про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
04 грудня 2025 р. Справа № 120/16699/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши матеріали позовної заяви товариства з будівельною відповідальністю "Будівельно-монтажне управління-33" до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень, -
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з будівельною відповідальністю "Будівельно-монтажне управління-33" до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.
Суд відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Суд зазначає, що змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Суд зауважує, що під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.
Суд звертає увагу на те, що позовні вимоги повинні формулюватись у такий спосіб, який виключає можливість неоднозначного їх розуміння або тлумачення. Це означає, що позовні вимоги повинні бути максимально чіткими і зрозумілими для суду, не потребувати необхідності співставляти чи порівнювати їх зміст із змістом описової частини позову для встановлення дійсного предмету оскарження.
Також позовні вимоги повинні логічно випливати з обставин, що свідчать про факти порушень права.
Розглянувши матеріали позовної заяви, судом встановлено, що позивач оскаржує розрахунок розміру пайового внеску, виданий відділом Стрижавської селищної ради.
Водночас, зміст позовних вимог не містить чіткої вказівки та сутність дій, які позивачка вважає протиправними, і не містить вимог, які б відповідали положенням ст. 5 КАС України та забезпечує належний спосіб захист у контексті окресленого предмету.
Так, зокрема, суд зауважує, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Водночас, юрисдикція адміністративних судів поширюється не на всі публічно-правові спори, а лише на ті, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і для яких законом не встановлений інший порядок судового вирішення.
При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо одної не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 року у справі №820/4149/17 (провадження № 11-759апп18) зазначила, що визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що селищною радою здійснено розрахунок пайової участі на підставі п. 2 Розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності України" та одностороннім зобов'язанням, покладеним на позивача.
Так, п. 2 Розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності України", установлено порядок, у якому замовник будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховує до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.
Відповідно до п.п 3 зазначеного вище пункту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності України", замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Мотивуючи свою позицію, позивач вказує на відсутність у нього обов'язку укладати договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пунку та відсутності у Стрижавської селищної ради права вимагати його укладення та компетенції здійснювати розрахунок розміру пайової участі.
Водночас, звернувшись до суду із цим позивом, позивач оскаржує розрахунок величини пайової участі та вимогу за таким розрахунком, який фактично вважається невід'ємною частиною приватно-правих зобов'язань та розцінюється суб'єктом владних повноважень як безпідставно збережені кошти пайової участі, що відшкодовуються у порядку ст. 1212 ЦК України.
Тобто, суд критично ставиться до можливості оскарження такого розрахунку як акту індивідуальної дії, виданого внаслідок реалізації владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг.
Аналіз обставин справи та зміст прохальної частини дають підстави вважати, що спір між сторонами у цій справі виник з приватноправових відносин, в яких їх учасники наділені юридичною рівністю та майновою самостійністю, і мають майновий інтерес.
Так, позовні вимоги позивача направленні виключно на подолання загрози заподіянню шкоди майновим правам та інтересам позивача, що полягає у понесенні витрат щодо сплати пайової участі, а не встановлення порушення прав позивача діями суб'єкта владних повноважень внаслідок реалізації владно-управлінських функцій, що спричинили відповідний наслідок.
Відтак, позивачці слід уточнити зміст своїх позовних вимог відповідно до вимог КАС України, щоб підтверджувало наявність публічно-правового спору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ч. 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву товариства з будівельною відповідальністю "Будівельно-монтажне управління-33" до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень залишити без руху.
Запропонувати позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, шляхом уточнення змісту позовних вимог.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Альчук Максим Петрович