м. Вінниця
03 грудня 2025 р. Справа № 120/15968/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дончик Віталій Володимирович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
14.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць за періоди з 18.04.2022 року по 27.09.2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць за період з 18.04.2022 року по 27.09.2022 року.
Ухвалою суду від 19.11.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду заяви про поновлення строків звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
28.11.2025 року на виконання вимог ухвали суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Дослідивши зміст уточненої позовної заяви, суд дійшов висновку, що вказана заява не усуває недоліки, які виявлені судом під час залишення позовної заяви без руху, з огляду на наступне.
Так, згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
В свою чергу, частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували особливості звернення до суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі у справах про виплату їм грошового забезпечення (чи його складових) у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Вищевказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2021 року по справі №380/2355/20.
Строки звернення до суду у справах щодо недотримання законодавства про оплату праці встановлені статтею 233 КЗпП України.
Так, приписами частин 1,2 статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022 року, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом із тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності 19.07.2022 року, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, і відповідно до частин 1, 2 статті 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №2352-IX).
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону №2352-IX частини 1, 2 статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: "працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом №2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які стосуються стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Так, з матеріалів позовної заяви слідує, що предметом спору у цій справі є протиправна бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 грн. в розрахунку на місяць за період з 18.04.2022 року по 27.09.2022 року.
Разом з тим, у заяві про усунення недоліків позовної заяви представник позивача вказує, що позивач не одержував письмове повідомлення від Військової частини НОМЕР_1 про відмову у здійсненні нарахування додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, а тому вважає, що моментом, коли останньому стало відомо про порушене право на отримання усіх належних виплат є дата отримання належної відповіді на запит від 12.08.2025 року.
Зазначив, що до моменту отримання вказаної відповіді від 12.08.2025 року позиції відповідача позивачу відомо не було, оскільки не роз'яснювалось командуванням військової частини позивачу.
Таким чином, на переконання представника позивача, трьох місячний строк звернення позивача до суду з цим позовом розпочався з 13.08.2025 року та закінчився 12.11.2025 року.
Водночас, судом з'ясовано, що згідно відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2025 року №3899 та від 12.08.2025 року №4025, які містяться у матеріалах позовної заяви ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період 18.04.2022 року по 10.09.2024 року.
Суд Звертає увагу, що про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, зокрема, про виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" позивач мав дізнатись з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 Кодексу законів про працю України).
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, з відповідними запитами про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 грн. в розрахунку на місяць за період з 18.04.2022 року по 27.09.2022 року, представник позивача звертався до Військової частини НОМЕР_1 26.09.2024 року, 18.11.2024 року, 10.01.2025 року, 03.03.2025 року, 02.05.2025 року, 09.06.2025 року, 24.07.2025 року.
При цьому, відповіді на вищевказані запити Військовою частиною НОМЕР_1 надано 13.10.2024 року, 26.01.2025 року, 23.05.2025 року, 20.06.2025 року, 06.08.2025 року, 12.08.2025 року.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що про ненарахування та невиплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 грн. в розрахунку на місяць за період з 18.04.2022 року по 27.09.2022 року, позивачу стало відомо з відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 13.10.2024 року, а не з 12.08.2025 року, як помилково вважає, представник позивача.
З огляду на викладене, трьох місячний строк звернення позивача до суду з даним позовом розпочався 14.10.2024 року, натомість до суду представник позивач звернувся лише 13.11.2025 року, тобто з пропуском строку, визначеного частиною 5 статті 122 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає доводи представника позивача, що наведені у заяві про усунення недоліків такими, що не спростовують можливість своєчасного звернення до суду із цим позовом.
Разом з тим, суд звертає увагу, що на момент виникнення спірних правовідносин, а саме з 18.04.2022 року по 18.07.2022 року, частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
При цьому, 19.07.2022 року Законом №2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, після внесення відповідних змін частиною 2 статті 233 КЗпП України встановлено, зокрема, строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Беручи до уваги вищевказане, та те, що після внесення змін до КЗпП України з 19.07.2022 року діяли положення чинної нової редакції статті 233 КЗпП України, якими визначено тримісячним строк звернення до суду, позовні вимоги, які стосуються періоду з 19.07.2022 року по 27.09.2022 року, обмежуються тримісячним строком.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що позивачем не надано доказів наявності поважних причин, які б унеможливлювали звернення до суду у визначений строк, суд не вбачає обґрунтованих підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду за період з 19.07.2022 року по 27.09.2022 року, а тому позовну заяву належить повернути позивачу в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 року по 27.09.2022 року.
Згідно з частиною 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно частин 7, 8 статті 169 КАС України ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 року по 27.09.2022 року, повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Дончик Віталій Володимирович