Іменем України
03 грудня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 4823/612/25
Апеляційне провадження № 22ск/4823/13/25
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Мамонової О.Є.,
із секретарем: Герасименко Ю.О.,-
учасники третейського розгляду:
позивач: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (після перейменування Акціонерне товариство «Сенс-Банк»),
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,-
розглянув з повідомленням учасників справи цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 24 жовтня 2013 року у справі №1717-1/32/13, ухваленого у м. Чернігові, у складі судді Петренко В.С. (одноособово), у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №800003711 від 25 квітня 2008 року та договором поруки №800003711-П від 25 квітня 2008 року,-
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, в якій просить:
- поновити їй строк звернення до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» третейського суду у справі №1717-1/32/13 від 24.10.2013;
- скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» третейського суду у справі №1717-1/32/13 від 24.10.2013;
- судові витрати покласти на АТ «Сенс Банк».
В обґрунтування заяви зазначає, що 24.10.2013 Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» прийнято рішення за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №800003711 від 25.04.2008 та договором поруки №800003711-П від 25.04.2008, яким позов задоволено в повному обсязі та постановлено стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у сумі: за кредитом - 439 046,14 грн, по відсотках - 390 473,16 грн, по пені - 913 691,06 грн, а разом 1 743 210,36 грн; судові витрати, а саме витрати по сплаті третейського збору у сумі 400 грн.
Заявниця вказує, що про розгляд справи третейським судом не знала та матеріалів справи за позовом, що розглядався третейським судом, не отримувала. Про видачу виконавчого листа на виконання рішення третейського суду та відкриття провадження на виконання рішення суду їй відомо не було, оскільки за адресою, вказаною в рішенні суду, і, відповідно у виконавчому листі ( АДРЕСА_1 ), вона не проживає з 2014 року. Так як з весни 2014 року м. Красний Луч окуповане, то поштову кореспонденцію за цією адресою отримувати можливості не має.
Стверджує, що про оскаржуване рішення вона дізналася 12.08.2025 після отримання від АТ «Сенс Банк» позовної заяви та доданих до неї документів про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України.
У свою чергу, заявниця вважає, що оскаржуване рішення третейського суду підлягає скасуванню оскільки справа, в якій прийнято рішення, не підвідомча третейському суду відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» (третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки)).
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 13.10.2025 відкрито провадження у даній справі.
Витребувано в Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» матеріали третейської справи №1717-1/32/13.
Витребувано в Новозаводському районному суді міста Чернігова матеріали цивільної справи №751/12082/13-ц.
Поштове відправлення із запитом про витребування матеріалів третейської справи, направлене за адресою місцезнаходження Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз», повернулось не врученим із відміткою «адресат відсутній» (а.с. 57).
Згідно з актом судового розпорядника Чернігівського апеляційного суду Клименка С.В. від 03.12.2025 02.12.2025 о 16:30 ним було здійснено виїзд до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» для вручення запиту про надання для огляду матеріалів третейської справи №1717-1/32/13 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №800003711 від 25.04.2008 та договором поруки №800003711-П від 25.04.2008. Проте запит не було вручено, оскільки, зі слів опитаного вахтера, третейський суд не працює за цією адресою, а усі справи були передані до державного бюро на період дії воєнного стану в Україні.
Відповідно до відповіді №2075298 від 02.12.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.12.2025 Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнський фінансовий союз» перебуває в стані припинення.
Новозаводський районний суд м. Чернігова надав копії матеріалів цивільної справи за заявою ПАТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого документа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» по цивільній справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та повідомив, що цивільні справи за позовом ПАТ «Альфа-Банк» за 2013 рік знищені по закінченню 5-ти річного строку зберігання згідно акту №01 від 15.01.2020 (а.с. 45-56).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.
Щодо поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду
25.04.2008 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №800003711, на забезпечення виконання якого у той же день між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №800003711-П (а.с. 10-13, 17).
У вказаному кредитному договорі зазначено місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 24.10.2013, винесеним третейським суддею Петренко В.С. (одноособово) у третейській справі №1717-1/32/13 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з відповідачів, якими є громадяни України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ПАТ «Альфа - Банк» заборгованість за Кредитним договором №800003711 від 25.04.2008 у сумі: за кредитом - 439046,14 грн, по відсотках - 390 473,16 грн, по пені - 913 691,06 грн, а разом 1743 210,36 грн. Стягнуто солідарно з відповідачів, якими є громадяни України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ,, ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ПАТ «Альфа - Банк» судові витрати, а саме - витрати по сплаті третейського збору в сумі 400 грн (а.с. 5-9, 48-50).
У вказаному рішенні третейського суду зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 зазначено за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.12.2013 у цивільній справі №751/12082/13-ц заяву ПАТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого документа задоволено. Видано ПАТ «Альфа-Банк» виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 24.10.2013 по цивільній справі №1717-1/32/13 Третейського суду в складі третейського судді Петренко В.С. (одноособово) за позовом ПАТ «Альфа Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором в сумі 1 743 210,36 грн, судових витрат у вигляді витрат по сплаті третейського збору в сумі 400 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» судовий збір в сумі 114,70 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» судовий збір в сумі 114,70 грн (а.с. 46-47).
04.01.2014 Новозаводським районним судом м. Чернігова видано виконавчий лист №751/12082/13-ц щодо боржниці ОСОБА_1 .
За відомостями з АСВП, 28.04.2014 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Краснолуцького міського управління юстиції Лямцевою О.Ю. на підставі виконавчого листа №751/12082/13-ц від 04.01.2014 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №43129849 щодо боржника ОСОБА_1 . Місце проживання ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1 .
Докази отримання заявницею постанови про відкриття виконавчого провадження №43129849 у справі відсутні. Державний виконавець, яка веде виконавче провадження Лямцева О.Ю. не діє (відповідно до інформації про виконавче провадження № 43129849 від 01.12.2025).
Відповідно до листа Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.10.2025 цивільні справи за позовом ПАТ «Альфа-Банк» за 2013 рік знищені по закінченню 5-ти річного строку зберігання згідно акту № 01 від 15.01.2020 (а.с. 45-56).
Згідно з трекінгом відправлення АТ «Укрпошта» №0505347324900 12.08.2025 ОСОБА_1 за адресою Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка отримала копію позовної заяви АТ «Сенс Банк» від 23.07.2025 (а.с. 25-26).
Відповідно до статті 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, тобто спір, який або вже існує, або може виникнути у майбутньому між сторонами договору.
Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів врегульовано розділом VІІІ ЦПК України «Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів».
Відповідно до частини першої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом (частина третя статті 454 ЦПК України).
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою громадянки Російської Федерації ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини п'ятої, частини сьомої статті 454 Цивільного процесуального кодексу України № 2-р(II)/2022 від 06 квітня 2022 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 1 частини п'ятої, частину сьому статті 454 Цивільного процесуального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду.
Заява про скасування рішення третейського суду подається стороною, третьою особою у справі, розглянутій третейським судом, протягом дев'яноста днів з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - протягом дев'яноста днів з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом (частина п'ята статті 454 ЦПК України).
Згідно з частиною сьомою статті 454 ЦПК України заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною п'ятою або шостою цієї статті, повертається. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що: «Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
«Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
У цій справі національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою. За таких обставин для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46-48, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року).
«Саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов'язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2023 року у справі №824/84/23 (провадження №61-8937ав23) зазначено, що: «здійснюючи тлумачення положень частини сьомої статті 454 ЦПК України, Верховний Суд зазначає, що зазначена норма процесуального права не є імперативною, цей строк не є преклюзивним (присічним), оскільки не містить заборони на поновлення цього строку, як, наприклад, це передбачено у частині другій статті 358, частині третій статті 394, частині третій статті 424 ЦПК України та інших нормах. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина перша статті 120 ЦПК України). Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 126 ЦПК України). За частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення».
Звертаючись із заявою про скасування рішення третейського суду, ОСОБА_1 указувала, що за адресою реєстрації, яка зазначена у кредитному договорі ( АДРЕСА_1 ) з 2014 року не проживає, оскільки з весни 2014 року м. Красний Луч було окуповане. Про розгляд справи третейським судом та розгляд справи про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду Новозаводським районним судом м. Чернігова вона не знала, жодних викликів, повідомлень чи повісток не отримувала. Про наявність рішення третейського суду дізналась лише 12.08.2025 після отримання від АТ «Сенс Банк» позовної заяви та доданих до неї документів про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України.
З такими доводами заявниці суд погоджується з огляду на наступне.
Як зазначалось вище, у рішенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 24.10.2013, в ухвалі Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.12.2025 у справі №751/12082/13-ц про видачу на підставі нього виконавчого листа та у постанові старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Краснолуцького міського управління юстиції Лямцевої О.Ю. про відкриття виконавчого провадження №43129849 від 28.04.2014 зареєстроване місце проживання відповідачки (боржниці) ОСОБА_1 зазначено за адресою: АДРЕСА_1 .
Матеріали третейської справи №1717-1/32/13 з розгляду позову ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором третейським судом не були наданні на вимогу апеляційного суду, а матеріали цивільної справи №751/12082/13-ц за заявою ПАТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого документа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 24.10.2013 у третейській справі №1717-1/32/13 знищені за закінченням терміну зберігання, а тому об'єктивні підстави стверджувати, що заявниця ОСОБА_1 була обізнана про розгляд справи третейським судом та Новозаводським районним судом м. Чернігова справи щодо видачі виконавчого документа на виконання цього рішення третейського суду, а також про ухвалені в рамках цих справ судові рішення відсутні.
З інформації про виконавче провадження №43129849 від 01.12.2025 вбачається, що виконавче провадження було відкрито 28.04.2014 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Краснолуцького міського управління юстиції Лямцевою О.Ю., яка на даний момент не діє. Інформація про окупацію м. Красний Луч є загальновідомою, а тому у апеляційного суду відсутня можливість витребувати матеріали вказаного виконавчого провадження.
Таким чином, суд уважає, що про наявність оскаржуваного рішення третейського суду ОСОБА_1 дізналась лише 12.08.2025, безспірні докази того, що заявниця отримувала рішення третейського суду від 24.10.2013 чи достовірно знала про нього раніше вказаного часу матеріали справи не містять.
Ураховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 про розгляд справи третейським судом повідомлена не була, оскаржуване рішення третейського суду не отримувала, про його наявність дізналась лише 12.08.2025, після чого у жовтні 2025 року звернулась із заявою про його скасування, а тому строк на подання заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 24.10.2013 підлягає поновленню.
Щодо оскарження рішення третейського суду
Судом встановлено, що 25.04.2008 ЗАТ «Альфа-Банк» (кредитор) (наразі АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 (позичальник) уклали кредитний договір №800003711 (а.с. 10-16, 51-54), за яким банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит, а позичальник прийняв його на наступних мовах: сума, валюта кредиту - 72 230 доларів США; процентна ставка - 14,00% річних; дата остаточного повернення кредиту - 25.04.2028; цільове використання кредиту - оплата/часткова оплата вартості квартири за номером АДРЕСА_2 і, яка придбавається позичальником у власність за договором купівлі-продажу нерухомості.
Згідно з п. 10.3 розділу 2 кредитного договору №800003711 судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні дії договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Підписанням договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського судді для кожного спору, що може виникнути між ними у зв'язку з договором. Сторони домовилися, що якщо одна із сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їх спору у третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику сторін.
У той же день між ОСОБА_2 (поручитель) та ЗАТ «Альфа-Банк» (наразі АТ «Сенс Банк»)(банк) укладено договір поруки №800003711-П (а.с. 17, 55), за яким поручитель поручився за виконання боржником ОСОБА_1 наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору (кредитний договір №800003711 від 25.04.2008 укладений між банком та боржником) або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому: а) обов'язок повертати банку кредит рівними частинами, у терміни, визначені основним договором та додатком №1 до основного договору, але в будь якому випадку не пізніше 25.04.2028, б) обов'язок щомісяця сплачувати банку проценти за користування кредитом у терміни, визначені основним договором та додатком №1 до основного договору, в) обов'язок у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, у строк не пізніше 10 днів з дати пред'явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору, г) обов'язок сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором.
Згідно з п. 5 договору поруки судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Підписанням договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського судді для кожного спору, що може виникнути між ними у зв'язку з договором. Сторони домовилися, що якщо одна із сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їх спору у третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику сторін.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 24.10.2013, винесеним третейським суддею Петренко В.С. (одноособово) у третейській справі №1717-1/32/13 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з відповідачів, якими є громадяни України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ПАТ «Альфа - Банк» заборгованість за Кредитним договором № 800003711 від 25.04.2008 у сумі: за кредитом - 439 046,14 грн, по відсотках - 390 473,16 грн, по пені - 913 691,06 грн, а разом 1 743 210,36 грн. Стягнуто солідарно з відповідачів, якими є громадяни України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ,, ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ПАТ «Альфа - Банк» судові витрати, а саме - витрати по сплаті третейського збору в сумі 400 грн (а.с. 5-9, 48-50).
Розділом VII ЦПК України регламентований порядок здійснення провадження у справах про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.
Частиною першою статті 454 ЦПК України визначено, що сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Згідно з частиною третьою статті 457 ЦПК України, при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 458 ЦПК України, рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу цієї статті доповнено пунктом 14 згідно із Законом України від 03 лютого 2011 року №2983-VI «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам») третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Наведене дає підстави для висновку про те, що положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», які містять заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи), поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі №6-2074цс15, від 27.01.2016 у справі № 6-2712цс15.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 03.02.2011 виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі, споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин за участю інших суб'єктів здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України, зокрема, у постановах: від 27.01.2016 у справі №6-2712цс15, від 11.11.2015 у справі №6-1716цс15, від 18.11.2015 у справі №6-187цс15, з яким у подальшому погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі №755/11648/15-ц (провадження №14-336цс18).
Таким чином, Закон України «Про третейські суди» містить заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі, споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що справа №1717-1/32/13 не могла розглядатися третейським судом, так як не відносилася до його підсудності.
При цьому, наявність у кредитному договорі застереження (пункт 10.3 розділу 2) про те, що всі спори підлягають вирішенню в Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз», не впливає на неможливість вирішення вказаного спору в третейському суді.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що спір між сторонами стосується виконання договору споживчого кредиту, тому третейському суду, у відповідності до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», така справа не підвідомча. І за даних обставин, рішення, ухвалене третейським судом у цій справі щодо боржника ОСОБА_1 , підлягає скасуванню.
З огляду на те, що рішення третейського суду щодо ОСОБА_2 не стосується прав та обов'язків заявниці, заява ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду підлягає частковому задоволенню, а саме оскаржуване рішення третейського суду підлягає скасуванню лише в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №800003711 від 25.04.2008.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 24.10.2013 у справі №1717-1/32/13, з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору за подання заяви про скасування рішення третейського суду у розмірі 605,60 грн (а.с. 4).
Керуючись ст. 126, 127, 354, 454, 457, 458 ЦПК України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 24 жовтня 2013 року у справі №1717-1/32/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №800003711 від 25 квітня 2008 року та договором поруки №800003711-П від 25 квітня 2008 року.
Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 24 жовтня 2013 року у справі №1717-1/32/13 - задовольнити частково.
Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 24 жовтня 2013 року у справі №1717-1/32/13, у складі судді Петренко В.С. (одноособово), (місце третейського розгляду: м. Чернігів, пр. Перемоги, 62) в частині стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПАТ «Альфа - Банк» заборгованості за Кредитним договором №800003711 від 25.04.2008 у сумі: за кредитом - 439 046,14 грн, по відсотках - 390 473,16 грн, по пені - 913 691,06 грн, а разом 1 743 210,36 грн, та судових витрат, а саме - витрат по сплаті третейського збору в сумі 400 грн - скасувати.
В іншій частині вимог заяви ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. судового збору.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 05 грудня 2025 року.
Акціонерне товариство «Сенс-Банк» - місцезнаходження: м. Київ, вул. В.Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.
ОСОБА_1 - зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя О.Є. Мамонова