01 грудня 2025 рокуСправа №160/27548/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/27548/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги, -
24 вересня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 0023628-1309-0436 від 06.08.2025 на суму 84544,14 грн. відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність вимоги відповідача від 06.08.2025 року. Позивач зазначає, що відповідні об'єкти нерухомого майна не є об'єктом оподаткування з огляду на пільги, встановлені законодавством, а саме п.п."ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/27548/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/27548/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
15 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд», Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що з огляду на відсутність факту оскарження вищенаведених податкових повідомлень-рішень в адміністративному чи судовому порядку, та відсутності в матеріалах справи доказів недостовірності відображення в інформаційній системі органів ДПС первинних показників, необхідних для характеристики процесів адміністрування відповідних обов'язкових платежів, у зв'язку із чим контролюючим органом правомірно винесено податкову вимогу від 06.08.2025 №0023628-1309-0436 на підставі даних інформаційнокомунікаційної системи податкового органу.
05 листопада 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач повторює доводи позовної заяви.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Відповідач прийняв щодо позивача п'ять податкових повідомлень-рішень по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості: від 10.06.2024 року №6746787-2415-0410-UA12140250000015858, від 05.07.2024 року № 1571923-2415-0427-UA12140250000015858, № 1571925-2415-0427-UA12140250000015858, від 18.03.2025 року №0183647-2414-0412-UA12140250000015858, №0183650-2414-0412-UA12140250000015858.
Усі податкові повідомлення-рішення отримані позивачем нарочно.
Докази оскарження та/або скасування даних податкових повідомлень-рішень (надалі-ППР) матеріали справи не місять.
На підставі ППР 06 серпня 2025 року сформовано податкову вимогу №0023628-1309-0436 на суму податкового боргу 84544,14 гривень, яка є предметом оскарження.
Вимога отримана позивачем нарочно 09.08.2025 року.
Позивачем оскаржену податкову вимогу в порядку адміністративного оскарження, за результатами адміністративного оскарження податкової вимоги рішенням від 10.09.2025 року № 26345/6/99-00-06-03-03-06 Державної податкової служби України - скарга залишена без задоволення, податкова вимога без змін.
Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
Згідно пп. 14.1.135, 14.1.153, 14.1.157, 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;
- податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу;
- податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Підпунктом 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).
За п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пп. 60.1.4. п. 60.1. ст. 60 Податкового кодексу України рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Підпунктом 60.5. ст. 60 Податкового кодексу України встановлено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду
Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Особливістю даної справи є те, що позивач оскаржив податкову вимогу зі сплати майнового податку. У відзиві відповідач звертав увагу на те, що податкова вимога сформована на підставі ППР, які не оскаржені, однак позивач у відповіді на відзив фактично лише повторив виклад позовної заяви, повністю залишивши поза увагу нормативно-правове регулювання щодо формування податкової вимоги. Фактично те саме позивачу повідомлено і ДПС України за результатом розгляду адміністративної скарги.
Так, податкова вимога формується за наявності податкового боргу, яким вважається узгоджене грошове зобов'язання.
Позивачу грошові зобов'язанні визначені податковими повідомленнями-рішеннями, що сформовані 10.06.2024 року, 05.07.2024 року (2 ППР), 18.03.2025 року (2 ППР).
Термін сплати усіх податкових зобов'язань настав, однак сплата не здійснена, самі грошові зобов'язання (відповідні ППР) позивачем не оскаржені, докази їх скасування в адміністративному або судовому порядку відсутні.
Суд повторює, що усі ППР позивачем отримані нарочно, що підтверджується його підписами у наданих до суду відповідачем корінцях цих ППР, згодом у відповіді на відзив позивач навіть не заперечував відповідних обставин.
Як наслідок, такі грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу, що і стало підставою для формування податкової вимоги.
В свою чергу позивач доводами проти податкової вимоги фактично визначив доводи проти правомірності відповідних ППР, однак предметом спору такі ППР наразі не є. В свою чергу незалежно від обґрунтованості таких доводів, в межах цього спору правова оцінка надається саме і виключно податковій вимозі, процедура формування якої має вищевказані особливості, фактично - вона є похідною від ППР.
В зв'язку з вищевказаним суд звертає увагу на правовий висновок, що міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.04.2025 року у справі №420/35624/23: «той факт, що позивачкою не оскаржено в адміністративному порядку спірні податкові повідомлення-рішення у строки визначені пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, свідчить про те, що у контролюючого органу були наявні підстави вважати податкове зобов'язання узгодженим, та відповідно було право за відповідних умов винести податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу.
Враховуючи оскарження позивачем спірних податкових повідомлень-рішень в судовому порядку, вказані рішення дійсно набули статусу неузгоджених, однак вказаний факт не нівелює правомірність прийнятих контролюючим органом податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу.
В даному випадку правильним рішенням позивачки є одночасне оскарження податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу, що дозволить судам одночасно перевірити правомірність всіх рішень.
Суд наголошує на тому, що на момент винесення податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу спірні податкові повідомлення-рішення були узгодженими, вказані рішення не оскаржувалися ні в судовому, ні в адміністративному порядку».
Також цілком подібні правові висновки наявні і у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.06.2025 року у справі №420/35627/23.
Підсумовуючи суд констатує, що позивач, не оскарживши ППР щодо відповідних об'єктів оподаткування, намагався фактично з тих же підстав оскаржити податкову вимогу, сформовану на основі таких ППР. Однак, оскільки правомірність податкової вимоги пов'язана з іншими фактичними обставинами, які за обставин даної справи наявні, відповідні доводи позивача є нерелевантними.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
В зв'язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко