01 грудня 2025 року Справа № 160/33714/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.11.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради, в якій позивачі просять:
- визнати протиправними дії посадових осіб Управління соціальної політики Нікопольської міської ради в частині відмови у наданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 статусу членів сім'ї загиблого ветерана війни після загибелі ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , смерть якого наступила під час виконання бойового завдання;
- зобов'язати Управління соціальної політики Нікопольської міської ради розглянути повторно заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з поданими документами про призначення статусу членів сім'ї загиблого ветерана війни.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.161 КАС України.
Так, частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У позовній заяві позивачі просять звільнити їх від сплати судового збору на підставі п.16 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Так, згідно з п.16 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
З матеріалів позовної заяви слідує, що заявлені позивачами позовні вимоги не стосуються спору, пов'язаного з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а випливають зі спору щодо наявності у позивачів права на отримання статусу членів сім'ї загиблого ветерана війни.
Відтак, приписи п.16 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на спірні у цій справі правовідносини.
Суд також зазначає, що п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно зі статтею 4 указаного Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Визначення поняття учасника бойових дій закріплено в статті 5 цього Закону, а перелік осіб, які належать до учасників бойових дій, - у статті 6. Перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни, закріплений у статті 7 цього Закону. Визначення поняття учасника війни - у статті 8 Закону, а перелік осіб які належать до учасників війни - у статті 9 Закону.
Своєю чергою, пунктом 2 частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать дружина (чоловік) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружина (чоловік) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.
На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.
Водночас за приписами пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать: батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
Статтею 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни встановлені Порядком видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302.
Пунктом 4 цього Порядку встановлено, що особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону), видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Таким чином, у розумінні приписів п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та вищенаведених норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» члени сім'ї загиблого ветерана війни також звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 серпня 2022 року у справі №460/12626/21.
Разом з цим, для звільнення від сплати судового збору на підставі п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» особа вже повинна мати статус члена сім'ї загиблого ветерана війни, який, зокрема, підтверджується відповідним посвідченням.
Натомість, у справі, що розглядається, позивачі статусу членів сім'ї загиблого ветерана війни не мають і наразі саме точиться спір щодо наявності у позивачів права на отримання такого статусу, тож підстави для їх звільнення від сплати судового збору відповідно до п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» також відсутні.
Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 має бути сплачено судовий збір за звернення до суду з цим позовом.
Суд зазначає, що сплата судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом. Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України, у зв'язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року у розмірі 3028 гривень.
Приписами пп. 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлено ставку судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, за подання до адміністративного суду позову з вимогою немайнового характеру фізичною особою судовий збір справляється у розмірі 1211,20грн. (3028грн. х 0,4).
При цьому абз.2 ч.7 ст.6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Отже, зважаючи на те, що у даному випадку позов немайнового характеру подано одночасно кількома позивачами до одного відповідача, судовий збір має бути сплачений кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірі 1211,20грн.
Судовий збір має бути сплачено за наступними банківськими реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA 368999980313141206084004632
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Крім того, відповідно до ч.1 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
В порушення вищезазначених вимог, позивачами не додано до позовної заяви її копії та копії всіх доданих до неї документів для відповідача.
За приписами ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на те, що позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне залишити цю позовну заяву без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачам строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- оригіналів платіжних документів про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 1211,20грн. кожним з позивачів окремо;
- копії позовної заяви та копії всіх доданих до неї документів для відповідача.
Роз'яснити позивачам, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, що звернулася з позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя: О.М. Турова