іменем України
05 грудня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 733/1106/25
Головуючий у першій інстанції - Вовченко А. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1564/25
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Мамонової О.Є.,
суддів - Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал",
відповідач: ОСОБА_1 ,-
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29 липня 2025 року (проголошено о 10:31) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (далі по тексту - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього на його користь суму заборгованості в розмірі 44 228 грн, з яких сума кредиту - 10 000 грн, сума процентів за користування кредитом - 18 109 грн, нараховані проценти за 81 календарний день - 16 119 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.08.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №6985425 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом №205-ОД від 10.02.2022 та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000 грн (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; дата останнього платежу по кредиту 15.08.2024.
Позивач зазначав, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Указував, що у період з 21.08.2023 по 26.05.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок кредитора в розмірі 4 179 грн, які спрямовані на оплату процентів за користування кредитом.
27.05.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №27.05/24-Ф, за яким ТОВ «Авентус Україна» відступив права грошової вимоги за згаданим кредитним договором ТОВ «ФК «Фінтраст Україна». Про відступлення права вимоги ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення повідомлення на електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору.
Станом на 29.05.2025 відповідачем заборгованість за кредитним договором не сплачена і складає: 10 000 грн - тіло кредиту та 18 109 грн - нараховані проценти, нараховані позивачем проценти за 81 календарний день - 16 119,00 грн, всього - 44 228 грн.
Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29.07.2025 позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №3923782 від 24.08.2023 у розмірі 10000 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за основною сумою боргу, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 547,46 грн та 2 260 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 12 807,46 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 38 786 грн, з яких сума кредиту 10000 грн, сума процентів за користування кредитом 16 636 грн, нараховані проценти за 81 календарних днів 12 150 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 422,30 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що районний суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом та неправомірно задовольнив лише позовну вимогу щодо стягнення тіла кредиту у розмірі 10 000 грн, хоча фактично правильно послався на перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».
Заявник наголошує, що укладений між первісним кредитором та відповідачем кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства України, нараховані позивачем відсотки відповідають умовам договору, які добровільно прийняті відповідачем під час його укладення. Позивач діяв у межах договірних зобов'язань, а відповідач отримав вигоду у вигляді кредитних коштів та погодився на умови їх повернення.
Звертає увагу суду на те, що нараховані відсотки не носять штрафного характеру - не є пенею чи неустойкою, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Указує, що позивачем документально доведено, що ним понесені витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8 000 грн, які просить стягнути з відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення.
Зазначає, що позивач не надав суду доказів переходу права вимоги від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», доказів того, що саме кредитний договір №6985425 від 21.08.2023 був переданий згідно договору факторингу №27.05/24 від 27.05.2024. Позивачем не додано копії додатку №1 до договору факторингу, а до позовної заяви додано лише роздруківку підписану позивачем.
Звертає увагу суду на те, що він не отримував повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором № 6985425 від 21.08.2023.
Указує, що позивачем не доведено факту зарахування йому коштів від ТОВ «Авентус Україна», а надана ним довідка не свідчить про перерахування коштів та не може бути доказом у справі, підтвердженням перерахування коштів можуть бути лише первинні фінансові документи.
Уважає, що позивачем не доведено правомірності стягнення відсотків у заявленому ним розмірі, адже надані суду розрахунки заборгованості по відсоткам не відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу наголошує, що справа є малозначною, розглядалася судом у спрощеному позовному провадженні без участі представника позивача у судовому засіданні, а тому враховуючи обставини справи розмір таких витрат є надто завищеним.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що:
- між первісним кредитором та відповідачем склалися договірні правовідносини, сторони обумовили істотні умови договору, як то розмір кредиту та суму відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, строк дії договору, тощо;
- позивачем доведено факт зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача за договором №6985425 від 21.08.2023 у розмірі 10 000 грн та правові підстави набуття права вимоги за спірним кредитним договором відповідно до договору факторингу від 27.05.2024.
Районний суд не знайшов законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками у розмірі, зазначеному у розрахунках до позовної заяви, зважаючи на те, що умова кредитного договору №6985425 від 21.08.2023 про стягнення денної відсоткової ставки за користування кредитними коштами у розмірі 1,99 % до 20.08.2024 суперечить ч. 5 ст. 8 та п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Однак повністю погодитись з такими висновками районного суду не може апеляційний суд зважаючи на наступне.
Судом у справі встановлено, що 21.08.2023 між ТОВ «Авентус Україна» (товариство) та ОСОБА_1 (споживач) укладено договір №6985425 про надання споживчого кредиту, договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - С3823, 21.08.2023 12:24:55 (а.с. 19-24).
Відповідно до п. 1.2. договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000 грн. Тип кредиту - кредит (п. 1.3. Договору).
Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі (п. 1.4. договору).
Відповідно до п. 1.5. договору тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору. Знижена процентна ставка 1,393% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 20.09.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.6 Договору).
Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . У випадку, якщо після здійснення (ініціювання здійснення) товариством платежу за реквізитами вищевказаної платіжної картки виявиться, що платіж не може бути зарахований на рахунок з будь-яких причин, які не залежать від товариства (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки), сторони укладають додаткову угоду про зміну платіжних реквізитів споживача для надання кредиту за цим Договором. При цьому, така додаткова угода може бути укладена лише протягом 24-х годин з моменту прийняття товариством рішення про надання кредиту споживачу. Якщо сторони з будь-яких причин у вказаний строк не укладуть вказану додаткову угоду споживач втрачає право отримати кредитні кошти за цим Договором, а у товариства не виникає прострочення кредитора (п. 2.1 Договору).
Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дата надання кредиту: 21.08.2023 або 22.08.2023. У випадку, якщо товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання договору, а у наступний календарний день, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п.1.4 Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується товариством в Особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу споживача (п. 2.2 Договору).
Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1 Договору (п. 2.4 Договору).
Згідно з п. 3.1. Договору проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства електронним підписом, в Особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим сторонами в укладеному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис споживача на Договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору (п. 9.6 договору).
Також матеріали справи містять підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С3823 21.08.2023 об 12:24:55 Паспорт споживчого кредиту, в якому міститься інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с. 26-27) та Додаток №1 до даного договору - Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який підписаний 21.08.2023 відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С3823 в 12:24:55 (а.с. 24 зворот).
Згідно з листом АТ «А-Банк» від 14.07.2025 № 20.1.0.0.0/7-20250709/0193 картка №4323357029317308 (рахунок № НОМЕР_2 ) емітована на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 161).
Платіжною інструкцією АТ «А-Банк» від 21.08.2023 №624074419949.128 21.08.2023 підтверджується переказ на рахунок ОСОБА_1 коштів у розмірі 10 000 грн (а.с 162).
27.05.2024 між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (Фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) укладено договір факторингу №27-05/24-Ф (а.с. 75-83).
За цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 договору Факторингу).
Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору Факторингу).
27.05.2024 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (Фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) уклали Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024, за яким клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 16723, після чого, з урахуванням п. 1.2 Договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024, від клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей. Реєстр Боржників передано в повному об'ємі відповідно до умов Договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024, будь-яких зауважень до зазначеного Реєстру немає (а.с. 84 зворот).
Відповідно до витягу із реєстру боржників, який є Додатком №1 до договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024, серед переліку боржників є ОСОБА_1 . Сума заборгованості складає 28 109 грн, з них 10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 109 грн - сума заборгованості за відсотками. Кількість днів прострочення виконання кредитних зобов'язань - 221 (а.с. 13).
Згідно з платіжними інструкціями № 420 та № 421 від 31.05.2024 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатив ТОВ «Авентус Україна» 19 100 грн та 933 424,99 грн за Договором факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024 (а.с. 46, 44).
Відповідно до платіжної інструкції № 424 від 04.06.2024 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатив ТОВ «Авентус Україна» 3 115 200 грн за Договором факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024 (а.с. 44 зворот).
Згідно з актом за Договором факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024 від 04.06.2024 клієнт сплатив, а фактор отримав оплату в сумі 100 грн за платіжним дорученням № 6429 від 04.06.2024 (а.с. 84).
З картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) за кредитним договором № 6985425 від 21.08.2023, складеної ТОВ «Авентус Україна» вбачається, що за період з 21.08.2023 по 26.05.2024 заборгованість ОСОБА_1 не погашена, залишок заборгованості складає 28 109 грн, з них 10 000 грн - основний борг, 18 109 грн - проценти (а.с. 30-37).
Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за договором №6985425 від 21.08.2023 за період з 27.05.2024 по 15.08.2024 (81 календарний день) ОСОБА_1 нараховано проценти за користування грошовими коштами у розмірі 16 119 грн (а.с. 38-39).
Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування товариства на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (а.с. 69).
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Установлено, що договір №6985425 про надання споживчого кредиту від 21.08.2023 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.
У нижньому рядку договору №6985425 від 21.08.2023 зазначено, що його підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором С3823, 21.08.2023 12:24:55 / ОСОБА_1 /.
За вказаних обставин, районний суд дійшов правильного висновку про те, що належними та допустимими доказами у справі підтверджено укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» договору №6985425 про надання споживчого кредиту від 21.08.2023 із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
При цьому, не заслуговує на увагу посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що позивачем не доведено факту зарахування коштів на його рахунок. Так, у справах наявна копія платіжної інструкції АТ «А-Банк» від 21.08.2023 № 624074419949.128, якою підтверджується переказ на рахунок ОСОБА_1 коштів у розмірі 10 000 грн.
Установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов'язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування отримання коштів ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, відповідачем не надано.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У кредитному договорі сторони обумовили, що розмір процентів за користування кредитом становить 1,99% в день; строк кредиту становить 360 календарних днів.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Згідно з ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Колегія суддів враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір №6985425, укладено між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 21.08.2023, тобто до набрання чинності Законом №3498-ХІ (24.12.2023).
Так, за умовами кредитного договору №6985425 від 21.08.2023 сума кредиту - 10 000 грн, строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка 1,99% в день, дата надання кредиту 21.08.2023.
Позивачем розрахунок заборгованості складено станом на 15.08.2024, проте, враховуючи, що строк кредиту становить 360 днів, заборгованість за відсотками підлягає стягненню до 14.08.2024, в межах строку дії договору.
Ураховуючи пункт 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:
- протягом перших 120 днів - 2,5 % (з 24.12.2023 по 21.04.2024 включно)
- протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 22.04.2024 по 14.08.2024 включно).
Визначаючи розмір заборгованості за проценти за кредитним договором №6985425 від 21.08.2023 апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно з карткою обліку договору (розрахунку заборгованості) за кредитним договором №6985425 від 21.08.2023 заборгованість за процентами за період з 21.08.2023 по 23.12.2023 становить 18 109 грн (10 000 грн х 1,99% х 91 днів). Проценти нараховувалися первісним кредитором за ставкою 1,99% в день, що відповідає умовам кредитного договору та вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
З картки обліку договору (розрахунку заборгованості) за кредитним договором №6985425 від 21.08.2023 вбачається, що заборгованість за процентами з 24.12.2023 по 26.05.2024 первісним кредитором не нараховувалася.
За період з 27.05.2024 по 14.08.2024 (останній день дії договору), відповідно до п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5%, а тому заборгованість за процентами становить 12000 грн (10 000 грн х 1,5% х 80 днів).
Таким чином, загалом розмір заборгованості за кредитним договором №6985425 від 21.08.2023 за період з 21.08.2023 по 14.08.2024 становить 40 109 грн (10 000 грн (за тілом кредиту) + 18 109 грн (проценти) + 12 000 грн (проценти)).
Так, колегія суддів наголошує, що за будь-яке користування кредитними коштами передбачено сплату процентів, які встановлені в договорі та які відповідач при його підписанні добровільно погодився сплатити. Таким чином, районний суд дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні процентів за користування кредитом.
Враховуючи те, що отримавши кредитні кошти, відповідач погодився сплатити проценти за користування ними у зазначеному розмірі, що обумовлено кредитним договором та відповідає вимогам ст. 1054, 1056-1 ЦК України, апеляційний суд здійснив розрахунок процентів з урахуванням положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився із юридичною природою спірних правовідносин, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про необхідність стягнення лише 10 000 грн заборгованості за тілом кредиту.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитом із ухваленням нового рішення про стягнення ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 30109 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.
Щодо переходу прав вимог до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №6985425 від 21.08.2023, а саме:
- договір факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024, укладений ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» з первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна»;
- витяг із реєстру боржників, який є Додатком №1 до договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024;
- Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024;
- платіжні інструкції № 420 та № 421 від 31.05.2024, № 424 від 04.06.2024, за якими ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатив ТОВ «Авентус Україна» 19 100 грн, 933 424,99 грн та 3 115 200 грн за Договором факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024;
- акт за Договором факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024 від 04.06.2024 відповідно до якого клієнт сплатив, а фактор отримав оплату в сумі 100 грн за платіжним дорученням № 6429 від 04.06.2024.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу щодо ненаправлення відповідачу повідомлення про відступлення прав вимоги не заслуговують на увагу зважаючи на правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, згідно з якою боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Не є слушним посилання ОСОБА_1 на те, що позивач не надав суду доказів переходу права вимоги від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», доказів того, що саме кредитний договір №6985425 від 21.08.2023 був переданий згідно договору факторингу №27.05/24 від 27.05.2024, адже не додано копії додатку №1 до договору факторингу.
Так, позивачем надано до суду витяг з реєстру боржників, який є Додатком №1 до договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024, де серед переліку боржників є ОСОБА_1 , сума заборгованості складає 28 109 грн, з них 10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 109 грн - сума заборгованості за відсотками, кількість днів прострочення виконання кредитних зобов'язань - 221. Витяг підписано в.о. генерального директора ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та скріплено печаткою товариства.
ОСОБА_1 всупереч умовам кредитного договору не виконав своїх зобов'язань, не погасив наявну заборгованість ні попередньому кредитору, ні новому, а тому вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Ураховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційна скарга ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає частковому задоволенню, а рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29.07.2025 - скасуванню в частині вирішення позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитом із ухваленням нового рішення в цій частині про стягнення ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 30109 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, а також зміні в частині визначених до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» розміру судових витрат по сплаті судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та загальної суми стягнення, збільшивши суму судового збору з 547 грн 46 коп. до 2 196 грн 87 коп., суму витрат на професійну правничу допомогу з 2 260 грн до 9 069 грн, а загальну суму стягнення з 12 807 грн 46 коп. до 51 374 грн 87 коп. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи зазначене, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у вигляді судового збору, оплата яких підтверджена квитанціями (а.с. 10, 189 зворот).
Апеляційним судом позовну заяву ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» задоволено частково на суму 40 109 грн, що становить 90,69 % від ціни позову, а тому визначена до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сума судового збору підлягає збільшенню з 547,46 грн до 2 196,87 грн (2422,40 грн х 90,69%).
Також, у зв'язку зі задоволенням апеляційної скарги підлягає збільшенню визначена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу з 2 260 грн до 9 069 грн (10 000 грн х 90,69%).
За розгляд справи судом апеляційної інстанції з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню 3 295,31 грн (3 633,60 грн х 90,69%) судового збору.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Представництво інтересів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у суді апеляційної інстанції здійснювала адвокат Крюкова М.В. згідно із ордером про надання правничої (правової) допомоги серії АН №1589644, виданим 27.12.2024 на підставі договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07.07.2022 (а.с. 190).
Відповідно до п. 1.1 договору №07/07-2022 про надання правової допомоги від 07.07.2022, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (клієнт) та адвокатом Крюковою М.В. (а.с. 196-197), предметом договору є:
1. Надання клієнту правової допомоги, інформації, юридичної допомоги, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Встановлення обставин справи, збір та аналіз доказів та документів, формування правової позиції, складення та подання позовних заяв, клопотань, заяв, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
2. Представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, а також при виконанні рішень.
3. Представництво інтересів клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з п. 1.2 договору №07/07-2022 надання правової допомоги здійснюється у наступних формах:
1) консультації, правова допомога, юридична допомога;
2) складення позовних заяв, клопотань, заяв, відповідей на відзив, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) представництво інтересів у судах, інших державних органах та органах місцевого врядування;
4) реєстрація суб'єктів господарської діяльності;
5) проведення аудиту;
6) розробка та правовий аналіз договорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності клієнтом;
7) захист від протиправних дій посадових осіб органів державної влади;
8) інші види послуг, які пов'язані з виконанням Договору.
Оплата за надані послуги складається з суми вартості послуг, зазначених у рахунку-фактурі. Розмір оплати не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт. Факт наданих послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги. Підставою для оплати є рахунок-фактура. Клієнт здійснює оплату за надані послуги у день отримання рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок (п. 3.1, 3.2, 3.5, 3.6 Договору № 07/07-2022).
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців. Після закінчення строку дії Договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, Договір вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах (п. 4.1 Договору № 07/07-2022).
Відповідно до звіту від 14.08.2025 про надання правової допомоги згідно договору №07/07-2022 від 07.07.2022, адвокат надала, а клієнт прийняв правову допомогу - правова експертиза документів та складення відзиву на апеляційну скаргу у справі про стягнення кредиторської заборгованості з ОСОБА_1 - 4 год - 8 000 грн (а.с. 217).
Згідно з платіжною інструкцією від 18.08.2025 № 7426 ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплатило 8 000 грн адвокату Крюковій М.В. за написання та подання апеляційної скарги у справі про стягнення кредиторської заборгованості з ОСОБА_1 (а.с. 216 зворот).
Розподіляючи понесені ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному заявником розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має відповідати критеріям розумної необхідності та реальності таких витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Адвокатом Крюковою М.В. у даній справі було складено та подано до суду апеляційну скаргу, обґрунтування якої частково збігається з обґрунтуванням позовної заяви. Очевидно, що підготовка апеляційної скарги не вимагала від адвоката значних витрат часу.
Ураховуючи викладене, зважаючи на характер виконаної адвокатом роботи (складання апеляційної скарги), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката Крюкової М.В. в суді апеляційної інстанції підлягають відшкодування на суму 5 000 грн.
Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог та апеляційної скарги на 90,69 % з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню 4 534,50 грн (5 000 грн х 90,69 %).
Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - задовольнити частково.
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29.07.2025 в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитом скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитом задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 30 109 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29.07.2025 в частині визначених до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» розміру судових витрат по сплаті судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та загальної суми стягнення - змінити, збільшивши суму судового збору з 547 грн 46 коп. до 2 196 грн 87 коп., суму витрат на професійну правничу допомогу з 2 260 грн до 9 069 грн, а загальну суму стягнення з 12 807 грн 46 коп. до 51 374 грн 87 коп.
В іншій частині - рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 3 295 грн 31 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції та 4534 грн 50 коп. витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2; ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Головуюча О.Є.Мамонова
Судді: Н.В. Висоцька
О.І. Онищенко