про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
05 грудня 2025 р. Справа № 120/16608/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Бошкова Юлія Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Предметом позову визначено протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не нарахування та не виплати пенсії за період з 13.03.2020 по 29.05.2024, яка мала бути призначена та виплачуватись, як пенсія за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку з 13.03.2020.
Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Вказана норма кореспондується із частиною 1 статті 123 КАС України, у якій йдеться про те, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Водночас особливості строків звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).
Отже, за загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який слід обчислювати з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначає сам позивач у адміністративному позові, що: "з 13.03.2020 позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) по досягненню 58 річного віку набув право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. З метою реалізації свого права позивач в квітні 2020 звернувся за консультацією до спеціалістів Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, де йому повідомили, що для призначення пенсії йому необхідне підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за період з 17.09.1987 року по 31.10.1994 року на Електротехнічному заводі м. Вінниця, який ліквідовано з 04.03.2008 року.
02.10.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - Відповідач) із заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення.
Рішенням комісії відповідача від 17.11.2020 року №10 позивачу підтверджено період роботи з 17.09.1987 року по 31.10.1994 року, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
04.01.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та надав для цього всі необхідні документи.
Проте, рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області №023830012196 від 12.01.2021 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії з 58 років. Зокрема, на підставі того, що до страхового стажу не було зараховано період його роботи з 19.11.2003 року по 26.06.2007 року.
29.05.2024 року позивач повторно звернувся до пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії за віком. Однак, йому знову було відмовлено у зв'язку із відсутністю підтвердження наявності страхового стажу за період з 19.11.2003 року по 26.06.2007 року.
В подальшому, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2025 року у справі №120/10640/24 зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 19.11.2003 року по 26.06.2007 року.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2025 року ГУ ПФУ у Вінницькій області позивачу нарахована пенсія, але лише починаючи з 29.05.2024 року."
Отже, із зазначеного слідує, що позивач знав про своє порушене право станом на 12.01.2021, коли йому рішенням ГУ ПФУ відмовило у призначенні пенсії у віці 58 років.
Разом з тим, суд акцентує увагу, що позивач зазначене рішення ГУ ПФУ № 023830012196 від 12.01.2021 не оскаржив до суду, натомість повторно звернувся до органу Пенсійного фонду лише 29.05.2024, тобто понад 3 роки.
В подальшому, коли ГУ ПФУ повторно відмовило позивачу у призначенні пенсії, вже іншим рішенням № 023830012196 від 06.06.2024, позивач оскаржив таке до суду.
При цьому, суд знову акцентує увагу представника позивача, що звертаючись до суду 09.08.2024 про оскарження рішення ГУПФУ за № 023830012196 від 06.06.2024, однак позивач просив суд: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 29.05.2024 зарахувавши до страхового стажу період роботи з 19.11.2003 по 26.06.2007."
Враховуючи зазначене, суд констатує, що позивач був обізнай про порушене право ще станом на 12.01.2021, при цьому, проявивши пасивну поведінку, яка тривала понад 3 роки, позивач повторно був обізнаний про своє порушене право вже станом на 06.06.2024, при цьому, не намагаючись його поновити, звернувся до суду 09.08.2024, з вимогами призначити пенсію лише з 29.05.2024. Яку на зазначену дату було й призначено позивачу.
До наведеного висновку суд дійшов в ухвалах від 19.11.2025 та 25.11.2025 у справі № 120/15443/25. Водночас, повторно звертаючись до суду 28.11.2025, позивач знову не подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, що свідчить про невиконання ним вимог процесуального закону.
Зважаючи на вказане, позовну заяву в цій частині подано без додержання вимог статті 160 КАС України.
У зв'язку з наведеним позивачу слід подати до суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, оскільки без вирішення питання щодо поважності причин пропуску такого строку подальший розгляд заяви є неможливим.
Окрім того, згідно з частиною третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI (надалі - Закон №3674-VI).
Згідно з частиною другою статті 9 Закону №3674-VI суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Частиною десятою статті 169 КАС України визначено, що заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
ОСОБА_1 при зверненні з позовною заявою до суду від 28.11.2025 надав квитанцію про сплату судового збору за № 2604-6594-1883-0696 від 03.11.2025, на підтвердження сплати судового збору на суму 968,96 грн.
Разом із тим, будь-яких документів, які б містили відомості про зарахування вказаного судового збору до бюджету до позовної заяви, саме у справі № 120/16608/25 позивачем не додано.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
Саме суд повинен перевірити, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, тощо, які додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містять відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені законодавством, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Таким чином обов'язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд.
Отже, слід зазначити, що зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сплаченого ОСОБА_1 згідно з квитанцією № 2604-6594-1883-0696 від 03.11.2025 на суму 968,96 грн, підтверджено у межах адміністративної справи № 120/15443/25. Водночас, зазначена квитанція жодним чином не підтверджує зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України у справі № 120/16608/25.
Враховуючи зазначене, в порядку усунення вказаного недоліку позивачу слід надати оригінал документа, який підтверджує сплату судового збору у сумі 968,96 грн. за подання до суду цієї позовної заяви, а також надати докази підтвердження зарахування відповідних коштів судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
За приписами частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку із викладеним, відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених статтею 160 КАС України.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
2. Запропонувати позивачу у 10-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
3. Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна