05 грудня 2025 рокуСправа №160/32971/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
18 листопада 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у не знятті арешту з нерухомого майна зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, обтяження: невизначене майно, все майно власник ОСОБА_1 , підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АЕ№991933 від 15.06.2011 року винесена відділом державної виконавчої служби Широківського районного управління юстиції, запис знаходиться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер 11287133, зареєстрованого реєстратором Дніпровської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України;
- зобов'язати Криворізький відділ державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, обтяження: невизначене майно, все майно власник ОСОБА_1 , підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АЕ№991933 від 15.06.2011 року винесена відділом державної виконавчої служби Широківського районного управління юстиції, запис знаходиться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер 11287133, зареєстрованого реєстратором Дніпровської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що накладений арешт перешкоджає позивачу реалізувати передбачене Конституцією України право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Враховуючи, що виконавчі провадження знищені у зв'язку із закінченням строків зберігання, позивач вважає, що вони були закінчені, проте, арешт державним виконавцем не знято, чим порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
03.12.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив, що перевіркою АСВП встановлено, що станом на 14.11.2025 відкритих виконавчих проваджень, де боржником є ОСОБА_1 , на виконані у відділі не перебуває. Окремо зауважив, що ідентифікувати виконавче провадження, стосовно якого винесено арешт майна позивача, не можливо. Тому, у державного виконавця Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника згідно з записом в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №11287133.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.10.2025 позивач отримав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Ця Інформація свідчить про наявність обтяження - арешту на все майно власника ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АЕ №991933 від 15.06.2011, винесеної відділом державної виконавчої служби Широківського районного управління юстиції, запис №11287133.
10.11.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту.
14.11.2025 відповідач листом №169806 відмовив у знятті арешту, мотивуючи неможливістю ідентифікувати виконавче провадження, відносно якого винесено арешт, і, як наслідок, відсутністю підстав для зняття арешту.
Вважаючи протиправною бездіяльність Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку станом на дату відкриття виконавчого провадження у спірних правовідносинах регулювались Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).
Частиною 1 статті 11 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону №606-XIV, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Частиною 1 статті 57 Закону №606-XIV було встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 57 Закону №606-XIV, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Отже, державний виконавець наділений правом накладати арешт на майно боржника, з метою забезпечення реального виконання рішення.
На момент виникнення спірних правовідносин був чинним Порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5 (далі - Порядок №2274/5), відповідно до пункту 9.9 якого строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.
Пунктом 9.10 Порядку №2274/5 завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 17), якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.
Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.
Наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017 затверджено Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, згідно яких відповідно до пункту 1 розділу Х та пункту 1 розділу ХІ завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року.
Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.
Так, як вбачається з матеріалів справи, а саме, листа відповідача від 14.11.2025 №169806, в провадженні Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області перебувало 4 виконавчих провадження, які були завершені:
- виконавче провадження №33360421 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Індустріально-Експортний банк» борг у сумі 3464,58 грн., згідно з судовим наказом №2-493, виданим 14.10.2010 року Широківським районним судом - повернене 21.11.2012 на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (21.04.1999 № 606-XIV в редакції, діючої на момент вчинення відповідних дій), у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення;
- виконавче провадження №12135234 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КВ «ПриватБанк» заборгованості на загальну суму 5588,41 грн., згідно з судовим наказом №2н-546, виданим 21.11.2008 року Широківським районним судом - закінчене 24.06.2009 на підставі п. 10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» (21.04.1999 № 606-XIV в редакції, діючої на момент вчинення відповідних дій), для виконання за місцем роботи боржника;
- виконавче провадження №31604574 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини згідно з виконавчим листом №2-199, виданим 30,09.1999 року Широківським районним судом- закінчене 22,12.2016 на підставі п.8 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» (21.04.1999 № 606-XIV в редакції, діючої на момент вчинення відповідних дій), фактичне повне виконання рішення;
- виконавче провадження №25097828 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЛАТ «Креді Агріколь Банк» борг у сумі 6550,52 гри., згідно з судовим наказом №2-493, виданим 14.10.2010 року Широківським районним судом - закінчено 15.08.2011 на підставі п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» (21.04.1999 № 606-XIV в редакції, діючої на момент вчинення відповідних дій), для виконання за місцем роботи боржника.
Відповідно до частин 1, 2 статті 50 Закону №606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічні наслідки закінчення виконавчого провадження передбачені у статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Так, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що державний виконавець при закінченні виконавчого провадження відносно позивача повинен був зняти арешт, накладений на його майно, про що зазначити у постанові про закінчення виконавчого провадження.
Згідно з ч. 4 статті 59 Закону №1404-VIII, в редакції чинній на час подання заяви про зняття арешту з майна позивача, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
16) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
17) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
18) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Частиною 5 статті 59 Закону №1404-VIII передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Враховуючи відсутність в даному випадку підстав для зняття арешту, встановлених частиною 4 статті 59 Закону №1404-VIII, арешт може бути знятий виключно за рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до даних Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, міститься запис з номером обтяження №11287133 від 15.06.2011, вчинений відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборон на його відчуження АЕ №991933 від 15.06.2011 ВДВС Шпроківського РУЮ, зареєстрований ДФ ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
Отже, станом на час судового розгляду цієї справи арешт, накладений на майно позивача, не знятий, продовжує існувати й заборона відчуження майна позивача.
При цьому, відповідачем не надано до суду доказів існування незавершених виконавчих проваджень стосовно позивача, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що станом на момент звернення позивача до суду виконавчі документи щодо нього на виконанні не перебувають.
Таким чином, арешт, накладений у межах виконавчих проваджень №33360421, № 12135234, №31604574, №25097828, з огляду на фактичне їх завершення, а також наявних у матеріалах справи доказів, станом на момент розгляду даної справи судом втратив своєю актуальність, як засіб забезпечення реального виконання судових наказів, постанови, а відтак, підстави для продовження його існування відсутні.
Іншого відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, а з матеріалів справи не встановлено.
Суд зазначає, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 жовтня 2022 року по справі № 203/3435/21 та в постанові від 29 травня 2024 року по справі № 643/5147/23.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час судового розгляду справи судом встановлено відсутність правових підстав зберігати накладений арешт на майно позивача.
Крім того, існування арешту нерухомого майна позивача при відсутності перебування на виконанні виконавчих проваджень, за якими позивач є боржником та, відповідно, відомостей про накладання відповідачем будь-яких обтяжень на майно позивача, порушує саму мету застосування відповідної процедури.
Незняття державною виконавчою службою арешту з майна позивача саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з майна боржника.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності знаходження в арешті майна позивача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у не знятті арешту з нерухомого майна зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, обтяження: невизначене майно, все майно власник ОСОБА_1 , підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АЕ№991933 від 15.06.2011 року винесена відділом державної виконавчої служби Широківського районного управління юстиції, запис знаходиться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер 11287133, зареєстрованого реєстратором Дніпровської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
Зобов'язати Криворізький відділ державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, обтяження: невизначене майно, все майно власник ОСОБА_1 , підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АЕ№991933 від 15.06.2011 року винесена відділом державної виконавчої служби Широківського районного управління юстиції, запис знаходиться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер 11287133, зареєстрованого реєстратором Дніпровської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн
Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, набирає законної сили у строк та порядку, визначеному ст.272 КАС України.
Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, оскаржується у строк та порядку, встановленому ч. 6 ст.287 КАС України.
Суддя В.В. Кальник