05 грудня 2025 рокуСправа №160/26442/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Меламеда Вадима Борисовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
16.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 15.09.2025 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Меламеда Вадима Борисовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій представник позивача з урахуванням уточненого адміністративного позову на виконання вимог ухвали суду від 22.09.2025 року просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перебування громадянки ОСОБА_1 - представника дискримінованої групи громадян України, євреїв та не євреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю - у ситуації забороненої дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами.
Ця заборонена дискримінація полягає у застосуванні до ОСОБА_1 не передбаченого законодавством порядку поновлення/нарахування/розрахунку пенсії, із протиправним втручанням та безпідставним внесенням змін до електронної пенсійної справи позивача в режимі «макетної обробки», без використання стандартних алгоритмів розрахунку пенсії ІКІС ПФУ, у значно меншому розмірі, без автоматичних перерахунків, осучаснення й індексації, у розмірі, в порядку та у спосіб, не передбачених чинним законодавством на момент нарахування до виплати, зокрема у протоколі розрахунку №045750007568 від 12.01.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вжити позитивні дії:
1) негайно усунути виявлену дискримінацію шляхом: скасування всіх змін, внесених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до електронної пенсійної справи ОСОБА_1 в режимі «макетної обробки», як таких, що здійснені у спосіб, не передбачений чинним законодавством та відновлення попередніх значень;
- скасування результатів протиправних розрахунків пенсії, здійснених із порушенням вимог законодавства, зокрема протокол розрахунку № 045750007568 від 12.01.2024 року.
2) застосувати до ОСОБА_1 загальний, передбачений законом порядок поновлення, нарахування та розрахунку пенсії з використанням стандартних алгоритмів програмного забезпечення ІКІС ПФУ, без ручного або «макетного» втручання в електронну пенсійну справу.
3) включити ОСОБА_1 до кола осіб, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проводить індексацію, автоматичні масові перерахунки, доплати та надбавки до пенсії, відповідно до пенсійного законодавства в редакції, чинній на момент здійснення перерахунку пенсії для фактичної виплати;
4) розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема ОСОБА_1 , у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України.
5) здійснити перерахунок поточної пенсії ОСОБА_1 та виплатити починаючи з 05.02.2019 року пенсію ОСОБА_1 з врахуванням даних її заробітної плати, відповідно до довідок ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" від 25.03.2019 року №33 та довідки ПАТ "Дніпрополімермаш" від 18.03.2019 року №95, в розмірі відповідно до статей 27, 28 та частин 2, 3 статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в чинній редакції на момент виконання судового рішення та здійснити виплату нарахованої пенсії за винятком виплачених відповідачем сум пенсій за вказаний період, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
6) здійснити виплату на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок.
7) встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . В 1993 році позивач виїхала з України на постійне проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 року в адміністративній справі №160/7916/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 05.02.2019 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. З метою належного виконання вищезазначеного рішення, позивачем було відкрито банківський рахунок в АТ “Ощадбанк» та оригінал заяви про виплату пенсії разом з реквізитами рахунку 27.04.2020 року було направлено безпосередньо до відповідача. 18.09.2019 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/7916/19 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, 49094) призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 05.02.2019 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 року у справі № 160/5852/20 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №045750007568 від 10.12.2019 року про розмір поновленої пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 05.02.2019 року, та з урахуванням висновків суду. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести виплату всіх недоотриманих пенсійних виплат ОСОБА_1 на визначений нею банківський рахунок, відкритий у філії АТ "Ощадбанк", з проведенням індексації та виплатою компенсації втрати частини доходів. Так як рішення суду від 14.07.2023 року не було виконано, після неодноразових звернень, представник позивача 10.02.2024 року повторно звернувся до відповідача із заявою про добровільне виконання вказаного судового рішення, однак і дану заяву відповідач проігнорував та не виконав судове рішення. Лише 04.04.2025 року через оператора поштового зв'язку “Укрпошта», позивач отримала поштове відправлення, а саме лист від 14.03.2025 року №12418-6136/М-01/8-0400/254, яким відповідач надав копію протоколу розрахунку №045750007568 від 12.01.2024 року про призначення пенсії з 05.02.2019 року. З доданого до листа відповідача від 14.03.2025 року, копії рішення №045750007568 від 12.01.2024 року позивачу стало відомо, що на виконання рішення суду проведено перерахунок, з якого вбачається, що відповідачем при призначенні пенсії: не враховано показники заробітної плати, та не розраховано і не враховано середньомісячний заробіток позивача не дивлячись на наявність у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області даних заробітної плати позивача для розрахунку пенсії, факт якої підтверджується рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 року у справі №160/5852/20: в графі “Вид перерахунку» зазначено “Макетна обробка»; в графі “Особливості» зазначено “Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм.»; розмір пенсії з 05.02.2019 по довічно становить твердий розмір - 1497,00 грн., в розмір менше мінімальної пенсії, без врахування осучаснення, перерахунків, індексації, відповідно до статей 27, 28 та частин 2, 3 статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року № 251 та від 20.02.2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" з врахуванням надбавок та доплат та не в розмірі на момент здійсненого обрахунку 12.01.2024 року. Таким чином, пенсію позивача в 2024 році призначено та нараховано до виплати в розмірі станом на 05.02.2019 року без урахування заробітної плати позивача, без врахування надбавок та підвищень, актуальних на момент фактичного нарахування, в фіксованому розмірі, без врахування автоматичних масових перерахунків. Таким чином, позивач дізналась, що відповідач, відповідно до вказівок Пенсійного фонду, запровадив стосовно неї "Окремий порядок відновлення виплати пенсії": Пенсія в червні 2024 року була протиправно поновлена в розмірі станом на 2019 рік в твердому розмірі менше мінімальної пенсії, без врахування осучаснення, масових перерахунків, та не в розмірі на день поновлення виплати. Відповідач при обрахунку пенсії не врахував даних заробітної плати позивача відповідно до отриманих ним довідок про заробітну плату позивача. У пенсійній справі протиправно зроблена позначка в особливостях: “Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.». Пенсія протиправно не виплачена на визначений позивачем банківський рахунок наявний в матеріалах пенсійної справи. З огляду на протиправність дій відповідача, позивач 21.07.2025 направила йому листа про заборону здійснювати перерахунок її пенсії в протиправному ручному режимі “Макетна обробка» та з вимогою надати витяг з електронної пенсійної справи позивача - "Історія макетної обробки" з повною інформацією: дата і час подій, тип змінних параметрів, зміст проведених операцій, назва кожного параметра, його попереднє та нове значення. 19.08.2025 року відповідач надав відповідь, а саме лист від 19.08.2025 року №37439-28008/М-01/8-0400/257, яким відповідач підтвердив застосування ним протиправного ручного режиму “Макетна обробка» при обрахунку пенсії позивача та необґрунтовано зазначив, нібито “Виплати за рішенням суду, якими зобов'язано здійснити призначення (поновлення) пенсії і в якому не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснювати нарахування та виплату пенсії, виплата такої пенсії здійснюється до зміни умов пенсійного забезпечення особи або зміни чи скасування норм законодавства, якими керувався суд, постановляючи своє рішення. У випадках, коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія призначається (поновлюється) у розмірі, визначеному на дату призначення (поновлення). Отже, на виконання рішення суду розмір пенсії заявниці з 05.02.2019 року повинен складати 1497,00 грн.». Жодних запитуваних в заяві від 21.07.2025 року документів відповідач не надав. В результаті, пенсія була нарахована в твердому розмірі станом на 05.02.2019 року (дату призначення) замість розміру, що мав би бути нарахований на момент виплати. Таке ставлення є дискримінаційним, оскільки суперечить ст. 24 Конституції України, не має правового обґрунтування у пенсійному законодавстві, порушує принцип рівності та заборони дискримінації, закріплений у статті 14 Європейської конвенції з прав людини та статті 1 Протоколу №1 та Протоколу № 12 до Конвенції. Тому позивач вимушена звернутися до суду з цим позовом. Відповідач протиправно не врахував дані заробітної плати позивача, вказавши середньомісячний заробіток “0,0000». Наявність у відповідача даних заробітної плати позивача для розрахунку пенсії підтверджується рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 року у справі №160/5852/20: “Судом також встановлено, що за вих.№440 від 08.04.2019 року та вих.№4773 від 16.07.2019 року представником позивача надано додаткові документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, зокрема, оригінал довідки ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про її заробітну плату від 25.03.2019 року №33; оригінал довідки ПАТ "Дніпрополімермаш" про її заробітну плату від 18.03.2019 року №95. За таких обставин, призначена позивачу з 05.02.2019 року пенсія за віком підлягає розрахунку у розмірі, відповідно до ч. 2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням відомого розміру заробітної плати позивача, коефіцієнтів її заробітної плати та стажу та показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки». Однак, незважаючи на це відповідач при розрахунку пенсії у ручному режимі макетної обробки протиправно вказав середньомісячний заробіток “0,0000».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. На звернення представника позивача № ВЕБ-04001-Ф-С-25-141292 від 21.07.2025 року, що надійшло через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (вх. №28008/М-0400-25 від 21.07.2025 року), з питання пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 19.08.2025 року №37439-28008/М-01/8-0400/25 повідомило, що на виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 14.07.2023 року у справі №160/5852/20 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 05.02.2019. Виплати за рішенням суду, якими зобов'язано здійснити призначення (поновлення) пенсії і в якому не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснювати нарахування та виплату пенсії, виплата такої пенсії здійснюється до зміни умов пенсійного забезпечення особи або зміни чи скасування норм законодавства, якими керувався суд, постановляючи своє рішення. У випадках, коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія призначається (поновлюється) у розмірі, визначеному на дату призначення (поновлення). Отже, на виконання рішення суду розмір пенсії заявниці з 05.02.2019 повинен складати 1497,00 грн. Діючим програмним забезпеченням не передбачена реалізація даного виду перерахунку, тому до Пенсійного фонду України було направлено лист від 10.10.2023 № 0400-010308-5/158214 щодо надання дозволу на опрацювання пенсійної справи ОСОБА_1 . Погодившись з позицією викладеною в зазначеному листі, Пенсійним фондом України, листом від 23.12.2023 року № 2800-030201-9/73280 було надано дозвіл на опрацювання пенсійної справи ОСОБА_1 в макетному режимі. Отже, рішення суду 14.07.2023 року у справі №160/5852/20 виконано в повному обсязі відповідно до покладених зобов'язань, для перегляду розміру пенсії ОСОБА_1 , відсутні підстави. Статтею 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV визначено порядок здійснення індексації та перерахунку пенсії. Для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини. Отже, вимоги позивача щодо проведення індексації пенсії не підлягають задоволенню, оскільки питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 100%, у взаємозв'язку з розміром пенсії, що має виплачуватись позивачу, належать до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. Таким чином, вимоги щодо зобов'язання проведення індексації пенсії є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач стверджує, що передбачено подання заяви про призначення (перерахунок), поновлення пенсії представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до пункту 2.22 зазначеного порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт громадянина України (для громадян, які мають паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій,- довідка про реєстрацію місця проживання особи, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 “Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органам реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру») тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - посвідка на постійне місце проживання, посвідчення на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист. В п.2.8 Порядку зазначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Згідно з пунктом 2.9 цього ж Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. Документи мають бути чинними, дійсними на дату їх подання. Відповідно до п.2.23 до заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Згідно п.4.1 Порядку заява про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Згідно п.4.2 Порядку при прийманні документів. Працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом і обслуговування осіб, зокрема, ідентифікує заявника (його представника) реєструє заяву, перевіряє зміст, належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів. Аналіз вищезазначених норм дає можливість дійти висновку, що заява про поновлення виплати пенсії приймається пенсійним органом в разі, якщо заява подана: 1) особисто заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр), якщо заява та додані до неї документи подаються в паперовій формі; 2) особисто заявником заява подається в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, за кваліфікованим електронним підписом заявника зі сканкопіями оригіналів необхідних для призначення пенсії документів. Отже, заява про призначення (перерахунок) пенсії, поновлення виплати пенсії, що подана представником позивача чи її адвокатом не може бути прийнята до розгляду та розглянута по суті питання. Пунктом 1.2 Порядку визначено, що заява про виплату пенсії на банківський рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсії та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596. Пунктом 10 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596 (зі змінами) передбачено, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Отже, заява про призначення (перерахунок) пенсії, поновлення виплати пенсії, що подана представником позивача чи її адвокатом не може бути прийнята до розгляду та розглянута по суті питання, як і заява про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025 року зазначена вище справа розподілена та 17.09.2025 року передана судді Пруднику С.В.
22.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду означену позовну заяву було залишено без руху та надано було позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску; оригіналу документа про доплату судового збору в розмірі 4906,88 грн. та позовної заяви із доказами її направлення іншим учасникам справи, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами відповідно до вимог чинного законодавства виходячи із приписів ст. 5 КАС України.
07.10.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 06.10.2025 року через систему «Електронний суд» заява представника позивача Меламеда Вадима Борисовича про усунення недоліків, до якої було долучено повідомлення про усунення недоліків позовної заяви; уточнений адміністративний позов; клопотання про поновлення строку звернення.
Відтак, в установлений ухвалою суду від 22.09.2025 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
13.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. В задоволенні клопотання представника позивача Меламеда Вадима Борисовича про витребування доказів слід відмовлено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати до суду у строк до 07.11.2025 року: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно ОСОБА_1 ; подати до суду письмові та вмотивовані пояснення щодо виконання (не виконання) рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 року у справі №160/7916/19 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 року у справі №160/5852/20; інформацію про те, в якому саме розмірі та чи нараховується та виплачується пенсія ОСОБА_1 з 05.02.2019 року на визначений нею банківський рахунок.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 року у справі №160/7916/19.
В 1993 році позивач виїхала з України на постійне проживання до Ізраїлю, де булаприйнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
Рішенням суду від 18.09.2019 року у справі №160/7916/19 визнано протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов'язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком з 05.02.2019 року відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Рішення суду від 18.09.2019 року в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 21.10.2019 року.
На виконання вказаного рішення суду від 18.09.2019 року у справі №160/7916/19 позивачу довічно призначено пенсію за віком з 05.02.2019 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 року у справі №160/5852/20 позовну заяву задоволено частково.
Визнати протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №045750007568 від 10.12.2019 року про розмір поновленої пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 05.02.2019 року, та з урахуванням висновків суду.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії призначеної 05.02.2019 року на визначений нею у заяві від 27.04.2020 року банківський рахунок.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести виплату всіх недоотриманих пенсійних виплат ОСОБА_1 на визначений нею банківський рахунок, відкритий у філії АТ "Ощадбанк", з проведенням індексації та виплатою компенсації втрати частини доходів.
У задоволенні решти позовної заяви відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 420,40 грн.
Рішення суду від 14.07.2023 року в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 15.08.2023 року.
Так як рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 року у справі №160/5852/20 не було виконано, після неодноразових звернень, представник позивача 10.02.2024 року повторно звернувся до відповідача із заявою про добровільне виконання вказаного судового рішення, однак і дану заяву відповідач проігнорував та не виконав судове рішення.
Лише 04.04.2025 року через оператора поштового зв'язку “Укрпошта», позивач отримала поштове відправлення, а саме лист від 14.03.2025 року №12418-6136/М-01/8-0400/254, яким відповідач надав копію протоколу розрахунку №045750007568 від 12.01.2024 року про призначення пенсії з 05.02.2019 року. З доданого до листа відповідача від 14.03.2025 року, копії рішення №045750007568 від 12.01.2024 року позивачу стало відомо, що на виконання рішення суду проведено перерахунок, з якого вбачається, що відповідачем при призначенні пенсії: не враховано показники заробітної плати, та не розраховано і не враховано середньомісячний заробіток позивача не дивлячись на наявність у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області даних заробітної плати позивача для розрахунку пенсії, факт якої підтверджується рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 року у справі №160/5852/20: в графі “Вид перерахунку» зазначено “Макетна обробка»; в графі “Особливості» зазначено “Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.»; розмір пенсії з 05.02.2019 по довічно становить твердий розмір - 1497,00 грн., в розмір менше мінімальної пенсії, без врахування осучаснення, перерахунків, індексації, відповідно до статей 27, 28 та частин 2, 3 статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року № 251 та від 20.02.2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" з врахуванням надбавок та доплат та не в розмірі на момент здійсненого обрахунку 12.01.2024 року.
Представник позивача у поданій до суду позовній заяві зазначає, що пенсію позивача в 2024 році призначено та нараховано до виплати в розмірі станом на 05.02.2019 року без урахування заробітної плати позивача, без врахування надбавок та підвищень, актуальних на момент фактичного нарахування, в фіксованому розмірі, без врахування автоматичних масових перерахунків. Таким чином, позивач дізналась, що відповідач, відповідно до вказівок Пенсійного фонду, запровадив стосовно неї "Окремий порядок відновлення виплати пенсії": Пенсія в червні 2024 року була протиправно поновлена в розмірі станом на 2019 рік в твердому розмірі менше мінімальної пенсії, без врахування осучаснення, масових перерахунків, та не в розмірі на день поновлення виплати. Відповідач при обрахунку пенсії не врахував даних заробітної плати позивача відповідно до отриманих ним довідок про заробітну плату позивача. У пенсійній справі протиправно зроблена позначка в особливостях: “Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.». Пенсія протиправно не виплачена на визначений позивачем банківський рахунок наявний в матеріалах пенсійної справи. З огляду на протиправність дій відповідача, позивач 21.07.2025 направила йому листа про заборону здійснювати перерахунок її пенсії в протиправному ручному режимі “Макетна обробка» та з вимогою надати витяг з електронної пенсійної справи позивача - "Історія макетної обробки" з повною інформацією: дата і час подій, тип змінних параметрів, зміст проведених операцій, назва кожного параметра, його попереднє та нове значення. 19.08.2025 року відповідач надав відповідь, а саме лист від 19.08.2025 року №37439-28008/М-01/8-0400/257, яким відповідач підтвердив застосування ним протиправного ручного режиму “Макетна обробка» при обрахунку пенсії позивача та необґрунтовано зазначив, нібито “Виплати за рішенням суду, якими зобов'язано здійснити призначення (поновлення) пенсії і в якому не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснювати нарахування та виплату пенсії, виплата такої пенсії здійснюється до зміни умов пенсійного забезпечення особи або зміни чи скасування норм законодавства, якими керувався суд, постановляючи своє рішення. У випадках, коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія призначається (поновлюється) у розмірі, визначеному на дату призначення (поновлення). Отже, на виконання рішення суду розмір пенсії заявниці з 05.02.2019 року повинен складати 1497,00 грн.». Жодних запитуваних в заяві від 21.07.2025 року документів відповідач не надав. В результаті, пенсія була нарахована в твердому розмірі станом на 05.02.2019 року (дату призначення) замість розміру, що мав би бути нарахований на момент виплати. Таке ставлення є дискримінаційним, оскільки суперечить ст. 24 Конституції України, не має правового обґрунтування у пенсійному законодавстві, порушує принцип рівності та заборони дискримінації, закріплений у статті 14 Європейської конвенції з прав людини та статті 1 Протоколу №1 та Протоколу № 12 до Конвенції.
Як свідчать матеріали справи, на звернення представника позивача № ВЕБ-04001-Ф-С-25-141292 від 21.07.2025 року, що надійшло через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (вх. №28008/М-0400-25 від 21.07.2025 року), з питання пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 19.08.2025 року №37439-28008/М-01/8-0400/25 повідомило, що на виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 14.07.2023 року у справі №160/5852/20 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 05.02.2019. Виплати за рішенням суду, якими зобов'язано здійснити призначення (поновлення) пенсії і в якому не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснювати нарахування та виплату пенсії, виплата такої пенсії здійснюється до зміни умов пенсійного забезпечення особи або зміни чи скасування норм законодавства, якими керувався суд, постановляючи своє рішення. У випадках, коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія призначається (поновлюється) у розмірі, визначеному на дату призначення (поновлення). Отже, на виконання рішення суду розмір пенсії заявниці з 05.02.2019 повинен складати 1497,00 грн. Діючим програмним забезпеченням не передбачена реалізація даного виду перерахунку, тому до Пенсійного фонду України було направлено лист від 10.10.2023 № 0400-010308-5/158214 щодо надання дозволу на опрацювання пенсійної справи ОСОБА_1 . Погодившись з позицією викладеною в зазначеному листі, Пенсійним фондом України, листом від 23.12.2023 року № 2800-030201-9/73280 було надано дозвіл на опрацювання пенсійної справи ОСОБА_1 в макетному режимі. Отже, рішення суду 14.07.2023 року у справі №160/5852/20 виконано в повному обсязі відповідно до покладених зобов'язань, для перегляду розміру пенсії ОСОБА_1 , відсутні підстави.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Позивачка вважає, що відповідач по відношенню до неї допустив протиправні дії внаслідок запровадження окремого порядку виплати пенсії, не передбаченого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду знову з даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Як зазначено у статті 1 цього Закону, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Положенням частини 2 ст. 5 Закону №1058-IV від 09.07.2003 визначено, що виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Умови призначення та розмір пенсії за віком визначено статтями 26, 27 Закону №1058-IV. В свою чергу, статтею 28 Закону №1058-IV врегульовано мінімальний розмір пенсії за віком.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Для пенсій, призначених після 1 січня 2018 року, мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим цієї частини, виплачується після досягнення особою віку 65 років. До досягнення цього віку таким особам може бути призначена державна соціальна допомога на умовах і в порядку, визначених Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Згідно частини 3 статті 42 Закону № 1058-IV з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Також, частинами 1 та 2 статті 42 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Відповідно до Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" було виключено частину 1 статті 42 Закону № 1058-IV та викладено у новій редакції частину 2 статті 42 цього Закону.
Зокрема, положеннями абзаців 1 та 2 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV (в редакції від 11.10.2017) було установлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Вказаним Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII було доповнено статтю 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII частиною 5, якою визначено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства" було внесено зміни, серед іншого, до абзацу 1 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Одночасно Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX було викладено у новій редакції частину 5 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та установлено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, протягом усього періоду існування спірних у цій справі правовідносин, починаючи з 05.11.2015, норми Закону № 1058-IV у тій чи іншій редакції передбачали перерахунок раніше призначених пенсій з метою забезпечення індексації пенсії.
Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.
Розділ XV Закону № 1058-ІV доповнено пунктом 4-3 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
Також постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій» у 2019 році від 20.02.2019 № 124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV (далі - Порядок № 124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV.
01 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», згідно п.п. 1 п. 2 якої у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Також Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» № 127 від 22.02.2021, якою установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.
У 2022 році відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році від 16.02.2022 № 118 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.
Кабінетом Міністрів України у 2023 році також прийнято постанову «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 №168, пунктом першим якої установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 установлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яких враховується для обчислення пенсії у розмірі (7405,03*1,0796=7994,47).
Таким чином, з системного аналізу наведених норм суд робить висновок, що перерахунок пенсії на виконання рішення суду повинен був автоматично розрахувати пенсію позивача за матеріалами пенсійної справи, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму у відповідному році, з урахуванням масових перерахунків згідно з постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими відповідно до Порядку № 124 на виконання ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV.
Водночас, відповідачем всупереч вказаним нормам законодавства не було проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням підвищень, індексації, передбачених Законом України.
Як встановлено судом на виконання судового рішення від 18.09.2019 року у справі №160/7916/19 позивачу призначено пенсію з 05.02.2019 року.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.01.2024 року №045750007568, в графі “Вид перерахунку» зазначено “Макетна обробка»; в графі “Особливості» зазначено “Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм.»; в графі “розмір пенсії за віком (ст. 27)» - 0,00; розмір пенсії з 05.02.2019 з надбавками становить 1497,00 грн.
При цьому, застосовуючи до пенсійних виплат позивача в графі "Особливості" позначку «не підлягає масовому перерахунку, призначені за рішенням суду в твердому розмірі», відповідачем на підтвердження своїх дій не надано рішення суду, згідно якого відповідача зобов'язано призначити пенсію позивачу в твердому розмірі.
Суд вказує на те, що вирішуючи питання про поновлення нарахування та виплати позивачу пенсії з 05.02.2019, відповідач зобов'язаний був розрахувати пенсію позивача відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в т.ч. враховуючи заробітну плату (дохід) позивача, розмір стажу (коефіцієнт стажу), тощо, а також в обов'язковому порядку врахувати усі зміни у законодавстві України, які були спрямовані на проведення перерахунків та підвищення пенсій громадянам України.
Викладені обставини свідчать про те, що після поновлення позивачу виплати пенсії, перерахунок пенсії у відповідності до вимог пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та щорічна індексація пенсії передбачена статтею 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу не здійснювалася.
При цьому, під час прийняття судового рішення від 14.07.2023 року у справі №160/5852/20 суд взяв до уваги доводи позивача про те, що відповідачем не обчислено її заробітну плату для розрахунку пенсії, та не враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Відповідно до матеріалів справи, в рішенні №045750007568 від 10.12.2019 року відповідач зазначає в розрахунках "Коефіцієнт стажу - 0", але при цьому загальний страховий стаж позивача складає 24 роки 05 місяців 22 дні, що також підтверджується її трудовою книжкою. Отже, враховуючи той факт, що заробітна плата та коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначені у ст.25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є основними складовими розміру пенсії за віком, зазначення в цих даних " 0" є протиправним. Тому суд вважав, що в порушення ст.ст.27, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідачем протиправно не враховані при обчисленні пенсії позивача показники заробітної плати та не розрахований коефіцієнт її заробітної плати та коефіцієнт стажу, що підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача. Суд також встановив, що за вих.№440 від 08.04.2019 року та вих.№4773 від 16.07.2019 року представником позивача надано додаткові документи для призначення позивачу пенсії за віком, зокрема, оригінал довідки ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про її заробітну плату від 25.03.2019 року №33.; оригінал довідки ПАТ "Дніпрополімермаш" про її заробітну плату від 18.03.2019 року №95. За таких обставин, призначена позивачу з 05.02.2019 р. пенсія за віком підлягає розрахунку у розмірі, відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням відомого розміру заробітної плати позивача, коефіцієнтів її заробітної плати та стажу та показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки.
Окрім того, в силу частини 2 статті 19 Конституції України виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій, є обов'язком відповідача.
Таким чином, перерахунок пенсій повинен здійснюватися автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій, є обов'язком відповідача.
Отже, позивач отримав право на поновлення пенсії за віком, відтак відповідач зобов'язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.
Окрім визначеного, суд звертає увагу на наступне. За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Стосовно доводів представника позивача про дискримінації по відношенню до позивача, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 №5207-VIпрямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.
У контексті вказаного питання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що однаковий підхід до визначення порядку призначення пенсії, переведення з одного на інший вид пенсії, поновлення раніше призначеної пенсії (в частині переліку необхідних документів, зокрема, щодо посвідчення особи заявника) відповідає принципу рівності та заборони дискримінації, передбаченого Конституцією України(частина друга статті 24 Конституції України),Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод(стаття 14) та КАС України(пункт 7 частини другої статті 2).
Прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії, переведення з одного виду на інший або поновлення раніше призначеної пенсії само собою не може бути ознакою дискримінації або зловживання дискреційними повноваженнями, водночас таке рішення може бути предметом перевірки під час розгляду справи адміністративним на відповідність критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а саме чи прийняте таке рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як зазначено Конституційним Судом України в Рішенні від 12.04.2012 № 9-рп/2012, рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26),Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (статті 1), ратифікованих Україною та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7). Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.
Суд звертає увагу на те, що у судах перебуває велика кількість адміністративних справ щодо порушення пенсійних прав громадян, як за позовами осіб які постійно проживають на території України, так і від громадян, які проживають за її межами.
Таким чином, доводи представника позивача про дискримінацію по відношенню до позивача, не знайшли свого підтвердження відповідно позовні вимоги про визнання дій такими, що містять ознаки дискримінації, не підлягають задоволенню, оскільки за результатами розгляду справи судом не встановлено ознак дискримінації позивачки.
Щодо позовних вимог в частині проведення виплати пенсії з компенсацією втрати частини грошових доходів, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159.
Згідно з нормами статей 1,2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
У відповідності до статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За приписами статті 4 Закону № 2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з п. 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо).
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 129, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 200/11292/19-а дійшов правового висновку про те, що системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді пенсійних виплат, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів є передчасними, а відтак правові підстави для їх задоволення відсутні.
Розроблення та впровадження заходів щодо недопущення дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, не входить до функціональних повноважень та компетенції саме відповідача, у зв'язку з чим, вказана частина позовних вимог задоволенню не підлягає.
Разом з цим, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 (заява № 38722/02)).
«Ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Згідно положень ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на обставини справи, суд дійшов висновку, що повним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є: визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунків пенсії, у тому числі не встановлення індексацій, доплат та надбавок до пенсії, та не проведення масових перерахунків, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату поточної пенсії за період з 05.02.2019 року з урахуванням її осучаснення та з урахуванням даних заробітної плати ОСОБА_1 , відповідно до довідок ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" від 25.03.2019 року №33 та довідки ПАТ "Дніпрополімермаш" від 18.03.2019 року №95, в розмірі відповідно до статей 27, 28 та частин 2, 3 статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» на особистий банківський рахунок позивача.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов'язання відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 968,96 грн., адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Меламеда Вадима Борисовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунків пенсії, у тому числі не встановлення індексацій, доплат та надбавок до пенсії, та не проведення масових перерахунків, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату поточної пенсії за період з 05.02.2019 року з урахуванням її осучаснення та з урахуванням даних заробітної плати ОСОБА_1 , відповідно до довідок ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" від 25.03.2019 року №33 та довідки ПАТ "Дніпрополімермаш" від 18.03.2019 року №95, в розмірі відповідно до статей 27, 28 та частин 2, 3 статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» на особистий банківський рахунок ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник