23762/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
19.08.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.05.2024 року № 0013910-1308-0436 про опис майна у податкову заставу платника податків ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є власницею земельної ділянки площею 9,47 гектарів згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 058897, виданого на підставі розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації № 216-р-04 від 19.04.2004 року і особисто користується даною земельною ділянкою. Через введення на території України воєнного стану позивач не користувалась вказаною земельною ділянкою та не отримувала дохід. Але 06.08.2025 року рекомендованим листом № 0601177298887 позивачка отримала акт опису майна № 2211710904/531 від 28.07.2025 року згідно якого податковий керуючий Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на підставі рішення уповноваженої особи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.05.2024 року № 0013910-1308-0436 про опис майна у податкову заставу платника податків ОСОБА_1 , провела опис будь-якого рухомого майна платника податків, яке перебуває у його власності у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також інше майно, на яке платник податків набуде право власності. Сума податкового боргу станом на 28.07.2025 року згідно даних ІТС “Податковий блок» складає 23260,86 грн. Так, відповідно до п.п.14.1.155 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений ПКУ. Податкова застава виникає на підставах, встановлених ПКУ. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному ПКУ, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави. Податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг. Однак, податковий борг у позивача відсутній, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу.
19.08.2025 року ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення строку подання адміністративного позову. В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначає, що останній день оскарження рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області припадав на вихідний день та позов подано у перший робочий день за ним. З огляду на викладене просить прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження у адміністративній справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23762/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
29.08.2025 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшов письмовий відзив проти позову, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі з огляду на наступне. Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПКУ у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (ст. 58 ПКУ). Підпунктом 59.5 статті 59 ПКУ передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до ст. 88, 89 ПКУ, з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, яку контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати у відповідному державному реєстрі. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5 ст. 89 ПКУ, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. За даними інформаційно-комунікаційної системи органів ДПС у позивачки з 02.08.2022 виник податковий борг, який станом на 29.08.2025 не переривався. Відповідно до ст. 59 ПКУ, у зв'язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, податковим органом по позивачу в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу від 08.05.2024 № 0013910-1308-0436; відповідно до ст.89 ПКУ винесено рішення від 08.05.2024 № 0013910-1308-0436 про опис майна у податкову заставу. Податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу направлено на адресу боржника ( АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв'язку відповідно до вимог ст. 42, ст. 45 ПКУ. Кореспонденцію вручено 22.06.2024. З огляду на вищевикладене вважає прийняте рішення про опис майна у податкову заставу обґрунтованим та просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.
02.12.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доданих до відзиву доказів.
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 9,47 гектарів згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 058897, виданого на підставі розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації № 216-р-04 від 19.04.2004 року і особисто користується даною земельною ділянкою.
Станом на 22.08.2025 за даними інформаційно-комунікаційної системи органів ДПС по ОСОБА_2 обліковується податковий борг у загальній сумі 23 260,86 грн, у т.ч.:
-податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, (ККДБ 11010500) - 1080,00 грн., нарахований платником самостійно за податковою декларацією про майновий стан і доходи №1858 від 18.04.2022 терміном сплати 01.08.2022;
-військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, (ККДБ 11011001) - 90,00 грн., нарахований платником самостійно за податковою декларацією про майновий стан і доходи №1858 від 18.04.2022 терміном сплати 01.08.2022;
-податок на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами, (ККДБ 11011300) - 18907,42 грн. Нараховий за податковими повідомленнями - рішеннями №670796-24/04-24 від 28.07.2023 терміном сплати 12.02.2024, №1528236-24/04-24 від 20.06.2024 терміном сплати 24.11.2024;
-земельний податок з фізичних осіб (ККДБ 18010700) - 3183,44 гривень, нараховний згідно податкового повідомлення - рішення форми «Ф» №3041604-2415-0410 від 05.05.2023, терміном сплати 29.08.2023, податкового повідомлення - рішення форми «Ф» №1306351-2415-0410- UA12120030000075687 від 03.05.2024 терміном сплати 27.08.2024, податкового повідомлення - рішення форми «Ф» №1306350-2415-0410- UA12120030000075687 від 03.05.2024 терміном сплати 27.08.2024, податкового повідомлення - рішення форми «Ф» №1306352-2415-0410- UA12120030000075687 від 03.05.2024 терміном сплати 27.08.2024.
Корінці податкових повідомлень - рішень отримані ОСОБА_1 , про що свідчать наявні у копіях підписи.
Доказів оскарження податкових повідомлень - рішень матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 59 ПКУ, у зв'язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, податковим органом по позивачу в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу від 08.05.2024 № 0013910-1308-0436; відповідно до ст.89 ПКУ винесено рішення від 08.05.2024 № 0013910-1308-0436 про опис майна у податкову заставу.
Податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу направлено на адресу боржника ( АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв'язку відповідно до вимог ст. 42, ст. 45 ПКУ. Кореспонденцію вручено 22.06.2024.
Керуючись нормами ПКУ, на підставі рішення від 08.05.2024 № 0013910-1308-0436 про опис майна у податкову заставу, проведено опис будь-якого майна платника податків, яке перебуває у його власності у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також іншого майна, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, про що складено акт опису від 28.07.2025 №2211710904/531.
Податкову заставу зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 29.07.2025.
Примірник акту опису від 28.07.2025 №2211710904/531, витягу № 98466809 направлено на адресу боржника ( АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв'язку відповідно до вимог ст. 42, ст. 45 ПКУ. Кореспонденцію вручено 06.08.2025.
Не погоджуючись з винесеним рішенням про опис майна у податкову заставу та вважаючи його протиправним ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду.
Так, правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України та Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Так, згідно підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Пунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
За приписами пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Відповідно до пункту 89.8 статті 89 ПК України контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Згідно приписів пункту 91.3 статті 91 вказаного Кодексу податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом.
Умови припинення податкової застави визначені статтею 93 ПК України.
Так, відповідно до пункту 93.1 вказаної статті майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: 93.1.1. отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; 93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним; 93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; 93.1.4. отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
За приписами пункту 93.2 ПК України, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно приписів частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Тобто, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Разом з тим, акт опису майна лише фіксує певний перелік майна та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Складання акту опису, по суті полягає у викладенні/відображенні на паперовому носії певної інформації, що є фактично технічним процесом створення документа та завершальною стадією виконання організаційно-технічних дій по завершенню створення документу.
Таким чином, акт опису майна не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача.
Отже, такий акт як і дії по його складенню не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі. У спірній ситуації належним способом захисту може бути визначено зобов'язання контролюючого органу виключити з державного реєстру відповідний запис щодо встановлення обтяження згідно з актом опису майна у податкову заставу.
Вказана правова відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові 20 серпня 2020 року у справі №808/2726/16 (адміністративні провадження №К/9901/4023/17, К/9901/197/18), а також і від 13.02.2020, справа №560/495/19 адміністративне провадження №К/9901/27005/19, від 16.10.2025 року у справі №2040/6197/18 але не виключно.
Переходячи до питання наявності підстав для визнання протиправними та скасування записів про податкову заставу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вказувалось судом вище, відповідно до п. 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
При цьому згідно підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Отже, передумовою прийняття як податкової вимоги, так і рішення про опис майна у податкову заставу є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки.
При цьому факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов'язку зі сплати узгодженого грошового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі №240/18522/21 (адміністративне провадження №К/990/31554/22), але не виключно.
В ході розгляду даної адміністративної справи судом було встановлено, що станом на 22.08.2025 за даними інформаційно-комунікаційної системи органів ДПС по ОСОБА_2 обліковується податковий борг у загальній сумі 23 260,86 грн, у т.ч.:
-податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, (ККДБ 11010500) - 1080,00 грн., нарахований платником самостійно за податковою декларацією про майновий стан і доходи №1858 від 18.04.2022 терміном сплати 01.08.2022;
-військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, (ККДБ 11011001) - 90,00 грн., нарахований платником самостійно за податковою декларацією про майновий стан і доходи №1858 від 18.04.2022 терміном сплати 01.08.2022;
-податок на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами, (ККДБ 11011300) - 18907,42 грн. Нараховий за податковими повідомленнями - рішеннями №670796-24/04-24 від 28.07.2023 терміном сплати 12.02.2024, №1528236-24/04-24 від 20.06.2024 терміном сплати 24.11.2024;
-земельний податок з фізичних осіб (ККДБ 18010700) - 3183,44 гривень, нараховний згідно податкового повідомлення - рішення форми «Ф» №3041604-2415-0410 від 05.05.2023, терміном сплати 29.08.2023, податкового повідомлення - рішення форми «Ф» №1306351-2415-0410- UA12120030000075687 від 03.05.2024 терміном сплати 27.08.2024, податкового повідомлення - рішення форми «Ф» №1306350-2415-0410- UA12120030000075687 від 03.05.2024 терміном сплати 27.08.2024, податкового повідомлення - рішення форми «Ф» №1306352-2415-0410- UA12120030000075687 від 03.05.2024 терміном сплати 27.08.2024.
Корінці податкових повідомлень - рішень отримані ОСОБА_1 , про що свідчать наявні у копіях підписи.
Доказів оскарження податкових повідомлень - рішень матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 59 ПКУ, у зв'язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, податковим органом по позивачу в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу від 08.05.2024 № 0013910-1308-0436; відповідно до ст.89 ПКУ винесено рішення від 08.05.2024 № 0013910-1308-0436 про опис майна у податкову заставу.
Податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу направлено на адресу боржника ( АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв'язку відповідно до вимог ст. 42, ст. 45 ПКУ. Кореспонденцію вручено 22.06.2024.
Керуючись нормами ПКУ, на підставі рішення від 08.05.2024 № 0013910-1308-0436 про опис майна у податкову заставу, проведено опис будь-якого майна платника податків, яке перебуває у його власності у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також іншого майна, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, про що складено акт опису від 28.07.2025 №2211710904/531.
Податкову заставу зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 29.07.2025.
Примірник акту опису від 28.07.2025 №2211710904/531, витягу № 98466809 направлено на адресу боржника ( АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв'язку відповідно до вимог ст. 42, ст. 45 ПКУ. Кореспонденцію вручено 06.08.2025.
В адміністративному позиву ОСОБА_1 , як підставу для скасування рішення про опис майна у податкову заставу вказує відсутність податкового боргу, однак матеріалами справи підтверджено навність непогашених податкових зобов'язань, як нарахованих самостійно платником у податкових деклараціях, так і донарахованих податковим органом.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність у ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 23 260,86 грн. ,відтак прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області рішення від 08.05.2024 року № 0013910-1308-0436 про опис майна у податкову заставу платника податків ОСОБА_1 є правомірним та повіністю відповідає встановленим нормами Податкового кодексу України вимогам.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук