24 листопада 2025 рокуСправа №160/25338/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/25338/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
04.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії відповідача, які полягають в неправильному проведені розрахунку пенсії та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з 3 березня 2025 року, застосувавши показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії у розмірі 14154,64 (2019, 2018 та 2017) грн., з урахуванням коефіцієнтів індексації: 1.11, 1.14, 1.197, 1.0796 та 1.115, відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
10.11.2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи ухвалено рішення у справі № 160/25338/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, яким позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 року № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 03.03.2025 року.
14.11.2025 року до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування якої зазначено, що судом не вирішено питання щодо вимоги про зобов'язання відповідача застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії у розмірі 14154,64 грн. (показник вказаний з урахуванням індексації).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 року прийнято та призначено заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/25338/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії до розгляду в порядку письмового провадження.
Вирішуючи заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення, суд враховує наступне.
Так, частиною 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Наведений перелік підстав, за яких може бути ухвалене додаткове рішення, є вичерпним.
Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 року по справі № 818/1783/17 зазначив, що процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням обов'язку, зокрема, про необхідність надання судом відповідей на всі заявлені позивачем вимоги. Отже, додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази.
Позивач просить ухвалити додаткове рішення, оскільки судом не вирішено вимоги про зобов'язання відповідача застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії у розмірі 14154,64 грн. (показник вказаний з урахуванням індексації).
В свою чергу, як мотивувальна так і резолютивна частини рішення містять посилання на зобов'язання відповідача здійснити перерахунок шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 .
Позивачу пенсію призначено у 2020 році із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн., що не є спірним в даній справі та підтверджується відповідачем.
Як свідчать обставини адміністративної справи №160/25338/25, індексація пенсії позивача з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та відповідних норм постанов Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23 березня 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ще не здійснювалась.
Позивач в свою чергу просить зазначити показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії у розмірі 14154,64 грн., який вказаний з урахуванням індексації.
Зазначена заява серед іншого обґрунтована тим, що у 2020 році позивачу призначено пенсію за віком, як вбачається з розрахунку заробітку для обчислення пенсії, відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії 3764,40 грн. З урахуванням коефіцієнтів індексації - 2,367928 (1,17 * 1,11 * 1,11* 1,14 * 1,197 *1,0796 * 1,115), вказаний показник за розрахунком відповідача складає 8913,83 грн. (3764.40 х 1,17 * 1,11 * 1,11* 1,14 * 1,197 *1,0796 * 1,115). Враховуючи ту обставину, що пенсію позивачу призначено у 2020 році, застосуванню підлягають показники Зс за 2019, 2018, 2017 рік 7763,17 грн. Представник позивача звертає увагу, що вказаний показник підлягає індексації, відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії 7763,17 грн., підлягає індексації на відповідні коефіцієнти та застосуванню у розмірі - 14154,64 грн. (з розрахунку 7763,17 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 = 14154,64).
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Водночас з цим, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів існування у відповідача наміру допускати порушення закону у процедурі проведення майбутніх виплат за перерахованою пенсією.
За таких обставин, оскільки позивачці ще не було проведено відповідний перерахунок пенсії з врахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення пенсії, що становить 7763,17 грн., вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії застосувавши показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії у розмірі 14154,64 грн. вказаний з урахуванням індексації, не підлягають задоволенню у зв'язку з їх передчасністю.
Окрім того, суд зазначає, що позивач має право звернутись до суду із відповідним позовом за захистом у випадку наявності порушеного права.
Керуючись статтями 242, 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії у розмірі 14154,64 грн. (показник вказаний з урахуванням індексації) - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська